Яка ознака не притаманна первісному суспільстві?

На відміну від цивілізації первісному суспільству не притаманні станово-класовий поділ, державність та міста, і воно володіє таким обсягом інформаційно-культурного потенціалу, який у вигляді традиції передається від покоління до покоління.

Скільки тривала первісність?

Послідовність історичних періодів Найтривалішим періодом в історії людства була доба Первісного суспільства (Первісність), що тривала від появи першої людини до виникнення писемності 5,5 тис. років тому.

Для чого виникла держава?

Виникнення держави спричинено потребою суспільства зберегти свою цілісність в умовах його розшарування на нерівні за своїм соціальним станом верстви, у здійсненні ефективного соціального управління за умов зростання населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв'язків на соціальні відносини, опосередковані продуктами ...

Влада і соціальні норми в первісному суспільстві

Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства

Держава як якісно нова організація влади суттєво відрізняється від організації первісної суспільної влади. Це виявляється у виникненні:

• • соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;
• • адміністративно-територіального розподілу населення, державна влада поширюється на всіх людей, які перебувають на території, належній їй;
• • публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає та захищає інтереси економічно панівної частини суспільства;
• • апарату примусу — груп озброєних людей у вигляді армії, поліції та ін., на які спирається державний апарат;
• • певних функцій (законодавчої, виконавчої) в окремих органів публічної влади;
• • офіційної податкової системи;
• • писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм.

Право як новий нормативний регулятор, здатний забезпечити функціонування суспільства як цілого та індивідуальну свободу автономної особи, суттєво відрізняється від первісних звичаїв. Це виражається в тому, що:

• • право встановлюється державою;
• • воно виражає державну волю панівної частини населення або всього народу;
• • закріплюється у спеціальних письмових правових актах;
• • норми права набувають чинності та втрачають юридичну силу у чітко встановленому порядку, офіційним шляхом;
• • право забезпечується примусовою силою держави.

Поняття і сутність держави

Держава — продукт соціального розвитку, тому з розвитком самого суспільства змінюється держава, її мета та завдання, керівні структури та функції. Відповідно змінюються і погляди на поняття, сутність та призначення держави. Усі різноманітні підходи до визначення держави можна звести до двох основних:

• • або держава розглядається з соціологічного погляду як організація загального блага;
• • або з класових позицій — як організація класового насильства.

Нині науковці намагаються визначити державу з урахуванням того, що метою сучасного суспільства є розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав та свобод.

Але за будь-якого тлумачення державі притаманні такі основні ознаки, без яких така організація не може існувати, а саме:

• 1) це єдина територіальна організація політичної влади у масштабі всієї країни;
• 2) це особлива організація політичної влади, яка має спеціальний апарат (механізм) управління суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності;
• 3) вона організовує суспільне життя на правових засадах;
• 4) це суверенна організація політичної влади;

Ці ознаки дозволяють дати таке визначення держави.

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Розглядаючи сутність держави, слід виявити те головне, що зумовлює її об'єктивну необхідність у суспільстві, з'ясувати, чому суспільство не може існувати й розвиватися без держави.

Найбільш важливою, якісно постійною рисою держави є те, що вона (у всіх своїх різновидах) виступає як єдина організація політичної влади, яка керує всім суспільством. Отже, сутністю держави є організація політичної влади в суспільстві.

Світова теоретична наука та історична практика довели, що держава виникає як класова організація політичної влади. І справді, рабовласницька, феодальна та буржуазна держави були політичними організаціями класів — власників основних засобів виробництва.

Сучасний період розвитку державності характеризується переважанням прогресивних тенденцій, які перетворюють державу в організуючу силу суспільства, що виражає та охороняє як особисті, так і загальні інтереси членів суспільства. Таким чином, сучасна держава за своїм змістом є засобом соціального компромісу та згоди.

Первіснообщинний лад

Первіснообщинний лад — рання соціально-економічна формація у марксистському поділі економічної історії людства на різні соціально-економічні формації. Такий лад характерний для первісного суспільства. Західна історіографія не має потреби виділяти соціально-економічну формацію для цього періоду розвитку людського суспільства, називаючи цю епоху доісторичною, а людей епохи до неолітичної революції мисливцями-збирачами за способом добування їжі.

Термін походить від слів «первісний» та «община». Общиною називають сільську територіальну громаду, що мала у своєму колективному володінні ту частину земель, наприклад, пасовиська, які не належали поміщику.

Марксизм-ленінізм наголошує на безкласовому неантагонічстичному характері первіснообщинного ладу, на зміну якому прийшло класове суспільство. За діалектичним законом заперечення ззперечення людське суспільство, розвиваючись по спіралі, знову повинно повернутися до безкласового суспільства на вищому етапі розвитку, тобто до комунізму.

Первісна община [ ред. | ред. код ]

Первісна община або первісна родова община — основна соціально-економічна одиниця первісного суспільства. Являла собою локалізований, автономний виробничий колектив, що забезпечував усіх своїх членів матеріальними засобами до життя. Первісна община складалася з представників різних родів, які потрапляли до неї завдяки нормам екзогамії. Матеріальне виробництво первісна общини було елементарно простим: розподілу праці на види виробництва та спеціалізації праці ще не існувало. Засоби виробництва і продукти, одержані в процесі виробничої діяльності, перебували в колективній власності. Матеріального заохочення або силового примусу до праці не було, мало місце лише моральне стимулювання праці. Кожен член колективу, незалежно від величини власного внеску в створення спільного продукту, мав право на свою частку в його розподілі. Первісна община складалася зі статево-вікових груп, що відображали специфіку розподілу праці за статтю та віком. Кожна статево-вікова група виконувала тільки їй притаманні господарські функції й мала свій особливий статус. Типологія первісної общини включає ранньородову, що базувалася на привласнювальному господарстві, пізньородову, побудовану на відтворювальному господарстві, та сусідську, котра являла собою перехідну ланку до ранньокласових суспільств.

Джерела та література [ ред. | ред. код ]

• Смирнов С. В. Первісна община, первісна родова община // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К . : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 110. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• М. Д. Ходаківський. Община // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] . — К . : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана , 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.