війна ему
Як виглядає страус ему?
Стандарт породи Колір оперення птахів чорно-бурий, голова і шия чорні, верхня частина шиї світло-сіра, райдужна оболонка очей оранжево-бура. На тілі ему пір`я дуже довге і тулуб нагадує копицю сіна, на голові і шиї пір`я коротке й кучеряве. Кеш
Як довго живуть емо?
У дикій природі ему можуть жити від 10 до 20 років.
Де живуть страуси?
Мешкають у саванах та напівпустелях Африки. Сотні тисяч років тому страуси жили також на півдні України і далі на схід до Монголії.
Війна з ему — Вікіпедія Війна з ему — операція з масового знищення птахів ему, здійснена в листопаді-грудні 1932 року збройними силами Австралії. Причиною операції стали масові скарги фермерів з приводу колосальної (кілька десятків тисяч) кількості ему, що атакували посіви пшениці в окрузі Кемпіон, … See moreВойна с эму
«Война с эму» (англ. Emu war ) — операция по истреблению эму, осуществлённая в ноябре-декабре 1932 года вооружёнными силами Австралии. Причиной операции стали массовые жалобы фермеров по поводу колоссального (несколько десятков тысяч) числа эму, атаковавших посевы пшеницы в округе Кэмпион, Западная Австралия. Для уничтожения птиц использовалось несколько солдат, вооружённых пулемётами, что и дало прессе возможность назвать этот инцидент «Войной с эму».
Предыстория
После Первой мировой войны большое количество бывших военнослужащих Австралии — наряду с рядом британских ветеранов, переселившихся на континент, — начали вести хозяйство в Западной Австралии, часто в отдалённых районах, основав там сельскохозяйственные фермы и начав выращивать пшеницу. С началом Великой депрессии в 1929 году австралийским правительством этим фермерам было предложено увеличить площади посевов пшеницы, а также было дано обещание от правительства — в итоге так и не выполненное — о помощи им субсидиями. Несмотря на рекомендации и обещание субсидий, цены на пшеницу продолжали падать, и к октябрю 1932 вопрос встал особенно остро; фермеры начали готовиться к уборке урожая, одновременно угрожая отказать в поставках пшеницы.
Трудности, стоящие перед фермерами, выросли ещё больше ввиду миграции в регион около 20 000 эму. Эму регулярно мигрируют после сезона размножения, направляясь к побережью из внутренних регионов Австралии. Ввиду появления там расчищенной земли и дополнительного водоснабжения, созданного для снабжения скота фермерами Западной Австралии, эму расценили обрабатываемые земли как хорошие места для обитания и начали набеги на территории ферм — в частности, на сельскохозяйственные угодья в отдалённых землях около Кэмпиона и Валгулана. Эму поедали и портили посевы, также оставляя большие дыры в ломаемых ими заборах, через которые туда могли проникать кролики, усугублявшие потери урожая.
Фермеры донесли свои опасения по поводу опасности набегов птиц, опустошающих их поля, и депутация бывших солдат была послана, чтобы встретиться с министром обороны, Джорджем Пирсом. Отслужившие во время Первой мировой войны солдаты-поселенцы были хорошо осведомлены об эффективности пулемётов и просили использовать это оружие в борьбе с эму. Министр с готовностью согласился, хотя и с рядом условий. Так, оружие, которое будет использоваться военными, и весь их транспорт должны были финансироваться правительством Западной Австралии, равно как фермеры должны были сами обеспечивать своё питание, проживание, оплату боеприпасов. Пирс также поддержал задействование армейских подразделений по той причине, что отстрел птиц был бы хорошей практикой стрельбы, хотя он также утверждал, что кое-кто в правительстве, возможно, рассматривал это как способ привлечь внимание к фермерам Западной Австралии с целью помощи им, и для достижения этой цели был даже приглашён кинооператор студии Fox Movietone, который должен был снимать это событие.
Война
![]()
«Боевые действия» должны были начаться в октябре 1932 года. «Война» велась под командованием майора Мередита из седьмой тяжёлой батареи Королевских Австралийских сил артиллерии: Мередит командовал двумя солдатами, вооружёнными двумя пулемётами Льюиса и 10 000 патронов. Операция, однако, была отложена из-за периода осадков, что заставило эму рассеяться по более широкой площади. Дождь кончился 2 ноября 1932 года, и в этот момент войска были размещены с приказом, чтобы помочь фермерам и, по мнению автора одного из газетных репортажей, собрать 100 шкур эму, так как их перья могли быть использованы для изготовления шляп для солдат австралийской лёгкой кавалерии.
Первая атака
2 ноября солдаты прибыли в Кэмпион, где были замечены около 50 эму. Поскольку птицы были вне досягаемости пулемётов, местные поселенцы попытались завлечь стаю эму в засаду, но птицы разделились на мелкие группы и бежали так, что в них было трудно прицелиться. Тем не менее, в то время как первая стрельба из пулемётов была неэффективной из-за дальнего диапазона целей, вторая очередь выстрелов позволила убить «некоторое количество» птиц. Позднее — в тот же день — была обнаружена небольшая стая эму и, возможно, десятки птиц были убиты.
Следующим важным событием было 4 ноября. Мередит устроил засаду возле местной дамбы, и более 1000 эму были замечены в направлении его позиции. На этот раз артиллеристы ждали, пока птицы подойдут близко, прежде чем открывать огонь. Пулемёт, тем не менее, вышел из строя после убийства всего двенадцати птиц, и остальные разбежались до того, как могли бы быть убиты. В этот день других птиц замечено не было.
В последующие дни Мередит решил двигаться дальше на юг, где птицы «кажется, были довольно ручными», но имел лишь ограниченный успех, несмотря на его усилия. На одном из этапов Мередит даже зашёл так далеко, что установил один из пулемётов на грузовик, — ход, который оказался неэффективным, так как грузовик был не в состоянии угнаться за птицами, а езда была настолько грубой, что стрелок не мог сделать ни одного выстрела. К 8 ноября, через шесть дней после первого «боя», было истрачено 2500 патронов. Число убитых птиц неизвестно: один отчёт сообщает только о 50 птицах, но другие отчёты говорят о количестве в диапазоне от 200 до 500 — последняя цифра указывалась поселенцами. Официальный отчёт Мередита сообщал, помимо прочего, что его люди не понесли потерь.
8 ноября депутаты в австралийской Палате представителей обсуждали операцию. После негативного освещения событий в местных средствах массовой информации, которые говорили также о том, что «лишь несколько» эму было убито, Пирс отозвал военнослужащих и пулемёты с 8 ноября.
После отвода солдат майор Мередит сравнил эму с зулусами и прокомментировал поразительную манёвренность эму, даже когда они тяжело ранены.
Вторая атака
После ухода военных нападения эму на пшеничные поля продолжались. Фермеры снова попросили помощи, сославшись на жару и засуху, которая привела к вторжению тысяч эму на территорию их хозяйств. Джеймс Митчелл, премьер-министр Западной Австралии, организовал мощную поддержку возобновления военной помощи. Кроме того, доклад командира операции указывал, что около 300 эму было убито в начале операции.
Действуя в соответствии с просьбами фермеров и докладом командира операции, 12 ноября министр обороны выделил вооружённый отряд для возобновления усилий по уничтожению эму. Он защищал это решение в сенате, объясняя, почему солдаты были необходимы для борьбы с серьёзной сельскохозяйственной угрозой, которую представляло собой большое количество эму. Хотя военные согласились предоставить оружие правительству Западной Австралии в надежде на то, что они найдут нужных людей для его использования, Мередит был вновь отправлен на «поле боя» из-за явного отсутствия опытных пулеметчиков в государстве.
Приняв «битву» 13 ноября 1932 года, военные добились определённого успеха в течение первых двух дней, убив примерно 40 эму. Третий день, 15 ноября, оказался гораздо менее успешным, но ко 2 декабря пулемёты уничтожали около 100 эму в неделю. Мередит был отозван 10 декабря, и в своём докладе он утверждал, что совершено 986 убийств с 9860 очередями выстрелов, то есть для убийства каждого эму требовалось более 10-ти пуль (одна очередь — это больше одного выстрела). Кроме того, Мередит утверждал, что 2500 птиц погибло в результате ранений, которые они получили.
Последствия
Массовое уничтожение эму не решило проблем с ними. Фермеры региона вновь просили военной помощи в 1934, 1943 и 1948 годах, но их просьбы были отклонены правительством. Вместо этого активизировалась система «поощрений» за самостоятельное уничтожение эму, которая появилась ещё в 1923 году и получила развитие в сороковые, и она оказалась эффективной: 57 034 «поощрений» было получено в течение шести месяцев в 1934 году.
Примечания
Без сносок сложно определить, из какого источника взято каждое отдельное утверждение. Вы можете улучшить статью, проставив сноски на источники, подтверждающие информацию. Сведения без сносок могут быть удалены. ( 21 апреля 2019 )
См. также
Ссылки
Велика війна Ему

Страус Эму
У 1932 році посіви пшениці в окрузі Кемпіон, Західна Австралія, страждали від постійних набігів страусів Ему, які налічували кілька десятків тисяч особин.
На боротьбу з агресором Міністерство оборони направило групу солдатів, озброєних кулеметами Lewis.
У жовтні 1932 року австралійські фермери зіткнулися з небувалою в ті часи хвилею міграції страусів. Ему поїдали і псували посіви, а ще залишали після себе в парканах величезні дірки, через які легко проникали кролики і теж псували врожай.
Поселенці, які у своїй більшості були солдатами під час Першої світової війни, чудово знали про ефективність кулеметів і відправили міністру оборони, серу Джорджу Пірсу, делегацію з проханням використати цю зброю у боротьбі з Ему. Міністр дав на це свою згоду.
Бойові дії мали почати в жовтні 1932 року під командуванням майора Мередіта з сьомої важкої батареї Королівських Австралійських сил артилерії: Мередіт командував двома солдатами, озброєними двома кулеметами Lewis та 10000 патронів.

Кулемет Льюіса
Перша атака
2 листопада солдати прибули до Кемпіону, де бачили близько 50 Ему. Оскільки птахи були за межами досяжності кулеметів, тутешні поселенці спробували заманити зграю Ему в засідку, але птахи розділилися на дрібні групи і втекли з такою швидкістю, що в них було важко прицілитися. Проте, хоч стрільба з кулеметів була неефективною через велику відстань до цілей, солдати змогли вбити деяку кількість птахів.
Наступною важливою подією стало 4 листопада. Мередіт влаштував засідку біля місцевої дамби, де бачили зграю чисельністю більше ніж 1000 Ему. Цього разу артилеристи, перш ніж відкривати вогонь, чекали доки птахи підійдуть ближче. Однак кулемет дав осічку після вбивства всього дванадцяти птахів і решта встигли розбігтися до того, як солдати змогли відновити стрільбу.
У наступні дні Мередіт вирішив рухатися далі на південь, де птахи, за словами фермерів, «були досить ручними», але, незважаючи на його зусилля, результати були незначними. Мередіт навіть здійснив спробу встановити один з кулеметів на вантажівку, але ідея виявилася неефективною, оскільки вантажівка не могла наздогнати страуса, а стрілець – нормально прицілитися.
За перші шість днів війни, всього було витрачено 2500 патронів. Точне число вбитих птахів невідоме: в одному звіті зазначено всього 50 птахів, в інших – від 200 до 500. В офіційному звіті майор Мередіт повідомив, крім іншого, що його загін не зазнав утрат.
8 листопада, через негативну оцінку військової кампанії місцевими засобами масової інформації, які писали про те, що «лише кілька» Ему було вбито, Джордж Пірс відкликав військовослужбовців. У своєму коментарі для преси майор Мередіт порівняв Ему із Зулусами і зазначав неабияку маневреність цих страусів, навіть коли вони важко поранені.

Замітка в австралійській газеті 1932р
Друга атака
Після відходу військових, напади Ему на пшеничні поля тривали. Джеймс Мітчелл, прем'єр-міністр Західної Австралії, організував потужну підтримку відновлення військової допомоги фермерам. 12 листопада міністр оборони знову виділив озброєний загін під командуванням майора Мередита для знищення Ему.
Відновивши бойові дії 13 листопада 1932 року, військові досягли певних успіхів, знищуючи майже 100 Ему на тиждень.
Мередіта відкликали 10 грудня. У своєму звіті майор повідомив, що його загін в цілому скоїв 986 вбивств та 9860 пострілів, тобто на одного страуса витрачалось 10 патронів.
Епілог
Військова допомога не вирішила проблем з Ему. Фермери регіону знову подавали скарги в 1934, 1943 і 1948 роках, але їх прохання були відхилені урядом.
Замість цього була відновлена система «заохочень» за самостійне знищення страусів, яка з'явилася ще в 1923 році, і вона виявилася ефективною – протягом шести місяців в 1934 році було знищено 57034 страусів.
Автор: Web admin 11110,1 Переглядів: 1621 , Коментарів: 2 Джерело - 2 +