Верошпірон® (таблетки 25мг) (Spironolactone)

допоміжні речовиниСклад: кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Опис

Пігулки, білого або майже білого кольору, круглої форми, плоскі, з фаскою, з маркуванням Verospiron на одній стороні і з характерним запахом меркаптану.

Фармакотерапевтична група

Діуретики. Калійзберігаючі діуретики. Альдостерону антагоністи. Спіронолактон.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Абсорбція спіронолактону із шлунково-кишкового тракту швидка та повна. Значною мірою він зв'язується із білками плазми (приблизно 90 %). Спіронолактон піддається швидкому метаболізму. Його активними метаболітами є 7α-тіометилспіронолактон та канренон. Незважаючи на те, що період напіввиведення самого спіронолактону короткий (1,3 години), періоди напіввиведення його активних метаболітів триваліший (від 2,8 до 11,2 годин). Метаболіти екскретуються, головним чином, із сечею; мала частина екскретується з фекаліями. Спіронолактон та його метаболіти проникають через плаценту та екскретуються з материнським молоком.

Після прийому 100 мг спіронолактону щодня протягом 15 днів показники часу до досягнення пікової концентрації у плазмі (tmax), пікової концентрації у плазмі (Cmax) та періоду напіввиведення (t1/2) спіронолактону склали: 2,6 години, 80 нг/мл приблизно 1,4 години, відповідно. Для 7α-тіометилспіронолактону та канренону ці показники склали, відповідно, 3,2 та 4,3 години; 391 нг/мл та 181 нг/мл; 13,8 та 16,5 годин.

Вплив на нирки одиничної дози спіронолактону досягає піку через 7 годин і зберігається щонайменше протягом 24 годин.

Фармакодинаміка

Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він діє у дистальних канальцях нефрону, інгібуючи затримку іонів натрію та води, а також екскрецію іонів калію – ефекти альдостерону. Він не тільки підвищує екскрецію Na+ та Cl- та знижує екскрецію К+ із сечею – він також знижує екскрецію Н+. Як наслідок свого діуретичного ефекту, він має гіпотензивну дію.

Показання до застосування

- застійна серцева недостатність у випадках, коли у пацієнта не спостерігається відповідь на лікування іншими діуретиками або є потреба у потенціювання їх ефектів

- есенціальна артеріальна гіпертензія, головним чином, у випадках гіпокаліємії, зазвичай у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами

- цироз печінки, що супроводжується набряками та/або асцитом

- Лікування первинного гіперальдостеронізму

- набряки, зумовлені нефротичним синдромом

- Лікування гіпокаліємії (у випадках неможливості отримання іншої терапії)

- профілактика гіпокаліємії у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, у випадках, коли інші підходи розглядаються як недоцільні або невідповідні

Спосіб застосування та дози

Верошпірон® призначається в один або два прийоми після їди. Прийом добової або першої частини добової дози рекомендується здійснювати вранці.

У випадках діагностованого первинного гіперальдостеронізму препарат може призначатися під час підготовки до операції у дозі 100-400 мг.У пацієнтів, у яких операція не планується, препарат може використовуватися як тривала підтримуюча терапія в найменшому ефективному дозуванні, що визначається індивідуально. В описаній ситуації початкову дозу можна знижувати кожні 14 днів до досягнення мінімальної ефективної дози. У випадках тривалого застосування рекомендується використовувати в комбінації з діуретиками інших груп для зменшення побічних ефектів.

Набряки (застійна серцева недостатність, нефротичний синдром)

Дорослі: початкова добова доза становить 100 мг (25-200 мг) та призначається в один або два прийоми.

У разі призначення більш високих доз, Верошпірон® можна приймати у комбінації з іншими групами діуретиків, що діють у проксимальніших відділах ниркових канальців. У цьому випадку дозування Верошпірону® має коригуватися.

Цироз печінки, що супроводжується асцитом або набряками

Якщо співвідношення Na+/K+ у сечі більше 1, початкова добова та максимальна добова доза становить 100 мг. Якщо це співвідношення менше 1, початкова добова доза становить 200 мг, максимальна – 400 мг на добу. Підтримуюча доза має визначатися індивідуально.

Есенційна артеріальна гіпертензія

Початкова добова доза, яка призначається в один або два прийоми, становить 50-100 мг і приймається у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Терапія повинна продовжуватись протягом двох тижнів, оскільки до кінця цього періоду досягається максимальний антигіпертензивний ефект. Потім величина дози повинна коригуватись індивідуально залежно від досягнутого ефекту.

У пацієнтів, яким недостатньо харчових добавок із К+ або інших методів калій-замісної терапії, препарат приймають у добовій дозі 25-100 мг.

Початкова добова доза становить 1-3 мг/кг маси тіла за один або два прийоми. Дозу слід знижувати до 1-2 мг/кг у разі підтримуючої терапії у комбінації з іншими діуретиками.

Рекомендується розпочинати лікування з більш низьких доз з подальшим поступовим збільшенням до досягнення максимального ефекту. Треба брати до уваги печінкові та ниркові порушення, що мають місце, оскільки вони впливають на метаболізм препарату та його екскрецію.

Побічні дії

- гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю та тих, хто отримує препарати калію)

- аритмія (у пацієнтів з нирковою недостатністю та тих, хто отримує препарати калію)

- зниження лібідо, еректильна дисфункція, гінекомастія (у чоловіків), болючість молочної залози, збільшення молочної залози, менструальні порушення (у жінок)

- гіперкаліємія (у літніх пацієнтів, діабетиків та одержують інгібітори АПФ)

- безпліддя (у разі використання високих доз (450 мг на добу))

- головний біль, сплутаність свідомості, сонливість, астенія, втома, запаморочення, м'язові спазми, атаксія, судоми литкових м'язів

- гіпонатріємія, дегідратація, порфірія

- гастрит, виразка, шлункова кровотеча, біль у шлунку, діарея, запор

- висип, кропив'янка, гіперемія

- тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, мегалобластоз

- Зміна тембру голосу

- алопеція, екзема, кільцеподібна еритема, вовчаково-подібні ураження шкіри

- гостра ниркова недостатність

- підвищення вмісту сечовини сироватки крові, гіперкреатинінемія

- гіперхлоремічний ацидоз чи алкалоз

Небажані ефекти зазвичай купіруються після відміни препарату.

Протипоказання

- підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин

- анурія, гостра ниркова недостатність, виражене порушення азотовидільної функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв)

- вагітність та період лактації

- дитячий вік до 6 років

- Спадкова непереносимість фруктози, лактазна недостатність Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція

Лікарські взаємодії

Супутній прийом Верошпірону® та інших калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину-II, блокаторів альдостерону, препаратів калію може призвести до тяжкої гіперкаліємії.

При сумісному застосуванні з:

- діншими діуретиками (підвищений діурез)

- холестираміном, хлоридом амонію (підвищення ризику гіперкаліємії та гіперхлоремічного метаболічного ацидозу)

- імунодепресантами (такролімус та циклоспорин) - підвищення ризику гіперкаліємії

- антигіпертензивними препаратами (особливо гангліоблокаторами) – може розвинутись надмірна гіпотензія, таким чином, доза антигіпертензивних препаратів може підлягати зменшенню при додаванні до терапевтичної схеми Верошпірону® з подальшим коригуванням у міру необхідності.

- аалкоголем, барбітуратами чи наркотичними препаратами - можуть потенціювати ортостатичну гіпотензію, що викликається спіронолактоном

- пресорними амінами (норепінефрином): Верошпірон® зменшує їхню дію, це слід враховувати при проведенні місцевої або загальної анестезії із застосуванням цих препаратів

- нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), зокрема, ацетилсаліциловою кислотою, індометацином та мефенамовою кислотою - підвищення ризику гіперкаліємії з супутнім зниженням діуретичної, натрійуретичної та антигіпертензивної дії Верошпірону®

- глюкокортикостероїдами, АКТГ - парадоксальне збільшення екскреції калію

- дигоксином - спіронолактон здатний збільшувати період напіввиведення дигоксину, що може призвести до підвищення його вмісту в сироватці крові та розвитку глікозидної інтоксикації.

- літієм - препарати літію не слід призначати одночасно з діуретиками, оскільки вони знижують нирковий кліренс літію та можуть підвищити ризик інтоксикації.

- карбеноксолоном - може викликати затримку натрію і, таким чином, знижувати ефективність спіронолактону

- карбамазепіном - при одночасному прийомі зі спіронолактоном може викликати розвиток клінічно значущої гіпонатріємії.

- похідними кумарину - їхній ефект послаблюється

- триптореліном, бусереліном, гонадореліном - їх ефекти посилюються Вплив на результати лабораторних досліджень може очікуватися вплив на процес визначення концентрації дигоксину радіоімунологічними методами.

Особливі вказівки

Верошпірон® слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають захворювання, які можуть зумовити розвиток ацидозу та/або гіперкаліємії. Препарат може підвищити ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів із діабетичною нефропатією.

Терапія Верошпіроном може викликати транзиторне підвищення вмісту азоту сечовини сироватки крові, особливо у пацієнтів з вже наявним порушенням функції нирок та гіперкаліємією.Верошпірон® може спричинити розвиток оборотного гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. Таким чином, у пацієнтів з порушенням функції нирок та печінки, а також у пацієнтів похилого віку слід регулярно досліджувати біохімічні показники функції нирок, а також електролітний баланс.

Терапія Верошпіроном може порушити процес визначення сироваткового дигоксину, кортизолу плазми та епінефрину.

Під час лікування Верошпіроном забороняється прийом алкоголю.

До складу лікарського препарату входить лактоза. Препарат не повинен призначатися пацієнтам з рідкісними вродженими формами непереносимості лактози: лактазна недостатність. Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Вагітність та лактація

Препарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. При необхідності призначення препарату слід припинити грудне вигодовування.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом чи потенційно небезпечними механізмами

На початку лікування від керування транспортними засобами та потенційно небезпечними механізмами слід відмовитись на період часу, тривалість якого визначається індивідуально. Надалі до цього обмеження слід підходити диференційовано у кожного окремого пацієнта.

Передозування

Симптоми: сонливість/млявість, сплутаність свідомості, порушення водно-електролітного балансу.

Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід підтримувати водно-електролітний та кислотно-лужний баланс призначенням діуретиків, що виводять калій, парентеральним введенням глюкози з інсуліном, у важких випадках – проведенням гемодіалізу.

Форма випуску та упаковка

По 20 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої.

По 1 контурній упаковці разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами вкладають у картонну пачку.

Умови зберігання

Зберігати при температурі від 15°С до 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності препарату

Умови відпустки з аптек

Найменування та країна організації-виробника

1103 Будапешт, вул. Демрі, 19-21, Угорщина

Найменування та країна власника реєстраційного посвідчення

ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина

Адреса організації, яка приймає на території Республіки Казахстан претензії від споживачів щодо якості продукції:

Представництво ВАТ «Гедеон Ріхтер» у РК

E-mail: [email protected]

Телефон: 8-(727) - 258-26-22, 8-(727)- 258-26-23

Прикріплені файли

Спіронолактон

Спіронолактон - це препарат, що має діуретичний і калійзберігаючий ефект.

Фармакодинаміка

Механізм дії медикаменту заснований на антагонізмі з альдостероном, що є гормоном кори надниркових залоз. Ця біологічно активна речовина органічної природи сприяє зворотному всмоктування іонів натрію в ниркових канальцях та виведення іонів калію з організму.

Спіронолактон, діючи на ділянці збиральних трубочок та дистальних канальців нирок, знижує виведення іонів калію та сечовини, але стимулює виведення іонів натрію, хлору та води. Також медикамент зменшує кислотність урини та збільшує діуретичний ефект, що веде до зниження артеріального тиску.

Фармакокінетика

При потраплянні медикаменту всередину він швидко всмоктується з ШКТ, досягаючи найвищої терапевтичної концентрації в плазмі крові через 2-2,5 години. , а решта обсягу — у вигляді метаболітів через нирки з уриною та через кишечник з його вмістом.

Спіронолактон: показання

Показанням до застосування медикаменту є такі захворювання та стани:

• есенціальна гіпертонія (у складі комплексної терапії);
• хронічна серцева недостатність, що супроводжується набряковим синдромом;
• цироз печінки з наявністю асциту чи набряків;
• нефротичний синдром;
• гіпокаліємія (як профілактичний засіб при терапії сечогінними препаратами);
• первинний гіперальдостеронізм

Спіронолактон: спосіб застосування та дози

Дозування Спіронолактону при набряковому синдромі становить 100-200 мг, яка ділиться на 2-3 прийоми. становить 2-3 тижні.

Спіронолактон: протипоказання

Не рекомендується призначати медикамент у випадках:

• індивідуальної непереносимості інгредієнтів, що входять до складу засобу;
• хвороби Аддісона;
• хронічної ниркової недостатності у стадії декомпенсації;
• анурії;
• поєднанні з іншими калійзберігаючими діуретиками;
• гіперкаліємії, гіпонатріємії;
• періоду виношування дитини та її вигодовування;
• дитячого віку до 3 років.

Спіронолактон: побічні дії

Іноді прийом медикаменту може спровокувати небажані ефекти, що виявляються у вигляді:

• болю в животі, нудоти, блювання, зміни консистенції випорожнень, гастриту, ерозій або виразки, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, кишкової кольки;
• головного болю, запаморочення, загальмованості, сплутаності свідомості, атаксії;
• гостру ниркову недостатність;
• зміни формули крові (тромбоцитопенія, агранулоцитоз);
• кропив'янки, лихоманки лікарського походження, макуло-папульозних та еритематозних висипань;
• порушення водно-електролітного обміну, підвищення концентрації сечовини, креатиніну.

Передозування

У разі тривалого прийому Спіронолактону і в дозуванні, що перевищує рекомендовану, можливе посилення побічних явищ, що проявляються: головним болем, запамороченням, зниженням артеріального тиску, нудотою, блюванням, діареєю, висипанням на шкірі.

Наявність гіперкаліємії може спровокувати появу аритмії, слабкості, порушення чутливості у вигляді печіння, поколювання, почуття «повзання мурашок». А спрага, сонливість, сухість слизової оболонки ротової порожнини — виникнення гіпонатріємії.

Взаємодія

Не рекомендується застосування Спіронолактону у поєднанні з деякими лікарськими засобами, оскільки така взаємодія може спричинити парадоксальний терапевтичний ефект, а саме:

• з антигіпертензивними препаратами – стимулювання дії діуретика;
• інгібіторами АПФ – небезпека розвитку гіперкаліємії;
• саліцилатами - зниження діуретичної дії медикаменту;
• антикоагулянтами – зниження ефекту лікування цими препаратами;
• серцевими глікозидами - зменшення їхньої токсичності;
• глюкокортикостероїди - посилення діуретичного ефекту;
• етанолом, наркотичними препаратами, барбітуратами – стимулювання ортостатичної гіпотензії.

Особливі вказівки

Призначення Спіронолактону пацієнтам, які страждають на хронічну ниркову або печінкову недостатність, потребує обережності та регулярного лабораторного контролю електролітів сироватки крові та функції нирок. За показаннями можливий прийом Спіронолактону у 2 та 3 триместрі вагітності за наявності набрякового синдрому.

Вживання діуретика при цукровому діабеті, що супроводжується діабетичною ретинопатією, потребує особливої ​​уваги через небезпеку розвитку гіперкаліємії. Під час проходження курсу терапії діуретиком забороняється водіння автотранспорту і робота з механізмами, що рухаються, через небезпеку виникнення побічних явищ.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від прямого сонячного проміння місці при кімнатній температурі. Берегти від дітей.

Спіронолактон таблетки: інструкція із застосування.

Кожна таблетка містить діючої речовини: спіронолактону – 25 мг, допоміжні речовини: крохмаль 1500, кукурудзяний частково прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, стеарат магнію, лактози моногідрат.

Фармакотерапевтична група

Показання до застосування

- есенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії);
- набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися у вигляді монотерапії та у комбінації зі стандартною терапією);
- стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками;
- гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції рівня калію);
- первинний гіперальдостеронізм (синдром Кінна) – для короткого передопераційного курсу лікування;
- для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.

Протипоказання

Підвищена чутливість до якогось із компонентів препарату, хвороба Аддісона, гіперкаліємія, гіпонатріємія, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв), анурія, вагітність, період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

При есенціальній гіпертензії добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб отримати адекватну відповідь на терапію, препарат необхідно приймати не менше 2 тижнів. За потреби проводять коригування дози.
При ідіопатичному гіперальдостеронізмі 100-400 мг/добу.
При вираженому гіперальдостеронізмі та гіпокаліємії 300 мг/добу (максимально 400 мг) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг/добу.
При гіпокаліємії/гіпомагніємії, викликаними терапією діуретиками, призначають препарат у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або кілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо пероральні препарати калію чи інші методи поповнення дефіциту неефективні.
Діагностика/лікування первинного гіперальдостеронізму. Як діагностичний засіб при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день.При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму.
При тривалому діагностичному тесті: у тій же дозі 3-4 тижні. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму.
Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму.
Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою більш точних діагностичних методів, Спіронолактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми на добу протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то Спіронолактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта.
Набряки на фоні нефротичного синдрому. Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу Спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними.
При набряковому синдромі на тлі хронічної серцевої недостатності щодня, протягом 5 днів по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з «петльовим» або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу.
Набряки на фоні цирозу печінки. Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищують 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 100 мг.Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 200-400 мг.
Набряки у дітей. Початкова доза становить 1-3,3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/добу.

Побічна дія

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор.
З боку печінки: Порушення функції печінки.
З боку центральної нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, біль голови, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм.
З боку кровотворної системи: лейкопенія (включаючи агранулоцитоз), тромбоцитопенію.
З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків – гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування та, зазвичай, носить оборотний характер); у жінок – порушення менструального циклу; області молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено).
Метаболічні порушення: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-сольового обміну (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основної рівноваги (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз), гіперурикемія.
Алергічні реакції: кропив'янка, рідко макулопапульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж.
З боку шкірних покривів: алопеція, гіпертрихоз.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність.
З боку опорно-рухової системи: судоми литкових м'язів.

Передозування

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість), гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини.
Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний обмін за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20 % розчину декстрози з інсуліном з розрахунку 0,25-0,5 ОД на 1 г декстрози; за потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.

Запобіжні заходи

Можливе тимчасове підвищення рівня азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз.
При хворобах нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії.
При лікуванні нестероїдними протизапальними препаратами слід контролювати функцію нирок та рівень електролітів у крові.
Слід уникати їжі, багатої на калій.
Під час лікування вживання алкоголю протипоказане.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами, робота на яких пов'язана з підвищеним ризиком травматизму

У початковому періоді лікування забороняється керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у порядку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Знижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандинону) та токсичність серцевих глікозидів (тому нормалізація рівня калію в крові перешкоджає токсичності).
Підсилює метаболізм феназолу (антипірину).
Знижує чутливість судин до норепінефрину (вимагає обережності при проведенні анестезії), збільшує період напіввиведення дигоксину – можлива інтоксикація дигоксином.
Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу.
Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону.
Карбеноксолон може викликати затримку натрію та, як наслідок, зниження ефективності спіронолактону. Слід уникати їхнього одночасного застосування.
Глюкокортикостероїдні препарати та діуретики (похідні бензотіадіазину, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Глюкокортикостероїдні препарати посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії.
Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. Нестероїдні протизапальні засоби знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії.
Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинконвертуючого ензиму (ацидоз), антагоністами ангіотензину II, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилат, індометацин знижують діуретичний ефект.
Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу.
Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секції калію.
Знижує ефект мітотану.
Підсилює ефект триптореліну, бусереліну, гонадореліну.

Умови зберігання

У захищеному від світла та вологи місці при температурі від 15 °C до 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.