Що вказується взводу в обороні?

На схемах, як правило, вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; бойові позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також ... Кеш

Що займає батальйон в обороні?

Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях. Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м, а протитанковий – на віддаленні до 100 м. Кеш

Що призначається роті в обороні?

в обороні — утримання важливих районів, рубежів і позицій, відбиття наступу противника і завдання ураження його військам, які наступають; Побудова оборони танкової роти містить: бойовий порядок роти; систему опорних пунктів і вогневих позицій; систему вогню; систему інженерних загороджень.

Оборона. Виконання бойового завдання особовим складом … Місце взводу в обороні роти (батальйону) – це його положення в бойовому порядку роти (батальйону). Взвод (відділення) може оборонятися у складі роти (взводу) в …

2. Взвод в обороні

38. Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у бронегрупу батальйону (роти).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

39. Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються ма напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

40.Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень механізованого взводу (мал. 3) в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100 – 200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу (мал. 4), крім того, – кутом назад або кутом вперед.

Мал. 3. Бойовий порядок механізованого взводу в обороні (варіант)

Мал. 4. Бойовий порядок танкового взводу в обороні (варіант)

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення – в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Гранатометний взвод (мал. 5) діє, як правило, у повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу – до 100 м; для відділення – до 20 м, інтервали між відділеннями – 10 – 20 м.

Мал. 5. Бойовий порядок гранатометного взводу в обороні (варіант)

Протитанковий взвод (мал. 6) діє, як правило, у повному складі, зай'маючи позиції в опорних пунктах механізованих рот або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на рубежі 500 – 1000 м. Вогневі позиції по фронту можуть бути: між протитанковими керованими ракетними комплексами – не менше 15 м, між відділеннями протитанкових керованих ракет (обслугами станкових протитанкових гранатометів) – 100 – 200 м.

Мал. 6. Бойовий порядок протитанкового взводу в обороні (варіант)

41. Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу – із вогневих позицій танків і приданих засобів.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300 – 600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600 – 1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства.

42. Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися, вогнем всіх видів.

Ефективність вогню в оборонї досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, – одна – дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, – основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

43. В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши бойове завдання, приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків), виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління. Потім командир взводу організовує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організовує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен швидко прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій в указаному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, управління та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

44. У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень (танків) орієнтири і уточнює: положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; зображення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків) і приданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), а також приданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Піхотний взвод

Піхо́тний взвод (механізований взвод) — основний загальновійськовий тактичний підрозділ в піхоті збройних сил держав, який був призначений для виконання тактичних завдань у складі загальновійськового формування (рота, батальйон, полк, піхотна бригада, піхотна дивізія) сухопутних військ в різних умовах.

Організаційно-штатна структура піхотних батальйонів змінювалася з часом. В наш час піхотні частини іменують механізованими (мотострілецькими, мотопіхотними), оскільки доставлення піхоти на поле бою здійснюється з допомогою спеціального транспорту.

Зміст

Механізований взвод ЗСУ [ ред. | ред. код ]

Механізований взвод є складовим елементом загальновійськового підрозділу механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Він призначається для виконання завдань самостійно або у взаємодії з підрозділами родів військ.

Завдання механізованого взводу [ ред. | ред. код ]

В оборонному бою — стійке утримання зайнятих районів місцевості, рубежів і позицій, відбиття наступу противника і завдання ураження його підрозділам, що наступають, знищення противника, який вклинився;

У наступальному бою — захоплення важливих ділянок місцевості, знищення противника, який обороняється, рубежів і об'єктів, форсування водних перешкод і переслідування противника, який відходить.

Механізований взвод під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти. Механізований взвод може діяти в розвідці, штурмовій групі, засідці, бойовій охороні, під час пересування — у похідній охороні, а під час розташування на місці — у сторожовій охороні. Механізований взвод, крім цього, може діяти у складі тактичного повітряного (морського) десанту.

У розвідці, бойовій, похідній і сторожовій охороні механізований взвод може діяти самостійно.

Для більшої самостійності під час виконання завдань механізовані й танкові підрозділи можуть підсилюватися (підтримуватися) підрозділами інших родів військ.

Додані підрозділи підпорядковуються командиру взводу і виконують поставлені перед ним завдання.

Організація механізованого взводу ЗСУ [ ред. | ред. код ]

Взвод складається з управління і трьох відділень. Всього у взводі — 31 особа. На озброєнні: АК, СВД, ПМ, ПК, РПГ, БМП-2 або БТР тощо.

В управління взводу входять: командир взводу, заступник командира взводу, снайпер, стрілець-санітар.

В кожному механізованому відділенні є: командир, заступник командира (він же навідник-оператор), старший стрілець, стрілець, кулеметник, помічник кулеметника, гранатометник, помічник гранатометника, механік-водій.

Мотопіхотний взвод армії США [ ред. | ред. код ]

Мотопіхотний взвод — це найменший тактичний підрозділ, що складається з секції управління (5 осіб) та трьох відділень по 10 осіб і входить до складу мотопіхотної роти.

Всього у взводі: 35 осіб, БМП М2 Бредлі — 4 шт, 7,62 мм кулеметів М60 — 4 шт, 5,56 мм гвинтівок М16А1 — 29 шт, радіостанцій — 8 шт, 5,56 мм кулеметів — 6 шт, ПТКР «Дракон» — 3 шт.

До секції управління входять: командир взводу, заступник командира взводу (сержант), радіо телефоніст, навідник-оператор БМП, механік-водій. Мотопіхотне відділення складається з: командира відділення, заступника командира відділення, навідника-оператора, механіка водія, оператора ПТКР «Дракон», кулеметника, двох автоматників, стрільця-гранатометник, радіотелефоніста.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Бойовий статут сухопутних військ ЗСУ. Частина III. Взвод, відділення, танк. − К.: Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010
• Платкин И. М. Действия солдата, мотострелкового отделения (танка) в бою: Учебное пособие. — Петропавловск-Камчатский: КамчатГТУ, 2007. — С.115-116.