Для чого пити шалфей?

Мають в'яжучу, протизапальну, дезинфікуючу, відхаркувальну дію, зменшують потовиділення, підвищують секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, мають антисептичну дію. Кеш

Як використовувати шалфей?

Застосування шавлії Настій використовують для полоскання рота та глотки 3-5 разів на день, у теплому вигляді. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати. Шавлія протипоказана при гострих та хронічних процесах у нирках, при епілепсії, сильному сухому кашлі.

Для чого чай з шавлії?

Шавлія відома як засіб від застуди: знімає головний біль, усуває нежить. Часто шавлію у поєднанні з молоком застосовують від кашлю, що супроводжує бронхіт, пневмонію та ін. Простий, але корисний для всього організму засіб, приготовлений на основі шавлії, — чай.

Шавлія

Шавлія — Salvіa L. (лат. salvus — здоровий) — чагарники або напівчагарники і трави з родини ясноткових (губоцвітих) — Lamіaceae (Labіatae); рос. назва: шалфей. Близько 10 представників роду ростуть у Середній Європі.

Ш. лікарська (Salvіa offіcіnalіs L.) — напівкущ або кущ 50–80 см завв. Батьківщина — Середземномор’я; культивують як ефіроолійну, ЛР та декоративну рослину в Україні, АР Крим, Молдові та на Північному Кавказі. Стебла багаточисельні, прямі, розгалужені, чотиригранні. Листки до 10 см завд., до 2,5 см завш., супротивні, черешкові, яйцеподібно-довгасті або видовжено-еліптичні з сітчастим жилкуванням, край листка дрібногородчастий; нижні листки іноді мають одну чи дві довгасті лопасті. Стебло і листя з обох боків білувато-шерстисте, густо вкрите волосками. Квітки синьо-фіолетові двогубі, двостатеві, неправильні, утворюють несправжні 4–8-квіткові кільця, чашечка дзвоникоподібна. Ознакою Ш.л. є наявність лише двох передніх тичинок з довгими ниткоподібними зв’язниками між пиляками. Задні тичинки редуковані до стамінодіїв або відсутні. Плід складається з 4 горішкоподібних частин.

Офіцинальною сировиною є листя Ш.л. (Folіa Salvіae), яке заготовляють у два періоди: у червні (період бутонізації) та у вересні (другий підріст). Вручну збирають саме листки й одразу їх сушать або зрізають серпами нездерев’янілі пагони та обмолочують, відкидаючи стебла.

Основними діючими речовинами Ш.л. є фенольні сполуки (зокрема, до 3% флавоноїдів і дубильні речовини) та терпеноїди. З надземної частини були виділені антоціан сальванін, 3,5-диглікозид ціанідину, дельфінідину та пеларгонідину, флавоноїдні аглікони генкванін, 6-метоксигенкванін, гіспідулін, лютеолін, 6-метоксилютеолін, цирзиліол та ін., а з глікозидів — лише цинарозид. З деяких середньоазіатських видів Ш. були виділені пектолінарин, ацетилпектолінарин, а також апігенін, лютеолін, хризоеріол та їх глікозиди: космосіїн, цинарозид, термопсозид. Доведена наявність фенолкарбонових кислот: кавової, хлорогенової, неохлорогенової, криптохлорогенової. У складі етерної олії (1,5–2,5%) багато біциклічних монотерпеноїдів, а саме: туйону (22–37%), цнеолу (8–15%) і камфори (у деяких сортах — до 30%), є також борнеол (5–8%), борнілацетат, β-пінен та камфен. Крім того, листя містить ди- і тритерпеноїди. Одним із перших було виділено біциклічний дитерпеноїд склареол, пізніше — карнозол і розманол. Гіркого смаку сировині надає дитерпен пікросальвін. Склад тритерпеноїдів різноманітний: багато розмаринової кислоти (2–3%), олеанолова та урсолова кислоти, а також бетулін, бетуленова кислота, анагадіол, лупеол, уваол та дегідроуваол.

Листя шавлії застосовують як в’яжучу, бактерицидну і протизапальну ЛРС у вигляді настою, у складі грудних зборів, при захворюваннях ШКТ, печінки та жовчного міхура. Відомі сечогінний та лактогінний ефекти фітопрепаратів з Ш.л. Їх можуть вживати гіпертоніки для зниження АТ, хворі на туберкульоз — для зменшення нічного потовиділення. Препарат Сальвін призначають, зокрема, при запаленнях слизової оболонки ротової порожнини у вигляді зрошень, промивань, аплікацій. Листя входить до складу збору за прописом М.М. Здренка для лікування деяких злоякісних утворень. Етерна олія або її компоненти входять до складу парфумів, кремів та еліксирів; також її використовують у кулінарії, виробництві оліфи та високоякісних лаків. Входить до БТФ як вітрогінна і спазмолітична сировина. Застосовується в гомеопатії.

Шавлія мускатна — Salvіa sclarea L. (sclarea — італійська назва рослини) — багаторічна (частіше дворічна) трав’яниста рослина до 1,5 м завв. з гіллястим стеблом. Листя велике, яйцеподібне, зубчасте, дуже опушене. Квітки рожево-фіолетові, світло-сині, рідше — білі. Культивується в Україні, АР Крим, Молдові, Киргизстані, Росії (Краснодарський край). Свіжі суцвіття містять 0,24–1,1% етерної олії, до складу якої входять монотерпеноїди: ліналілацетат (45–70%), ліналоол (10–15%), мірцен, лимонен, цинеол та ін.; сесквітерпеноїди: цедрен, неролідол; дитерпеноїди (зокрема склереол); кумарини, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни С, Е, каротиноїди. Етерну олію зазвичай отримують із квітконосних верхівок. Із шавлії мускатної одержують препарат Салмус (концентрований екстракт Ш.м.), який використовують як бальнеологічний засіб при захворюваннях периферичної нервової системи (поліневриті, радикуліті, люмбаго), при неврастенії, астенічних синдромах, а також при хворобах суглобів (поліартриті, ревматоїдному артриті у неактивній формі та ін.) Листя Ш.м. використовують у східній та західноєвропейській медицині.

Шавлія ефіопська — Salvіa aethіopіs L. (aephіopіs — лат. написання грец. назви рослини) — багаторічна трав’яниста рослина 50–100 см завв. з густим павутинисто-повстяним опушенням. Майже всі листки прикореневі, короткочерешкові, яйцеподібні або еліптичні. Квітки з білим двогубим віночком. Росте у степах, на сухих схилах гір, іноді як чагарник у Центральній Європі, на Кавказі, в Центральній Азії. Траву Ш.е. збирають під час цвітіння, висушують у затінку або в сушарках при температурі 30–35 °С.

Сировина містить етерну олію (0,28%), основним компонентом якої є α- і β-пінени, а також лимонен, ліналоол, борнеол, каріофілен, камфора; з інших БАР є фітол, дитерпеноїди, стероїди, фенольні сполуки. Трава Ш.е. входить до складу збору за прописом М.М. Здренка. У народній медицині траву використовують при туберкульозі (з кровохарканням), свіже листя — при фурункульозі. Листя також використовують у східній та західноєвропейській медицині.

Європейська Фармакопея містить монографію про листя Ш. трилопатевої (Salvіae trіlobae folіum). Назва вказує на форму листка. Сировину називають ще грецькою Ш. Вміст етерної олії — 2–3%, у її складі переважає 1,8-цинеол (40–70%), у незначній кількості є й інші терпени: туйон (приблизно 5%), борнеол, борнілацетат та ін. Дитерпеноїд карнозол забезпечує антибіотичну властивість сировини.

Шавлія лавандолистна, або Шавлія іспанська (Salvіa lavandulіfolіa Vahl.) у складі етерної олії (1–1,5%) містить цинеол (20%), камфору (26%), туйон (менше 1%) та інші компоненти в мінімальній кількості.

Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения. — СПб., 2002; European Pharmacopoeіa. — 2002; Plant Drug Analysіs: A Thіn Layer Chromatography Atlas. — Berlіn, Heіdenberg, New York, 1995.

Шавлія лікарська

Шавлі́я ліка́рська (Salvia officinalis) — вид рослин з роду шавлія.

Зміст

• 1 Морфологія
• 2 Використання
• 3 Розмноження
• 4 Вирощування
• 5 Підготовка ґрунту
• 6 Сівба
• 7 Підживлення
• 8 Вегетація
• 9 Збір врожаю
• 10 Див. також
• 11 Джерела
• 12 Посилання

Морфологія [ ред. | ред. код ]

Це — багатостебловий напівкущ до 80 см заввишки. Стебла галузисті, внизу здерев'янілі, вгорі трав'янисті, чотиригранні. Листки супротивні, черешкові, сірувато-зелені, молоді — білоповстисті. Квітки двогубі, великі, синьо-фіолетові, зібрані несправжніми кільцями, зближеними на верхівці стебла в пухкі колосоподібні суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, які сидять на дні неопадної чашечки. Цвіте в червні.

Використання [ ред. | ред. код ]

Серед народів Середземноморських країн та й у науковій медицині давно відома як цілющий засіб. Не одне століття використовується і в Україні.

Листки містять ефірну олію (1—2,5 %), до складу якої входить близько 15 % цинеолу; туйон, пінен та інші терпени. Свіже листя має сильну бактерицидну дію.

Застосовують відвар листя як в'яжучий і дезинфікуючий засіб при різних катаральних станах слизових оболонок, переважно у вигляді полоскань. Листя входить до грудних, протипроносних і пом'якшувальних зборів.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Розмножується насінням. У перший рік росте повільно, утворюючи невелику кількість стебел. З другого року вегетації утворює 100 стебел і більше. З віком вони дерев'яніють. У культурі здерев'янілі стебла викидають, бо листки на них дуже дрібні, а це знижує урожай.

Вирощування [ ред. | ред. код ]

Плантацію для заготівлі шавлії використовують протягом 5—6 років, у зв'язку з чим посіви її слід розміщувати на родючих ґрунтах з рівним рельєфом.

Підготовка ґрунту [ ред. | ред. код ]

Підготовка ґрунту під шавлію полягає в лущенні на глибину 8—10 см, а через два тижні — оранці на глибину 27—30 см. Перед сівбою проводять культивацію на глибину 10—12 см і боронування. Рекомендується вносити органічні добрива з розрахунку 200—300 кг/100 м².

Сівба [ ред. | ред. код ]

Основним способом вирощування є ранньовесняна або підзимова сівба. Глибина загортання насіння — 3—4 см, на більш легких ґрунтах — до 5 см. Витрати кондиційного насіння при висіві з міжряддями 60 см —80—90 г/100 м².

Підживлення [ ред. | ред. код ]

Приблизно через 20—25 днів після появи сходів посіви підживлюють суперфосфатом (12 кг) і хлористим калієм (5 кг/100 м²).

Вегетація [ ред. | ред. код ]

Молоді рослини дуже чутливі до бур'янів. Тому міжряддя розпушують ще до появи сходів, а зразу ж після їх появи рядки прополюють. Надалі посіви кілька разів культивують і прополюють.

Починаючи з другого року життя на рослинах утворюється велика кількість суцвіть. Для збільшення врожаю їх слід видаляти. Молоді гілки, як правило, не цвітуть, внаслідок чого одержують сировину необхідної кондиції.

Збір врожаю [ ред. | ред. код ]

Протягом літа врожай збирають 2—3 рази: перший — у кінці липня, останній — у вересні. Листя збирають руками разом з верхівками рослини.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н.Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Шавлія лікарська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 473-474. — ISBN 5-88500-055-7.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Шавлія, шальвія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2069. — 1000 екз.
• Salvia officinalis L.[Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.] // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
• Шавлія лікарська на сайті«Germplasm Resources Information Network» (англ.)
• http://www.tropicos.org/Name/17600600[Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Шавлія лікарська на сайтіКоролівських ботанічних садів у К'ю (англ.)
• Шавлія лікарська на сайті «Plantsystematics» (англ.)
• Шавлія лікарська на сайтіМіністерства сільського господарства США (англ.)