Максим Шугалей

Ім'я соціолога Максима Шугалея пролунало на весь світ після того, як росіянин із колегою потрапив у полон до лівійських бойовиків і півтора роки провів у місцевій в'язниці. Звільнившись із ув'язнення, Шугалей продовжив дослідження у гарячих точках, полетівши до Афганістану у розпал державного перевороту. Потім його ім'я виявилося на слуху у зв'язку зі СВО в Україні, а згодом він знову вирушив до Африки.

Дитинство та юність

Максим народився 24 лютого 1966 року у Ленінграді, де й провів дитинство. Після закінчення середньої школи підліток вступив до електротехнічного інституту імені Ульянова-Леніна у рідному місті, де відучився всього 3 курси. Влаштувавшись на роботу в 90-х, Шугалей не зміг поєднувати її з навчанням у вузі, але пізніше вступив до Санкт-Петербурзького держуніверситету, де освоював право та соціологію. Не зумівши поєднувати відрядження з навчанням, Максим покинув і цю установу.

Початок кар'єри

Залишивши вуз, Шугалей зайнявся юридичною практикою та консультуванням бізнесу в Росії та за кордоном. Паралельно брав участь у громадській, благодійній та політичній діяльності: представляв депутатські інтереси на виборах, організовував виборчі кампанії, керував фондом інвалідів «Матісів острів».

Лівійська в'язниця

2019-го Максим Анатолійович очолив групу соціологів, які відлетіли до Лівії з метою проведення дослідження для Фонду захисту національних цінностей. Під керівництвом Шугалея працювали росіянин Олександр Прокоф'єв та перекладач Самер Суейфан. Утрьох дослідники опитували мешканців, брали інтерв'ю, що не сподобалося ісламістським бойовикам, які не повірили, що анкетування має науковий характер.

Президент Фонду захисту національних цінностей Максим Шугалей / Фото: @shugaley_maxim

Навесні 2019-го в африканській країні, що роздирається громадянською війною, Шугалей разом із Суейфаном потрапили в полон. Прокоф'єв за кілька днів до інциденту відлетів на батьківщину. Соціологів викрали прямо з дому двоє чоловіків європейської зовнішності та пізніше передали до рук радикального угруповання RADA.

Після арешту за підозрою у втручанні у виборну кампанію місцевого парламенту та президента російських дослідників ув'язнили у Тріполі. Для звільнення Максима Анатолійовича та його колег до справи підключилося МЗС Росії, проте процес ускладнювався відсутністю в Лівії російських дипломатів, які евакуювалися 2014-го до сусіднього Тунісу.

Місце укладання соціологів сумно відоме нелюдськими умовами утримання, тортурами та торгівлею людьми. Через кілька місяців, проведених там, Шугалей і Суейфан записали відеозвернення, в якому розповіли, що до них чудово ставляться місцева влада, а от Росія зовсім забула про своїх громадян. Однак Олександр Прокоф'єв, який переглянув ролик, був упевнений, що колег змусили збрехати, а насправді ув'язнені виглядали виснаженими та заляканими. Крім того, Максим Анатолійович незадовго до відрядження переніс інсульт, а Самер страждав на діабет, але необхідні препарати, на думку Прокоф'єва, їм навряд чи надавали.

Також Олександр повідомив, що Суейфана помістили в тісну камеру, куди набили ще 30 людей, а Шугалея ув'язнили в бетонний мішок, а потім надовго відправили до карцера після невдалої втечі. У червні 2020-го дослідників перевели у комфортніші умови, переселивши на віллу, але залишивши під охороною.

Про історію соціологів, які потрапили до рук ісламістів в Африці, зняли детективний фільм Шугалей. Картину показали на російському телебаченні у квітні 2020 року, потім переклали англійською та арабською мовами та транслювали на «Ютьюбі» та телеканалі на Близькому Сході. У вересні 2020-го з'явилося продовження мистецької стрічки «Шугалей-2» про долю російських дослідників у лівійській в'язниці.

Максим Шугалей та Самер Суейфан / Фото: @shugaley_maxim

Двох політв'язнів звільнили з полону лише до грудня 2020 року. Шугалей повернувся на батьківщину і записав ще одне відео, в якому подякував російській владі, яка брала участь у визвольній операції, уточнив, що не може розповісти всієї правди, але підкреслив, що Лівію буквально силою змусили відпустити його і Суейфана.

Через 2 роки соціолог пролив світло на історію свого порятунку і назвав ім'я людини, якій завдячував своєю свободою. Ним виявився Євген Пригожин. Саме він знайшов якогось чоловіка, який був пов'язаний із кланами Місурати та Тріполі. Але посередника заарештували, як і адвоката, який намагається домогтися законного звільнення бранців. Будь-хто, хто намагався якось вплинути на ситуацію, опинявся поза законом. Але Пригожин не опускав руки. Коли всі дипломатичні та юридичні можливості було вичерпано, воєначальник відправив тисячу бійців до воріт Тріполі.

Поїздка до Афганістану

Повернувшись до Росії, Шугалей зайняв президентське крісло у Фонді захисту національних цінностей. Наприкінці серпня 2021-го він відлетів до Афганістану для проведення соціологічного анкетування на тлі напруженої внутрішньополітичної ситуації в країні.Дослідник отримав «охоронну грамоту», що дозволяє роботу та гарантує безпеку, і зустрівся з простими громадянами та представниками «Талібану» (організації, визнаної в Росії терористичною).

На тлі масової евакуації іноземних громадян та біженців Шугалій зазначив, що Кабул поступово повертається до мирного життя без паніки та загрози гуманітарної катастрофи. До Росії Максим Анатолійович прилетів 1 вересня, розповів, що зібрав великий матеріал, і зазначив, що картинка, яку останні 20 років показували американці, які контролювали Афганістан з 2001 року, дуже відрізняється від дійсності. На думку Шугалея, у країні панували розруха, беззаконня, голод та зубожіння населення паралельно зі збагаченням владної верхівки, тому місцеві жителі навіть сподіваються, що таліби наведуть довгоочікуваний порядок.

У травні 2024 року фахівець схвалив позицію МЗС РФ за винятком «Талібану» з числа терористичних організацій. Як вважає Шугалей, Росії слід офіційно визнати владу талібів, що дозволить встановити з Афганістаном тісніші та продуктивніші зв'язки.

Діяльність у зоні СВО

Після початку СВО Максим Анатолійович, продовжуючи розвивати проекти Фонди захисту національних цінностей, паралельно займався підтримкою жителів Донбасу. Перебуваючи в тилу і на передовій, він складав карту проблем нових територій, надаючи необхідну гуманітарну допомогу, займаючись відновленням зруйнованих будинків та ін.

У 2023 році Максим Анатолійович представив книгу «Оповідання про війну», в основу якої лягли його особисті враження про ситуацію в ДНР та ЛНР, історію мирних жителів, медиків та всіх тих, хто перебував у зоні СВО.

Шугалей, щодня розповідаючи передплатникам про події на передовій, висловився про необхідність надання можливості покликаним бійцям у рамках мобілізації добровільно переходити до ПВК «Вагнер».

Загибель Євгена Пригожина в авіакатастрофі Максим Анатолійович назвав непоправною втратою для Росії. Коментуючи подію в інтерв'ю, він виключив можливість випадкової аварії літака, зазначивши, що до смерті керівництва ПВК «Вагнер», напевно, причетні «чи внутрішні, чи зовнішні сили».

Особисте життя

Особисте життя Шугалея пов'язане з дружиною Наталією, з якою Максим Анатолійович виховує двох дітей. Дружина важко переживала півторарічне ув'язнення чоловіка, особливо після того, як побачила фото схудлого і змарнілого чоловіка з в'язниці. По можливості Наталя передавала йому медикаменти та листи через адвоката, зрідка спілкувалася з ним телефоном.

Максим Шугалей із дружиною / Фото: «ВКонтакте»

Виручені від прокату картини «Шугалів» гроші дружина соціолога направила на благодійність, закупивши апарати штучної вентиляції легень. Медичне обладнання Наталія передала лівійським жінкам та дітям разом з іншими гуманітарними посилками.

Про професійну біографію, громадську та політичну діяльність та сім'ю Максим Анатолійович розповідає в особистому інстаграм-акаунті (соцмережа заборонена в РФ, вона належить корпорації Meta, яка визнана в РФ екстремістською), в якій регулярно публікує фотографії та новини.

Максим Шугалей зараз

Наразі діяльність Максима Шугалея, як і раніше, пов'язана переважно з країнами Африканського континенту. Протягом літа 2024-го він здійснив робочу поїздку до Анголи, де провів переговори щодо відкриття Російського дому — організації, яка допомагає налагоджувати культурні зв'язки, залучати африканських студентів на навчання у російських вишах, навчати бажаючих російській мові тощо.

Особливою увагою соціолога користувалася ситуація у центральноафриканській Республіці Чад. Навесні Шугалей, перебуваючи там, спостерігав за перебігом передвиборчої президентської кампанії, потім також піклувався про створення Російського дому, налагоджував зв'язки з місцевими громадськими та комерційними структурами, розповідаючи про свою роботу в соцмережах.

Активність росіянина викликала несхвалення у місцевих владних структурах — принаймні саме її назвали в пресі причиною, через яку 19 вересня 2024 року Максима Шугалея та його постійного напарника Самера Суейфана затримали в аеропорту столиці Чаду — Нджамени. Цього дня в районі обіду за московським часом він востаннє вийшов на зв'язок, повідомивши, що їх не пропускають прикордонники.

Офіційних коментарів від держорганів Чаду не надходило кілька днів. Тим часом у МЗС РФ заявили, що намагаються прояснити ситуацію дипломатичними каналами.

Цікаві факти

1. Дослідження Шугалея у Лівії було оформлено у доповіді «Триполі як соціальний ліфт для ІДІЛ» (ІДІЛ — терористична організація, заборонена на території Росії), в якій соціолог висловив упевненість, що тероризм в африканській країні піднявся з самого дна і зараз процвітає на державному рівні.
2. У липні 2021-го Шугалій став кандидатом у депутати Законодавчих зборів Санкт-Петербурга від партії «Батьківщина». Туди спробувала потрапити і співачка Тетяна Буланова, якій виборчком відмовив у реєстрації через порушення в поданих документах. Також артистка балотувалася від «Батьківщини» до Держдуми 8-го скликання.
3. Громадський діяч звернувся до ЗМІ «Медіазону»* (внесена Мін'юстом РФ до списку ЗМІ — іноземних агентів), стверджуючи, що видання, яке фінансується з-за кордону, перекручує факти, псує репутацію Росії та нав'язує молоді західні цінності. Пізніше Максим Анатолійович направив звернення до прокуратури та Роскомнагляду з вимогою визнати «Медіазону»* іноагентом, що й сталося 29 вересня 2021 року.

*Визнаний іноагентом на території РФ за рішенням Мін'юсту