Скільки часу можна приймати гіпотіазид

Гіпотіазид® (таблетки, 25 мг)

допоміжні речовиниСклад: магнію стеарат, желатин, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Опис

Плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком для розлому на одній стороні та гравіюванням "Н" – на іншій стороні.

Фармакотерапевтична група

Діуретики. Тіазіди. Гідрохлортіазид.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Добре всмоктується після прийому внутрішньо, сечогінна та натрійуретична дія проявляється протягом 2 годин після прийому, досягає свого піку приблизно через 4 години та зберігає свою дію протягом 6-12 годин. Зв'язок із білками становить 40%. Значна частина виводиться через нирки у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 6,4 години при нормальній функції нирок, у разі порушення функції нирок легкого ступеня – 11,5 годин, у разі тяжкого порушення функції нирок (кліренс креатиніну).

Фармакодинаміка

Пряме пригнічення реабсорбції Na+ і Cl- в дистальному канальці відповідає в першу чергу за дію похідного сульфаміду. В результаті такої дії підвищується виділення Na+, Cl-, а також води, потім калію та магнію. Сечогінний ефект гідрохлортіазиду зменшує об'єм плазми, підвищує активність реніну в плазмі та виведення альдостерону, що згодом збільшує виведення калію та бікарбонату із сечею та знижує рівень калію у сироватці крові. Ренін-альдостероновий зв'язок опосередкований ангіотензином-II, таким чином, спільний прийом з антагоністом ангіотензин-II-рецептора може змінити екскрецію калію, пов'язану з прийомом тіазидних діуретиків.

Також є слабка інгібуюча дія на карбоангідразу; у зв'язку з цим помірно збільшується секреція бікарбонату без суттєвої зміни рН сечі.

Показання до застосування

- набряковий синдром різного генезу (при захворюваннях серця, нирок або печінки, передменструальному синдромі, лікарських набряках, наприклад, внаслідок лікування кортикостероїдами)

- гіпертонія (при легких формах захворювання у вигляді монотерапії або у поєднанні з антигіпертензивними препаратами)

- парадоксально, для зменшення поліурії, переважно при нецукровому діабеті ренального походження

- для зниження гіперкальціурії

Спосіб застосування та дози

Потрібний індивідуальний підбір дози та суворий медичний контроль. Через підвищену втрату калію та магнію під час лікування може знадобитися заповнення калію (

Для лікування набряків: звичайною початковою дозою є 25-100 мг один раз на добу або у вигляді болюсного введення препарату (наприклад, один раз на два дні), яка в залежності від ефекту може бути знижена до 25-50 мг підтримуючої дози.

У деяких важких випадках може знадобитися початкова доза 200 мг.

Передменструальний набрякДоза: звичайна доза може становити 25 мг на добу від початку появи симптомів до початку менструації.

Як антигіпертензивний засібДоза: звичайна доза становить 25-100 мг на добу, в одноразовій дозі, у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.

Для деяких пацієнтів може бути достатньо початкової дози 12,5 мг (у вигляді монотерапії або у поєднанні з антигіпертензивним препаратом).Для бажаного терапевтичного ефекту необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, яка не повинна перевищувати 100 мг на добу.

У разі комбінованої терапії – для того, щоб попередити різке зниження артеріального тиску, необхідно знизити дозу одного з препаратів.

Антигіпертензивна дія настає після 3-4 днів прийому препарату. Для досягнення оптимального ефекту потрібно 3-4 тижні. Антигіпертензивна дія продовжується протягом 1 тижня після закінчення лікування.

При нецукровому діабеті для зниження поліурії звичайна добова доза становить 50-150 мг (у кілька прийомів).

Для дітей середня добова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг/м² як одноразову дозу. Загальна добова доза для дітей віком від 3 до 12 років – 37,5-100 мг на день.

Побічні дії

- респіраторний дистрес-синдром, у тому числі пневмонія та набряк легень

- лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія

- гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія; - у разі більш високих доз, можливе збільшення рівня ліпідів крові

- аритмія, ортостатична гіпотензія - запаморочення, головний біль, судоми, парестезія, сплутаність свідомості, летаргічний сон, нервозність, зміна настрою - транзиторне порушення зору, ксантопсія - сухість у роті, почуття спраги, нудота, блювання, запалення слин

- жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), панкреатит, холецистит - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит - м'язові спазми та болі - гіпохлоремічний алкалоз, який може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову кому - гіперурикемія порушена переносимість глюкози, що може спричинити прояв латентного цукрового діабету – анорексія, виснаження – васкуліт, некротичний васкуліт.

- анафілактична реакція, шок - фотосенсибілізація, кропив'янка, пурпура, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена-Джонсона; - сексуальні розлади.

Протипоказання

- підвищена чутливість до компонентів препарату та інших сульфоніламідів

- резистентні до лікування гіпокаліємія або гіперкальціємія

- симптоматична гіперурикемія (подагра)

- Спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбції глюкозо-галактози

- дитячий вік до 3-х років (тверда лікарська форма)

Лікарські взаємодії

Лікарські взаємодії виникають між тіазидними діуретиками та нижчепереліченими лікарськими засобами при їх одночасному застосуванні.

Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби або антидепресанти:

може посилитися ортостатична гіпотензія

Протидіабетичні препарати (пероральні лікарські засоби та інсулін):

Лікування тіазидами може порушити толерантність до глюкози. Може знадобитися зміна дозування. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоацидозу внаслідок можливої гідрохлортіазидної функціональної ниркової недостатності.

Інші антигіпертензивні речовини:

Холестирамін та колестистатеві смоли:

за наявності аніонообмінних смол, погіршується здатність всмоктування гідрохлортіазиду із шлунково-кишкового тракту. Навіть одноразова доза холестираміну або колестистатевих смол пов'язує гідрохлортіазид і знижує його всмоктування із шлунково-кишкового тракту на 85 і 43% відповідно.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін):

дія пресорних амінів може знижуватися, проте не настільки, щоб виключити їх застосування.

Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин):

може посилитися міорелаксантна дія.

діуретики знижують нирковий кліренс літію та значною мірою підвищують ризик інтоксикації солями літію. Не рекомендується їхній одночасний прийом.

Протиподагричні лікарські засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол):

може знадобитися корекція дози засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти у сироватці. Може знадобитися збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидів може збільшити частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден):

у зв'язку із зменшенням скорочувальної здатності шлунково-кишкового тракту та інтервалу випорожнення шлунка підвищується біодоступність діуретиків тіазидного типу.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат):

тіазиди можуть знизити виведення цитотоксичних препаратів із нирок та посилити їх мієлосупресивні ефекти.

у разі високої дози саліцилатів, гідрохлортіазид може посилити токсичну дію саліцилатів на центральну нервову систему.

в окремих випадках, можливий розвиток гемолітичної анемії, при одночасному призначенні гідрохлортіазиду та метилдопи.

одночасне застосування з циклоспорином може підвищити гіперурикемію та ризик розвитку ускладнень у вигляді подагри.Глікозиди наперстянки:

глікозиди наперстянки можуть спровокувати розвиток аритмії на тлі гіпокаліємії та гіпомагніємії, що розвинулася внаслідок застосування Гіпотіазиду.

Лікарські препарати, що викликають зниження рівня калію в крові: рекомендується періодичний контроль рівня калію в сироватці крові та ЕКГ, в тих випадках, якщо гідрохлортіазид призначається разом з лікарськими препаратами, що знижують рівень сироваткового калію (наприклад, глікозиди наперстянки, антиаритмічні засоби) та з наступними препаратами, що викликають розвиток піруетної шлуночкової тахікардії деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної шлуночкової тахікардії:

- антиаритмічні засоби класу Ia (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)

- Антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)

- деякі нейролептичні препарати (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, амісульпірид, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол)

- інші лікарські препарати (наприклад, беприділ, цисаприду моногідрат, дифеманіл, еритроцимін для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).

тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію в сироватці крові за рахунок зниження його екскреції.Якщо призначення додаткових компонентів, що містять кальцій, необхідно, то в цьому випадку слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові і відповідно слід проводити корекцію призначення дози.

Взаємодія між лікарськими препаратами та лабораторними дослідженнями:

внаслідок впливу на метаболізм кальцію, Гіпотіазид може вплинути на результати досліджень функції паращитовидних залоз (див. «Особливі вказівки»).

через ризик симптоматичної гіпонатріємії необхідний клінічний та лабораторний контроль.

Йодовмісні контрастні речовини:

у разі зневоднення, викликаного діуретиками, збільшується ризик гострої ниркової недостатності, в основному, при застосуванні високих доз препаратів, що містять йод. У цих випадках перед призначенням препаратів йоду пацієнтам показано проведення регідратації.

Амфотерицин В (парентеральний), кортикостероїди, гормони кори надниркових залоз та проносні засоби:

гідрохлортіазид посилює електролітний дисбаланс, переважно гіпокаліємію.

Особливі вказівки

Гіпотонія та водно-сольовий дисбаланс

Так само, як і у разі інших видів антигіпертензивної терапії, симптомна гіпотонія може спостерігатися у деяких пацієнтів. Пацієнти повинні знаходитися під наглядом з метою виявлення клінічних ознак водно-сольового дисбалансу (наприклад, дефіцит ОЦК (об'єм циркулюючої крові), гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія або гіпокаліємія), які можуть виникнути у разі супутньої діареї або блювання. Слід періодично контролювати рівень електролітів у сироватці таких пацієнтів. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникнути еуволемічна гіпонатріємія.

Метаболічні та ендокринні дії

Лікування тіазидами може знижувати переносимість глюкози. Можлива корекція дози протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну (див. «Лікарські взаємодії»). Під час лікування тіазидами може виявитися латентний цукровий діабет.

Гіпотіазид може знизити ренальну екскрецію кальцію, а також може призвести до тимчасового та незначного підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом гіпотиазиду повинен бути припинений до обстеження функції паращитовидних залоз.

Підвищення холестерину та тригліцеридів може бути пов'язане з діуретичною терапією Гіпотіазидом.

Лікування Гіпотіазидом може спричинити гіперурикемію та/або подагру у деяких пацієнтів.

Гіпотіазид слід застосовувати з обережністю при хворобах печінки або у хворих з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки він може викликати внутрішньопечінковий холестаз, а найменші зміни у водно-сольовому балансі можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Гіпотіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. «Протипоказання»).

У пацієнтів, які отримують лікування Гіпотіазидом реакції гіперчутливості, можуть виникати у разі наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, а також у випадках відсутності цих захворювань. При застосуванні тіазидів відзначалося погіршення течії або активізація системного червоного вовчака.

Препарат може вплинути на результати наступних лабораторних досліджень:

- знизити рівень у плазмі ПСЙ (протеїнзв'язаний йод)

- лікування Гіпотіазидом має бути припинено до лабораторних досліджень функції паращитовидних залоз,

- можливе підвищення концентрації вільного білірубіну в сироватці крові

У разі непереносимості лактози слід враховувати, що одна таблетка 25 мг Гіпотіазиду містить 63 мг моногідрату лактози і одна таблетка 100 мг Гіпотіазиду містить 39 мг моногідрату лактози.

Вагітність Досвід застосування гідрохлортіазидів у період вагітності, особливо у першому триместрі вагітності, обмежений. Дані доклінічних досліджень не є достатніми, тому призначення препарату не рекомендується.

Гіпотіазид проникає через плацентарний бар'єр. При використанні у другому та третьому триместрі вагітності, гідрохлортіазид, через свою фармакологічну дію, може порушити фетоплацентарний кровотік та викликати ембріональну або неонатальну жовтяницю, електролітний дисбаланс та тромбоцитопенію. Гіпотіазид не повинен використовуватися для лікування набряків під час вагітності, гіпертонії або прееклампсії, тому що замість сприятливого впливу на перебіг захворювання збільшується ризик зменшення об'єму плазми та порушення матково-плацентарного кровообігу.

Гіпотіазид не повинен використовуватися для лікування первинної артеріальної гіпертензії у вагітних жінок, за винятком рідкісних випадків, коли не може бути застосована інша терапія.

Під час вагітності не показано призначення Гіпотіазиду, препарат призначається лише в окремих випадках, якщо користь від застосування препарату перевищує ризик можливих побічних ефектів для матері та плода.

Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко; його призначення протипоказане під час лактації. Якщо його призначення необхідне, грудне вигодовування має бути припинено (див. «Протипоказання»).

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом чи потенційно небезпечними механізмами

Гіпотіазид у таблетках має великий вплив на здатність керувати транспортним засобом та потенційно небезпечними механізмами. На першому етапі його застосування – заборонено керування транспортним засобом або виконання небезпечних робіт. Надалі ступінь заборони має визначатися з урахуванням індивідуальної реакцію препарат.

Передозування

Симптоми: розвиток симптомів пов'язаний із значною втратою рідини та електролітів і проявляється серцево-судинною симптоматикою (тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок), неврологічними симптомами (слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, м'язові спазми, парестезія, виснаження, розлад свідомості), шлунково-кишковими симптомами (нудота, блювання, спрага), симптомами з боку сечовивідних шляхів (поліурія, олігурія або анурія), відхиленнями у лабораторних аналізах, частіше при нирковій недостатності (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення реакції азоту сечовини крові (переважно при нирковій недостатності)).

Лікування: специфічного антидоту немає. Рекомендується промивання шлунка, призначення активованого вугілля. У разі гіпотензії та шоку: заповнення рідини та електролітів крові (калію, натрію, магнію), контроль водно-електролітного балансу та функції нирок доти, доки не нормалізується стан.

Форма випуску та упаковка

Пігулки 25 мг, 100 мг

25 мг: по 20 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.

100 мг: по 20 таблеток у контурну коміркову упаковку із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої.

По 1 контурній упаковці разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами вкладають у пачку картонну.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ° С, у захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови відпустки з аптек

Виробник

ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів ЗАТ, Угорщина

Адреса місцезнаходження: 2112 Veresegyhaz, Levai u. 5, Hungary

Власник реєстраційного посвідчення

Санофі-Авентіс ЗАТ, Угорщина

Адреса організації, яка приймає біля Республіки Казахстан претензії від споживачів щодо якості продукції (товару)

ТОВ «Санофі-Авентіс Казахстан»

050013, Алмати, вул. Фурманова 187Б

телефон: +7 (727) 244-50-96

Найменування, адреса та контактні дані (телефон, факс, електронна пошта) організації на території Республіки Казахстан, відповідальної за постреєстраційне спостереження за безпекою лікарського засобу