Яка симетрія тіла у риб?

Мають парні грудні й черевні плавці, а також зяброві кришки й плавальний міхур. Запліднення в більшості представників зовнішнє. Хижаки або фільтратори, деякі рослиноїдні. Тіло кісткових риб зазвичай рибоподібне, видовжене, має двобічну симетрію. Кеш

Скільки відділів хребта у риб?

Особливості будови скелета риби. Хребет складається з тулубового і хвостового відділів. Череп утворений великою кількістю кісток.

Що характерно для риб?

У більшості риб обтічна форма тіла (голова, тулуб і хвіст плавно переходять один в одного). Шкіра риб покрита лускою і має залози, які виділяють слиз. Основний тип руху риб — бічні вигини усього тіла. Плавці риб виконують рульову функцію і підтримують тіло у рівновазі. Кеш

Риби — Вікіпедія Ри́би (Pisces) — парафілетична група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних (точніше екзотермних) із вкритим лусками тілом та зябрами, наявними протягом всього життя. Активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як … See more

Біологія та особливості будови риб. Реферат

Риби — група хребетних тварин, що в процесі еволюції сформувалась у водному середовищі і живе тільки у ньому. У світовій фауні нараховується близько 21 тис. видів риб, з них в Україні — близько 200. Поширені риби у найрізноманітніших водоймах: океанах, морях, річках, озерах, ставках.

У зв'язку з життям у водному середовищі у риб сформувалися ознаки, що дозволяють їм існувати у даному середовищі.

Для більшості риб характерні веретеноподібна, обтічна форма тіла. У тілі риб виділяють три відділи: голову, тулуб, хвіст. Між головою і тулубом розміщена зяброва щілина, а між тулубом і хвостом — анальний отвір. На голові містяться ротовий отвір, пара очей і пара ніздрів. Органами руху є плавці. На тулубі є парні (грудні та черевні) і непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. За допомогою парних плавців риба піднімається і опускається в товщі води, повертає тіло, зберігає рівновагу.

Непарні плавці надають тілу стійкості. Уздовж тіла від голови до хвостового плавця тягнеться бічна лінія, завдяки якій риби сприймають коливання води, напрям руху здобичі або хижака, рухи власного тіла тощо. Зовні тіло вкрите лускою, яка виконує захисну функцію. У шкірі є багато залоз, що виділяють слиз, який зменшує тертя риби об воду, а також захищає її від збудників бактеріальних і грибкових хвороб.

Скелет риб представлений скелетом голови (черепом), скелетом тулуба (хребтом) скелетом плавців. Череп захищає головний мозок; він нерухомо з'єднаний з передньою частиною хребта. Хребет складається із двох відділів: тулубового і хвостового. У хрящових риб він залишається хрящовим упродовж всього життя, а у кісткових риб — замінюється кістковим.

Скелет плавців представлений кістковими променями. Парні плавці опираються на пояси кінцівок. Скелет захищає внутрішні органи і є опорою для розвиненої поперечнопосмугованої мускулатури, яка у риб складається з м'язових сегментів складної будови. Найкраще розвинені у риб м'язи спини і хвоста.

Травна система починається ротовим отвором. У більшості риб на щелепах і деяких кістках ротової порожнини містяться дрібні гострі зуби, які беруть участь у захопленні та утримуванні здобичі. Через глотку і короткий стравохід їжа потрапляє в шлунок, а далі — у кишечник, який закінчується анальним отвором. У риб добре розвинені печінка і підшлункова залоза; слинних залоз немає. У більшості риб є плавальний міхур — тонкостінний виріст кишки, заповнений сумішшю газів (киснем, азотом, вуглекислим газом). Змінюючи об'єм плавального міхура, риби змінюють свою питому вагу і регулюють глибину занурення (при збільшенні об'єму— піднімаються догори, а при зменшенні — опускаються нижче). У хрящових риб плавального міхура немає, тому їх плавці постійно перебувають у русі.

Органи дихання риб — зябра. У кісткових риб вони містяться на чотирьох зябрових дугах. На зовнішньому боці зябрових дуг містяться зяброві пелюстки, пронизані густою сіткою капілярів, де відбувається газообмін. Дихає риба киснем, розчиненим у воді. На внутрішній поверхні зябрових дуг розташовані зяброві тичинки — своєрідний цідильний апарат, що запобігає потраплянню їжі у зябра. У хрящових риб зяброві кришки відсутні; з боків або знизу голови є п'ять-сім зябрових щілин, що відкриваються самостійним отвором назовні.

Кровоносна система риб представлена двокамерним серцем, що складається з передсердя і шлуночка, і судинами, що утворюють одне коло кровообігу.

Видільна система представлена нирками, що розташовані вздовж хребта і щільно до нього прилягають, сечоводами і сечовим міхуром. У самок сеча вивільняється через самостійний отвір, що знаходиться позаду анального отвору, а у самців — через сечостатевий отвір.

Риби здебільшого роздільностатеві тварини. Для кісткових риб характерне зовнішнє запліднення та розвиток з перетворенням (з ікри розвивається личинка, а потім — мальок). Запліднення у хрящових риб — внутрішнє, яйця відкладаються у капсули із рогоподібної речовини. У багатьох видів хрящових риб спостерігається яйцеживонародження (яйця затримуються у статевих шляхах самки і виводяться назовні з уже, як сформований організм), а зрідка — навіть живонародження.

Зовнішні покриви риб

За незначними винятками, зовнішні покриви риб представлені шкірою з лускою.

Зміст

Шкіра [ ред. | ред. код ]

Як і у всіх інших хребетних, шкіра риб поділяється на дерму (глибший шар) та ороговілий епідерміс (поверхневий шар). Залози в епідермісі секретують мускусоподібний екстракт, що захищає зовнішні покрови тварини.

Луска [ ред. | ред. код ]

У формуванні луски беруть участь як зовнішні, так і внутрішні шари шкіри. Хрящеві риби мають плакоїдну луску, що гомологічна зубам всіх хребетних; заходячи в рот, плакоїдні луски, власне, і перетворюються на зуби в акул та скатів. Структура плакоїдної луски цілком спільна із структурою зубів: вона складається із дентину, який формує основу, а зверху вкрита емаллю. За хімічним складом ці дентин та емаль не відрізняються, наприклад, від дентину та емалі зубів людини. Втрачені плакоїдні луски не поновлюються, але при зростанні риби їхня кількість збільшується. В деяких хрящевих риб (наприклад, в чорноморського катрана) плакоїдні луски можуть перетворюватись у великі колючки.

Костистим рибам притаманні декілька різних типів луски.

Ганоїдна луска наявна в найпримітивніших з променеперих риб, наприклад, в осетрових. Вона сформована костяними платівками, що зверху вкриті шаром схожої на дентин речовини ганоїдін; часто така луска (або, як її ще називають, «жучки») вкривають тіло риби суцільним захисним панциром, як в родинах Багатоперові (Polypteridae) та Панцирникові (Lepisosteidae).

Забарвлення риб може варіювати в дуже широких межах: від однотонного, практично всіх можливих кольорів, до розчленовуюче-маскувального «камуфляжного» забарвлення, або, навпаки, підкреслено яскравого, «попереджувального», у риб, яким притаманні отруйні залози та інші види захисту.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]