Як знати що болить печінка?

Симптоми захворювання печінки

• Загальна слабкість. ...
• Біль та важкість в правому підребер'ї. ...
• Нудота та блювання. ...
• Жовтяниця. ...
• Шкірні прояви. ...
• Болі в м'язах та суглобах. ...
• Підвищена температура тіла. ...
• Збільшення печінки.

Що характерно для воріт печінки?

Ворота печінки мають лімфатичні вузли – вузол шийки жовчного міхура і печінково-дуоденальної зв'язки під правим краєм дванадцятипалої кишки. Ці вузли постійні і є орієнтиром пошуку міхурової артерії та загальної жовчної протоки.

Печінка, топографія, будова, функції. Печінкова часточка. Жовчовивідні шляхи.

Печінка - залоза травної системи виконує екскреторну функцію - виробляє жовч. У жовчі нараховують 40 хімічних сполук, синтезованих у печінці або захоплених із крові: холестерин, жовчні кислоти, білірубін. Перетворюючи жири на емульсію, жовч сприяє подальшому розщепленню їх під дією ліпази підшлункової залози. Жовч посилює перистальтику кишок. У дорослої людини протягом доби печінка, виробляє 700-800 см3 жовчі. Печінці властива бар'єрна функція: токсичні продукти білкового обміну, які приносяться до печінки кров'ю, нейтралізуються в ній. Печінка бере участь в усіх видах обміну речовин: водному, білковому, жировому, вуглеводному, мінеральному, в ній депонується ряд вітамінів (А, В, К, С, РР), вона є депо заліза, міді, цинку. В ембріональний період печінці властива функція кровотворення.

Печінка (hераr) - найбільша залоза тіла людини, її маса 1500 г. У новонароджених печінка займає більшу частину черевної порожнини і становить 1/20 від маси тіла.

Топографія печінки (голотопія). Вона розташована у верхній частині черевної порожнини і повністю виповнює праву підреброву ділянку. Сиптопія: верхня, діафрагмова, поверхня печінки випукла і прилягає до діафрагми. Нижня, нутрощева, поверхня дещо ввігнута і прилягає до правого згину ободової кишки, поперечної ободової кишки, жовчного міхура: позаду від них - права нирка з правою наднирковою залозою, ампула дванадцятипалої кишки, нижня порожниста вена; зліва - воротарна частина та тіло шлунка. Скелетопія: задня, частина печінки знаходиться на рівні IX і X хребців. Передній край печінки починається від X міжреберного проміжку справа, потім вліво, по реберній дузі до середини хрящової частини, VIII лівого ребра.

В печінці розрізняють дві поверхні: діафрагмову (fасіеs diafragmatica) і нутрощеву (fасіеs visceralis). На нутрощевій поверхні печінки є дві поздовжні та одна поперечна борозни. У місці з'єднання борозен розташовані ворота печінки (роrtа hepatis). Ці борозни поділяють нутрощеву поверхню печінки на чо­тири частки: праву (lobus hepatis dexter), ліву (lobus hepatis sinister), квадратну (lobus quadratus) та хвостату (lobus caudatus).

Печінка майже повністю покрита очеревиною, тому слід вважати що печінка розташована відносно очеревини інтраперитонеально. До зв'язок печінки відносять вінцеву зв'язку (lig. соronarium), праву та ліву трикутні зв'язки (lig. triangulare dextrum et sinistrum), серпоподібну зв'язку (lig. falciforme), круглу зв'язку (lig. teres hepatis) і печінково-ниркову зв'язку (lig. hepatorenale), та зв’язки з шлунком і ДПК.

Печінка належить до складних паренхіматозних органів. Зовні паренхіму печінки покриває серозна оболонка, під якою розташована щільна волокниста оболонка (tunica fibrosa). У печінці виділяють дві частки, п'ять секторів та вісім сегментів. Такий поділ зумовлений розгалуженням судин печінки - ворітної печінкової вени та печінкової артерії.

Речовина печінки складається з часточок печінки (lobulus hepatis), форма яких нагадує шестигранну призму, з діаметром поперечника 1-2,5 мм. Це утво­рення називають структурно-функціональною одиницею печінки. Часточок на­раховують близько 5000000. Усередині печінкової часточки розміщені артеріа­льні капіляри, які відходять від гілок власної печінкової артерії і впадають у синусоїдні капіляри печінки, віддаючи кисень і поживні речовини. Відтак кров стає венозною і вливається в центральну вену.

Клітини печінкової часточки виробляють жовч, що надходить у жовчні протоки (ductuli biliferi). На периферії часточки ці проточки впадають у жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductuli biliferi interlobulares), далі - в міжчасткові жовчні протоки, а потім - у праву та ліву печінкові протоки (ductus hepaticus dexter et sinister). Вийшовши з воріт печінки, права та ліва печінкові протоки зливаються і утворюють загальну печінкову протоку (ductus hepaticus communis).

Печінка у внутрішньоутробному періоді займає більше половини черевної порожнини. Відносна вага її у новонародженого складає 4,5-5% ваги тіла. В постнатальному періоді відносна вага печінки зменшується у два рази. Збільшення абсолютної ваги органу продовжується до 21-30 років. Верхня межа печінки у новонародженого знаходиться на рівні 5-го ребра, рідше вона відповідає 4-му чи 6-му ребрам. Завдяки сильному розвитку лівої частки печінка більш симетрична, ніж у дорослих, і на великому протязі межує з діафрагмою, відтискуючи від неї інші органи. Нижня межа печінки після народження виступає з під реберної дуги по правій сосковій лінії на 2-3 см. Край печінки може прощупуватися на рівні пупка чи клубового гребеня. У віці одного року печінка виступає з-під реберної дуги на 1 см, до 6-7 років нижній край печінки вже не виходить з підребер'я. Одночасно відбувається зменшення лівої частки, в результаті чого шлунок входить в проміжок, утворений печінкою і селезінкою, вступаючи в більший контакт з діафрагмою. В дитячому віці печінка рухома, так як її задня поверхня покрита очеревиною.

Жовчний міхур (vesisa felleae) (гр. cholecystis) запалення жовчного міхура - холецистит) має дно (fundus vesicae felleae), тіло жовчного міхура (соrpus vesicae felleae), шийку жовчного міхура (соllum vesicae felleae). Шийка - вузька частина міхура, яка поступово переходить у міхурову протоку (ductus cysticus). Міхурова протока йде вниз між шарами очеревини, що утворюють печінково-дванадцятипало-кишкову зв'язку і злившись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку (ductus choledoctus), яка відкривається на верхівці великого сосочка дванадцятипалої кишки.

Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок: серозна оболонка (tunica serosa), м'язова оболонка (tunica muscularis), слизова оболонка (tunica mucosa).

Жовчний міхур у новонароджених має веретеноподібну чи циліндричну форму. Дно його не виступає з-під краю печінки, і сам міхур буває покритий тонким шаром печінкової тканини. На протязі 1-го року життя жовчний міхур стає грушоподібним, довжина і ширина його у ранньому дитячому віці збільшується наполовину, а в першому періоді дитинства подвоюється.

Печінка

Печінка - найбільша залоза в організмі, бере участь в процесах обміну речовин, травлення, кровообігу та кровотворення.
Анатомія. Печінка розташована в черевній порожнині під діафрагмою у правому підребер'ї, надчеревній області і доходить до лівого підребер'я. Вона стикається з стравоходом, шлунком, правою ниркою і наднирковою залозою, з поперечної ободової і дванадцятипалої кишкою (рис. 1).
Печінка складається з двох часток: правої і лівої (мал. 2). На нижній поверхні печінки знаходяться дві поздовжні і поперечна борозна - це ворота печінки. Ці борозни ділять праву частку на власне праву, хвостату та квадратну частки. У правої борозни розташовані жовчний міхур і нижня порожниста вена. У ворота печінки входять ворітна вена, печінкова артерія, нерви і виходять печінковий жовчний проток і лімфатичні судини. Печінка, за винятком задньої поверхні, покрита очеревиною і має сполучнотканинну капсулу (глиссонова капсула).

Рис. 2. Будова печінки: (а - нижня поверхня; б - верхня поверхня): 1 - нижня порожниста вена; 2 - ворітна стоїть з печінкових вена; 3 - загальний жовчний проток; 4 - права частка печінки; 5 - міхурову протоку; 6 - жовчний міхур; 7 - печінковий проток; 8 - ліва частка печінки; 9 - зв'язки печінки.

Печінкова часточка, що складається з печінкових клітин становить основну структурну одиницю печінки. Печінкові клітини розташовуються у вигляді тяжів, які називаються печінковими балками. В них проходять жовчні капіляри, стінками яких є печінкові клітини, а між ними - кровоносні капіляри, стінки яких утворені зірчастими (купферовскими) клітинами. В центрі дольки проходить центральна вена. Печінкові часточки утворюють паренхіму печінки. Між ними сполучної тканини проходять междольковые артерії, відень і жовчний проток. Печінка отримує подвійне кровопостачання: з печінкової артерії і ворітної вени (див.). Відтік крові відбувається з печінки через центральні вени, які, зливаючись, впадають в печінкові вени, які відкриваються в нижню порожнисту вену. На периферії часточки з жовчних капілярів утворюються междольковые жовчні протоки, які, зливаючись, утворюють у воротах печінки печінковий проток, що виводить жовч з печінки. Печінковий, протока з'єднується з протоки міхура і утворює загальний жовчний проток (желчевыносящий протока), що впадає в дванадцятипалу кишку через великий її сосок (фатєров сосок).
Фізіологія. Всмокталися з кишечника в кров речовини через ворітну вену попадають у печінку, де піддаються хімічним змінам. Участь печінки доведено у всіх видах обміну речовин (див. Азотистий обмін, Білірубін, Жировий обмін, Пігментний обмін, Вуглеводний обмін). Печінка бере безпосередню участь у водно-сольовому обміні та в збереженні сталості кислотно-лужної рівноваги. У печінці депонуються вітаміни (групи В, С, групи D, Е і К). З каротиноїдів в печінці утворюється вітамін А.
Бар'єрна функція печінки полягає в затримці деяких отруйних речовин, що надходять через ворітну вену, і переведення їх в нешкідливі для організму сполуки. Не менш важлива функція печінки у депонування крові. Судини печінки можуть вміщати 20% усієї крові, яка циркулює в судинному руслі.
Печінка володіє жовчоутворюючої функцією. Жовч у своєму складі містить багато речовини, що циркулюють у крові (білірубін, гормони, лікарські речовини), а також жовчні кислоти, що утворюються в самій печінці. Жовчні кислоти сприяють утриманню в розчиненому стані ряду речовин, що знаходяться в жовчі (холестерин, солі кальцію, лецитин). Потрапляючи з жовчю в кишечник, вони сприяють емульгування і всмоктування жиру. У процесі утворення жовчі беруть участь купферовские і печінкові клітини. На процес жовчоутворення впливають гуморальні (пептон, солі холевой кислоти та ін), гормональні (адреналін, тироксин, АКТГ, кортин, статеві гормони) і нервові фактори.

Печінка (hepar) - найбільша залоза в організмі людини, що бере участь у процесах травлення, обміну речовин і кровообігу, здійснює специфічні ферментативні і экскреторные функції.
Ембріологія
Печінка розвивається з епітеліального випинання середньої кишки. В кінці першого місяця внутрішньоутробного життя печінковий дивертикул починає диференціюватися на краниальную частину, з якої утворюється потім вся паренхіма П., центральну і каудальную частині, що дають початок жовчному міхурі і жовчних протоках. Первинна закладка П. внаслідок інтенсивного розмноження клітин швидко зростає і впроваджується в мезенхиму вентральної брижі. Епітеліальні клітини розташовуються рядами, формуючи печінкові балки. Між клітинами зберігаються щілини - жовчні ходи, а між балками з мезенхіми утворюються кровоносні трубки і перші формені елементи крові. П. шеститижневого зародка вже має залозисте будова. Збільшуючись в обсязі, вона займає у плода всю поддиафрагмальную область і поширюється каудально до нижнього поверху черевної порожнини.

• Анатомія
• Гістологія
• Фізіологія
• Біохімія
• Патологічна анатомія
• Функціональна діагностика
• Рентгенодіагностика
• Функціональна діагностика і рентгенологічне дослідження печінки
• Захворювання печінки
• Паразити печінки
• Пухлини печінки
• Ушкодження печінки

• • Анатомічний атлас
  • Фізіологія людини
  • Дитячі хвороби
  • Йога
  • Правильне харчування
  • Як схуднути
  • ЛФК (лікувальна фізкультура)
  • Курорти Європи
  • Лікування народними засобами
  • Лікарські рослини
  • Проктологія
  • Психіатрія
  • Алкоголізм
  • Куріння
  • Спортивна медицина
  • Судова медицина