Як здійснюється регуляція виділення шлункового соку?

Гуморальна регуляція виділення шлункового соку здійснюється біологічно активними речовинами (гастрин, серотонін тощо), що виділяються залозами шлунка під час травлення їжі. Вони всмоктуються в кров і стимулюють роботу шлункових залоз.

Яку функцію виконує шлунок?

Характеризується гетерогенністю клітинного складу: головні клітини виділяють ферменти шлункового соку, пепсиногенні обкладові продукують соляну кислоту, додаткові — мукоїдний секрет. Основна травна функція шлунка полягає в гідролізі білків. Крім того, в ньому продовжується перетравлення вуглеводів α-амілазою слини

Що регулює діяльність кишечнику?

Велике значення в регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту має кора півкуль головного мозку. Вона здійснює умовнорефлекторну регуляцію та довільні впливи на роботу цього тракту.

Харчова моторика шлунка — Вікіпедія Харчова моторика шлунка — складний фізіологічний процес скорочення шлункових м'язів.. Місткість шлунка людини становить близько 3 л, унаслідок чого він виконує функцію депо вжитої їжі. Крім того, у шлунку триває ...

Шлунково-кишковий тракт

Травна́ систе́ма, або травний тракт, або Шлунково-кишковий тракт людини — система органів, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).

У медицині також використовують назву шлунково-кишковий тракт та абревіатуру ШКТ. Існує й поняття травного каналу, де відбувається механічна обробка їжі — її подрібнення, перемішування, розчинення; він є транспортною системою, якою просуваються харчові маси. Тут їжа також зазнає хімічної обробки травними соками, що містять необхідні ферменти. У травному каналі відбувається всмоктування низькомолекулярних органічних речовин — продуктів реакцій розчеплення; травний канал виводить неперетравлені залишки їжі з організму. Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечника, що закінчується прямою кишкою з анальним отвором.

Зміст

Функції травної системи [ ред. | ред. код ]

Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію. Всмоктування поживних речовин здійснюється слизовою оболонкою шлунку, тонкої і товстої кишок. Поряд з цими функціями органи травлення здійснюють видільну функцію, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Будова травної системи людини [ ред. | ред. код ]

Травний канал [ ред. | ред. код ]

В середньому довжина травного каналу дорослого чоловіка становить 7,5 метрів, в ньому виділяються такі відділи:

• Ротова порожнина із зубами, язиком і слинними залозами.
• Глотка.
• Стравохід.
• Шлунок.
• Тонка кишка, включаючи підвідділи:
  • дванадцятипала кишка
  • порожня кишка
  • клубова кишка;
  • сліпа кишка з червоподібним відростком
  • ободова кишка зі своїми підвідділами:
    • висхідна ободова кишка
    • поперечна ободова кишка
    • Низхідна ободова кишка
    • сигмоподібна кишка

    Допоміжні органи [ ред. | ред. код ]

    Перетравлення їжі відбувається під дією ряду речовин — ферментів, що містяться у виділеннях в травний канал соку декількох великих залоз. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, виділена ними слина змочує ротову порожнину і їжу, сприяє її перемішування та формування харчової грудки. Також за участю ферментів слини амілази і мальтози у ротовій порожнині починається перетравлення вуглеводів.

    У тонкий кишечник, а саме в дванадцятипалу кишку, виділяються сік підшлункової залози і золотисто-жовтий секрет печінки — жовч. Сік підшлункової залози містить бікарбонати і ряд ферментів, наприклад, трипсин, хімотрипсин, ліпазу, панкреатичну амілазу, а також нуклеази. Жовч, перш ніж потрапити в кишечник, накопичується в жовчному міхурі. Ферменти жовчі поділяють жири на дрібні краплі, що прискорює розщеплення їх ліпазою.

    Гістологія [ ред. | ред. код ]

    Стінка травної трубки утворена чотирма оболонками:

    • слизова оболонка — включає:
    • • епітеліальну пластинку — утворює бар'єр із вибірковою проникністю на межі зовнішнього і внутрішнього середовищ. Вона має ряд особливостей у різних відділах травної трубки. У передньому вона представлена багатошаровим плоским незроговілим, або частково зроговілим епітелієм, як і в задньому відділі. У середньому відділі стає одношаровим призматичним епітелієм. На поверхню епітелію виділяються секрети залоз, кінцеві секреторні відділи яких розташовуються в стінці травної трубки;
      • • власна пластинка — розміщується під епітелієм, відмежована від нього базальною мембраною та представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні і лімфатичні судини;
        • • м'язова пластинка — лежить на межі із підслизовою оболонкою та утворена 1-3 шарами гладеньких м'язових клітин. Її скорочення сприяє зміні рельєфу слизової оболонки. У деяких відділах травної трубки, а саме в ротовій порожнині, м'язова пластинка слизової оболонки відсутня.
          • підслизова — складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, яка містить у стравоході та дванадцятипалій кишці кінцеві секреторні відділи екзокринних залоз. Її присутність забезпечує рухомість слизової оболонки та формування складок;
          • м'язова — утворена, як правило, двома шарами м'язових елементів — зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним, між якими в прошарках пухкої волокнистої тканини шлунка та кишки розташовуються міжм'язові нервові сплетення Ауербаха. Більша частина травної трубки, а саме її середній відділ, утворений гладенькою м'язовою тканиною. Передній і задній — утворені поперечнопосмугованою м'язовою тканиною. Скорочення цієї оболонки забезпечують перемішування та пересування вмісту травної трубки;
          • зовнішня — в передньому і задньому відділах представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною — адвентиційною оболонкою, де вона нерухомо зв'язана з органами, які її оточують. В середньому відділі вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, що вкрита одношаровим плоским епітелієм — серозна оболонка.

          Див. також [ ред. | ред. код ]

          Джерела [ ред. | ред. код ]

          • Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с. (С.?)
          • Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с. ISBN 978-966-351-128-3 (С.?)
          • Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. ISBN 5-311-01342-7 (С.?)

          Література [ ред. | ред. код ]

          • Бабкин Б. П., Секреторный механизм пищеварительных желез, Л., 1960;
          • Павлов И. П., Лекции о работе главных пищеварительных желез, Полн. собр. соч., 2 изд., т. 2, кн. 2, М.— Л., 1951
          • Богач П. Г., Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника, К., 1961;
          • Уголев А. М., Пристеночное (контактное) пищеварение, Л.— М., 1963;
          • Уголев А. М.Мембранное пищеварение. Полисубстратные процессы, организация и регуляция, Л., 1972;
          • Шлыгин Г. К., Ферменты кишечника в норме и патологии, Л., 1967;
          • Уголев А. М., Пищеварение и его приспособительная эволюция, М., 1961;
          • Полушкина Н. Н. Диагностический справочник гастроэнтеролога. М.: — АСТ, 2007, ISBN 978-5-17-039782-2, 670 с;
          • Sherwood, Lauralee (2006). Fundamentals of physiology: a human perspective (вид. Third). Florence, KY: Cengage Learning. с. 768. ISBN0-53-446697-4. ;
          • Шмальгаузен И. И., Основы сравнительной анатомии позвоночных животных, 4 изд., М., 1947;
          • Беклемишев В. Н., Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964
          • Физиология человека, под ред. Шмидта Р., Тевса Г., т. 3, М., 1996.