консервування це
Як поділяються методи консервування?
(В створенні певних умов зберігання продуктів, за яких припиняється розвиток мікроорганізмів і дія ферментів, що викликають псування продуктів. 3. Як поділяються методи консервування? (На фізичні, фізико-хімічні, біологічні).
Яка кількість цукру в продукті призводить до загибелі мікроорганізмів?
Консервування підвищенням осмотичного тиску за допомогою цукру або кухонної солі викликає порушення обміну мікрофлори з середовищем: протоплазма мікробів зневоднюється, і вони гинуть. Так, 12 - 13 %-й розчин солі створює осмотичний тиск 5 - 7,4 Па, а 68 - 70 %-й розчин цукру — понад 20 мПа. Кеш
Консервування — Вікіпедія Консервува́ння — будь-який технологічний процес, що значно подовжує строк збереження продуктів у придатному для вживання в їжу вигляді з повним або частковим збереженням їхньої харчової цінності. В випадку довготривалого консервування, наслідком консервування є … See moreпрезентація на тему: "Консервування продуктів: суть, значення, методи"
Консервування - це спосіб збе¬реження продуктів від псування. Суть його полягає в створенні пев¬них умов зберігання продуктів, за яких припиняється розвиток мікро¬організмів і дія ферментів, що вик¬ликають псування продуктів.






















![]()
ТЕМА УРОКУ №10: Консервування продуктів: суть, значення, методи
![]()
Плоди та овочі - незамінне джерело легкозасвоюваних вуглеводів, фізіологічно активних речовин (вітамінів, мінеральних сполук, природних антиоксидантів і харчових волокон). З давніх часів були відомі лікувальні властивості багатьох видів плодів, овочів і ягід. Проте термін зберігання їх обмежений, з подовженням терміну зберігання зростають втрати маси і якості, збільшуються витрати на зберігання.
![]()
це спосіб збереження продуктів від псування. Суть його полягає в створенні певних умов зберігання продуктів, за яких припиняється розвиток мікроорганізмів і дія ферментів, що викликають псування продуктів.
![]()
МЕТОДИ КОНСЕРВУВАННЯ ПРОДУКТІВ фізичні фізико-хімічні біологічні Консервування низькими температурами; Заморожування; Консервування високими температурами, пастеризація; Стерилізація; Асептична стерелізація. Консервування сіллю та цукром; Сушіння. Копчення, квашення, маринування
![]()
Консервування низькими температурами Асептична стерилізація Стерилізація Заморожування Консервування високими температурами, пастеризація
![]()
Консервування низькими температурами впливає на сповільнення або припинення розвитку мікробів і дії ферментів. При охолодженні температуру продукту знижують до 0-5°С, не допускаючи його замороження. В охолоджених продуктах добре зберігаються вітаміни, ферменти, ароматичні і смакові речовини. Цей спосіб консервування використовується при зберіганні овочів, плодів, м'яса, риби, молока, сиру, сметани.
![]()
Заморожування Для тривалого зберігання продукти заморожують. Заморожування проводять швидко, при температурі 18-25°С, щоб всередині продукту температура досягла 6-8°С. Тоді в продукті складаються несприятливі умови для розвитку мікробів і біохімічних процесів. При розморожуванні частина поживних речовин втрачається.
![]()
Консервування високими температурами, пастеризація Це нагрівання продукту до температури нижче 100°С. Розрізняють пастеризацію короткочасну (при 85-90°С протягом 1-1,5 хв), тривалу (63-65°С протягом 30-40 хв). При пастеризації гинуть мікроби, а їхні спори залишаються. Пастеризують молоко, вершки, соки, варення, джеми. Пастеризація майже не змінює харчову цінність продукту.
![]()
Стерилізація Це нагрівання продукту до температури вище 100°С (113-120°С протягом 20-40 хв) в герметично закритих банках. При стерилізації гинуть спори і мікроби, тому продукти зберігаються довше. Однак їхня харчова цінність знижується. Цей метод використовують при виготовленні консервів з м'яса, риби, молока.
![]()
Асептична стерилізація Це гаряче розливання рідких пюреподібних продуктів, нагрітих до температури 130-150°С, і швидке їх охолодження до 30-40°С. При цьому зберігаються колір, аромат, вітаміни.
![]()
Консервування сіллю та цукром Сушіння (в'ялення)
![]()
КОНСЕРУВАННЯ СІЛЛЮ ТА ЦУКРОМ грунтується на тому, що під дією солі і цукру в клітинах мікроорганізмів створюється підвищений осмотичний тиск, при цьому клітини зневоднюються і гинуть.
![]()
Консервування сіллю використовують для оселедців, лососевих риб, ікри, сала-шпик. Концентрація солі повинна бути не менше 10%. Консервування цукром використовують у виробництві фруктово-ягідних кондвиробів, згущеного молока. Концентрація цукру при цьому повинна бути 60-65%.
![]()
Сушіння ґрунтується на зменшенні (випаровуванні) води в продуктах. Розрізняють природне і штучне сушіння.
![]()
Різновид сушіння - в'ялення. В'ялення — повільне зневоднення продукту в природних умовах, коли він змінює свою первісну структуру і властивості під дією посолу, дозрівання і висушування. Оброблені цим способом - продукти набувають нові смакові якості і стають придатними до вживання в їжу без додаткової кулінарної обробки.
![]()
Копчення Квашення Маринування
![]()
Копчення це комбінований спосіб консервування, при якому продукт насичується антисептичними речовинами диму. Коптять попередньо посолені продукти гарячим (при 70-140°С) або холодним (при 40°С) способами. При копченні зменшується (випаровується) вміст вологи. Також використовують коптильну рідину і електрокопчення. Коптять м'ясо, рибу, птицю.
![]()
Квашення Використовують при консервуванні капусти, огірків, помідорів, грибів. При квашенні утворюється молочна кислота в результаті молочнокислого бродіння цукру, що міститься в продуктах.
![]()
Маринування Консерування харчових продуктів, заснований на дії кислоти (часто оцтової), яка в певних концентраціях (0,5-9%) і особливо в присутності кухонної солі пригнічує життєдіяльність багатьох мікроорганізмів, які викликають псування. Маринуванню піддають плоди, овочі, гриби, рибу, м'ясо.
![]()
Що таке консервування? Назвіть методи консервування? Які методи відносять до фізичних? Які продукти консервують сіллю, а які цукром? Що таке процес квашення? Які продукти піддають маринуванню?
![]()
Підручник: Старовойт Л.Я., Косовенко М.С., Смирнова Ж.М. Кулінарія. – К.: «Генеза», 1999., стор. 23 - 24