Як лікувати післяродовий парез у корів?

Для лікування в першу чергу використовують ветеринарні препарати фосфору: Фосфосан внутрішньовенно 1-1,5 мл на 10 кг маси тіла, повторюють через добу. Після цього впродовж не менше 12 годин не можна вводити ветпрепарати кальцію.

Як запобігти парезу у корів?

Щоб корова не захворіла на післяпологовий парез, треба завчасно подбати про природний баланс в її організмі кальцію, фосфору, магнію. Саме відсутність цього балансу і є головною причиною післяпологового парезу.

Що таке післяродовий парез?

Післяродовий парез, або залежування (coma puerperalis) представляє собою гострий важкий розлад нервової системи, який виникає раптово, швидко прогресує і проявляється паралічем кишечнику, кінцівок, глотки та язику. Кеш

Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

• підняту на клейонці чи полотні матку охопити двома руками близько до статевої щілини і , стискаючи , поступово вправляти , потім – наступну частину тощо . Коли матка вже знаходиться в тазовій порожнині , тильною стороною кулака натискають на верхівку рога і вивертають матку одночасно переміщаючи її в черевну порожнину . Не витягуючи руки розправляють роги матки .

Для запобігання повторному випадінню тварину розмі щують так щоб тазова частина тіла була вище грудної та виконують низьку сакральну анестезію двічі з інтервалом 2 год . Окремі автори рекомендують накладати на вульву фіксуючу петлю або шви .

Для профілактики ендометриту застосовують системну та місцеву антибіотикотерапію .

7.7. ТРАВМИ ТКАНИН СТАТЕВОГО АПАРАТУ

Травми тканин статевого апарату найчастіше бувають у первісток тварин , особливо у недостатньо розвинених або за неправильного підбору самців плідників . Розрізняють пошкод ження вульви та піхви , розрив матки та травми тазового пояса .

Пошкодження вульви та піхви трапляються при порушенні взаємовідносин між розмірами плода та тазу матері , витягуванні плода при недостатній підготовленості родового каналу , сухості родових шляхів .

Клінічні ознаки . При зовнішньому огляді і вагінальному дослідженні можна виявити травми вульви та піхви . При цьому тварини натужуються , вигинають спину та тримають піднятим хвіст .

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак .

Прогноз сприятливий , за значних розривів – сумнівний . Лікування . Рани та садна в родовому каналі піддають

хірургічній обробці , промивають антисептичними розчинами , змазують йодгліцерином або антибактеріальними емульсіями ( синтоміциновою , Вишневського , маззю „ Септогель ” та ін ).

При кровотечі рани тампонують марлею , змоченою дубильними речовинами .

Розрив матки (Ruptura uteri) – порушення цілісності стінки матки . Може бути повним (ruptura uteri completa) , коли порушується цілісність усіх шарів , та неповним (ruptura uteri completa) , якщо пошкоджується 1–2 шари стінки .

Причини . За етіологічним фактором розриви матки поділяють на самостійні та штучні . Самостійні або спонтанні розриви виникають внаслідок надмірного тонусу м ’ язів матки при неправильних положеннях , членорозміщеннях і позиціях плода . Інколи розриви можуть виникати при падінні або ударах тварини під час потуг .

Сприяють розривам дистрофії м ’ язової оболонки внаслі док запалень .

Причиною штучних розривів є некваліфіковані дії за надання рододопомоги .

Клінічні ознаки . Неповні розриви , за звичай , клінічно не діагностуються . Єдиним симптомом є маткова кровотеча , проте вона може бути при пошкодженнях плаценти , розриві судин .

Патогномонічним симптомом повного розриву вважа ється відсутність перейм і потуг . Проте в окремих випадках вони зберігаються навіть за значних розривів матки . Крім того в тварин відмічають ознаки гострої анемії .

Внутрішньою пальпацією вдається встановити місце розриву .

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак та результатів пальпації .

Прогноз за неповних розривів сумнівний , а за повних – несприятливий .

Лікування . Застосовують утеротоніки – окситоцин , піту їтрин . Для посилення згортання крові внутрішньовенно вводять вікасол , кальцію хлорид , амбен , ацикапрон , етамзілат та ін . На поперекову ділянку можна прикладати холодні компреси .

За повних розривів виконують лапаротомію та накла дають шви на стінку матки як при кесаревому розтині .

Травми тазового пояса . При витягуванні плода із застосуванням великої сили нерідко бувають пошкодження тазового пояса у породіль у вигляді розтягнення зв ’ язок таза або вивиху крижово клубового зчленування . Цьому сприяє недо розвинення таза при порушенні годівлі ремонтного молодняку та непідготовленість його до родів внаслідок поганих умов утримання та годівлі тварин перед родами .

Клінічні ознаки . При розтягненнях і вивихах тазових зчленувань у тварин після родів тварина неохоче підіймається ( спостерігаються хитка хода , сильна кульгавість , болючість за пальпації в ділянці сідничної вирізки ).

Лікування . Тварині надають спокій , забезпечують значною кількістю підстилки та повноцінною годівлею . У ділянку крупа втирають леткий лінімент ( скипидар , нашатирний спирт , олію в рівних частинах ).

7.8. ПІСЛЯРОДОВИЙ ВУЛЬВІТ , ВЕСТИБУЛІТ І ВАГІНІТ

Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт ( vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperalis ) − запалення вульви,

переддвер’я піхви, піхви в післяродовий період.

Причини . Родові травми та їх інфікування .

Патогенез . Внаслідок травмування слизової оболонки статевих органів відкриваються ворота інфекції . Проникаючи в них мікроорганізми викликають запальну реакцію . Залежно від типу запалення розрізняють серозний , катаральний , гнійний ,

фібринозний , гнильний , дифтеретичний ; перебігом – гострий , підгострий та хронічний вульвіт , вестибуліт , вагініт .

Клінічні ознаки . Тварина неспокійна , вигинає спину , підіймає хвіст . З статевих органів виділяється ексудат . Часте сечовипускання супроводжується стогнанням . Зовнішні статеві органи набряклі . Слизова оболонка гіперемійована з крово виливами , травмами , виразками . За пальпації відмічають виражену больову реакцію , підвищення місцевої температури .

За некротичного запалення відмічається підвищення температури тіла до 40–41° С ; зростання частоти пульсу , дихання ; апетит відсутній . З вульви виділяється бура кров ’ яниста рідина з іхорозним запахом . На слизовій оболонці відмічають нашару вання сіро жовтого кольору . Краї виразок припухлі , інколи , кровоточать .

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками .

Прогноз залежить від характеру та тривалості запалення . У більшості випадків – сприятливий , а за дифтеритичного запалення – обережний , тому що можуть утворюватися глибокі рубці , зрощення внаслідок чого тварина стає непридатною до відтворення .

Лікування . Після туалету зовнішніх статевих органів піхву і її переддвер ’ я промивають теплими дезінфікуючими розчинами ( Люголя , 3 % им борної кислоти , фурациліну 1:5000, марган цевокислого калію 1:10000). Для зменшення больової реакції виконують низьку сакральну анестезію , після чого слизову оболонку змащують комбінованими антибактеріальними емуль сіями , мазями ( емульсією синтоміцину або стрептоциду , лініментом Вишневського , септогелем ) або промивають розчи нами ізатизону , іхтіолу .

Виразки , ерозії , рани обробляють розчином йоду або йодгліцерином .

За необхідності призначають симптоматичну та системну антибактеріальну терапію .

Післяродовий метрит ( metritis puerperalis ) – запалення матки в післяродовий період.

Причини . Основною причиною розвитку післяродового метриту є асоціації мікроорганізмів . Найчастіше виявляють

Actinomyces pyogenes, Fusobacterium necrophorum, Bacteroides melaninogenicus і fragillus , клостридії .

Патогенез . Запалення розвивається за участю мікрофлори яка проникає в матку із зовнішнього середовища через піхву , шийку матки та залежить від резистентності організму тварини та вірулентності збудника . Спочатку в запальний процес втягується лише слизова оболонка або травмовані ділянки стінки матки . При ослаблені захисних сил організму патоло гічний процес поширюється вглиб тканин і уражає м ’ язову оболонку ( міометрит ), а , проникаючи наскрізь , запалення поширюється на серозний покрив матки ( периметрит ). У таких випадках запальний процес захоплює і маткові зв ’ язки ( параметрит ) і прилеглу частину очеревини ( перитоніт ).

Клінічні ознаки гострого ендометриту проявляються на 8–12 добу після родів або аборту . Частіше реєструють гнійно катаральний або гнійний ендометрит . За ректального дослід ження матка збільшена в об ’ ємі розміщена в черевній порожнині , скорочення слабовиражені або відсутні . Після масажу через пряму кишку з статевих органів виділяється слизово гнійний або гнійний ексудат рідкої консистенції , брудно сірого або жовтого кольору , інколи з неприємним гнильним запахом . Засохлий ексудат у вигляді шкірочок , лусочок вияв ляють на вульві та корені хвоста . Яєчники , як правило , мають гладеньку поверхню . Інколи в них виявляють жовте тіло .

За вагінального дослідження слизова оболонка піхви і вагінальної частини шийки матки набрякла , гіперемійована , з

крапковим чи смугастими крововиливами , з каналу шийки матки в піхву виділяється ексудат .

У деяких тварин ендометрит супроводжується підвищен ням температури тіла на 1–1,5 ºС , загальним пригніченням , погіршенням апетиту та молочної продуктивності .

За інфікування глибоких травм матки анаеробною мікро флорою може виникнути некротичний метрит , який характери зується вираженою інтоксикацією організму , високою темпера турою тіла , втратою апетиту , гіпо та атонією передшлунків , проносом , виділення з матки мають червоно коричневий колір , неприємний запах з включеннями некротичних мас .

За пальпації через пряму кишку виявляється сильна болючість і крепітація матки . Часто такий перебіг ендометриту ускладнюється сепсисом або септикопіємією .

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками .

Прогноз залежить від характеру запалення . За гнійного та гнійно катарального – сприятливий ; за фібринозного , некротич ного та гангренозного – від сумнівного до несприятливого , в зв ’ язку з тим , що можлива втрата відтворної функції .

Лікування має бути комплексним .

Для звільнення матки від ексудату впродовж 4–5 ти днів проводять її масаж та призначають утеротоніки – окситоцин , пітуїтрин у дозі 40–50 од ., 2–2,5 мл 0,5 % го розчин прозерину та ін .

У порожнину матки щоденно впродовж 3–5 діб вводять 1–2 таблетки утракуру , гінобіотика , метрицикліну , йодопену та ін . Найкращі результати дає застосування препаратів після попереднього визначення чутливості мікроорганізмів до них .

Можна застосовувати 10 % ий розчин іхтіолу – 100–150 мл , ізатизон – 50–75 мл .

З метою покращення обміну речовин у тканинах матки , підсилення регенеративно відновних процесів , зменшення про никності капілярів у зоні патологічного процесу , зниження

болючості та активізації захисних реакцій застосовують новокаїнотерапію та протизапальні препарати . Новокаїн можна застосовувати з інтервалом 48 год , тричі внутрішньочеревно 10% ий розчин – 10 мл , внутрішньоаортально або внутрішньо венно 0,5–1 % ий розчин у дозі 5 мг діючої речовини на 1 кг маси тіла тварини , виконувати блокади : надплевральну за Мосіним , паранефральну за Морозом , пресакральну за Ісаєвим , нервів тазового сплетіння за Фатєєвим або Ноздрачевим , парасак ральну за Завірюхою .

З протизапальних препаратів вводять дексаметазон внутрішньом ’ язово коням , коровам 3–5 мл , свиням , вівцям – 2–3 з інтервалом 3–4 доби ; дексафорт внутрішньом ’ язово коням , коровам 8–10 мл , свиням , вівцям – 1–3 з інтервалом 7 діб .

Для підвищення резистентності організму хворих корів застосовують :

• автогемотерапію – стабілізовану аутокров у дозі 50– 120 мл внутрішньом ’ язово 3–5 ін ’ єкцій з інтервалом у 48–72 год ;

• тканинні препарати – суспензію печінки , селезінки чи плаценти корів у дозі 20 30 мл підшкірно з інтервалом у 5 днів ( дві три ін ’ єкції );

• 4 % ий розчин АСД Ф 2 в дозі 10–15 мл ;

• 7 % ий розчин іхтіолу виготовлений на 5 % ному розчині глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду , внутрішньо м ’ язово в дозі 20 30 мл з інтервалом у 48 год (3–6 ін ’ єкцій );

• полівітаміни : тривіт , тривітамін , тетравіт , ревіт , декавіт у лікувальній дозі дворазово з інтервалом 5–7 днів .

За необхідності застосовують симптоматичне лікування , спрямоване на регуляцію функцій серцево судинної , сечової та дихальної систем . Коровам внутрішньовенно вводять 40 % ий розчин глюкози у дозі 200–300 мл з аскорбіновою кислотою та 10–15 мл катозалу , кальцію хлориду або глюконату (10 % ий розчин ) – 100–200 мл , 40 % ий розчин гексаметилентетраміну у дозі 20–40 мл .

Якщо у тварини підвищена температура тіла призначають системну антибіотикотерапію . Високий терапевтичний ефект дає застосування пенстрепу , ексенелю впродовж 3–5 діб у дозах згідно з настановами .

Післяродовий сепсис ( Sepsis puerperalis ) − це загальний патологічний стан тварини, що виникає внаслідок всмоктування із септичного вогнища локалізованого в статевих органах бактерій, продуктів їх життєдіяльності та розпаду тканин і супроводжується прогресуючими функціональними та морфологічними змінами у нервовій системі, паренхіматозних органах і тканинах.

Післяродова септицимія (Septicemia puerperalis) − характе ризується постійним або періодичним надходженням із септичного вогнища у кров мікробів ( бактеріемія ) та їх токсинів ( токсинемія ).

Післяродова піємія (Pyaemia puerperalis) − супроводжується утворенням вторинних септичних осередків ( метастазів ) у різних органах хворої тварини .

Післяродова септикопіємія (Septicopyemia puerperalis) −

змішана форма сепсису , що характеризується клінічними ознаками , властивими септицемії і піємії .

Найчастіше спостерігаються у кобил , м ’ ясоїдних , рідше – корів , кіз .

Причини . Збудником частіше бувають : гемолітичний стрептокок , золотистий стафілокок , кишкова , синьо гнійна паличка та ін .

Патогенез . Мікроорганізми розмножуючись у статевих органах викликають інтоксикацію організму . Ослаблення резис тентності організму сприяє проникненню мікроорганізмів у кров , розмноженню в ній та рознесенню по всьому організму .

За піємії мікроорганізми розмножуючись у різних органах та тканинах викликають утворення метастатичних абсцесів . Як наслідок – порушується функція уражених органів та систем , погіршується загальний стан тварини .

Клінічні ознаки залежать від характеру розвитку інфекції в організмі . Першим симптомом хвороби є підвищення загальної температури тіла . Пульс стає слабшим , частим . Разом з пульсом дихання прискорюється , стає поверхневим . Апетит зникає . У корів і кіз припиняється жуйка , а у м ’ ясоїдних часто реєструють блювання .

Тварини здебільшого лежать , за виключенням кобил , які навпаки не лягають впродовж всієї хвороби , не реагують на зовнішні подразники .

За піємії додаються симптоми ураження органів , у яких локалізуються абсцеси . Часто відмічають запалення скакальних суглобів та сухожильних піхв .

Діагноз встановлюють за результатами клінічного дослід ження .

Прогноз обережний . За відсутності лікування несприят ливий .

Лікування має бути комплексним . Включати етіотропну , патогенетичну та симптоматичну терапію .

Обов ’ язково призначають системні антимікробні речо вини : сульфаніламіди , антибіотики .

Залежно від локалізації первинного вогнища запалення ( матка , піхва , вульва ) використовують відповідні схеми та методики лікування , направленні на його усунення .

Застосовують симптоматичне лікування , спрямоване на ре гуляцію функцій серцево судинної , сечової та дихальної систем .

Післяродовий невроз (післяродове буйство, божевілля, несправжній сказ) Paranoia puerperalis − гостре захворювання корів у перші дні після родів з ознаками різкого розладу нервової системи.

Причини достеменно не встановлені .

Патогенез основним механізмом розвитку захворювання вважається автоінтоксикація , гіперемія та набряк головного мозку .

Клінічні ознаки . Тварина збуджена , відмічають агресив ність , нестримний рух вперед , слинотечу . Після збудження настає знесилення та пригнічення . Захворювання триває від кількох годин до доби .

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак . Для диференціювання від сказу тварину поміщають у тихе , темне приміщення , – за післяродового буйства симптоми зникають впродовж доби .

Лікування . Тварину ізолюють у темному , тихому приміщенні з великою кількістю підстилки для профілактики травмування . Для заспокоєння тварини застосовують нейро лептики або транквілізатори , наприклад , рометар , ромпун , ксила , веттранквіл , згідно з настановами . За відсутності зазначених препаратів можна задавати внутрішньо 1 л 40 % го розчину етилового спирту . Внутрішньовенно вводять розчин кальцію хлориду , глюконату або бороглюконату (10% ий розчин з розрахунку 0,5–1 мл на 1 кг маси тіла ) та 5–40 % ий глюкози у звичайних дозах .