Какие ферменты в тонком кишечнике?

Ферменты тонкого кишечника:

• амилаза разлагает крахмал до глюкозы
• липаза разлагает жиры до глицерина и жирных кислот
• трипсин разлагает белки до аминокислот

Что находится в тонком кишечнике?

Тонкий кишечник включает в себя 3 отдела — двенадцатиперстую, тощую и подвздошную кишки1,4. Самая короткая — двенадцатиперстная кишка (ДПК), которая огибает поджелудочную железу в виде подковы. В одной из складок ее слизистой оболочки открываются желчный проток и проток поджелудочной железы3,4.

Основная информация: Тонкий кишечник - Справочник MSD … Стенки тонкого кишечника вырабатывают химические вещества под названием ферменты, которые также помогают переваривать пищу.

Тонкий кишечник Відділи Будова стінки Процеси травлення Порожнинне та пристінкове травлення Регуляція травлення

ТОНКИЙ КИШЕЧНИК - найважливіший відділ травного каналу, який поєднує шлунок з товстим кишечником. Саме в ньому поживні речовини їжі розщеплюються остаточно та всмоктуються у кров і лімфу.

Відділи тонкого кишечника:

довжина близько до товщини 12 складених разом пальців (25 – 30 см), форма неправильно зігнутої підкови.

довжина 1,5 – 2,5 м, утворює численні пет­лі, які ковзають одна відносно іншої

довжина 3 м, утворює численні пет­лі, які ковзають одна відносно іншої

Майже по всій довжині діаметр тонкого кишечнику становить 3-5 см, загальна довжина близько 6 м (найдовший відділ травного каналу).

До дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози, печінки та жовчного міхура, тому, хоча харчові маси затримуються у цій кишці недовго, саме тут на них діє велика кількість ферментів травних соків підшлункової залози та жовч із печінки.

Будова стінки тонкого кишечника.

Особливість слизової оболонки – наявність численних колових складок (близько 1200, найбільш сформовані в дванадцятипалій кишці ), кишкових залоз (виділяють кишковий сік) та кишкових ворсинок (на 1 мм2 30-40 у дванадцятипалій і 18-30 — у клубовій кишках) для збільшення поверхні оболонки, що впливає на кількість кишкового соку і швидкість всмоктування поживних речовин.

Зовнішня серозна оболонка – очеревина

Основою є сполучна тканина.

Покриває тонкий кишечник, захищає від сторонніх впливів (захисна)

Два шари непосмугованих м'язів: тонший повздовжній переміщує хімус від початку до кінця кишечника та досить потужний циркулярний, або коловий, забезпечує перемішування хімусу для кращого травлення

Перемішування та переміщення речовин тонким кишечником (рухова).

Слизова оболонка з підслизовим шаром

Утворена сполучною тканиною та одношаровим епітелієм із залозистими клітинами.

Має здатність до швидкого поділу та оновлення клітин. Епітеліальні клітини вкриті мікроворсинками, що забезпечує пристінкове трав­лення.

Багато лімфатичних вузликів (близько 200).

Разом із слизовою оболонкою утворює колові склад­ки для збільшення поверхні.

Вироблення слизу, травних ферментів (секреторна).

Слиз захищає стінки від дії травних ферментів (захисна).

Слиз полегшує просування часток їжі (рухова).

Інтенсивно всмоктуються продукти травлення (всмоктувальна).

Вироблення гормонів (регуляторна).

Процеси травлення у тонкому кишечнику:

За допомогою жовчі відбувається емульгація жирів (подрібнен­ня на дрібненькі краплинки для пере­травлення за допомогою ферментів-ліпаз).

Перистальтичні рухи м'язів стінок здійснюють переміщення хімусу, почергові маятникоподібні рухи просувають хіму­с в товстий кишечник.

У стінках кишки є багато лімфатичних вуз­ликів. Жовч спеціальними речовини вбиває мікроорганізми.

За допомогою ферментів підшлункового та кишкового соків відбувається хімічне розщеплення по­живних речовин: трипсин впливає на розщеплення білків до амі­нокислот, ліпази - жирів до жирних кислот й гліцерину, амілази - складних вуглеводів до глюкози;

За допомогою ворсинок відбувається пристін­кове травлення та надходження амінокислот і моносахаридів у кров та жирних кислот у лімфу (завдяки кишковим ворсинкам і мікроворсинкам усмок­тувальна поверхня тонкої кишки досягає 450-550 м2).

ТРАВЛЕННЯ В ТОНКОМУ КИШЕЧНИКУ.

Тонкий кишечник має особливості будови, що пов'язані з остаточним розщепленням їжі та всмоктуванням простих поживних сполук у кров і лімфу.

Етапи травлення в тонкому кишечнику:

• порожнинне травлення (під дією травних ферментів);

• пристінкове (мембранне) травлення (під дією ферментів, які прикріплені до клітинної мембрани епітеліальних клітин (мікроворсинок);

• всмоктування (відбувається через мікроворсинки, тонкий кишечник – основна ділянка всмоктування).

Порожнинне травлення в тонкому кишечнику.

На хімус діють ферменти залоз тонкого кишечнику, ферменти підшлункової залози, жовч із жовчного міхура, що виробляє печінка. Вони розщеплюють високомолекулярні речовини.

Багато молекул ферментів закріплені на поверхні клітин тонкого кишечника, що не дає їм змоги рухатися разом з їжею і швидко виводитися з організму.

Зв'язок травних залоз із дванадцятипалою кишкою:

Лужні речовини виділяють залози тонкого кишечника та підшлункова залоза для нейтралізації соляної кислоти у складі хімусу, бо ферменти тонкого кишечника активні лише в лужному середовищі кишечника (рН = 8-8,5).

У жовчі ферментів немає, її речовини емульгують жири (розбивають нерозчинні у воді краплі жиру на дрібніші крапельки, щоб жири стали доступнішими для дії ліпаз та краще розщеплювалися); у жовчі є речовини, що знезаражують від мікроорганізмів.

Ферменти залоз тонкого кишечника.

Дрібні залози слизової оболонки продукують кишковий сік, який містить 22 ферменти, що діють на всі види органічних речовин (білки, жири, вуглеводи), на продукти їх неповного розщеплення, що утворилися в шлунку, й завершують процес перетравлювання поживних речовин.

• Трипсин та хімотрипсин розщеплюють білки (розщеплюються майже 100 % білків їжі).

• Амілаза, мальтаза, лактаза, сахараза розщеплюють вуглеводи (розщеплюються майже 80 % вуглеводів їжі).

Пристінкове (мембранне) травлення в тонкому кишечнику.

Відбувається остаточне розщеплення продуктів порожнинного травлення та всмоктування.

Будова підслизової та слизової оболонки стінки тонкого кишечника.

Слизова оболонка тонкого кишечнику завдяки підслизовому шару зібрана в складки — кишкові ворсинки. Усередині ворсинку пронизують лімфатичні судини та капіляри. Поза періодом травлення ворсинки є нерухомими, а при місцевому подразненні харчовою масою вони або нахиляються в певний бік, або вкорочуються за рахунок не посмугованих м’язових волокон. Рухи ворсинок поліпшують всмоктування.

Епітеліальні клітини вкриті мікроворсинками – циліндричними виростами цитоплазми з клітинною мембраною. Кожна клітина формує до 3-х тисяч мікроворсинок, на яких розмішуються в певній послідовності травні ферменти, що забезпечує пристінкове травлення - невеликі молекули розщеплюються на ще менші.

У дванадцятипалій кишці всмоктується лише 5-8 % вмісту, який надходить з шлунка, в зв'язку з швидким його переміщенням, а основний процес всмоктування відбувається в порожній і клубовій кишках.

2. Кишечник і травні залози

У шлунку їжа затримується \(2\) - \(8\) годин, а потім надходить у тонкий кишечник , довжина якого становить \(5\) - \(6\) метрів, а діаметр — \(3\) - \(5\) см. У перший відділ тонкого кишечника — дванадцятипалу кишку , довжина якої є \(18\) - \(22\) см, тобто дванадцять пальців людини, відкриваються протоки печінки і підшлункової залози.

Печінка — найбільша залоза в організмі людини, маса якої становить \(1,5\) - \(2\) кг. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з двох доль. У спеціальних клітинах — гепатоцитах — утворюється жовч, яка зберігається у жовчному міхурі. За добу виділяється \(500\) - \(700\) мл жовчі.

Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію. Шкідливі речовини і отрути, які потрапили в організм, затримуються у ній, знешкоджуються і разом із жовчі виводяться у дванадцятипалу кишку, а потім — назовні.

• виділяє в порожнину кишечника жовч, необхідну для емульгування і розщеплення жирів;
• створює в кишечнику лужне середовище і стимулює роботу підшлункової залози;
• служить бар'єром для отруйних речовин, що утворюються в результаті перетравлення їжі;
• перетворює глюкозу в глікоген, а при зниженні рівня цукру в крові розщеплює глікоген і вивільнює глюкозу.

Підшлункова залоза розташована зліва під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину \(12\) - \(15\) см. Це залоза змішаної секреції. Її функція полягає у виділенні підшлункового ( панкреатичного ) соку, багатого травними ферментами. Під дією ферментів панкреатичного соку в тонкому кишечнику відбувається остаточне розщеплення білків до амінокислот, вуглеводів — до глюкози, а жирів — до жирних кислот і гліцеролу.

Найважливіша функція тонкого кишечника — всмоктування продуктів травлення. Слизова тонкого кишечника має особливу будову. Вона утворює численні ворсинки , які багаторазово збільшують всмоктувальну поверхню. Ворсинки — вирости циліндричної форми, заввишки \(0,2\) - \(1,2\) мм. На \(1\) мм 2 їх може бути \(30\) - \(40\), а всього — \(4\) млн.

Товстий кишечник має довжину \(1,5\) - \(2\) метри. Він має вигляд букви «П». У ньому виділяють сліпу кишку з апендиксом, ободову і пряму кишки. У товстій кишці відбувається всмоктування води, продуктів перетравлення клітковини і формування калових мас.

Останній відділ товстого кишечника, де відсутні ворсинки. В ній живуть корисні мікроорганізми, відбувається всмоктування води, NaCl , там розщеплюється клітковина. Неперетравлені залишки накопичуються в прямій кишці і видаляються через анальний отвір. Випорожнення — дефекація — відбувається рефлекторно.