Методжект - інструкція, застосування, аналоги препарату

Методжект – нестероїдний лікарський засіб для лікування хронічних запальних ревматичних захворювань та поліартритних форм ювенільного ідіопатичного артриту. Імуномодулюючий та протизапальний засіб для лікування хвороби Крона.

Застосування Методжекту

• активна форма ревматоїдного артриту у дорослих;
• поліартритна важка форма ювенільного (ідіопатичного) артриту у разі неадекватної реакції на нестероїдні протизапальні лікарські засоби;
• важка форма псоріазу, особливо у вигляді бляшок, у разі неефективності відповідної терапії, наприклад, фотолікування, PUVA- терапії та застосування ретиноїдів, а також у разі тяжкої форми псоріатичного артриту у дорослих;
• хвороба Крона легкого та середнього ступеня (як монотерапія або у комбінації з кортикостероїдами) у дорослих, у разі резистентності або непереносимості тіопуринів.

Методжект - склад та форма випуску препарату

Діюча речовина: methotrexate; 1 мл розчину містить метотрексату 50 мг (у вигляді метотрексату динатрію 54,84 мг);

Допоміжні речовини: гідроксид натрію, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: жовто-коричневого кольору прозорий розчин без помутнінь.

Методжект: як приймати препарат

Призначати Методжект повинні лікарі, які мають досвід роботи та яким відомі всі особливості цього лікарського засобу та механізм його дії.

Методжект слід вводити 1 раз на тиждень.

Пацієнт слід чітко поінформувати, що препарат слід вводити 1 раз на тиждень.Бажано встановити фіксований день тижня як день ін'єкції.

Вміст одного попередньо заповненого шприца призначений лише для одноразового застосування.

Розчин Методжекта для ін'єкцій можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно або підшкірно (для дітей та підлітків застосовувати лише підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції).

Тривалість курсу лікування визначає лікар.

Методжект – протипоказання, побічні ефекти

• підвищена чутливість до метотрексату або будь-якого з компонентів;
• порушення функції печінки (захворювання печінки, зумовлені алкоголем, чи інші хронічні захворювання печінки);
• зловживання алкоголем;
• захворювання крові в анамнезі, наприклад, гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія або виражена анемія;
• тяжкі гострі чи хронічні інфекції, такі як туберкульоз та ВІЛ, або інші синдроми імунодефіциту;
• виразки у ротовій порожнині та виразкові хвороби шлунка або кишечника в активній формі;
• порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв);
• супутня вакцинація живими вакцинами;
• вагітність та годування груддю.

• Непоширені - герпес (Herpeszoster);
• Поодинокі - Herpes-simplex-Hepatitis;
• Частота невідома - опортуністичні інфекції, сепсис (у деяких випадках можуть бути летальними), нокардіоз, гістоплазмоз, криптококовий мікоз, дисемінований Herpessimplex, інфекції, спричинені цитомегаловірусом, включаючи запалення легень, реактивацію гепатиту B та загострення гепатиту C.

Аналоги Методжекту

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується із скороченнями виключно для ознайомлення.Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем та уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для здоров'я.

Методжект: інструкція із застосування

Допоміжні речовини: гідроксид натрію, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Фармакологічна група

Антиметаболіти. Структурні аналоги фолієвої кислоти.

Показання

• Ревматоїдний артрит у дорослих пацієнтів;
• поліартритна важка форма ідіопатичного (ювенільного) артриту у разі неадекватної реакції на нестероїдні протизапальні лікарські засоби;
• важка та загальна форма псоріазу вульгарного, особливо бляшкового типу, а також псоріатичний артрит у дорослих пацієнтів у разі нечутливості до звичайної терапії.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до метотрексату або будь-якого з компонентів;
• печінкова недостатність
• зловживання алкоголем;
• ниркова недостатність (кліренс креатиніну
• наявні порушення з боку системи кровотворення (зокрема гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія або виражена анемія);
• гострі активні або хронічні форми інфекцій, таких як туберкульоз та ВІЛ, виразки слизової оболонки ротової порожнини та відомі гострі шлунково-кишкові виразкові захворювання;
• супутня вакцинація живою вакциною;
• синдром імунодефіциту

Спосіб застосування та дози

Методжект ® необхідно приймати тільки за призначенням лікаря, який знайомий з особливостями застосування лікарського засобу та способом його дії.

Методжект ® можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно та підшкірно 1 раз на тиждень. Тривалість лікування визначає індивідуально лікар.

Примітка: Можливе додавання фолієвої кислоти відповідно до схеми лікування.

Дозування для дорослих пацієнтів із захворюванням на ревматоїдний артрит

Рекомендована початкова доза становить 7,5 мг метотрексату 1 раз на тиждень, вводиться підшкірно або внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Залежно від захворювання пацієнта та переносимості препарату пацієнтом початкову дозу можна поетапно збільшувати на 2,5 мг на тиждень. Тижневу дозу 25 мг не можна перевищувати. Поява реакції на лікування очікується через 4-8 тижнів. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати до останньої необхідної підтримки дії лікарського засобу.

Дозування для пацієнтів із захворюванням на псоріаз вульгарний та псоріатичний артрит

Рекомендується тестову дозу 5 - 10 мг вводити парентерально за 1 тиждень до проведення терапії з метою виявлення ідіосинкразійної реакції. Початкова рекомендована доза становить 7,5 мг метотрексату один раз на тиждень підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дозу слід поступово збільшувати, але не слід перевищувати тижневої дози – 25 мг метотрексату. Поява реакції на лікування може очікуватись через 2-6 тижнів. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати до останньої необхідної підтримки дії лікарського засобу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з нирковою недостатністю слід застосовувати Методжект ® з обережністю. Дозу визначати так:

Пацієнти з печінковою недостатністю

Методжект ® призначають з обережністю пацієнтам із поточними або перенесеними захворюваннями печінки, особливо якщо ці захворювання спричинені вживанням алкоголю.Якщо рівень білірубіну становить >5 мг/дл (85,5 мкмоль/л), застосування методжекту ® протипоказано.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Пацієнтам похилого віку у зв'язку зі зниженою печінковою та нирковою функцією та зі зниженою кількістю фолієвої кислоти, доза для них має бути зменшена.

Дозування для дітей віком до 16 років, хворих на поліартритну форму ювенільного ідіопатичного артриту:

Рекомендована доза становить 10-15 мг/м 2 поверхні тіла/тиждень. У разі недостатнього ефекту тижневу дозу можна збільшити до 20 мг/м 2 поверхні тіла/тиждень. У цієї групи пацієнтів препарат застосовують внутрішньом'язово.

Побічні реакції

Найпоширенішою побічною дією є пригнічення системи гемопоезу та побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту.

По частоті виникнення побічні реакції поділяються на такі категорії:

З боку травного тракту

Найчастіше стоматит, розлади травлення, нудота, втрата апетиту.

Часто: виразки у ротовій порожнині, діарея.

Рідко: фарингіт, ентерит, блювання.

Рідко: виразки у шлунково-кишковому тракті, мальабсорбція.

Рідкісні: можливе блювання кров'ю, гематорея, токсичний мегаколон.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто: висипання, еритема, свербіж.

Рідко: світлочутливість, алопеція, збільшення ревматичних вузлів, оперізувальний лишай, васкуліт, герпетиформний висип на шкірі, кропив'янка.

Рідко: підвищена пігментація шкіри, акне, мультиформна еритема, екхімози.

Рідкісні: сидром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), некроз шкіри, ексфоліативний дерматит, збільшення пігментаційних нігтів, гостра пароніхія, фурункульоз, телеангіектазії.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Рідко: алергічні реакції, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, опортуністичні інфекції, цитомегаловірусна інфекція, лихоманка, кон'юнктивіт, інфекція, сепсис, криптококоз, нокардіоз, гістоплазмоз, порушення загоєння дрібних поранень, гіпогамії.

Поодинокі – місцеві ушкодження (освіта стерильного абсцесу, ліподистрофія) у місці введення після внутрішньом'язової або підшкірної ін'єкції.

З боку метаболізму та засвоєння

Рідко: розвиток цукрового діабету.

З боку нервової системи

Часто: біль голови, втома, сонливість.

Рідко: запаморочення, дезорієнтація, депресія.

Рідкісні: біль, ослаблення м'язів або оніміння кінцівок, зміна відчуття смаку (металевий присмак), судоми, псевдоменінгіт, параліч.

З боку органу зору

Рідко: порушення зору.

З боку травної системи

Дуже поширені: підвищення трансаміназ (АЛТ, лужної фосфатази).

Рідко: цироз печінки, атрофія печінки, фіброз та жирове переродження печінки, зниження рівня альбуміну сироватки;

Рідко: гострий гепатит.

Рідкісні: печінкова недостатність.

З боку серцево-судинної системи

Рідко: перикардит, перикардіальна тампонада, гіпотензія, тромбоемболія (включаючи артеріальний тромбоз, церебральний тромбоз, тромбоз глибоких вен, вен сітківки, тромбофлебіт та легеневу емболію).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: інтерстиціальний альвеоліт/пневмоніт, часто у поєднанні з еозинофілією. Симптоми, що вказують на можливе серйозне пошкодження легень (інтерстиціальна пневмонія): сухий кашель без відхаркування, задишка та лихоманка.

Рідко: фіброз легень, викликана пневмонія Pneumocystis carinii , задишка, бронхіальна астма, плевральний випіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія.

Рідко: панцитопенія, лімфопроліферативні захворювання.

Рідкісні: агранулоцитоз, тяжка форма пригнічення функції кісткового мозку.

З боку нирок, сечовидільної системи

Рідко: запалення та утворення виразок сечового міхура, порушення функції нирок, порушення сечовипускання.

Рідко: ниркова недостатність, олігурія, анурія, порушення електролітного балансу.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко: запалення та утворення виразок піхви.

Рідкісні: втрата лібідо, імпотенція, олігоспермія, порушення сперматогенезу, безпліддя, порушення менструального циклу, виділення з піхви, гінекомастія, аменорея, аборт, внутрішньоутробна смерть плода, уроджені вади розвитку.

З боку кістково-м'язової системи та м'яких тканин

Рідко: Артралгія, міалгія, остеопороз.

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (у тому числі кисті та поліпи)

Рідкісні: повідомлялося про окремі випадки розвитку лімфоми, що регресували в більшості випадків при припиненні лікування метотрексатом. В останніх дослідженнях не було встановлено, що терапія метотрексатом збільшує ймовірність появи лімфоми.

Поява та ступінь серйозності побічних дій залежить від дози та частоти застосування метотрексату. Однак оскільки серйозні побічні дії можуть виникати навіть при використанні малих доз, обов'язковим є постійний контроль за станом пацієнтів лікарем через короткі інтервали часу.

Коли метотрексат вводиться внутрішньом'язово, у місці ін'єкції можуть бути місцеві побічні дії (печіння) або ушкодження (утворення стерильного абсцесу, руйнування жирової тканини).

Передозування.

Симптоми передозування. Метотрексату проявляється головним чином впливом на гемопоез.

Лікування у разі передозування. Кальціумфолінат є спеціальним антидотом для нейтралізації токсичної небажаної дії метотрексату.

При випадковому передозуванні доза кальцію фолінату повинна дорівнювати або перевищувати прийняту дозу метотрексату і її слід ввести внутрішньовенно або внутрішньом'язово протягом 1 години, далі необхідно продовжувати введення, поки рівень метотрексату в сироватці крові стане нижчим за 10 -7моль/л.

У разі масивного передозування можуть бути необхідні гідратація та алкалізація сечі для запобігання відкладенню метотрексату та/або продуктів його розпаду у ниркових канальцях. Ні гемодіаліз, ні перитональний діаліз не продемонстрували поліпшення виведення метотрексату. Ефективне очищення організму від метотрексату спостерігалося за періодичного гемодіалізу з використанням діалізатора з високою інтенсивністю потоку.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження показали тератогенну дію метотрексату (препарат викликав загибель плода та/або вроджені вади розвитку, особливо при застосуванні у І триместрі вагітності), тому його не слід застосовувати у період вагітності.

Чоловікам та жінкам репродуктивного віку під час лікування метотрексатом та як мінімум протягом 6 місяців після лікування слід застосовувати надійні методи контрацепції.

Якщо пацієнтка або партнерка чоловіка, який лікується метотрексатом, все ж таки завагітніє, необхідно проконсультуватися з фахівцями щодо ризику несприятливого впливу метотрексату на плід.

Метотрексат проникає у грудне молоко у таких концентраціях, що становлять ризик для дитини, тому годування груддю слід перервати до початку та під час лікування.

Таким чином, метотрексат протипоказаний під час вагітності або годування груддю.

Діти

Дітям та підліткам застосовують лише підшкірні або внутрішньом'язові ін'єкції.

Метотрексат не рекомендується застосовувати дітям до 3 років у зв'язку з відсутністю достатньої інформації про ефективність та безпеку.

Особливі заходи безпеки

При приготуванні метотрексату для ін'єкцій слід використовувати захисні рукавички, маску та захисні окуляри. Приготування метотрексату, як і приготування будь-якого цитостатичного медичного препарату має відбуватися у приміщенні з вертикальною вентиляцією. Розлитий препарат слід змивати достатньою кількістю води.

Особливості застосування

Лікування метотрексатом повинно здійснюватись під наглядом кваліфікованих лікарів-онкологів, дерматологів або ревматологів, які мають досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних засобів.

Пацієнт слід чітко поінформувати, що препарат слід вводити 1 раз на тиждень, а не щодня. Також прийом доз, що перевищують 20 мг/тиждень, може супроводжуватись значним збільшенням токсичності, особливо пригніченням функцій кісткового мозку.

Метотрексат слід застосовувати з великою обережністю при лікуванні пацієнтів з мієлосупресією, порушеннями функції нирок, виразковою хворобою, виразковим колітом, виразковим стоматитом, діареєю, поганим загальним станом, а також при лікуванні маленьких дітей та осіб похилого віку.

За наявності плеврального ексудату або асциту необхідно провести дренування на початок лікування метотрексатом. Якщо це неможливо, терапію метотрексатом не призначають.

При появі симптомів токсичної дії на травний тракт (зазвичай спочатку розвивається стоматит) лікування метотрексатом має бути припинено, оскільки у разі продовження терапії можливий розвиток геморагічного ентериту та перфорація кишечника, які загрожують життю пацієнта.

Під час терапії метотрексатом необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з метою своєчасного виявлення ознак можливої ​​токсичної дії та побічних ефектів. Враховуючи ризик тяжких або навіть фатальних токсичних реакцій, пацієнтів потрібно детально проінформувати про можливі ускладнення та рекомендовані заходи.

Рекомендовані дослідження та запобіжні заходи

Перед початком лікування метотрексатом або при продовженні терапії після перерви необхідно проводити аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, активності печінкових ферментів, білірубіну, альбуміну сироватки та показників функції нирок, а також рентгенографічне обстеження органів грудної клітки. За наявності клінічних показань призначають дослідження з метою виключення туберкульозу та гепатиту.

Під час лікування метотрексатом (щомісяця у перші 6 місяців і не рідше ніж кожні 3 місяці надалі, при підвищенні доз доцільно збільшувати частоту обстежень) проводять такі дослідження:

1. Обстеження порожнини рота та горла виявлення змін слизових оболонок.

2. Аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів . Навіть при застосуванні у звичайних терапевтичних дозах метотрексат може раптово спричинити пригнічення кровотворення. У разі значного зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів лікування метотрексатом слід негайно припинити та призначити симптоматичну підтримуючу терапію.Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток інфекції. При супутній терапії гематотоксичними препаратами (наприклад лефлуномідом) необхідно ретельно стежити за кількістю лейкоцитів та тромбоцитів у крові.

3. Функціональні печінкові проби . Особливу увагу слід приділяти виявленню ознак ушкодження печінки. Лікування метотрексатом не слід розпочинати або необхідно припиняти у разі будь-яких відхилень результатів функціональних печінкових тестів або біопсії печінки. Зазвичай показники нормалізуються протягом 2 тижнів, після чого лікування за рішенням лікаря може бути продовжено. При застосуванні метотрексату за ревматологічними показаннями немає підстав для проведення біопсії печінки з метою моніторингу гепатотоксичної дії препарату. При лікуванні хворих на псоріаз необхідно оцінювати доцільність проведення біопсії печінки до або в процесі лікування метотрексатом, враховуючи сучасні наукові рекомендації. При такій оцінці необхідно диференціювати пацієнтів без факторів ризику та пацієнтів групи ризику (наприклад, раніше зловживали алкоголем, зі стійко підвищеним рівнем активності печінкових ферментів, захворюваннями печінки в анамнезі, спадковими захворюваннями печінки в сімейному анамнезі, хворих на цукровий діабет, пацієнтів з надмірною вагою, а також тих, які раніше приймали гепатотоксичні препарати або контактували з гепатотоксичними хімічними речовинами). Повідомлялося про транзиторне підвищення рівня трансаміназ (до 2-3 разів більше за верхню межу норми) у 13-20% пацієнтів.У разі стійкого підвищення активності печінкових ферментів слід знижувати дози або припиняти лікування метотрексатом. Оскільки метотрексат чинить токсичну дію на печінку, у період лікування не слід без крайньої необхідності призначати інші гепатотоксичні препарати. Також необхідно уникати чи значно обмежити споживання алкоголю. Особливо ретельно потрібно контролювати рівень печінкових ферментів у пацієнтів, які отримують супутню терапію іншими гепатотоксичними та гематотоксичними препаратами (зокрема лефлуномідом).

4. Функціональні ниркові проби та дослідження сечі . Оскільки метотрексат виводиться переважно із сечею, у пацієнтів із порушеннями функції нирок можливе підвищення концентрації метотрексату в крові, наслідком чого можуть бути тяжкі побічні реакції. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають можливі порушення функції нирок (літнього віку). Це особливо важливо у разі супутньої терапії препаратами, що знижують виведення метотрексату, несприятливо впливають на нирки (зокрема НПЗП) або на систему кровотворення. Дегідратація також може посилювати токсичну дію метотрексату.

5. Дослідження дихальної системи . Необхідно уважно стежити за симптомами можливого розвитку порушень функції легень та, за необхідності, призначати дослідження функції легень. Легеневі захворювання вимагають швидкої діагностики та відміни метотрексату. Поява в період лікування метотрексатом відповідної симптоматики (особливо сухого непродуктивного кашлю) або розвиток неспецифічного пневмоніту можуть свідчити про потенційну небезпеку ураження легень.У таких випадках метотрексат скасовують і ретельно обстежують хворого. виключати інфекційні захворювання. Поразка легень може розвиватися під час лікування метотрексатом у будь-яких дозах.

Оскільки метотрексат впливає на імунну систему, він може змінювати реакцію на вакцинацію і впливати на результати імунологічних тестів. У період лікування метотрексатом не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.

Рекомендується переривати лікування метотрексатом за 1 тиждень до хірургічних втручань та продовжувати терапію через 1 або 2 тижні після операції.

При підвищенні температури тіла (>38°C) елімінація метотрексату значно сповільнюється.

Метотрексат може підвищувати ризик розвитку новоутворень (переважно лімфом). Злоякісні лімфоми можуть розвиватися і у пацієнтів, які отримують метотрексат у низьких дозах.

До початку лікування метотрексатом необхідно виключити вагітність.У період лікування метотрексатом порушується сперматогенез та овогенез, що може призвести до порушення фертильності. Ці ефекти є оборотними після припинення терапії препаратом. Жінкам та чоловікам репродуктивного віку слід користуватися ефективними контрацептивними засобами в період лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії метотрексатом. Лікар повинен інформувати пацієнтів репродуктивного віку та їхніх партнерів про можливий несприятливий вплив метотрексату на плід.

При введенні високих доз метотрексату необхідний ретельний контроль за хворим для виявлення перших ознак токсичних реакцій.

Під час терапії метотрексатом у підвищених та високих дозах необхідно стежити за рН сечі: у день введення та в наступні 2-3 дні реакція сечі має бути лужною. Це досягається внутрішньовенним краплинним введенням суміші, що складається з 40 мл 4,2% розчину гідрокарбонату натрію і 400-800 мл ізотонічного розчину натрію хлориду напередодні, в день лікування та наступні 2-3 діб.

Лікування метотрексатом у підвищених та високих дозах необхідно поєднувати з посиленою гідратацією до 2 л рідини на добу.

Введення метотрексату у дозі 2 г/м 2 і вище здійснюють під контролем його концентрації у сироватці крові. Нормальним вважається зниження вмісту метотрексату у сироватці крові через 22 години після введення у 2 рази порівняно з вихідним рівнем. Підвищення рівня креатиніну на 50% і більше початкового вмісту та/або підвищення рівня білірубіну потребують інтенсивної дезінтоксикаційної терапії.

Для виявлення токсичної дії в процесі лікування метотрексатом необхідно проводити аналіз крові 1 раз на тиждень для визначення кількості лейкоцитів та тромбоцитів та біохімічних показників функції нирок та печінки.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в одній дозі.

Методжект® (30 мг/0,60 мл)

Антиметаболіти. Протипухлинні препарати.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо метотрексат всмоктується з шлунково-кишкового тракту. відхилення. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-2 год.

Біодоступність після підшкірного, внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення порівнянна і становить майже 100%.

Близько 50% метотрексату зв'язується з білками крові.

При введенні в малих дозах метотрексат проникає в спинномозкову рідину в мінімальних кількостях. Період напіввиведення становить 6-7 годин і демонструє значні коливання (3-17 годин). рідини в інтерстиціальному просторі (плевральний випіт, асцит).

Приблизно 10% введеної дози метотрексату метаболізується в печінці.

Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та активної секреції у проксимальних канальцях.

Близько 5-20% метотрексату та 1-5% 7-гідроксиметотрексату виводиться з жовчю. Зазнає вираженої ентерогепатичної циркуляції.

Виведення препарату у разі порушення функції нирок значно сповільнене. Відсутні дані щодо порушення виведення при порушенні функції печінки.

Фармакодинаміка

Метотрексат є антагоністом фолієвої кислоти, що належить до класу цитотоксичних засобів, відомих як антиметаболіти. Він діє шляхом конкурентного інгібування ферменту дигідрофолатредуктази, таким чином інгібуючи синтез ДНК. В даний час точно невідомо, чим саме обумовлена ​​ефективність метотрексату при лікуванні псоріазу, псоріатичного артриту та ревматоїдного артриту: його протизапальною або імуносупресивною дією, а також якою мірою ефективність терапії пов'язана з викликаним метотрексатом збільшенням позаклітинної концентрації адено.

Показання до застосування

- активний ревматоїдний артрит у дорослих пацієнтів

- поліартрит з тяжким ювенільним ідіопатичним артритом в активній формі при недостатній ефективності терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ)

- важкі, що не піддаються лікуванню, інвалідизують форми псоріазу за відсутності адекватної відповіді на інші види терапії, такі як фототерапія, ПУВА-терапія та ретиноїди

- тяжкі форми псоріатичного артриту у дорослих

Спосіб застосування та дози

Призначати шприц-ручку Методжект можуть тільки лікарі, добре знайомі з різними характеристиками лікарського засобу та механізмом його дії.Пацієнтів слід навчити правильну техніку виконання ін'єкцій. Перша ін'єкція за допомогою шприца-ручки Методжект повинна бути виконана під безпосереднім наглядом лікаря. Препарат Методжект® вводиться один раз на тиждень .

Пацієнтів слід чітко поінформувати про особливий режим застосування препарату Методжект®, який вводять тільки один раз на тиждень . Рекомендується визначити відповідний фіксований день тижня для ін'єкції.

Дорослі пацієнти з ревматоїдним артритом

Початкова доза, що рекомендується, становить 7,5 мг. один раз на тиждень підшкірно. Залежно від індивідуальної активності захворювання та переносимості пацієнтом початкова доза може бути поступово збільшена на 2,5 мг на тиждень. Тижнева доза в цілому не повинна перевищувати 25 мг. Дози, що перевищують 20 мг на тиждень, можуть спричинити значне збільшення токсичності, зокрема супресію кісткового мозку. Відповідь на терапію очікується, приблизно, через 4-8 тижнів. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту підтримуюча доза повинна бути поступово знижена до мінімально можливої ​​ефективної підтримуючої дози.

Діти віком до 16 років з поліартричною формою ювенільного ідіопатичного артриту

Рекомендована доза становить 10-15 мг/м² площі поверхні тіла (п.п.т.) один раз на тиждень . У випадках стійкості до терапії тижневу дозу можна збільшити до 20 мг/м². один раз на тиждень . Однак при збільшенні дози необхідно проводити більш частіший моніторинг.

Пацієнти з ЮІА повинні постійно перебувати під наглядом ревматолога, який спеціалізується на терапії дітей та підлітків.

Не рекомендується застосування у дітей віком до 3 років через недостатні дані про ефективність та безпеку в цій віковій групі.

Пацієнти з важкими формами псоріазу та псоріатичним артритом

Рекомендовану тест-дозу 5 - 10 мг слід вводити за тиждень до початку терапії з метою виявлення ідіосинкразичних небажаних реакцій. Початкова доза, що рекомендується, становить 7,5 мг метотрексату. один раз на тиждень підшкірно. Дозу слід збільшувати поступово, але тижнева доза метотрексату загалом не повинна перевищувати 25 мг. Тижнева доза вище 20 мг може спричинити значне збільшення токсичності, зокрема супресію кісткового мозку. Відповідь на терапію очікується приблизно через 2-6 тижнів. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту підтримуюча доза метотрексату повинна бути поступово знижена до мінімально можливої ​​ефективної підтримуючої дози.

Максимальна тижнева доза

Доза може бути при необхідності збільшена, але, в цілому, не повинна перевищувати максимальну рекомендовану тижневу дозу 25 мг. У деяких виняткових випадках більш висока доза може бути клінічно виправдана, але не повинна перевищувати максимальну щотижневу дозу метотрексату 30 мг через суттєве підвищення токсичності.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Шприц-ручку Методжект слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок. Дозу слід коригувати так:

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Методжект® - застосовувати не можна

Пацієнти з порушенням функції печінки

Метотрексат слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з вираженими захворюваннями печінки в даний час або в анамнезі, особливо пов'язаних із вживанням алкоголю.Метотрексат протипоказаний, якщо рівень білірубіну >5 мг/дл (85,5 мкмоль/л).

Літні пацієнти

Слід розглянути зниження дози у пацієнтів похилого віку через зниження функції печінки та нирок, а також через зниження запасу фолатів, яке відбувається з віком.

Пацієнти з накопиченням рідини в інтерстиціальному просторі (асцит, плевральний випіт)

Оскільки час напіввиведення метотрексату може збільшуватися до 4 разів у порівнянні з нормою, пацієнти з наявністю патологічного скупчення рідини в організмі потребують зниження дози, а в деяких випадках і відміни препарату.

Тривалість та спосіб застосування

Одна шприц-ручка призначена лише для одноразового застосування.

Методжект ® , розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці, можна вводити тільки підшкірно .

Загальна тривалість лікування визначається лікарем.

Будь ласка, зверніть увагу, що має бути використаний весь вміст шприц-ручки.

При переході з прийому на підшкірне введення метотрексату може знадобитися зменшення дози у зв'язку з відмінностями в біодоступності метотрексату при різних шляхах введення.

При призначенні препарату слід розглянути питання щодо одночасного призначення препаратів фолієвої кислоти відповідно до існуючих стандартів лікування.

Інструкція для підшкірного введення

Найбільш підходящими ділянками для ін'єкцій є:

живіт, крім області навколо пупка.

Очистіть область навколо вибраного місця ін'єкції (наприклад, за допомогою спиртової серветки)

Зніміть ковпачок із голки.

Захопіть складку на шкірі, обережно стискаючи ділянку місця ін'єкції.

Складку слід утримувати до видалення зі шкіри голки після ін'єкції шприц-ручкою Методжект®.

Щоб розблокувати кнопку, щільно притисніть шприц-ручку Методжект ® до складки шкіри під кутом 90°. Потім натисніть кнопку (клацання вказує на початок ін'єкції).

Притискайте шприц-ручку Методжект до шкіри до повного введення препарату. Це триває близько 5 секунд.

Під кутом 90° заберіть шприц-ручку Методжект від шкіри.

Захисний екран автоматично переміщується на місце над голкою, а потім блокується.

Побічні дії

Найбільш значущими небажаними ефектами є пригнічення системи кровотворення та порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Частота народження небажаних ефектів класифікована наступним чином:

Виникнення та ступінь тяжкості небажаних ефектів залежить від дози та частоти введення препарату. Однак важкі небажані ефекти можуть виникати навіть при застосуванні метотрексату у низьких дозах, тому необхідно, щоб пацієнти, які отримують метотрексат, регулярно з короткими інтервалами проходили медичне обстеження.

Інфекційні та паразитарні захворювання

Нечасто: фарингіт

Рідко: інфекція (включаючи реактивацію неактивної хронічної інфекції), сепсис, кон'юнктивіт

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Дуже рідко: повідомлялося про окремі випадки лімфоми, яка зменшувалась у ряді випадків при припиненні лікування метотрексатом. У нещодавно проведеному дослідженні було встановлено, що терапія метотрексатом збільшує частоту розвитку лімфом.

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія

Нечасто: панцитопенія

Дуже рідко: агранулоцитоз, тяжке пригнічення кістковомозкового кровотворення

Частота невідома: еозинофілія

З боку імунної системи

Рідко : алергічні реакції, анафілактичний шок, гіпогаммаглобулінемія.

З боку обміну речовин

Рідко: розвиток цукрового діабету

Нечасто : депресія, сплутаність свідомості

Рідко : зміна настрою

З боку нервової системи

Часто: головний біль, втома, сонливість

Нечасто : запаморочення

Рідко : парез, розлад мови, включаючи дизартрію та афазію.

Дуже рідко : біль, м'язова астенія або парестезія кінцівок, зміни смаку (металевий смак), судоми, менінгізм, гострий асептичний менінгіт, параліч

Частота невідома : енцефалопатія/лейкоенцефалопатія

З боку органів зору

Рідко : розлади зору (нечіткість зору)

Дуже рідко : порушення зору, ретинопатія

Рідко : перикардит, перикардіальний випіт, тампонада серця

Рідко : гіпотензія, тромбоемболічні явища (включаючи артеріальний тромбоз, тромбоз судин головного мозку, тромбофлебіт, тромбоз глибоких вен, емболію легеневої артерії)

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто : пневмонія, інтерстиціальний альвеоліт/пневмоніт, що часто супроводжується еозинофілією. Симптоми, що вказують на потенційно тяжке пошкодження легень (інтерстиціальний пневмоніт), включають: сухий, непродуктивний кашель, задишку та лихоманку

Рідко : легеневий фіброз, пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii , задишка та бронхіальна астма, плевральний випіт

Частота невідома : носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто : стоматит, диспепсія, нудота, відсутність апетиту, біль у животі

Часто : виразки в ротовій порожнині, діарея.

Нечасто : виразки та кровотеча у шлунково-кишковому тракті, ентерит, блювання, панкреатит

Дуже рідко : криваве блювання, кровотеча, токсичний мегаколон.

Дуже часто: відхилення показників функції печінки (підвищення активності АЛТ, АСТ та лужної фосфатази та концентрації білірубіну)

Нечасто : цироз, фіброз та жирове переродження печінки, зниження сироваткового альбуміну.

Рідко: гострий гепатит

Дуже рідко: печінкова недостатність

Частота невідома: порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто : екзантема, еритема, свербіж

Нечасто : фотосенсибілізація, випадання волосся, збільшення ревматичних вузликів, шкірні виразки, лишай, що оперізує (herpes zoster), васкуліт, герпетиформні висипання на шкірі, кропив'янка

Рідко: підвищена пігментація, акне, петехії, екхімоз, алергічний васкуліт

Дуже рідко : синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена пігментація нігтів, гостра пароніхія, фурункульоз, телеангіектазії.

Частота невідома : шкірні крововиливи

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини.

Нечасто : артралгія, міалгія, остеопороз.

Рідко : компресійний перелом

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто: запалення та виразка сечового міхура, порушення функції нирок, порушення сечовипускання

Рідко: ниркова недостатність, олігурія, анурія, електролітні порушення

Частота невідома : протеїнурія

З боку репродуктивної системи

Нечасто : запалення та виразки піхви

Дуже рідко : втрата лібідо, імпотенція, гінекомастія, олігоспермія, порушення менструацій, вагінальні виділення

Загальні розлади та порушення у місці введення

Рідко : лихоманка, порушення загоєння ран

Частота невідома : грипоподібні симптоми, астенія.

Метотрексат має гарну місцеву переносимість при підшкірному введенні.Відзначалися лише легкі місцеві шкірні реакції (наприклад, відчуття печіння у місці введення, еритема, припухлість, зміна кольору, свербіж, сильний свербіж, біль), які зменшувалися у процесі лікування.

Протипоказання

- підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин

- тяжкі порушення функції печінки

- тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв)

- Порушення системи кровотворення в анамнезі, такі як гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія або виражена анемія

- тяжкі, гострі чи хронічні інфекції, такі як туберкульоз, ВІЛ чи інші синдроми імунодефіциту

- виразки в ротовій порожнині та виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в активній фазі

- вагітність та період годування груддю

- супутня вакцинація живими вакцинами

- дитячий вік до 3-х років

Лікарські взаємодії

Алкоголь, гепатотоксичні та гематоксичні лікарські засоби

Регулярне вживання алкоголю та застосування одночасно з метотрексатом гепатотоксичних препаратів збільшують ризик прояву гепатотоксичності метотрексату. За пацієнтами, які одночасно застосовують інші гепатотоксичні препарати (наприклад, лефлуномід), необхідно проводити ретельне спостереження. Це також стосується випадків одночасного застосування препаратів з гематологічною токсичністю (наприклад, лефлуномід, азатіоприн, ретиноїди, сульфасалазин). При одночасному застосуванні лефлуноміду та метотрексату зростає ризик панцитопенії та гепатотоксичності.

Комбінована терапія метотрексатом та ретиноїдами, такими як ацитретин або етретинат, збільшує ризик розвитку гепатотоксичності.

Антибіотики для прийому внутрішньо

Пероральні антибіотики, такі як тетрацикліни, хлорамфенікол і антибіотики широкого спектру дії, що не всмоктуються, можуть впливати на ентерогепатичну циркуляцію метотрексату шляхом придушення кишкової мікрофлори або бактеріального метаболізму.

Антибіотики, такі як пеніциліни, глікопептиди, сульфаніламіди, ципрофлоксацин та цефалотин, можуть, в окремих випадках, зменшувати нирковий кліренс метотрексату, викликаючи, таким чином, збільшення концентрації метотрексату в сироватці крові з можливим розвитком одночасної геостиологічної та шлунково-кишкової шлунково-кишкового тракту.

Зв'язування лікарських засобів із білками плазми крові

Метотрексат зв'язується з білками крові, і може витіснятися іншими зв'язувальними з білками препаратами, такими як саліцилати, гіпоглікемічними засобами, діуретиками, сульфаніламідами, дифенілгідантоїном, тетрациклінами, хлорамфеніколом, а також параамінобензойною кислотою; підвищення токсичності при сумісному застосуванні.

Пробенецид, слабкі органічні кислоти, піразоли та нестероїдні протизапальні препарати

Пробенецид, слабкі органічні кислоти, такі як петлеві діуретики, та препарати піразолонового ряду (фенілбутазон) можуть знижувати виведення метотрексату та можуть призводити до збільшення його концентрацій у сироватці крові, що спричиняє збільшення гематологічної токсичності. Існує також можливість збільшення токсичності при комбінованому застосуванні низької дози метотрексату та нестероїдних протизапальних лікарських засобів або саліцилатів.

Лікарські засоби, що викликають небажані реакції з боку кісткового мозку

У разі лікування препаратами, які викликають небажані реакції з боку кісткового мозку (наприклад, сульфаніламіди, триметоприм-сульфаметоксазол, хлорамфенікол, піриметамін), необхідно враховувати можливість виникнення виражених порушень кровотворення.

Препарати, здатні викликати дефіцит фолатів

Спільне застосування препаратів, що викликають дефіцит фолієвої кислоти (наприклад, сульфаніламіди, триметоприм-сульфаметоксазол) може призвести до збільшення токсичності метотрексату. Особлива обережність потрібна у разі існуючого дефіциту фолієвої кислоти.

Препарати, що містять фолієву кислоту або фолінієву кислоту

Застосування вітамінних препаратів або інших препаратів, що містять фолієву кислоту, фолінову кислоту або їх похідних, може знижувати ефективність метотрексату.

Інші протиревматичні лікарські засоби

При одночасному проведенні терапії метотрексатом та іншими протиревматичними лікарськими засобами (наприклад, препаратами золота, пеніциламіном, гідроксихлорохіном, сульфасалазином, азатіоприном, циклоспорином), посилення токсичних ефектів метотрексату, як правило, не очікується.

Незважаючи на те, що комбінація метотрексату та сульфасалазину збільшує ефективність метотрексату і, таким чином, призводить до підвищення частоти небажаних ефектів за рахунок пригнічення сульфасалазином синтезу фолієвої кислоти, такі небажані ефекти спостерігалися у кількох дослідженнях лише в окремих випадках.

Метотрексат збільшує концентрацію меркаптопурину у плазмі крові. Отже, при комбінації метотрексату та меркаптопурину може знадобитися корекція дози.

Інгібітори протонного насосу

При одночасному застосуванні інгібіторів протонного насоса, таких як омепразол або пантопразол, можливі лікарські взаємодії. Спільне застосування метотрексату та омепразолу збільшує час виведення метотрексату нирками. Повідомлялося про один випадок зниження виведення нирками метаболіту, 7-гідроксиметотрексату, при застосуванні в комбінації з пантопразолом, що супроводжувалося міалгією та тремтінням.

Метотрексат може знижувати кліренс теофіліну; при сумісному застосуванні з метотрексатом слід контролювати концентрацію теофіліну у плазмі крові.

Напої, що містять кофеїн або теофілін

Під час лікування метотрексатом слід уникати вживання надмірної кількості напоїв, що містять кофеїн та теофілін (кава, безалкогольні напої, що містять кофеїн, чорний чай).

Особливі вказівки

Пацієнтів необхідно чітко поінформувати про необхідність введення препарату один раз на тиждень , а чи не щодня. Пацієнтів, які проходять курс лікування, слід спостерігати належним чином для своєчасного виявлення та оцінки ознак можливого токсичного впливу чи небажаних реакцій. Тому лікування метотрексатом слід розпочинати та проводити лише під керівництвом лікарів, які мають знання та досвід застосування терапії антиметаболітами. Зважаючи на можливий розвиток тяжких, або навіть фатальних токсичних реакцій, пацієнти повинні бути повністю поінформовані лікарем про можливі ризики та рекомендовані запобіжні заходи.

Не рекомендується застосування у дітей віком до 3 років через недостатні дані щодо ефективності та безпеки в цій віковій групі.

Рекомендовані дослідження та заходи безпеки

Перед початком або поновленням лікування метотрексатом після періоду відсутності лікування

Необхідно виконати повний загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та числа тромбоцитів, визначення активності ферментів печінки, концентрації білірубіну, сироваткового альбуміну, рентгенограму грудної клітки та дослідження функції нирок. За наявності клінічних показань слід виключити туберкульоз та гепатит.

Під час лікування (не рідше одного разу на місяць протягом перших шести місяців лікування та кожні 3 місяці згодом)

У разі збільшення дози необхідно розглянути підвищення частоти моніторингу пацієнтів.

Обстеження виявлення змін слизової оболонки порожнини рота та глотки.

Повний загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та числа тромбоцитів. Пригнічення гемопоезу, викликане метотрексатом, може відбуватися раптово, і на тлі очевидно безпечних дозувань. У разі значного зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів необхідно негайно припинити застосування лікарського засобу та провести адекватну підтримуючу терапію. Пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про будь-які ознаки та симптоми, що вказують на інфекцію. Пацієнтам, які одночасно отримують препарати, що пригнічують кровотворення (наприклад, лефлуномід), потрібний ретельний моніторинг з контролем числа формених елементів крові та тромбоцитів.

Дослідження функції печінки: особливу увагу необхідно приділяти виявленню можливого токсичного впливу печінку. Не слід починати або слід припинити лікування у разі виявлення відхилень при дослідженні функції печінки або біопсії печінки, які були присутні до початку лікування або розвинені в процесі.Такі порушення зазвичай зникають протягом 2-х тижнів, після чого на розсуд лікаря лікування може бути відновлено. Відсутня очевидна необхідність проведення біопсії печінки для контролю печінкової токсичності у пацієнтів із ревматологічними захворюваннями. Спірним залишається питання проведення біопсії печінки у пацієнтів з псоріазом перед початком і під час лікування. Проведення подальших досліджень необхідне для того, щоб встановити, чи можливе досить точне визначення гепатотоксичності за допомогою серійного біохімічного аналізу крові або пропептиду колагену III типу. Оцінку слід проводити в кожному випадку індивідуально та з диференціацією між пацієнтами без факторів ризику та пацієнтами з факторами ризику, такими як надмірне вживання алкоголю в анамнезі, стійке підвищення активності ферментів печінки, захворювання печінки в анамнезі, спадкові захворювання печінки у сімейному анамнезі, цукровий діабет, ожиріння, значуще застосування гепатотоксичних препаратів чи хімічних речовин в анамнезі та тривале лікування метотрексатом або сукупна доза препарату 1,5 г та більше.

Контроль печінкових ферментів у сироватці крові: у 13-20% пацієнтів повідомлялося про транзиторне підвищення активності трансаміназ до 2-3 разів вище за верхню межу норми. У разі стійкого підвищення активності печінкових ферментів слід розглянути питання щодо зниження дози або припинення лікування.

Зважаючи на потенційний токсичний вплив метотрексату на печінку під час лікування пацієнтів, за винятком випадків очевидної необхідності , слід утримуватися від одночасного застосування інших гепатотоксичних препаратів; також слід уникати або значно скоротити вживання алкоголю. увага при одночасному застосуванні лікарських засобів з гематологічною токсичністю (наприклад, лефлуномід).

Функцію нирок слід контролювати з допомогою функціональних тестів та аналізу сечі.

У разі можливого зниження функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) моніторинг слід проводити частіше. , здатних порушувати процес кровотворення

Дегідратація може посилювати токсичність метотрексату.

Оцінка дихальної системи: особливу увагу слід привертати до симптомів порушення функції легень, і, у разі потреби, слід провести відповідні тести функції легень.Симптоми ураження легень (особливо сухий непродуктивний кашель) або неспецифічний пневмоніт, що виникають під час терапії метотрексатом, можуть свідчити про потенційно небезпечне ураження і вимагають переривання лікування і ретельного обстеження. летальним кінцем. Незважаючи на те, що клінічні симптоми різноманітні, типовими ознаками індукованого метотрексатом ураження легень є лихоманка, кашель, задишка, гіпоксемія і наявність інфільтратів на рентгенограмі грудної клітини;

За рахунок впливу на імунну систему Метотрексат здатний порушувати відповідь на вакцинацію і впливати на результати імунологічних тестів. вакцинацію живими вакцинами.

При застосуванні низьких доз метотрексату у пацієнтів можуть виникати злоякісні лімфоми; у цих випадках лікування слід припинити.

Одночасне застосування антагоністів фолієвої кислоти, таких як триметоприм/сульфомет про ксазол, у поодиноких випадках може збільшити ризик розвитку гострої мегалобластної панцитопенії.

Під час терапії метотрексатом існує ризик виникнення дерматиту, спричиненого опроміненням, та сонячних опіків.Псоріатичні осередки можуть загострюватися при УФ-опроміненні та одночасної терапії метотрексатом.

Виведення метотрексату зменшується у пацієнтів із накопиченням рідини в інтерстиціальному просторі (асцит, плевральний випіт). Такі пацієнти потребують особливо ретельного моніторингу токсичності, і може знадобитися зменшення дози або, у деяких випадках, припинення лікування метотрексатом. Перед початком лікування метотрексатом асцит та плевральний випіт повинні бути дреновані.

Діарея та виразковий стоматит можуть бути ознаками розвитку токсичних ефектів та вимагають припинення терапії. В іншому випадку може відбутися перфорація кишечника, що призводить до геморагічного ентериту та смерті.

Застосування вітамінних препаратів або інших препаратів, що містять фолієву кислоту, фолінієву кислоту або їх похідні може знижувати ефективність метотрексату.

При лікуванні псоріазу застосування метотрексату повинне обмежуватись важкими, не піддаються лікуванню, інвалідизуючими формами псоріазу за відсутності адекватної відповіді на інші види терапії, але тільки в тих випадках, коли діагноз було встановлено за допомогою біопсії та/або після консультації з лікарем-дерматологом.

У онкологічних хворих, які отримували терапію метотрексатом, спостерігалася енцефалопатія/лейкоенцефалопатія, розвиток якої не може бути виключений при терапії метотрексатом за показаннями, не пов'язаними з онкологією.

У одній дозі цього лікарського засобу міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто. він мало містить натрію.

Жінки, здатні до народження дітей, повинні застосовувати ефективні заходи контрацепції під час лікування.

У жінок дітородного віку на початок терапії слід достовірно виключити вже існуючу вагітність. Повідомлялося, що лікування метотрексатом може спричинити спонтанний аборт.

Застосування під час вагітності та лактації

Методжект протипоказаний при вагітності. Дослідження у тварин показали репродуктивну токсичність препарату. Метотрексат має тератогенну дію у людей; повідомлялося про загибель плода та/або вади розвитку плода. Вплив на обмежену кількість вагітних жінок (42) призвело до збільшення частоти (1:14) вад розвитку (черепа, серцево-судинної системи та кінцівок). При припиненні терапії до зачаття вагітність протікала нормально. Під час лікування метотрексатом пацієнткам слід уникати настання вагітності. У разі настання вагітності в цей період необхідно провести медичну консультацію щодо ризику небажаних реакцій у дитини, пов'язаних з лікуванням метотрексатом. Тому пацієнти дітородного віку (чоловіки та жінки) під час лікування препаратом Методжект® шприц-ручка і, як мінімум, протягом 6 наступних місяців після його закінчення слід застосовувати ефективні методи контрацепції.

Метотрексат виділяється із грудним молоком людини. Оскільки метотрексат може викликати серйозні небажані реакції у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, метотрексат протипоказаний у період грудного вигодовування. Тому перед початком та під час застосування препарату слід припинити грудне вигодовування.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом та потенційно небезпечними механізмами.

Під час лікування можуть виникати симптоми з боку центральної нервової системи, наприклад, відчуття втоми та запаморочення, тому застосування препарату Методжект® шприц-ручка може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Передозування

Симптоми передозування : токсичність метотрексату в основному впливає на систему кровотворення.

Лікування: Для нейтралізації токсичних небажаних ефектів метотрексату рекомендується застосовувати специфічний антидот – кальцію або фолінат натрію.

При випадковому передозуванні протягом першої години після введення метотрексату слід внутрішньовенно або внутрішньом'язово ввести дозу кальцію або натрію фолінату, що дорівнює або перевищує введену дозу метотрексату. Лікування продовжують, поки концентрація метотрексату в сироватці не знизиться до 10 -7 моль/л.

У випадках масивного передозування проводять гідратацію організму та підлужування сечі для попередження преципітації метотрексату та/або його метаболітів у ниркових канальцях. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не покращують виведення метотрексату. Повідомлялося про досягнення ефективний кліренс метотрексату шляхом екстреного переривчастого гемодіалізу з використанням високої швидкості потоку діалізату.

Форма випуску та упаковка

По 0.15 мл, 0.20 мл, 0.25 мл, 0.30 мл, 0.35 мл, 0.40 мл, 0.45 мл, 0.50 мл, 0.55 мл або 0.60 мл у шприці місткістю 1 мл з нейтрального безбарвного скла (тип I. для підшкірного введення. Шприц поміщають у шприц-ручку із пристроєм автоматичного введення.

На шприц-ручку наклеюють етикетку.

По 1 шприц-ручці разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами поміщають у картонну пачку.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 0 С у захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності

Умови відпустки з аптек

Виробник

Онкотек Фарма Продукціон ГмбХ, Дессау-Рослау, Німеччина

Власник реєстраційного посвідчення та пакувальник:

Адреса організації, яка приймає на території Республіки Казахстан претензії від споживачів щодо якості продукції (товару) та відповідальної за післяреєстраційне спостереження за безпекою лікарського засобу

ТОВ «медак фарма», Алмати, 050060, пр. Гагаріна 258 В, офіс 318, телефон, факс: +7 7273962037, ел.адреса: [email protected]

Прикріплені файли