Яка форма тіла у хруща травневого?

Хрущ травневий — група великих жуків роду хрущ родини пластинчастовусих, завдовжки 23—32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом.

Як виглядає травневий хрущ?

Хрущ, або жук травневий — на території України переважно розповсюджений хрущ західний травневий (Melolontha melolontha) — один з найбільших європейських пластинчатовусих жуків з дуже широким, опуклим тільцем довжиною близько 3 см. Буруваті зверху та чорні знизу й на голівці, хрущі надзвичайно мінливі за забарвленням.

Скільки відділів тіла має травневий жук?

Групи подібних між собою сегментів утворюють відділи тіла комах. Виокремлюють три відділи тіла комах — голову, груди й черевце. Голова комах утворена шляхом злиття 5 сегментів. Груди складаються з трьох сегментів.

Укажіть тварину, яка має три відділи тіла а)омар б)павук хрест…

Травневий хрущ західний (Хрущ майский западный)

Травневий хрущ західний – MelolonthamelolonthaL., який заселяє західні області від лінії Харків – Зміїв – Новомосковськ – Запоріжжя – Одеса.

Травневий хрущ східний – Melolontha hippocastani F., що заселяє області на сході від за значеної межі.

Дорослі комахи живляться листям деревних і чагарникових рослин. Личинки підгризають корені дерев і чагарників, а також пошкоджують польові й овочеві культури.

Жуки 21-31 мм завдовжки, тіло видовжено-овальне, чорного або червоно-бурого кольору; надкрила видовжено-овальні, з п’ятьма вузькими ребрами; передньоспинка бура; пігідій у західного травневого хруща витягнутий у довгий вузький відросток, у східного – прямовисний, витончений, заокруглений на верхівці; вусики 10-членикові; у самця велика вигнута булава із семи однакових пластинок, у самки – невелика, 6-членикова. Яйце розміром 1,5-2 мм, кулясте, біле. Личинка – до 60 мм, С-подібно вигнута, біла; голова світло-бура; вусики 4-членикові; анальний отвір у вигляді поперечної щілини. Лялечка жовтувато-біла, з двома відростками на верхівці черевця.

Зимують личинки й жуки в ґрунті. Літ жуків починається в останній декаді квітня і триває більше місяця. Початок льоту збігається з початком розпускання листя на деревах. Масовий вихід жуків відмічається за температури ґрунту +9…+14°С на глибині 10 см.

Літають у сутінках і вночі, рідше вдень. Пошкоджують бруньки, листя дерев і кущів. В окремі роки з низькою відносною вологістю повітря в період льоту жуки живляться зав’язями плодових культур – яблуні, сливи, абрикоса. Після спарювання самки зариваються в ґрунт на глибину 10-15 см і відкладають по 20-30 яєць у два-три заходи. Плодючість – 60-70 яєць. Після останнього заходу відкладання яєць жуки гинуть, не виходячи з ґрунту. Через 25-30 діб відроджуються личинки, які до осені живляться дрібними корінчиками та перегноєм. У весняно-літній період здійснюють горизонтальні та вертикальні переміщення, концентруючись у шарах ґрунту з вологістю 6-7 % і температурою +17…+20°С.

У вересні личинки заглиблюються в ґрунт на 1 м і глибше. Це пов’язано з невисокою холодостійкістю личинок. Їх загибель починається за температури -0,7…–1°С. Розвиток личинок триває 4 роки. Після кожної перезимівлі личинки піднімаються у верхні горизонти ґрунту, переходять у наступний вік і продовжують живлення. Після третьої перезимівлі у червні – липні линяють востаннє і заляльковуються в земляній колисочці на глибині 20-50 см. Лялечка розвивається 30-40 діб. Новоутворені жуки залишаються в земляній колисочці до весни. Генерація чотирирічна. На крайньому півдні може бути трирічною. Личинки старших віків завдають істотних пошкоджень кореням деревних порід та інших культур. Особливо сильно потерпають внаслідок пошкоджень сіянці та саджанці у розсадниках і молодих посадках. Чисельність хрущів різко знижується в холодні й малосніжні зими внаслідок вимерзання личинок.