Як саме можна заразитися трихінельозом?

Зараження людей відбувається при вживанні в їжу інвазованого личинками трихінел м'яса, частіше свійської свинини, але нерідкі випадки зараження від м'яса дикого кабана, ведмедя, борсука, рідше — від інших тварин, птахів тощо.

Як лікується Трихінела?

Трихінельоз лікується тільки в умовах стаціонару. Для лікування можуть призначити застосовувати противогельмінтні препарати, вони призводять до смерті паразита на абсолютно будь-яких стадіях розвитку, але якщо личинка інкапсульована, то дія препарату буде ослабленим.

Де локалізуються личинки трихінел?

Стабільну версію було перевірено 7 липня 2021. Трихінела (лат. Trichinella — волосяний; застаріле — Трихіна) — рід паразитичних круглих червів, збудників трихінельозу. Личинки трихінели потрапляють у поперечно-смугасті м'язи людини або інших ссавців, де вкриваються щільною оболонкою (інкапсулюються).

Трихінельоз — Вікіпедія

Трихінельоз

1. Етіологічний фактор: нематода з роду Trichinella (5 видів). Личинки зі спожитого зараженого м’яса проникають до слизової оболонки кишківника → перетворюються у дорослі форми протягом ≈48 год → через наступних 5–6 днів починають виробляти личинки (впродовж ≈5 тиж.), які проникають до кровоносних та лімфатичних судин кишківника → з кров’ю досягають інших органів (в основному поперечно-смугастих м’язів із високою метаболічною активністю: язик, діафрагма, жувальні, міжреберні м’язи, зовнішні м’язи ока, задньошийні, згиначі кінцівок) → у м’язах відмежовуються сполучнотканинною капсулою, яка виробляється господарем (можуть виживати в ній навіть декілька років); в інших тканинах не інкапсулюються, а мігрують та викликають запалення та некроз.

2. Резервуар та шлях передачі: усі теплокровні тварини — ссавці, птахи (домашні та дикі); інфікування через шлунково-кишковий тракт у результаті споживання сирого або недовареного, недопеченого або недосмаженого м’яса інфікованих тварин.

3. Епідеміологія: загально поширена у всіх кліматичних зонах. Фактори ризику: вживання недослідженого ветеринарами та недовареного, недопеченого або недосмаженого м'яса домашніх (свинина, конина) та диких тварин.

4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період 2–45 днів (зазвичай 10–14) у залежності від інтенсивності інвазії (чим коротший, тим тяжча інвазія); пацієнт не заразний для контактних осіб.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

У залежності від інтенсивності інвазії інфекція перебігає безсимптомно, абортивно, легко, середньої тяжкості або тяжко у наступних формах:

1. Діарейний синдром: з’являється у ранньому періоді інвазії (паразитування дорослих форм T. Spiralis у тонкому кишківнику), діарея супроводжується відсутністю апетиту, болем в епігастрії, блюванням. Симптоми зберігаються в середньому 1–2 дні. В окремих випадках замість діареї спостерігається закреп.

2. Типовий трихінельозний синдром (пов'язаний з пенетрацією личинок трихінели у м’язові клітини зі значною запальною реакцією у м’язовій тканині):

1) висока лихоманка (часто >40 ºC), біль у м’язах (в основному очного яблука, задньошийних, згиначів кінцівок), погане самопочуття;

2) симптоми алергічного васкуліту — набряк навколо очей або, рідше, всього обличчя, петехії на кон’юнктивах та піднігтьові (у тяжких випадках подібні крововиливи з'являються у головному мозку, легенях, перикарді та ендокарді), додатково різноманітні шкірні симптоми;

3) ураження інших органів (при тяжчих інвазіях) →Ускладнення.

3. Синдром метаболічних розладів (у період інкапсуляції цист): гіпоальбумінемія, гіпокаліємія та гіпоглікемія.

Симптоми зберігаються 3–4 тиж. (при тяжких інвазіях навіть 2–3 міс.), потім повільно минають, загалом не залишаючи наслідків. Втома, слабкість та діарея можуть зберігатися декілька місяців.

ДІАГНОСТИКА

На підозру на трихінельоз повинен наштовхнути епідеміологічний анамнез, який вказує на групове захворювання, пов’язане зі споживанням недослідженого м’яса або м’ясних продуктів. Важливою для прогнозу є інформація про кількість спожитого м’яса та час, який минув від його вживання до появи симптомів.

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора

1) серологічні дослідження (ІФА, Вестерн Блот): виявлення у крові специфічних антитіл IgM та IgA (вже на 2 тиж. інвазії) та IgG (рідко перед закінченням 2 тиж., можуть зберігатися протягом багатьох років); основне значення для підтвердження інвазії.

2) дослідження біоптату лівого дельтовидного м’яза — наявність личинок трихінели у мікроскопічних дослідженнях м’яза (остаточне підтвердження для епідеміологічних та судових цілей).

1) загальний аналіз периферичної крові — еозинофілія (навіть до 70 %) та лейкоцитоз — ранній симптом, ще перед появою клінічних симптомів, може зберігатися навіть до 3 міс.

2) дослідження — значне підвищення активності м’язових ферментів у сироватці; дуже ефективні у поєднанні з еозинофілією і клінічними симптомами та епідеміологічним анамнезом, що дозволяє своєчасно розпочати лікування.

Диференційна діагностика

1. Рання стадія трихінельозу: харчове отруєння, інфекційна діарея.

2. Трихінельозний синдром: вірусна інфекція з грипоподібними симптомами (напр., грип, вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз, епідемічний паротит), черевний тиф, сепсис, лептоспіроз, ревматична гарячка.

3. Симптоми васкуліту: дерматоміозит, вузликовий поліартеріїт, сироваткова хвороба, набряк Квінке, медикаментозна алергія.

Етіотропна терапія

1. Препарат першого вибору: альбендазол п/о 400 мг кожні 12 годин протягом 5–10 днів (протипоказаний вагітним жінкам). Препарат слід застосувати якнайшвидше після прийому інфікованого м'яса (найбільш ефективно діє на паразит у кишковій фазі).

2. Альтернативне лікування: мебендазол п/о 400 мг кожні 24 години протягом 5 днів (працює тільки на дорослі форми у тонкій кишці). У вагітних → пірантел п/о 10 мг/кг на 5 днів.

Симптоматична терапія

1. Слід уникати навантаження м'язів, показаний ліжковий режим (нерідко протягом кількох тиж.).

2. ГК: показані при тяжких формах, обмежують запальний стан, викликаний личинками, та реакцію на розпад паразитів під впливом протиглисних ЛЗ: преднізон 40–60 мг/добу протягом 3 днів, у подальшому поступово знижуйте дозу.

3. Антипіретична та анальгетична терапія: НПЗП.

4. Поповнення дефіциту води, електролітів та білка (альбумін, плазма) при необхідності.

Регулярний контроль загального аналізу крові (еозинофіли, лейкоцити) та активності м’язових ферментів (КФК, ЛДГ). З огляду на ризик ускладнень на етапі інкапсуляції паразитів, показаний моніторинг концентрації альбуміну та електролітів у сироватці кожний другий день.

Деякі симптоми минають лише через багато місяців; протягом цього періоду хворому необхідний періодичний лікарський контроль. У випадку ускладнень з боку інших органів показане спостереження спеціалістів (невролога, кардіолога, офтальмолога).

1. ЦНС (10–24 %): менінгіт та енцефаліт, енцефалопатія, парези або паралічі, психози.

2. Орган зору: біль очного яблука, фотофобія, скотоми у полі зору.

3. Дихальна система: пневмонія, набряк легень, емболія легені.

4. Серцево-судинна система (до 20 %): порушення ритму, міокардит, серцева недостатність, гіпоальбумінемія та периферичні набряки.

5. Скелетні м’язи: контрактури, слабкість.

У тяжких клінічних формах (масивна інвазія) може дійти до смерті з приводу міокардиту та серцевої недостатності, енцефаліту або обширних емболій легень. У легших випадках інвазії прогноз сприятливий — симптоми зазвичай повністю минають.

ПРОФІЛАКТИКА

1. Слід уникати споживання недослідженого м'яса, особливо кабана та свинини.

2. Термічна обробка м’яса із сумнівного джерела перед споживанням — варіння, смаження, запікання, до зникнення червоного або рожевого кольору. Личинки трихінели досить стійкі до заморожування. Гинуть при глибокому заморожуванні через багато днів; заморожування у домашніх умовах не є вірогідним методом, який запобігає зараженню.

3. Дотримання санітарно-гігієнічних правил: відповідні умови вирощування свійських тварин, ветеринарний контроль м'яса після забою у референційних центрах.

4. Епідеміологічне розслідування у випадку епідемії: встановлення джерела інфекції; вилучення інфікованого м’яса з обігу; реєстрація осіб, які спожили інфіковане м’ясо; екстрене повідомлення до СЕС про кожний випадок підозри та підтвердженого захворювання на трихінельоз , швидкий контакт із медичним закладом.

Що ж таке – трихінельоз?

Трихінельоз – хвороба, яка викликається круглими нематодами (черв’яками – паразитами) роду трихінели (Trichinella spiralis), зустрічається у людей і різних тварин. Трихінельоз – природно-вогнищева хвороба, оскільки головним його біоносієм є звірі, що мешкають в лісах. Нематоди легко адаптуються в тілі майже 70 видів ссавців, які стають носіями захворювання. Свині, вирощувані на домашньому обійсті, підхоплюють трихінельоз від дрібних гризунів, таких як щури, а також коли їх годують залишками їжі, необробленої термічно. Людина може легко заразитися на трихінельоз, якщо буде їсти інвазоване м’ясо сирим чи погано обробленим термічно.

Вироби з такого м’яса (особливо сиров’ялена продукція) також дуже небезпечні для людей, вони містять личинки паразита. Люди один одного заражати не можуть. Цикл розвитку паразитів у людей і звірів відбувається за одним із типів і складається з декількох фаз: кишкової, міграційної.

Чим небезпечний трихінельоз для людей?

Люди найчастіше хворіють на трихінельоз через свою безпечність. Зараження людини на трихінельоз можливо тільки при вживанні в їжу свинини, м`яса дикого кабана, м`яса коней, зараженого личинками трихінел і яке не пройшло термічну обробку. Слід пам`ятати що соління, копчення, в`ялення, маринування м`яса не знищують личинки гельмінтів, а при заморожуванні вони гинуть тільки через 29-35 год при мінус 50-70 °С. Перші ознаки зараження людини на трихінельоз проявляються, як правило, на 4-6 день від зараження. Хвороба може виникати у стертій (легкій) і у тяжкій формі. Форма перебігу трихінельозу у людей залежить від кількості личинок, які проковтнула людина і від стану його імунної системи.

Яким чином можливе зараження?

Механізм зараження – фекально-оральний, шлях передачі – харчовий. Провідним фактором передачі є недостатньо термічно оброблене м’ясо домашніх і диких тварин, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел.

При перетравлюванні зараженого м’яса личинки звільняються у шлунку, потім із їжею потрапляють до тонкого кишківника, де через добу перетворюються на самців і самок, які й народжують личинок. Запліднені самки за допомогою головного стилета прикріплюються до слизової оболонки кишки та за добу досягають статевої зрілості. Через 80-90 год після зараження людини чи тварини самки народжують личинок. Дорослі трихінели живуть в кишківнику від 10 до 56 діб у тварин і 45-56 діб – у людини. За життя одна самка в організмі різних тварин народжує від 200 до 2000 личинок, в організмі людини, в середньому 1500 личинок.

Через 3-4 доби після зараження на трихінельоз людини чи тварини самки народжують личинок, які потрапляють спочатку в лімфатичні, потім і в кровоносні судини, і активно мігрують по всьому організму до поперечносмугастих м’язів. У паренхіматозних органах личинки гинуть, але проникаючи в скелетні м’язи, швидко ростуть, набувають спіралеподібної форми і через 3 тижні стають інвазійними.

«…Личинки стійкі до соління, копчення, нетривалого заморожування і гинуть тільки при нагріванні до певних температур. Вони надзвичайно стійкі до високих температур, тому звичайні способи кулінарної обробки не спричиняють їх загибелі…”

Симптоми трихінельозу залежать від фази захворювання:

1. Фаза інвазії: розвивається днів через сім від моменту зараження на трихінельоз. Саме через такий період розмноження гельмінтів досягає найвищої активності. Хворого нудить, з’являється нудота, він відчуває огиду до їжі. У животі різь і кольки, діарея.
2. Фаза дисемінації: трихінели переселяються у м’язові тканини (днів через десять). Для даної стадії характерними є наступні симптоми трихінельозу: біль у руках-ногах, підвищення температури тіла, набряки обличчя. У тяжких випадках страждають ЦНС, дихальна і судинна системи.
3. Фаза інкапсулювання з ерозіями у м’язах: настає в період лікування, через сім діб після дисемінації. Личинки збудника, розносячись по кровотоку, осідають у певних м’язах.

Любителям шашликів, баликів, корейки, солонини і строганини сирокопчених ковбас і сосисок слід пам`ятати, що “не все на пожиток, що в рот полізло”. “На око” не можна визначити, чи містить м`ясо личинки трихінел.”

Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямками:

Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою лупи. Його у цій ситуації називають «трихінелоскопією» і проводять на м’ясокомбінатах, скотобійних пунктах, м’ясо-молочних і харчових контрольних станціях.

Щодо природних осередків трихінельозу важливим профілактичним заходом є закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м’яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо).

При вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м’яса диких тварин.

Матеріали підготувала доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Ірина БАЛАНЮК