Що таке культурні пасовища?

Культурні пасовища — це поліпшені природні або створені на орних землях пасовищні кормові угіддя, які дають змогу забезпечити високу продуктивність тварин. Кеш

Раціональне використання пасовищ.

Укажіть, за якою формулою проводиться розрахунок площі пасовища:

Докорінне поліпшення – це поліпшення природних кормових угідь:

а. Шляхом ведення польового періоду

б. Підсівання бобових компонентів

в. Шляхом створення нового високопродуктивного травостою

г. Без порушення дернини (природного травостою)

Укажіть на правильне визначення терміну “навантаження на пасовище”:

а. Тривалість пасовищного періоду в одному загоні

б. Це кількість тварин на пасовищі

в. Це кількість тварин, яку можна утримувати на одному гектарі пасовища протягом пасовищного періоду

г. Площа пасовища, що припадає на одну голову

Виберіть з переліку критерії доцільності проведення поверхневого поліпшення луків:

а. Ступінь покриття купинами (до 20-25%)

б. Покриття чагарниковою рослинністю до 35%

в. Наявність цінних видів трав у травостої 10%

г. Покриття чагарниковою рослинністю та стоячих дерев 15-20%

Серед способів випасання розрізняють такі:

а. Загінне, порційне, безсистемне

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Тема 11: Створення і використання культурних пасовищ

Культурні пасовища ‑ це поліпшені або створені на орних землях пасовищні кормові угіддя. Культурне пасовище ‑ це спеціальне, технічно оснащене і обладнане пасовищне угіддя, розраховане на певну систему експлуатації, включаючи інтенсивне удобрення і зрошення, водопостачання, електровипасання, наявність умов для доїння (О.Л. Зінченко, 1994).

Культурне пасовище ‑ це не тільки зелені рослини, а й сонце і свіже повітря, які разом сприяють високій продуктивності і відтворенню стада, поліпшують здоров'я тварин.

За строками використання культурні пасовища поділяють на багаторічні, або постійні, короткострокові, або перемінні, і однорічні.

Багаторічні пасовища створюються поза сівозмінами і використовуються без пересування протягом десяти і більше років. Завдяки інтенсивній системі удобрення, правильному використанню та належному догляду за травостоєм продуктивність таких пасовищ протягом багатьох років залишається досить високою.

Короткострокові пасовища закладають у системі лучних, прифермських, ґрунтозахисних та інших сівозмін або поза сівозмінами. Використовують їх до 5 років. У травосумішки для них включають переважно верхові злакові і бобові трави, тому високі врожаї вони дають перші два-три роки.

Однорічні пасовища ‑ це кормові угіддя, травостій яких складається з однорічних трав і використовується переважно для одноразового випасання худоби. Вони доповнюють короткострокові і довгорічні незрошувані пасовища, які дають нерівномірний вихід зеленого корму протягом пасовищного періоду.

За призначенням пасовища створюють для корів, нетелів, відгодівельного молодняку великою рогатої худоби і телят до одного року, а також для овець, свиней, коней, птиці.

Для корів культурні пасовища (утворюють насамперед на природних кормових угіддях, а також на орних землях кормових сівозмін чи поза сівозмінами з родючими супіщаними або суглинковими ґрунтами і задовільним режимом зволожування чи зрошування, на полях, що розташовані на відстані 0,5-2 км від тваринницьких ферм.

Пасовища для телят до 6-місячного віку розбивають поряд з телятниками, для ремонтного та відгодівельного молодняку великої рогатої худоби ‑ на відстані до 2-3 км від ферми. Для вівцематок з ягнятами пасовища розміщують на відстані 1,5-2 км від кошар.

Для дійних корів і телят пасовища краще влаштовувати на рівних і низинних ділянках, для молодняку великої рогатої ху­доби, нетелів, м'ясної худоби та овець - на підвищених місцях і схилових угіддях.

Площу культурного пасовища встановлюють залежно від поголів'я, потреби тварин у зеленому кормі та продуктивності пасовища. Потреба в пасовищному кормі на дійну корову в середньому за сезон становить 1,8‑2,0 тис. кормових одиниць. Тому при проектній продуктивності пасовища 4-5 тис. кормових одиниць з 1 га на одну дорослу голову великої рогатої худоби виділяють 0,4-0,5 га, а при 6-8 тис. ‑ 0,25-0,3 га.

Площу пасовища для гурту чи групи тварин розраховують за такою формулою:

;

де, П – площа пасовищної ділянки, га;

Н – кількість голів у гурті;

М – потреба зеленого корму на голову за добу, кг;

Д – тривалість пасовищного періоду, днів;

У – урожай зеленої маси, кг/га. (П. С. Макаренко, 1990).

Для розрахунку площі пасовища використовують орієнтовні добові норми зелених кормів для худоби (табл. 4).

Враховуючи темпи росту різних трав протягом пасовищного періоду, до розрахункової площі додають ще 30% страхових для незрошуваних і 15-20% ‑ для зрошуваних пасовищ.

Раціональне використання пасовищ має велике значення. Пасовищний період триває приблизно від 5 до 7 місяців. Зелена трава містить майже в 1,5 раза більше поживних речовин і в 10 разів більше вітаміну А порівняно із сіном. Крім того, у траві значно більше інших вітамінів. Собівартість кормової одиниці зеленого корму в 1,5-2 рази нижча собівартості кормової одиниці сіна і в 4-5 разів ‑ коренеплодів. 100 кг сухої речовини трави з пасовищ відповідають 60-80, а сіна ‑ 40-50 кормовим одиницям.

При пасовищному утриманні тварин майже не буває втрат зеленої маси, знижуються затрати праці на збирання, транспортування та зберігання кормів. Це, у свою чергу, підвищує продуктивність тварин і рентабельність використання угідь.

Якщо корови з'їдають достатню кількість трав, то навіть при максимальних удоях вони не відчувають недостачі в білках. У молодій бобово-злаковій траві на кормову одиницю інколи припадає 150 г перетравного протеїну, а потреба корів у ньому становить 100-105 г. Досліди показують, що при випасанні тварин на пасовищах відпадає потреба в підживленні концентрованими кормами.