Українська

Корінь: -кумар-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ть.

Вимова

Семантичні властивості

Значення

1. нарк. жарг. безл. про стан абстинентного синдрому при відміні наркотику ◆ Достоїнство мульки в тому, що з неї практично не кумарит. Її треба було ширяти сотнями кубів, перш ніж торчок на мульці міг просікти якісь некайфи, на кшталт тремтіння в руках, слабкості в ногах і зацикленості в мізках, які відмовлялися працювати в інший бік, ніж добування ефедрину. Баян Ширянов, «Нижчий пілотаж», 1998 (цитата з Бібліотеки Максима Мошкова, див. Список літератури) ◆ Обличчя в нього було дивне, здавалося, ось-ось зарже, але гроші видали цілком реальні, а Микиту вже відчутно кумарило, А на кумарах трапляються різні зради та непонятки, тож він вирішив не звертати на цього чувака уваги. Максим Михайлов, "Африканський вояж", 2007 р.
2. нарк. жарг. курити (тютюн, гашиш); вдихати психотропні речовини ◆ Спочатку мені здалося, що бідують хлопці, пускаючи одну цигарку по колу. Але потім дійшло – розслабляються. Їхньою мовою «кумарять», палять анашу, якій у цьому районі хоч греблю гати. Затягнуться, очі закочують і спльовують слину прямо на перон. Сергій Романов, "Не матом єдині", 1995-2000 р. ◆ Ще менти питали у мене, чи ми пили міцне і кумарили чи. Гаррос-Євдокимов, «Сірий слиз», 2004 р. ◆ Вася Кумовкін якийсь час ще знаходився в гуртожитку біля Гренадерського мосту, похмуро дисидентствував, жебрався, а потім зник у сяйві блакитного дня — потрапив під заклик, опинився в Афгані, де кумарил, поки не помер, сам не зрозумів від чого, — чи то від підступної міни, чи то від кулі, чи то від дизентерії, чи то від димної трави, що роз'їдає мізки. Дмитро Вересов, «День Ангела», 2009
3. нарк. жарг. безл. про стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння ◆ Леха схожий на дуже п'яного. Дивно. Не з огірків його так кумарит. Віктор Бурцев, «Діамантова реальність», 2000 р. ◆ А коли зовсім розковбасилися, обліпили її з усіх боків і почали злизувати шоколад. Гната теж кумарилоале на ці солодощі він не купився. В. Г. Количев, «Наїзд за поняттями», 2004
4. жарг. , Тж. безл.набридати, приставати, заважати; дратувати ◆ Величезна кудлата псина якраз стрибнула на хлопця спереду, той відмахнувся і невдоволено крикнув: — Відвали, Чифе, мене і від тебе вже кумарит! Максим Шахов, "Боєць особливого призначення", 2004 р. ◆ [Чижик:] Та я знаю тебе. Чим більше дізнаюся, тим більше кумарит. Он, з нею побазар, вона тебе ще не знає. Володимир «Адольфич» Нестеренко, «Вогняне поховання», 2008 р. ◆ — Ви не зможете знищити Зону, — відповів він, гасячи сірник. — Бо просто не знищіть. Але ось свавілля вояк мене кумарит. І найманці ці кісткою у горлі… С. І. Недоруб, «Обрій подій», 2011 р.

Синоніми

chevron_left Кумар chevron_right

(1) Давайте хоч вікна відчинимо, бо вже такий кумар тут! • Поки машина гріється в гаражі дуже сильним кумаром, на гарячу не сильно. • Запах згаслих свічок змішується із запахом поту та дорогих парфумів перетворюючись на важкий кумар. • У голові день і ніч висів важкий кумар. • Закачують вони балони для дайверів повітрям із навколишнього простору і іноді вдаються до нас із протестами на сильний кумар.
(2) Психічні розлади при кумарах. • Пройти плазмофорез на 4-5-й день кумарів. • Мій кумар перетворюється на справжню ламку. • Я якщо й вип'ю — маю кумар хвилин на п'ять, потім миттєва тверезість, ніби нічого й не було. • А у мене кумар ваш якийсь веселий виходить я випила майже півпляшки абсенту.