Навіщо нам людяність і співчуття?

Співчуття і розуміння додає сил – людина усвідомлює, що він не самотній, йому співчувають. При цьому змінюється не сама ситуація, а ставлення людини до неї.

Чому важлива людяність?

Це ставлення до будь-якої людини як до унікальної особистості, яка має право на творчу самореалізацію та полегшення страждань, пов'язаних із колізіями людської природи. Людяність виявляється у гуманному ставленні та повазі до людей, вболіванні за їхнє здоров'я і добробут, щирому прагненні допомогти у важких ситуаціях.

Як це бути людяним?

ЛЮ́ДЯНІСТЬ – риса характеру особистості, що означає діяльне співпереживання відносно істот свого та інших видів.

Твір на тему: «Що таке людяність?»

Зараз двадцять перше століття. Зло в нашому сучасному житті все примножується. Цій силі легко й просто завоювати світ. Вона не кориться ніяким нормам і законам. Я вірю, що у світі існують сили, які можуть подолати зло, — це людяність та добро.

Людяність — це одна з найкращих рис кожної особистості. Важливо вміти розуміти інших, ставити себе на їхнє місце. Слід бути людяним у будь-якій ситуації. Не можна одразу засуджувати когось, це неправильно. Життя — важка, мабуть, навіть дивна річ, тому може трапитися різне.

У будь-якій ситуації знайдуться люди, які не покинуть у біді, зможуть чимось допомогти або дати пораду. Вони робитимуть добрі вчинки за велінням душі, не чекаючи якоїсь вигоди або винагороди.

Не можу не згадати пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». У творі зображується трагічна доля людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Автор доводить, що за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною. Головною ідеєю роману є перемога добра над злом. Григорій Многогрішний утік з поїзда, як із жорстокої, злої реальності. Він урятував Наталку, подужавши ведмедя, і, знесилений, утратив свідомість. Коли чоловік прийшов до тями, то побачив, що знаходиться в будинку чужих людей. Він опинився в місті, що мало назву Зелений Клин. Іван Багряний писав цей твір на одному диханні: «Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі й виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником… Я не просто писав, я — жив і упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів». Згодом Григорій зрозумів, що дівчина, яку врятував, не покинула його в лісі. Наталчина родина допомогла одужати Многогрішному, залишила його в себе жити, хоча не знала, хто він. Цим самим Сірки наражали себе на небезпеку. То були українці, колишні утікачі й вигнанці, яких колись розкуркулила радянська влада. Тоді панували важкі часи для нашого народу, та Сірки не покинули Григорія напризволяще. Родина розуміла, що без їхньої допомоги він не виживе. Атмосфера Сірків, які прийняли й порятували Григорія, — тепла, довірлива, домашня. Українці здавна славилися своєю гостинністю й доброзичливістю.

Отже, можна з упевненістю сказати, що у світі існує людяність. Письменник Іван Багряний довів, що за будь-яких обставин не можна втрачати своє душевне багатство, потрібно зберегти в собі людину, повноцінну, самодостатню, вільну особистість, яка зможе проявити активну життєву позицію, перемогти зло. Ми повинні почати з себе: не зраджувати, не брехати, не заздрити, бути щедрими, співчутливими, чесними, щирими, справедливими. Коли кожна людина почне вдосконалюватися, згодом людяність та добро запанують у нашому суспільстві. Ми маємо до цього прагнути!