Як поділяються зернові культури?

За морфологічними і біологічними особливостями зернові злакові культури поділяють на дві основні категорії:

• Хлібні зернові культури (у тому числі круп'яні). ...
• Зернобобові культури (боби) — горох, квасоля, сочевиця, соя та інші.

Що виготовляють із зернових культур?

Зернові культури – продукт, що використовується у виробництві хліба, хлібобулочних виробів і круп. Крім того, на їх основі роблять концентровані й грубі корми, які використовуються у тваринництві. Недивно, що значну частину сільськогосподарських угідь відводять саме під посів зернових культур. Кеш

Як використовують зернові?

Зерна використовують для приготування борошна, круп, інших продуктів харчування. Гречка - медоносна культура. З гектара її посіву бджоли збирають 60... Кеш

Зернові культури — Вікіпедія За морфологічними і біологічними особливостями зернові злакові культури поділяють на дві основні категорії: Хлібні зернові культури (у тому числі круп'яні ). Більшість хлібних зернових культур ( пшениця, ячмінь, жито, овес, рис,... Зернобобові культури ( боби ) — горох, квасоля, … See more

Зернові культури

Зернові культури — це основа сільськогосподарського виробництва. Зерно і продукти їх переробки мають різнобічне застосування: продовольче, кормове та технічне.

Зернові культури за характером вирощування, морфологічними ознаками й біологічними особливостями поділяють на дві групи:

• Хлібні злаки першої групи (пшениця, жито, тритікале, ячмінь, овес) холодостійкі й вологолюбні, мають озимі та ярі форми, швидко ростуть на початку вегетації, є рослинами довгого дня, зерно формують з поздовжньою борозенкою, яке проростає кількома корінцями.
• Хлібні злаки другої групи (просовидні) – просо, сорго, кукурудза і рис. Це рослини короткого дня, вибагливі до тепла і світла, повільно ростуть на початку вегетації, зерно формують без борозенки, яке проростає одним корінцем. До цієї групи відносять гречку.

Кожний рід за певними морфологічними та іншими ознаками (щільністю колоса або волоті, характером розвитку колосків у колосі, ламкістю стрижня колоса, будовою колоскових лусок тощо) поділяється на види (тверда і м'яка пшениця, посівний і піщаний овес і т. д.), а види — на підвиди (дворядний і багаторядний ячмінь, кремениста та зубовидна кукурудза) або географічні групи (північноросійське і західносибірське жито та ін.).

Вид, підвид і група на підставі інших морфологічних ознак (за забарвленням лусок колосків, наявністю чи відсутністю на лусках опушення, забарвленням зерна і стрижня качана у кукурудзи, формою зерна та ін.) поділяються на різновиди, а різновиди — на сорти.

Хлібні злаки першої і другої груп належать до родини злакових і мають цілий ряд загальних біологічних властивостей.

Коренева система їх має мичкувату форму, основна маса якої знаходиться в орному шарі ґрунту.

Стебло злаків – соломина, розділена по довжині стебловими вузлами на міжвузля. У більшості хлібних злаків міжвузлів 5 – 15, а у високостеблових сортів кукурудзи – 17 -18 і більше. Соломина порожниста в кукурудзи, проса і сорго, виповнена пухкою серцевиною. Висота стебла в залежності від сорту та умов вирощування буває від 50 см до 2м, у кукурудзи і сорго – від 1,5м до 4.

Листя у злаків лінійне. Біля кожного стеблового вузла розвивається по одному листку. У хлібних злаків на стеблі розвивається 6 – 7 листків. У сорго та кукурудзи їх може бути 12-30.

Суцвіття у хлібних злаків - колос (пшениця, жито, ячмінь, тритікале) або волоть (овес, просо, рис, сорго). У гречки суцвіття – китиця. Основною складовою частиною всіх суцвіть є просте суцвіття колосок, тобто колос складається з колосків, розміщених з обох сторін на виступах колосового стрижня.

Колосок має дві колоскові луски, між якими знаходиться квітка. У пшениці і жита на кожному виступі по одному, а у ячменю – по 3 колоски. Колоски бувають одноквіткові (в ячменю, сорго, проса), двоквіткові (у кукурудзи, жита) та багатоквіткові (у пшениці, вівса).

Волоть складається з центральної осі і бічних розгалужень, які, в свою чергу, також розгалужуються. На кінцях розгалужень волоті розміщені одноквіткові й багатоквіткові колоски. Кожна квітка має дві квіткові луски – зовнішню, на якій у остистих форм розміщений остюк і внутрішню. Між квітковими лусками міститься маточка і тичинка.

Зернові культури: які бувають та їх характеристика

Зернові культури - основний продукт сільського господарства у багатьох країнах світу. До зернових культур відносяться: пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, рис, сорго, тритикале, а також гречка із сімейства гречаних. Кожну із цих культур вирощують, перш за все, для отримання зерна, із якого потім виготовляють крупи, хліб, макаронні вироби та багато іншого.

Провідне місце серед зернових культур займають пшениця, рис і кукурудза, яких ще називають «три хліби людства». Проте, рис і кукурудза "хлібами" називаються умовно, тому що вони мають таке ж важливе значення у промисловості, як і пшениця.

Особливості кожної із культур

Кожна культура, яка належить до зернових, має свої особливості. Які ж саме?

- Пшениця. Одна із найважливіших зернових культур, яка славиться своїм широким використанням. Із неї виготовляють макаронні вироби, муку, крупи. Існує безліч сортів пшениці, але головні - це озима та яра. Яра пшениця відома своєю стійкістю до посухи. Сіють її навесні, а збирають восени. Щодо озимої, то сіють її до середини осені, а збирають до початку наступного літа.

- Жито. Є одним із найкорисніших злакових, що містить безліч вітамінів та мінералів: вітаміни групи В, кальцій, фосфор та інші. Особливістю жита є те, що воно надзвичайно стійке до морозів та сильних посух.

- Кукурудза. Вирощують її задля зерна, яке містить велику кількість вуглеводів та жирів, що є корисним для здоров’я. Кукурудза стійка до холоду, але при цьому любить тепло. Існує декілька видів цієї культури, кожен з яких має своє застосування. Наприклад, цукрову кукурудзу вирощують для консервацій, а крохмалиста використовується для виготовлення олій.

- Ячмінь. Він є основною сировиною у пивоварінні, а також служить для виготовлення круп та муки. Багатий на білок та крохмаль, що дозволяє широко використовувати його у промисловості. У вирощуванні вибагливий до добрив та поживних речовин і чутливий до заморозків.

- Овес. Може рости на будь-якому грунті, стійкий до зміни температур і переносить навіть невеликі заморозки. Використовується для виготовлення круп та вівсяної муки. Овес відомий своїми корисними властивостями, тому є важливою складовою раціону кожної людини.

- Просо. Саме із нього виготовляють пшоно, у якому міститься багато білків, мікро- та макроелементів і вітамінів. Головна перевага проса - стійкість до спеки. Це дозволяє збирати урожай навіть при високих температурах. Прекрасно реагує на добрива, особливо в період активного росту.

- Рис. Головна умова вирощування - велика кількість води та вологи. Через це рис розповсюджений не у всьому світі, а переважно в тропічному кліматі. Це не найкорисніша зернова культура, проте дуже поживна завдяки великому вмісту вуглеводів. Існує безліч сортів рису, а найкращий серед них - бурий. Він, на відміну від інших видів, не шліфується та не піддається обробці. Завдяки цьому зберігається коричнева оболонка, у якій міститься багато вітамінів.

- Сорго. Теплолюбива та стійка до спеки рослина, а ось холод переносить важко. Цінне джерело протеїну, вуглеводів та вітамінів, тому сорго радять вживати спортсменам. Окрім харчової промисловості, цю культуру застосовують і в технічній - для виготовлення віників. Існує безліч різновидів цієї рослини, а найрозповсюдженіші - це лимонне, зернове, цукрове та трав’яне.

- Тритикале. Гібрид жита та пшениці. Підходить для виготовлення муки, комбікорму, солоду і крохмалю. Як і пшениця, тритикале поділяється на яре і озиме. Стійке до морозів і не потребує родючого грунту, тому у вирощуванні не вибагливе.

- Гречка. Одна із найцінніших культур завдяки своєму широкому використанню, користі та поживності. У вирощуванні зовсім не вибаглива, зазвичай додаткових добрив не потребує. Проте чутлива до перепадів температур та вітру. Найкорисніша гречка - зелена, друга за користю - коричнева, до якої усі звикли. Також застосовують рослину для виготовлення муки і меду.

Усі зернові культури схожі за своїми характеристиками, проте кожна із них має свої відмінності: біологічні особливості, сфери застосування, корисні властивості. Усі вони важливі в житті людей та сферах застосування.