Що таке процес сушіння?

Суші́ння (англ. drying) — видалення рідини (вологи) з твердих, рідких і газоподібних матеріалів (продуктів, препаратів). Найчастіше рідиною, що видаляється є волога або леткі органічні розчинники.

Що називається механічним способом сушіння матеріалу?

Застосовують три способи сушіння зерна: теплове, сорбційне (контактне) та механічне (відтискання у центрифугах).

Що є рушійною силою процесу сушіння?

Якщо припустити, що в ІІ-й період сушіння рушійною силою процесу сушіння є різниця між волого вмістом матеріалу і рівноважним вологовмістом, то можна тоді записати вираз для швидкості сушіння в ІІ-й період. де К – коефіцієнт сушіння, що характеризує інтенсивність вологообміну.

СУШІННЯ

СУШІННЯ — процес видалення рідини (як правило, води) шляхом випаровування з твердих або пастоподібних матеріалів, а також із суспензій, емульсій та розчинів. С. широко використовують у різних виробництвах: хімічному, сільськогосподарському, харчовому та ін. У фармацевтичній промисловості С., як правило, є заключною стадією виробництва і застосовується для отримання готової лікарської речовини відповідної якості. Також С. сприяє полегшенню транспортування рідких матеріалів, підвищенню міцності та стабільності при зберіганні. За фізичними властивостями С. є складним дифузійним процесом, швидкість якого визначається швидкістю підведення тепла, випаровуванням вологи, дифузією вологи з глибини матеріалу та перенесенням вологи з поверхні матеріалу в навколишнє середовище. Таким чином С. є поєднанням пов’язаних один з одним процесів тепло- та масообміну. За способом підведення тепла до матеріалу, що висушується, розрізняють такі види С.: конвективне (матеріал, який висушується, обволікається потоком підігрітого висушувального агента — повітря); контактне (нагрівання відтворюється безпосередньо контактом матеріалу з поверхнею, яка нагрівається); високочастотне (під дією електричного поля високої частоти — 0,3–10 кГц); радіаційне (під дією ІЧ-випромінювання); сублімаційне (за способом передавання тепла цей вид С. подібний до контактного, але проводиться в замороженому стані у вакуумі). Найбільше розповсюдження отримали конвективні сушильні установки, які складаються з калорифера, в якому підігрівається повітря, та сушильної камери. У С. такого типу відтворюються жорсткі умови процесу. Це зумовлено тим, що все тепло, необхідне для випаровування вологи з матеріалу, підводиться одноразово, а повітря нагрівається відразу до відносно високої температури, яка є зазвичай гранично допустимою для матеріалу, що висушується. При перевищенні цієї температури можливе розкладання матеріалу або погіршення його якості. У деяких випадках матеріали потребують висушування у більш м’яких умовах: у вологому повітрі або при нижчих температурах. З цією метою в сушильній техніці широко використовують різні варіанти С.: С. з частковим підігрівом повітря в сушильній камері; С. з проміжним підігрівом повітря за зонами; С. з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря. Конструктивно конвективні сушилки розподіляють на камерні, тунельні, барабанні, стрічкові, з псевдозрідженим шаром, пневматичні, розпилювальні тощо. Їх ефективність характеризується витратами газу (8–50 кг) та теплоти (3000–5000 кДж) на видалення 1 кг вологи; коефіцієнт корисної дії — 20–60%.

Голубев Л.Г., Сажин Б.С., Валашек Е.Р. Сушка в химико-фармацевтической промышленности. — М., 1978; Муравьев И.А. Технология лекарств: В 2 т. — М., 1980. — Т. 1.

Інші статті автора