Яка головна тема сонетів Шекспіра?

Шекспіра Традиційно всі сонети Шекспіра поділяються на три групи: I - сонети, присвячені другові: 1 – 126, II – сонети, присвячені коханій: 127 – 152, III – закінчення – радість і краса кохання: 153 -154. Тематика сонетів: кохання, дружба, ревнощі, роздуми про свою долю, невмирущість мистецтва , філософські роздуми.

Що спільного у маяка і зірки ?( сонет 116?

Що спільного у маяка і зірки? (Маяк – світло близьке, рукотворне, кероване, допомагає людям ; зірка – світло далеке, неземне, ніким не кероване, не рукотворне, допомагає людям).

Сонети — це ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце (У. Вордсворт)

"Сонети — це ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце". Гм! Хоч це й не входить у правила написання твору, хочу зразу не погодитись із висловом У. Вордсворта. Сонети Шекспіра були, є і залишаються великою таїною поета — його серця, його кохання, його життя. І таїна ця не тільки в тому, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця "смаглява леді" і "юнак блакитноокий". Можливо, і знайдуть вчені справжніх прототипів — адже чим далі від епохи, тим простіше це встановити (іронізую, вибачте). Але таїна в тому, чому сонети Шекспіра приваблюють нас, людей XXI століття? Значить, про справжнє, чисте, загальнолюдське писав творець, коли і зараз це так хвилює. Значить, зумів прокласти стежинку від свого до нашого серця. Спробую пошукати ключ.

Шекспір почав писати сонети у ранній період своєї творчості — перший період, який прийнято називати оптимістичним.

Шекспір бував частим гостем у замку графа Саутгемптона. Тут чарували око картини Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, линула музика італійських композиторів, звучали сонети великого флорентійця Петрарки. Дувла прагла чогось високого і прекрасного — чому ж не випробувати себе у жанрі сонета, адже в чотирнадцяти рядках цього вірша може вміститися всесвіт!

Шекспір не терпів манірних писань, йому не подобалося, коли поети оспівували штучне кохання і красу: адже поряд існувало земне, реальне прекрасне. Спочатку Шекспір писав сонети, які читав тільки найближчим друзям, тому вони довго не друкувалися.

Дві основні теми розвиває Шекспір у своїх сонетах: тему дружби і тему кохання.

Не хотілося б вдаватися до ключів, які відкриють дверцята з відповіддю: хто ті люди, про яких пише Шекспір, чи існували конкретні особи, чи це витвір фантазії поета?

Хочеться взяти ключ від інших таємничих дверей: "Що є для Шекспіра дружба і кохання? Яким потрібно бути, коли кохаєш і коли дружиш?", коли ти "зневажений і долею, і людьми"?

Як радісно читати, що дружба — це найбільший дарунок долі. І я вигукую вслід за Шекспіром:

Я промінять ніколи б не хотів

Твою любов на славу королів.

Ці кінцеві рядки 29-го сонета потрібно знати кожному, хто хоче бути справжнім другом!

Ліричний герой сонетів вміє бути благородним: його найкращий друг забрав у нього кохану, але він не сердиться (хіба що трохи побурчав), він уміє прощати. Його любов — "це зірка провідна" (сонет 116), "розлуки час — зимою був мені. " (сонет 97). Шекспір постійно намагається бути правдивим, навіть у коханні він не перебільшує своїх почуттів:

Мою любов хвалити не годиться,—

Вона не крам, що продають в крамницях.

Спочатку дивує своїм змістом сонет 130 — здається, що Шекспір не хоче гарного слова сказати про жіночу красу.

Але знайдено ключ! Кохана — це справжня земна жінка, вона така, як і будь-хто, але вона кохана, тому наймиліша від усіх красунь. Можливо, це непоетично:

. не білосніжні пліч її овали,

Мов. з дроту чорного коса густа,

але "смаглява леді" прекрасна своєю природною красою!

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Пройшли віки, змінилися люди, стали іншими смаки й ідеали, а сонети Шекспіра хвилюють і досі. Бо вічними є щирість людських почуттів, справжня дружба і щире кохання. Це і є, певно, той ключ, яким можна відчинити двері, за якими живе "вічна таїна" сонетів Шекспіра.