таємницю кладу приховував

Таємницю кладу приховував

Яка таємниця пов'язана з жуком Золотий жук?

Відповідь на контрольне запитання Твір має таку назву, тому що все починається з жука, він постійно в центрі уваги, ним захоплюються або ненавидять. Якби Легран з Джупітером не знайшли жука, вони б не знайшли і пергамент з прихованим шрифтом, який привів їх до скарбу.

Як Леграну вдалося розкрити таємницю капітана Кіда?

Переселившись на острів разом зі слугою, Легран збирає колекцію комах і якось знаходить дивного жука і пергамент, за допомогою яких дізнається про місце, де пірат Кід сховав скарб. Таємницю золотого жука йому допомогли розкрити знання з різних галузей науки, наполегливість, віра в успіх, підтримка друзів.

Хто є головним героєм твору Золотий жук?

Дія оповідання відбувається в Південній Кароліні. Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, тікає з Нового Орлеана і поселяється на пустельному острівці поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою-ньюфаундлендом і старим темношкірим слугою Джупітером.

Таємницю кладу приховував... Едгар По "Золотий жук" - Школ…

Таємниці золотого жука (за повістю Е. По «Золотий жук») - ЛЮДИНА В ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ - IІ семестр

Мета: викликати інтерес до твору-детективу, перевірити знання тексту повісті «Золотий жук» в ігровій формі, проводити літературні паралелі; розвивати допитливість, спостережливість; виховувати прагнення постійно розвивати свої інтелектуальні здібності.

Обладнання: текст повісті Е. По «Золотий жук», картки з ключовими словами, зашифрована тема, картки для редагування, фотографія жука-скарабея, зображення обкладинок книжок Е. По.

Тип уроку: урок позакласного читання.

І. Мотивація навчальної діяльності

— Вдома ви прочитали повість Е. По «Золотий жук». Сьогодні ми проведемо урок-бесіду за змістом цього твору. Але ми не можемо розпочати розмову, не знаючи її теми, бо вона зашифрована. Хто зможе розгадати цю загадку?

— А тепер розташуйте аркуші на дошці так, щоб тему було добре видно (опустіть нижче аркуші зі складами). Отже, тема уроку звучить так: «Таємниці золотого жука». А метою нашого уроку буде розгадування всього, що приховував золотий жук.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь про письменника

— Які цікаві факти з життя письменника вам відомі?

• Не був щасливим в особистому житті, був бідним.

• В США існує премія імені Е. По, яку присуджують за найкраще детективне оповідання року.

• Іменем Е. По відкривається історія літератури США.

— Які твори за жанром писав Е. По?

Читання підготовленим учнем вірша Е. По «Ельдорадо» (Ельдорадо — легендарна країна золота й коштовного каміння, яку шукали в Америці іспанські завойовники.)

В дощ і спеку прямуючи радо,

Прагнув землю знайти — Ельдорадо.

Вже утратив і силу, й принаду,

Не знайшов він землі Ельдорадо.

Може, в нього він знайде пораду:

Землю ту, на ім’я Ельдорадо?»

Видко гір нерухому громаду;

Якщо хочеш знайти Ельдорадо!»

— Як ви вважаєте, чи знайшов своє Ельдорадо письменник? (Ні, на відміну від головного героя його повісті «Золотий жук».)

— Тепер біографія письменника Е. По для нас зовсім не таємниця.

2. Виявлення читацьких вражень учнів

• Ваші враження від прочитаної повісті.

• Які герої сподобалися? Чому?

• Які ситуації викликали посмішку?

• Що вразило вас у прочитаному?

«Чи уважний ти читач?» (перевірка знання тексту).

1) Відредагуйте речення з фактичними помилками.

Робота в парах. Аналіз виконаного завдання.

Головний герой оповідання «Золотий жук» — Генрі Легран

Легран оселився на Салівеновому острові поблизу Чарльстона у штаті Північна Кароліна

Джупітер вірно служив своєму хазяїнові тому, що той йому добре платив

Легран захворів, бо жук укусив його в голову

Оповідач дуже добре розумів Леграна, на відміну від Джупітера

Героям не вдалося відразу знайти скарб, тому що оповідач переплутав праве око з лівим

Джупітер був найспокійніший з усіх героїв, коли вони побачили скарби

Оповідач кинувся було танцювати, коли зрозумів, у чому його помилка

Легран першим помітив, що намальований жук схожий на череп

Знаки на пергаменті були зроблені синім чорнилом

«Чортове сідало» — це висока скеля біля тюльпанового дерева

«Єпископів заїзд» — це шинок поблизу острова

«Добре скло» — це марка красивого скляного посуду

Колекції комах Леграна позаздрив би сам Швемербек

Біля скарбу шукачі пригод знайшли чотири скелети

У важкій залізній скрині було коштовностей на мільйон доларів

Виправте помилки в існуючому ланцюжку (поміняйте картки місцями), дайте пояснення.

Правильно: жук — пергамент — вогонь — череп — кіт — тепла вода — сковорідка — криптограма.

4. Робота над назвою твору

• Як ви гадаєте, чому повість має таку назву? (З жука все починається, він постійно у центрі уваги, ним захоплюються або ненавидять.)

• Знайдіть опис цієї комахи у творі, зачитайте.

«Жук був дійсно розкішний. У науковій цінності знахідки Леграна не могло бути сумнівів — натуралісти того часу ще не знали таких жуків. На спині виднілися з одного боку дві цяточки, і нижче з іншого боку ще одна.

Надкрилля були дивовижно твердими і справді блищали, як поліроване золото. Важкість жука теж була зовсім незвичайною».

— Відкривши примітки у книзі Е. По, я дізналась, що автор вигадав свого жука, поєднавши ознаки 2-х видів жуків, поширених на території США. Знову таємниця: яких саме жуків поєднав письменник, як вони називаються? Гадаю, що всім буде цікаво дізнатися про це докладніше. А своє розслідування таємниці золотого жука нам пропонує вчитель біології (або учень-біолог).

Виступ біолога (з демонстрацією фотографії золотого жука)

Опис золотого жука Е. По відповідає реальності. Нереальною є тільки його велика вага. Скоріше за все прототипом золотого жука був один з американських видів Plusiotis (Scarabaeidae). Золотистий хрущ з цього роду і справді здається відлитим із чистого золота, хоча важить він не більше за інших жуків. У описаного Е. По жука є ще темні плями на надкрилках, відсутні у срібного та золотого виду Plusiotis, тому коментатори зазвичай вважають, що По змішав ознаки двох різних видів.

У Книзі рекордів Гіннеса жуки сімейства Scarabaeidae, які живуть, в основному, у тропіках, визнані найсильнішими тваринами, що існують на світі, у відношенні до своїх розмірів.

Виступ учителя літератури

— Скарабей священний (Scarabaeus Sacer) був у Стародавньому Єгипті предметом культу (в тому, як саме жуки котять кульки гною, вбачали прообраз руху сонця). Існував у Єгипті й культ бога Хепрі — бога вранішнього Сонця, який зображувався у вигляді скарабея або людини з головою скарабея.

Фігурки скарабея, виготовлені з дорогоцінного каміння, служили печатками, амулетами, прикрасами. На великих «скарабеях» робились надписи, малюнки, емблеми. Ці фігурки клали у труни й саркофаги з померлими, іноді розміщали їх у муміях. Такої уваги ніякі інші жуки не привертали.

Скарабей — обов’язковий герой науково-популярних книг, у яких розповідається про жуків. А який іще жук може похвалитися тим, що з присвячених саме йому, а не людям, кадрів, розпочинається відомий художній фільм «Фараон» (1966) режисера Єжи Кавалеровича?

Не обійшли увагою цих комах і письменники. Про різних жуків у своїх творах писали Франц Кафка («Перетворення»), Віктор Пелєвін («Життя комах»,) Кліффорд Саймак («Золоті жуки»), Ганс Крістіан Андерсен («Гнойовик»), Конан Дойл («Мисливець за жуками»), Марк Твен («Пригоди Тома Сойера»).

Висновок. Жук у повісті Е. По вигаданий, хоча й дуже схожий на знаменитого скарабея.

• Навіщо письменникові потрібно було вигадувати такого жука? (Щоб ентомолог звернув увагу на його незвичайність. У нього вже була велика колекція комах, тож звичайним жуком він би не зацікавився.)

• Якими словами ви охарактеризували б цього героя? (Ефектний, незвичайний, важкий, золотий, схожий на череп)

• Які б означення ви б виділили як основні? Чому? (Золотий, схожий на череп — найчастіше повторюються)

Ознаки жука вказують на основні символи:

Як пов’язані ці поняття між собою та з повістю «Золотий жук»? Пірати наживали багатство, граючи зі смертю, вбиваючи людей. Легран розгадав загадку пірата й знайшов його багатство.

Саме такий жук найбільше годився для цієї історії.

• Який художній засіб використано у назві твору? Яке значення має слово «золотий» на початку твору і якого значення він набуває з огляду на фінал історії? (Спочатку «золотий» — це колір жука, а в кінці — у переносному значенні — той, що приніс удачу, багатство, скарби; цей художній засіб — метафора.)

• Що дозволило Легранові знайти скарби? (Якості характеру: цілеспрямованість, спостережливість, кмітливість, допитливість, уважність; знання: з хімії, фольклору, англійської мови, географії, історії; вміння: логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми.)

Учитель. Порівняйте повість Е. По «Золотий жук» і роман Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів».

Тема обох творів — пошук скарбів, причому захованих піратами.

І в повісті, і в романі згадується капітан Кідд — знаменитий пірат, який існував насправді й був показово страчений у Лондоні у XVIII ст.

В обох творах дія відбувається на островах, згадується скеля дивної форми, шлях до скарбів вказує череп або скелет, який знаходиться під деревом або на ньому.

Пошуки скарбів у романі Стівенсона відбуваються за допомогою карти, а в повісті Е. По — криптограми. І якщо Джимові і його друзям насамперед потрібні сміливість та кмітливість, то Легранові необхідні аналітичний розум та знання з різних наук. Позитивні герої обох творів дістають справедливу винагороду: вони проявили свої найкращі риси й таланти і тому здобули бажані скарби.

Підготуватися до тематичного оцінювання.

Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

Як ДБР приховує інформацію про вбивства, катування та незаконну "прослушку"

Відомості про кримінальне провадження відносяться до так званої таємниці досудового розслідування (хоча в Кримінальному процесуальному кодексі немає такого визначення, воно є в законі України "Про доступ до публічної інформації") і надаються лише з дозволу слідчого або прокурора.

Журналісти та представники громадських організацій часто роблять запит на отримання такої інформації. Та й профільні закони органів правопорядку, зокрема ДБР, передбачають інформування суспільства про хід кримінального провадження.

Однак, на жаль, надають інформацію про кримінальні провадження наші доблесні органи нечасто.

Тож гостро стоїть питання у доступі до публічної інформації, а точніше – в утаємниченні ходу розслідувань.

Одними з ключових засад діяльності та організації роботи Державного бюро розслідувань є:

відкритість та прозорість діяльності цього органу правопорядку для суспільства,
а також демократичного цивільного контролю, підзвітності та підконтрольності державним органам, що визначені законом.

Здається, все досить просто. Інституційно відкритість та прозорість забезпечується тим, що ДБР через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах, регулярно інформує суспільство про свою діяльність. А також оприлюднює на сайті інформацію про хід кримінальних проваджень.

Дана інформація також повинна надаватись на запит в порядку закону України "Про доступ до публічної інформації".

Користуючись цим правом, ми підготували і подали три запити, в яких просимо надати інформації про хід резонансних кримінальних проваджень.

Запитання стосувались дуже загальних аспектів процесів (кількісні показники проведених слідчих дій, наприклад), які відбуваються в ДБР стосовно кількох проваджень. Зокрема тих, де фігурує експрезидент Петро Порошенко; відносно вбивства поліцейськими в Ірпінському відділі поліції чоловіка; а також щодо справи по незаконних діях співробітників СБУ.

Позови підготовлені й надіслані до Окружного адмінсуду Києва. Суть – визнання протиправною відмову в наданні інформації та зобов'язанні її надати.

Інформація про кількість проведених обшуків, експертиз, допитів дозволяє нам бодай поверхнево моніторити ефективність роботи будь-якого органу правопорядку. Адже у випадку відсутності змін в кількості проведених слідчих дій за цілий рік виникне резонне питання про такі причини. Тут або проводяться слідчі дії і згодом обвинувальний акт передається до суду, або провадження повинне закриватися.

Обов'язок інформувати суспільство про хід розслідування є цілком європейською практикою.

До слова, в Рекомендаціях N R (2003) 13 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "щодо порядку надання інформації про розгляди у кримінальних справах через засоби масової інформації" зазначено, що в резонансних кримінальних справах судова влада і поліція повинні інформувати ЗМІ про свої дії, якщо це не порушує таємницю слідства, а також не перешкоджає розслідуванню та судовому розгляду.

У кримінальних справах, розгляд яких продовжується протягом тривалого терміну, така інформація повинна надаватися регулярно.

Що маємо в українських реаліях? В 9 випадках з 10 на наші запити не надавали інформації про хід кримінального провадження.

До інформації про хід кримінального провадження відноситься інформація про проведені слідчі дії, зокрема кількісні показники: кількість проведених обшуків, допитів, експертиз тощо.

В доступі до цієї та іншої інформації (наприклад, про знайдені предмети вчинення злочину та результати проведення експертиз) може бути відмовлено тільки в разі проходження "трискладового тесту" розпорядником інформації. Адже інформація відноситься до таємниці досудового розслідування, яка визначена в законі України "Про доступ до публічної інформації".

Статтею 222 КПК України передбачено, що така інформація надається лише з дозволу слідчого або прокурора. Але це виняток, а не загальне правило, під яке "кладуть" всю інформацію, здобуту в рамках досудового розслідування.

Досить революційною в цьому плані є постанова Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №804/7312/15. В рамках цього документу відзначимо кілька важливих нюансів:

Верховний Суд зазначив (попри аргументи представника Генпрокуратури), що на порядок доступу до інформації про кримінальні провадження все ж розповсюджується дія закону "Про доступ до публічної інформації";
для надання обмеження в доступі до цієї інформації розпоряднику цієї інформації обов'язково потрібно проходити "трискладовий тест";
а також, і це найголовніше, Верховний Суд зазначив, що інформація з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не використовується в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Тобто, підтвердив те, що розпорядник інформації не пройшов і не міг пройти всі пункти "трискладового тесту" для відмови в наданні інформації з цього реєстру. Отже, доступ до вищевказаної інформації не може обмежуватись.

Поряд з цим, Верховний Суд зазначив, що витяг з ЄДРДР не містить інформації, зібраної в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни чи інформації, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації. Тобто ця інформація не відноситься і до службової.

Таким чином, маючи законні підстави отримати інформацію про кількісні показники проведених слідчих дій, представники громадянського суспільства змушені звертатись до суду, щоби захистити своє порушене право на доступ до публічної інформації.

Цілком можливо, що точку в даному спорі зможе поставити Верховний Суд або навіть Європейський суд з прав людини.

Зрештою, ми не очікуємо швидкого розвитку подій по даному напрямку. Але захищати право "на доступ" будемо до останнього.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.