Що стало однією з причин поразок Червоної армії на початку Великої Вітчизняної війни?

Недосвідченість командного складу була однією з причин поразок радянських військ на початковому етапі німецько-радянської війни. Негативні наслідки мали і репресії в армії під час війни.

Чому радянська армія зазнала поразки?

Причини поразок Червоної армії Тоталітарний характер влади; жорстка централізація; атмосфера страху. Прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації. Неукомплектованість Червоної армії кадрами кваліфікованих командирів і спеціалістів через репресії проти військових. Антирадянські настрої людей.

Чому радянська армія на початку війни зазнавала поразок від німців?

1 відсутність у радянського командування розвідувальних даних про можливий початок німецького нападу 2 вороже ставлення до СРСР Великої Британії та США 3 дезорієнтація сталінським керівництвом населення й армії пропагандою та дружбою з Німеччиною 4 малочисельність Червоної армії

Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

На рубежі 30—40-х рр. ХХ ст. Україна в складі СРСР розвивалася під впливом суперечливих, часто трагічних подій і факторів, вплив яких серйозно утруднював зміцнення обороноздатності держави.

Основними причинами поразок Червоної армії в перші місяці війни більшість істориків вважає:

1. Прорахунки радянського керівництва в галузі зовнішньої політики, в оцінці дій Німеччини і часу її ймовірного нападу на СРСР;
2. Відсутність реалістичного плану стратегічної оборони («миттєвий контрудар і перенесення війни на ворожу територію»).
3. Помилки Генштабу і Наркомату оборони в розташуванні військ прикордонних округів. Інженерні оборонні споруди на колишньому радянсько-польському кордоні були спішно демонтовані, нова укріплена лінія не була готова. До нового кордону були стягнуті аеродроми й армійські склади, а війська Київського й Одеського округів до червня 1941 р. були дислоковані так само, як і в 1939—1940 рр., залишаючись у глибині території. Таке розташування дозволило супротивникові в перші години війни знищити склади й авіацію, здійснювати глибокі охоплення й оточення значних угруповань радянських військ, позбавивши їх матеріально-технічного постачання.
4. Репресії напередодні війни серед командного складу Червоної армії, у результаті яких командирами великих з’єднань стали офіцери середнього командного складу, які не мали відповідного досвіду управління.
5. Повільне переозброєння і впровадження розробок нової військової техніки.
6. Жорстка централізація управління військами з боку Ставки при відсутності належної системи зв’язку і управління, що позбавило фронтових командирів можливості приймати оперативні рішення, виходячи з конкретної бойової обстановки.
7. Масованість удару німецької армії, перевага супротивника в чисельності й озброєнні на основних напрямках наступ (хоча загальна кількість військ СРСР і Німеччини на початок війни була приблизно рівною).
8. Ослаблення морального духу народу через глибоку невідповідність офіційної пропаганди дружби з Німеччиною після вересня 1939 р. дійсному положенню справ, заборони викриття фашизму, дезорієнтація населення і командного складу армії тезами про «війну тільки на ворожій території». Деморалізація значної частини військовослужбовців у результаті розвалу системи управління військами в перші ж дні війни.

3. Причини поразок Червоної армії на початку війни.

Жорстка централізація; обстановка страху в країні вбивали ініціативу, гальмували вирішення нагальних проблем.

• Репресії командного складу досвідчених воєначальників напередодні війни. Було знищено 40 тис. (65%) вищих командирів, з них 1800 генералів. В Київському окрузі залишилося 7% командирів з вищою освітою, 60% командирів полків мали середню військову освіту.
• Переважання сил німців на напрямках основних ударів.
• Міжнародна ізоляція СРСР.
• Прорахунки радянського керівництва в оцінці значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у тактиці в організації оборони в перші дні війни. Верховне командування категорично вимагало будь-якою ціною зупинити противника і перейти в наступ. Унаслідок під Полтавою німецькі танкові групи точили п’ять армій Південно-західного фронту,командування фронту було знищено, 665- тис. військо потрапило у полон. Червона армія в перші три тижні війни втратила 850 тис. військових (в 10 разів більше, ніж Німеччина).
• Тоталітарний характер влади, поставив у залежність від волі однієї людини життя мільйонів людей.
• Заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності.
• Ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ.
• Зволікання з переоснащенням армії та перебудовою оборонних споруд.

1. Яку мету мала Германія щодо України?
2. По яким показникам вермахт перемагав Червону армію?
3. Чому на початку війни Червона армія відступала?
4. Охарактеризуйте бойові дії влітку і восени 1941 р.
5. Яка група німецьких армій вела наступ на Київ і мала окупувати Україну?
6. Назвіть прізвище командуючого обороною Києва.
7. У районі яких міст відбулася найбільша танкова битва початкового періоду Великої Вітчизняної війни?
8. Коли остаточно відбулася окупація України?
9. Вкажіть на карті направлення німецьких армій на початку війни.
10. Вкажіть на карті міста, де відбулися значні битви початкового періоду війни.

1. План “Ост”.
2. Нацистський “новий порядок”.
3. Голокост.

1. План“Ост”.

• Часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованій території німцями.
• Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.
• Підрив біологічної сили слов’янських народів.
• Економічне пограбування окупованих територій; перетворення місцевого населення на рабів.
• Пограбування культурних цінностей, знищення пам’яток культури.

• Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області утворили дистрикт “Галичина”, який підпорядковувався Польському генерал-губернаторству.
• Рівненьська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхскомісаріат “Україна”, центром якого стало місто Рівне.
• Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.
• Території Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей сформували нову румунську провінції під назвою “Трансністрія”.
• Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.