Еплетор

Еплеренон має відносну селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини в порівнянні з глюкокортикоїдними, прогестероновими та андрогенними рецепторами і перешкоджає їх зв'язуванню з альдостероном — ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції АТ та патогенезі серцево-сосудистих захворювань.

Еплеренон викликає стійке збільшення рівнів реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або рівня альдостерону, що циркулює, не впливає на ефекти еплеренону.

Показання до застосування

Як додаток до стандартної терапії (в т.ч. із застосуванням β-адреноблокаторів) для зменшення ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними проявами серцевої недостатності після перенесеного інфар.
Як доповнення до стандартної оптимальної терапії для зменшення ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у дорослих пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II ФК за NYHA) та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 30 %).

Форма випуску

Фармакодинаміка

Еплеренон є відносно селективним препаратом щодо зв'язування рекомбінантних мінералокортикоїдних рецепторів людини порівняно із зв'язуванням рекомбінантних глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів.Еплеренон запобігає зв'язуванню альдостерону – ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що бере участь у регуляції артеріального тиску та розвитку серцево-судинних захворювань.

Еплеренон викликає тривале збільшення рівнів реніну та альдостерону в плазмі крові, що пов'язано з регуляцією секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв'язку. Однак підвищення активності реніну в плазмі крові та рівнів циркулюючого альдостерону не відбивається на вплив еплеренону на артеріальний тиск.

У ході досліджень еплеренон суттєво зменшував артеріальний тиск (при вимірі в положенні сидячи) порівняно з плацебо. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні та досягав максимуму через 4 тижні застосування. Виразність антигіпертензивного ефекту зберігалася протягом 8-24 тижнів і не залежала від віку, статі або раси пацієнтів, від одночасного застосування з такими препаратами, як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензин-ІІ, блокатори кальцієвих каналів, гідрохлортіазид та β-блокатори.

При застосуванні препарату відмічено значне зменшення показників летальності від серцево-судинних захворювань та частоти госпіталізації з метою лікування серцево-судинних захворювань. Особливо цей вплив виявлявся на початку терапії у пацієнтів молодше 75 років. Ефект препарату у хворих старше 75 років вивчений недостатньо.

Частота розвитку гіперкаліємії або гіпокаліємії при застосуванні еплеренону не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Еплеренон не впливав на частоту серцевих скорочень, довжину інтервалів QRS, PR чи QT.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону не відома. Tmax - приблизно 2 год.Cmax та AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно – у дозі понад 100 мг. Рівноважний стан досягається протягом 2 днів. Їда не впливає на абсорбцію.

Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з альфа1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий VSS становить (50±7) л. Еплеренон не пов'язується із еритроцитами.

Метаболізм та виведення. Метаболізм еплеренону здійснюється переважно під дією CYP3А4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі людини не ідентифіковані.

У незміненому вигляді із сечею та калом виводиться менше 5% дози еплеренону. Після одноразового прийому внутрішньо міченого препарату близько 32% дози виводилося з фекаліями та близько 67% – із сечею. T1/2 еплеренону становить близько 3-5 годин, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/год.

Використання під час вагітності

Відомості про застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Відомостей про виведення еплеренону після прийому внутрішньо з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти еплеренону на новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.

Використання у разі порушення функції нирок

При легкому порушенні функції нирок корекція початкової дози не потрібна. Рекомендується періодичний контроль рівня калію у сироватці крові та при необхідності корекція дози (див. таблицю 1).

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) лікування слід розпочинати з 25 мг через день, доза повинна коригуватися згідно з рівнем калію у сироватці крові (див. таблицю 1).

Дози вище 25 мг на добу не вивчалися у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв.

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування еплеренону протипоказане.

Еплеренон не діалізується.

Інші особливі випадки прийому

Корекція початкової дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня не потрібна (клас А та В по Чайлд-П'ю). Застосування еплеренону пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С по Чайлд-П'ю) не вивчалося і тому протипоказане.

Протипоказання до застосування

Підвищена чутливість до еплеренону чи іншого компонента препарату;
клінічно значуща гіперкаліємія або пов'язані з нею стани (рівень калію у сироватці крові більше 5 ммоль/л (мекв/л)) на початку лікування;
тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю);
одночасне застосування з іншими калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або такими потужними інгібіторами CYP450 3A4, як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон;
потрійна комбінація інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) та еплеренону;
Артеріальна гіпертензія у комбінації з:
діабетом II типу з мікроальбумінурією;
підвищеним рівнем креатиніну сироватки крові понад 2 мг/дл (177 ммоль/л) у чоловіків або 1,8 мг/дл (159 ммоль/л) у жінок.

Побічні дії

Побічні ефекти, наведені нижче, класифіковані за органами та системами та за частотою їх виникнення: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1% та < 10%); нечасто (≥ 0,1 % та < 1 %); рідко (≥ 0,01% та < 0,1%); дуже рідко (<0,01%).

Інфекції та інвазії: часто – грипоподібний синдром (лихоманка, озноб, м'язові болі, втома); нечасто – пієлонефрит.

Система крові та лімфатична система: нечасто – еозинофілія.

Порушення ендокринної системи: нечасто – гіпотиреоз.

Метаболічні розлади та порушення трофіки: часто – гіперкаліємія; нечасто – гіпонатріємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, дисліпідемія.

Психічні порушення: нечасто – безсоння.

Нервова система: часто – запаморочення, синкопе; нечасто – головний біль, гіпестезія.

Серцево-судинна система: часто – артеріальна гіпотезія, стенокардія/інфаркт міокарда; нечасто – фібриляція передсердь, лівошлуночкова серцева недостатність, тахікардія, постуральна гіпотензія, артеріальні тромбози кінцівок.

Дихальна система: часто – кашель; нечасто – фарингіти.

Шлунково-кишковий тракт: часто – болі в ділянці живота, діарея, нудота, запор; нечасто – метеоризм, блювання.

Гепатобіліарна система: часто – підвищення активності гаммаглютамілтрансферази (ГГТ) та аланінамінотрансферази (АЛАТ); нечасто – холецистит.

Шкіра та підшкірна клітковина: часто – висипання, свербіж; нечасто - підвищена пітливість; були повідомлення про випадки ангіоневротичного набряку.

Опорно-рухова система та сполучна тканина: часто – м'язові спазми, кістково-м'язові болі; нечасто – біль у спині, судоми литкових м'язів.

Сечовидільна система: часто – порушення функції нирок, альбумінурія, підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові; нечасто – підвищення рівня азоту сечовини, креатиніну у сироватці крові.

Репродуктивна система та молочні залози: нечасто у чоловіків: гінекомастія, мастодинія; у жінок: аномальні вагінальні кровотечі.

Загальні розлади: нечасто – астенія, відчуття нездужання, підвищеної стомлюваності.

Інші: зниження рівня рецепторів епідермального фактора росту; підвищення рівня глюкози крові.

Спосіб застосування та дози

Препарат можна застосовувати незалежно від їди.

Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда

Терапію препаратом зазвичай розпочинають протягом 3-14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Підтримуюча доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу з наступним титруванням дози протягом 4 тижнів до досягнення цільової дози 50 мг 1 раз на добу під контролем рівня калію у сироватці, як показано в таблиці 1.

Хронічна серцева недостатність (II ФК з NYHA)

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та титрувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням рівня калію у сироватці крові.
Після відміни препарату у разі зростання концентрації калію у сироватці крові більше 6 ммоль/л (мекв/л) Еплетор у дозі 25 мг 1 раз на 2 доби можна знову призначити при концентрації калію нижче 5 ммоль/л (мекв/л).

Рівень калію в сироватці крові слід визначати до призначення Еплетора протягом 1 тижня і через 1 місяць після початку застосування або зміни дози препарату. Надалі рівень калію слід періодично контролювати.

Передозування

Про випадки передозування еплеренону повідомлень не надходило. Найбільш ймовірними ознаками передозування можуть бути гіпотензія та/або гіперкаліємія. При появі симптомів передозування необхідно призначити стандартну симптоматичну та підтримуючу терапію. Еплеренон значною мірою пов'язується з активованим вугіллям. Препарат не видаляється шляхом гемодіалізу.

Взаємодія з іншими препаратами

Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: через підвищений ризик гіперкаліємії еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть потенціювати ефект антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину (БРА): їх комбінація з еплереном потребує обережності – може підвищуватися ризик гіперкаліємії. Рекомендовано ретельний моніторинг рівня калію сироватки крові та функції нирок, особливо у пацієнтів з можливим порушенням функції нирок, наприклад, у осіб похилого віку. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ та БРА з еплереном протипоказана.

Літій: повідомлялося про розвиток інтоксикації літієм у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики та інгібітори АПФ. Слід уникати призначення еплеренону разом із літієм. Якщо така комбінація необхідна, слід контролювати рівень літію у плазмі.

Циклоспорин, такролімус: можливе порушення функції нирок та підвищення ризику гіперкаліємії. Слід уникати їх одночасного застосування з еплереном. При необхідності такої комбінації рекомендується ретельний моніторинг функції нирок та калію сироватки крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): застосування НПЗЗ може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності (прямий вплив на клубочкову фільтрацію), гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із групи ризику (пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції нирок або дегідратацією). У пацієнтів, які отримують еплеренон та НПЗЗ, має бути адекватний рівень гідратації, повинні бути досліджені показники функції нирок до початку лікування та проводитися подальший ретельний моніторинг функції нирок та рівня калію сироватки крові.

Триметоприм: збільшується ризик гіперкаліємії. Необхідно моніторувати рівень калію сироватки крові та функцію нирок, зокрема пацієнтам з нирковою недостатністю та особам похилого віку.

Альфа-1адреноблокатори (празозин, альфузозин), трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: можливе підвищення гіпотензивного ефекту та/або ризику постуральної гіпотензії. При сумісному призначенні рекомендується моніторинг стану пацієнтів для запобігання цим ускладненням.

Глюкокортикоїди, тетракозактид: можливе зниження антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини).

Запобіжні заходи при прийомі

Пацієнти, які приймають еплеренон, повинні бути поінформовані про те, що при лікуванні еплеренон не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, що містять калій, або приймати будь-які препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон.

При прийомі

При застосуванні еплеренону може спостерігатись гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії зменшують шляхом виключення поліпрагмазії та проведення ретельного моніторингу стану пацієнта.

Рівень калію в сироватці слід контролювати у всіх пацієнтів на початку лікування і при зміні дозування. Надалі рекомендується періодичний контроль цього показника, особливо у пацієнтів з ризиком гіперкаліємії, наприклад, з порушеннями функції нирок (в т.ч. з діабетичною мікроальбумінурією), з цукровим діабетом, пацієнтам похилого віку.

Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які приймають препарат калію. Зменшення дози еплеренону може зменшити рівень калію у сироватці крові. Повідомлялося, що додавання гідрохлортіазиду до терапії еплереном може компенсувати підвищення рівня калію у сироватці крові.

Ризик гіперкаліємії може збільшуватись при застосуванні еплеренону у поєднанні з інгібіторами АПФ та/або БРА. Одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА та еплеренону протипоказане.

Порушення функції нирок (див. пункт «Гіперкаліємія» цього розділу та розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки

Рівень електролітів слід контролювати у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю. Застосування еплеренону пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю не оцінювалось і тому протипоказане.

Одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP 3A4 протипоказане.

Слід уникати застосування літію, циклоспорину, такролімусу при лікуванні еплереном.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Умови зберігання

Термін придатності

Приналежність до ATX-класифікації

C Серцево-судинна система

C03D Калійзберігаючі діуретики

C03DA Антагоністи альдостерону

Еплетор інструкція

плівкове покриття: Opadry yellow 15 B220000 (гіпромелоза, полісорбат 80, макрогол (ПЕГ 400), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172)).

Лікарська форма

Пігулки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею. Поверхня таблеток містить відбиток "Е9RN" з одного боку та "25" або "50" з іншого боку для таблеток по 25 мг і 50 мг відповідно.

Фармакотерапевтична група

Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону. Еплеренон.

Код АТХ

Фармакологічні властивості

Фармакодинамика. Еплеренон є відносно селективним препаратом щодо зв'язування рекомбінантних мінералокортикоїдних рецепторів людини порівняно зі зв'язуванням рекомбінантних глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів. Еплеренон запобігає зв'язуванню альдостерону – ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що бере участь у регуляції артеріального тиску та розвитку серцево-судинних захворювань.

Еплеренон спричиняє тривале збільшення рівнів реніну та альдостерону в плазмі крові, що пов'язано із регуляцією секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв'язку. Однак підвищення активності реніну в плазмі крові та рівнів циркулюючого альдостерону не позначається на впливі еплеренону на артеріальний тиск.

У ході досліджень еплеренон суттєво зменшував артеріальний тиск (при вимірюванні в положенні сидячи) порівняно з плацебо. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні та досягав максимуму через 4 тижні застосування.Вираженість антигіпертензивного ефекту зберігалася протягом 8-24 нед і не залежала від віку, статі чи раси пацієнтів, від одночасного застосування з такими препаратами, як інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензин-ІІ рецепторів, блокатори кальцієвих каналів, гідрохлортіазид та β-блокатори.

При застосуванні препарату відзначено значне зменшення показників летальності від серцево-судинних захворювань та частоти госпіталізації з метою лікування серцево-судинних захворювань. Особливо цей вплив виявлявся на початку терапії у пацієнтів віком до 75 років. Ефект препарату у хворих віком від 75 років вивчення недостатньо.

Частота розвитку гіперкаліємії або гіпокаліємії при застосуванні еплеренону не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Еплеренон не вплинув на частоту серцевих скорочень, довжину інтервалів QRS, PR або QT.

Абсорбція та розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69 % після перорального застосування 100 мг. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові (С _max) досягається через 2 години після застосування. З_max і площа під кривою співвідношення концентрація/год (AUC) пропорційні дозі в діапазоні доз 10-100 мг і не пропорційні при дозах понад 100 мг. Рівноважні концентрації досягаються протягом 2 днів. Абсорбція не залежить від прийому їжі.

Зв'язування еплеренону з білками плазми крові становить приблизно 50 % переважно за рахунок зв'язування з α-1-кислими глікопротеїнами. Приблизний об'єм розподілу за рівноважних концентрацій становить 50±7 л. Еплеренон вибірково не зв'язується з еритроцитами.

Метаболізм та екскреція. Еплеренон переважно біотрансформується за участю CYP3А4. Активних метаболітів еплеренону у плазмі крові не ідентифіковано.

Менше 5 % дози еплеренону виділяється у незміненому стані з сечею та фекаліями. При одноразовому прийомі радіоактивно міченої дози приблизно 32 % дози виділяється із фекаліями, а приблизно 67 % – із сечею. Період напіввиведення еплеренону – 3-5 годин. Кліренс у плазмі крові становить приблизно 10 л/год.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. Вік, стати та раса. Фармакокінетика еплеренону у чоловіків та жінок принципово не відрізняється. При рівноважних концентраціях у пацієнтів літнього віку спостерігається збільшення C_max на 22%, AUC на 45% порівняно з такими осіб віком 18-45 років. При рівноважних концентраціях спостерігається зменшення C _max (19 %) та AUC (26 %) у хворих на негроїдну расу.

Ниркова недостатність. Рівноважні показники C_max та AUC збільшувалися відповідно на 38 % та 24 % у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції почок та зменшувалися відповідно на 26 % та 3 % у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Ніякої кореляції між кліренсом еплеренону та кліренсом креатиніну у плазмі крові не виявлено. Еплеренон не вилучається шляхом гемодіалізу.

Печінкова недостатність. Рівноважні показники C_max та AUC еплеренону у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (клас В за Чайлд-П'ю) порівняно з такими у здорових добровольців збільшувалися відповідно на 3,6 % та 42 %. Оскільки застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю не досліджували, еплеренон протипоказань для таких пацієнтів.

Серцева недостатність . Фармакокінетика еплеренону у дозі 50 мг досліджувалася у пацієнтів із серцевою недостатністю (класифікація NYHA II-IV). Рівноважні AUC та C _max у пацієнтів із сердечною недостатністю збільшувалися відповідно на 38 % та 30 % порівняно з такими показниками у здорових добровольців відповідного віку, статті та раси. Кліренс препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю аналогічний кліренсу у здорових добровольців літнього віку.

Клінічні характеристики

Показання

• Як доповнення до стандартної терапії (в т.ч. із застосуванням β-адреноблокаторів) для зменшення ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними проявами серцевої недостатності після перенесення.

• Як доповнення до стандартної оптимальної терапії для зменшення ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у дорослих пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II ФК за NYHA) та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 30 %).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до еплеренону або іншого компонента препарату;

• клінічно значуща гіперкаліємія або пов'язані з нею стани (рівень калію у сироватці крові понад 5 ммоль/л (мекв/л)) на початку лікування;

• тяжка ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

• тяжка печінкова недостатність (клас С за Чайлд-П'ю);

• одночасно застосування з іншими калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або такими потужними інгібіторами CYP450 3A4, як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон;

• потрійна комбінація інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) та еплеренону.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: через підвищений ризик гіперкаліємії еплеренон не слід назначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть потенціювати ефект антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину (БРА): їх комбінація з еплереноном потребує обережності – може підвищуватися ризик гіперкаліємії. Рекомендований ретельний моніторинг рівня калію сіруватості крові та функції нірок, особливо у пацієнтів із ризиком порушення функції нірок, наприклад у осіб літнього віку. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ та БРА з еплереноном протипоказана.

Літій: повідомлялося про розвиток інтоксикації літієм у пацієнтів, які одночасно отримували діуретики та інгібітори АПФ. Слід зникати призначення еплеренону разом із літієм. Якщо така комбінація потрібна, слід контролювати рівень літію в плазмі крові.

Циклоспорин, такролімус: можливе порушення функції нірок та підвищення ризику гіперкаліємії. Слід уникнути їх одночасного застосування з еплереноном. За потреби такої комбінації рекомендовано ретельний моніторинг функції нірок та рівня калію сіруватки крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): застосування НПЗЗ може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності (пряме вплив на клубочкову фільтрацію), гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із групи ризику (пацієнти літнього віку, пацієнти із порушенням функції нірок або з дегідратацією). У пацієнтів, які отримують еплеренон та НПЗЗ, має бути адекватний рівень гідратації, потрібно дослідити показники функції нірок перед початком лікування та проводити подальший пильний моніторинг функції нірок та рівня калію сіруватки крові.

Триметоприм: підвищується ризик гіперкаліємії. Необхідно моніторувати рівень калію сироватки крові та функцію почок, зокрема, пацієнтам із почечною недостатністю та особам літнього віку.

Альфа-1адреноблокатори (празозин, альфузозин), трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: можливе підвищення гіпотензивного ефекту та/або ризику постуральної гіпотензії. При сумісному призначенні рекомендується моніторинг стану пацієнтів для запобігання цим ускладненням.

Глюкокортикоїди, тетракозактид: можливе зниження антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини).

Дослідження in vitro показали, що еплеренон не пригнічує ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором глікопротеїну Р.

Дігоксин: клінічних проявів медикаментозної взаємодії не спостерігалося, хоча AUC дигоксину збільшується на 16 % при комбінації з еплереноном. Але слід бути обережним, якщо дигоксин дозується на верхній межі терапевтичного діапазону.

Варфарин: клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій еплеренону та варфарину не спостерігалось. Обережність виправдана, коли варфарин дозується близько до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстраті CYP 3A 4 (наприклад, мідазолам , цизаприд): не виявлено суттєвих фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні з еплереноном

Інгібітори CYP 3A 4:

• потужні інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір , нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон): можлива суттєва фармакокінетична взаємодія. Застосування кетоконазолу в дозі 200 мг двічі на день спричиняло збільшення на 441 % AUC еплеренону. Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP3A4 протипоказане.
• слабкі та помірні інгібітори CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, верапаміл, флуконазол, аміодарон, дилтіазем): можлива суттєва фармакокінетична взаємодія, що виявляється збільшенням AUC еплеренону на 98-187 %. Добова доза еплеренону при одночасному застосуванні з такими препаратами не повинна перевищувати 25 мг.

Індуктори CYP3A4: одночасно застосування препаратів звіробою (потужний індуктор CYP3A4) з еплереноном спричиняло 30 % зменшення AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону його одночасний прийом сильними індукторами CYP3A4 (рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїніном, фенобарбіталом, препаратами звіробою) не рекомендується.

Антациди: не очікується значних взаємодій при одночасному призначенні антацидів та еплеренону.

Особливості застосування

При застосуванні еплеренону може спостерігатися гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії зменшують шляхом виключення поліпрагмазії та проведення ретельного моніторингу стану пацієнта.

Рівень калію у сироватці крові слід контролювати у всіх пацієнтів на початку лікування та при зміні дозування. Надалі рекомендується періодичний контроль цього показника, особливо пацієнтам із ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад, із цукровим діабетом, пацієнтам літнього віку.

Еплеренон не слід назначати пацієнтам, які приймають препарати калію. Зменшення дози еплеренону може зменшити рівень калію у сироватці крові. Повідомлялося, що додавання гідрохлортіазиду до терапії еплереноном може компенсувати збільшення рівня калію в сироватці крові.

Ризик гіперкаліємії може збільшуватися при застосуванні еплеренону в поєднанні з інгібіторами АПФ та/або БРА. Одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА та еплеренону протипоказано.

Порушення функції нірок

Зниження функції нірок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії, тому рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові. Пацієнтам з ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад з порушеннями функції нірок (у т.ч. з діабетичною мікроальбумінурією), слід регулярно контролювати рівень калію у сироватці крові.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки (клас A та B за Чайлд-П'ю) не спостерігалося збільшення сироваткового рівня калію вище 5,5 ммоль/л. У таких пацієнтів слід контролювати рівень електролітів. Застосування еплеренону пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не оцінювалось і тому протипоказано.

Індуктори CYP 3 A 4

Одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP 3A4 протипоказане.

Слід уникати застосування літію, циклоспорину, такролімусу під час лікування еплереноном.

Препарат містить лактозуТому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Інформація для пацієнтів

Пацієнтів, які приймають еплеренон, слід проінформувати про те, що під час лікування еплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, які містять калій, або приймати будь-які препарати без консультації лікаря, який назначив еплеренон.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування еплеренону для лікування вагітних жінок відсутні, тому еплеренон слід застосовувати з обережністю в період вагітності з урахуванням співвідношення користі для матері/ризик для плода.

Невідомо, чи проникає еплеренон у грудні молоко людини при пероральному застосуванні. Можливість виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджена, тому рішення про припинення годування груддю або відміну препарату приймають залежно від важливості препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .

Дослідження впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або порушення когнітивних функцій, але під час керування автотранспортом або іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення під час лікування препаратом.

Спосіб застосування та дози

Препарат можна застосовувати незалежно від їди.

Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда

Терапію препаратом зазвичай розпочинають протягом 3-14 днів після гострого інфаркту міокарда.

Рекомендована підтримуюча доза препарату становить 50 мг 1 раз на день. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на день з подальшим титруванням дози протягом 4 тижнів до досягнення цільової дози 50 мг 1 раз на день під контролем рівня калію у сироватці крові, як показано в таблиці.

Хронічна серцева недостатність (II ФК за NYHA)

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на день і титрувати до цільової дози 50 мг 1 раз на день протягом 4 тижнів з урахуванням рівня калію в сироватці крові (див. таблицю).

Пацієнтам, у яких рівень калію у сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереноном (див. розділ «Протипоказання»).

Рівень калію у сироватці крові слід визначити до початку лікування еплереноном, під час першої тижні лікування та через місяць після початку лікування або корекції дози. Надалі при необхідності слід періодично визначати рівень калію у сироватці крові протягом лікування.

Після початку лікування дозу препарату слід коригувати з урахуванням концентрації калію у сироватці крові, як зазначено у таблиці нижче.

Калій у сироватці крові (ммоль/л або мекв/л)

Еплетор (Epletor) (211050) - інструкція застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Еплеренон є відносно селективним препаратом зв'язування рекомбінантних мінералокортикоїдних рецепторів людини порівняно зі зв'язуванням рекомбінантних глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів. Еплеренон запобігає зв'язуванню альдостерону — ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, бере участь у регуляції артеріального тиску та розвитку серцево-судинних захворювань.
Еплеренон викликає тривале підвищення рівня реніну та альдостерону в плазмі крові, що пов'язано з регуляцією секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв'язку. Однак підвищення активності реніну в плазмі крові та рівня циркулюючого альдостерону не позначається на вплив еплеренону на артеріальний тиск.
У ході досліджень еплеренон суттєво знижував АТ (при вимірі в положенні сидячи) порівняно з плацебо. Гіпотензивний ефект препарату виявлявся через 2 тижні і досягав максимуму через 4 тижні застосування.Виразність антигіпертензивного ефекту зберігалася протягом 8-24 тижнів і не залежала від віку, статі або раси пацієнтів, від одночасного застосування з такими препаратами, як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, гідрохлортіазид та β-адреноблокатори.
При застосуванні препарату відмічено значне зниження показників летальності від серцево-судинних захворювань та частоти госпіталізації з метою лікування серцево-судинних захворювань. Особливо ця дія виявлялася на початку терапії у пацієнтів віком до 75 років. .
Частота розвитку гіперкаліємії або гіпокаліємії при застосуванні еплеренону не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо.
Фармакокінетика
Абсорбція та розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після перорального застосування 100 мг._max досягається через 2 години після застосування._max і AUC пропорційні дозі в діапазоні 10-100 мг і непропорційні при дозах понад 100 мг. Рівноважні концентрації досягаються протягом 2 днів.
Зв'язування еплеренону з білками плазми становить приблизно 50% в основному за рахунок зв'язування з α₁-кислими глікопротеїнами. Приблизний об'єм розподілу при рівноважних концентраціях становить 50±7 л.
Метаболізм та екскреція. Еплеренон переважно метаболізується за участю CYP 3А4.
Менше 5% дози еплеренону виводиться у незміненому вигляді із сечею та калом. При одноразовому прийомі міченої радіоактивної дози приблизно 32% дози виділяється з калом, а близько 67% - з сечею. T_½ еплеренону - 3-5 годин. Кліренс у плазмі становить приблизно 10 л/год.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Вік, стать і раса. Фармакокінетика еплеренону у чоловіків та жінок принципово не відрізняється. При рівноважних концентраціях в осіб похилого віку спостерігається збільшення C_max на 22%, AUC — на 45%, порівняно з такими, у осіб віком 18–45 років. При рівноважних концентраціях виявляють зменшення C_max (19%) та AUC (26%) у осіб негроїдної раси.
Ниркова недостатність. Рівноважні показники C_max та AUC збільшувалися відповідно на 38 та 24% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок та зменшувалися відповідно на 26 та 3% у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Кореляції між кліренсом еплеренону та кліренсом креатиніну в плазмі крові не виявлено. Еплеренон не виводиться шляхом гемодіалізу.
Печінкова недостатність. Рівноважні показники C_max та AUC еплеренону у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки (клас В за Чайлдом — П'ю) порівняно з такими у здорових добровольців збільшувалися на 3,6 та 42%. Оскільки застосування препарату не досліджували у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю, еплеренон протипоказаний для застосування у таких хворих.
Серцева недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у пацієнтів із серцевою недостатністю (класифікація NYHA II–IV). Рівноважні AUC та C_max у пацієнтів із серцевою недостатністю збільшувалися на 38 і 30% проти такими показниками у здорових добровольців відповідного віку, статі та раси. Кліренс препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю аналогічний кліренсу у здорових добровольців похилого віку.

Еплетор

на додаток до стандартної терапії (у тому числі із застосуванням блокаторів β-адренорецепторів) для зниження ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) та клінічними проявами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту.
На додаток до стандартної оптимальної терапії для зниження ризику кардіоваскулярної захворюваності та летальності у дорослих пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II функціональний клас за NYHA) та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤30%).

Застосування Еплетор

препарат можна застосовувати незалежно від їди.
Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда. Терапію зазвичай розпочинають протягом 3-14 днів після гострого інфаркту міокарда.
Підтримуюча доза, що рекомендується, становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу з наступним титруванням дози протягом 4 тижнів до досягнення цільової дози 50 мг 1 раз на добу під контролем рівня калію в плазмі, як показано в таблиці.
Хронічна серцева недостатність (II функціональний клас за NYHA). Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та титрувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням рівня калію в плазмі (див. таблицю).
Пацієнтам, у яких рівень калію в плазмі крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереном (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Рівень калію в плазмі слід визначати до початку лікування еплереном, під час 1-го тижня лікування і через місяць після початку лікування або корекції дози. Надалі за необхідності слід періодично визначати рівень калію в плазмі протягом лікування.
Після початку лікування дозу препарату слід коригувати з урахуванням концентрації калію в плазмі, як зазначено в таблиці.

Після відміни препарату при підвищенні концентрації калію в плазмі крові >6 ммоль/л (мЕкв/л) Еплетор у дозі 25 мг 1 раз на 2 доби можна знову призначити при концентрації калію Порушення функції печінки. Корекція початкової дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня не потрібна (клас А та В по Чайлду — П'ю). Враховуючи підвищення системного впливу еплеренону у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль концентрації калію в плазмі, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування еплеренону у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С по Чайлду-П'ю) не вивчалося і тому протипоказане.
Порушення функції нирок. При легкому порушенні функції нирок корекція початкової дози не потрібна.Рекомендується періодичний контроль рівня калію в плазмі та при необхідності корекція дози (див. таблицю).
Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) лікування слід розпочинати з 25 мг через день, дозу слід коригувати відповідно до рівня калію в плазмі (див. таблицю).
Досвід застосування еплеренону у пацієнтів з кліренсом креатиніну Дози вище 25 мг не вивчали у пацієнтів з кліренсом креатиніну У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Еплеренон не виводиться діалізом.
Пацієнти похилого віку. Корекція початкової дози для цієї групи пацієнтів не потрібна. Через вікове зниження функції нирок підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при супутній легкій та помірній печінковій недостатності. Рекомендується періодичний контроль рівня калію у плазмі крові.
Супутнє лікування. При одночасному лікуванні слабкими та помірними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад, аміодарон, дилтіазем, верапаміл, еритроміцин, саквінавір, флуконазол) початкова рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу, надалі її не слід перевищувати.

Протипоказання

• підвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату;
• клінічно значуща гіперкаліємія або пов'язані з нею стани (рівень калію в плазмі >5 ммоль/л (мЭкв/л)) на початку лікування;
• тяжка ниркова недостатність (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації
• тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлду - П'ю);
• одночасне застосування з іншими калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію/калійвмісними добавками або такими потужними інгібіторами CYP 3A4, як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон;
• потрійна комбінація інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА) та еплеренону.

Побічні ефекти

інфекції та інвазії: інфекція, пієлонефрит, фарингіт.
Система крові та лімфатична система: еозинофілія.
Ендокринна система: гіпотиреоз.
Метаболічні розлади та порушення трофіки: гіперкаліємія, гіпонатріємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, дисліпідемія.
Психічні порушення: безсоння.
Нервова система: запаморочення, синкопе, біль голови, гіпестезія.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпотезія, фібриляція передсердь, лівошлуночкова серцева недостатність, тахікардія, постуральна гіпотензія, артеріальні тромбози кінцівок.
Дихальна система: кашель.
ШКТ: діарея, нудота, запор, метеоризм, блювання.
Гепатобіліарна система: холецистит.
Шкіра та підшкірна клітковина: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, були повідомлення про випадки ангіоневротичного набряку.
Опорно-рухова система та сполучна тканина: м'язові спазми, кістково-м'язовий біль, біль у спині.
Сечовидільна система: порушення функції нирок, підвищення рівня сечовини, креатиніну у плазмі крові.
Репродуктивна система та молочні залози: гінекомастія.
Загальні розлади: астенія, нездужання.
Інші: зниження рівня рецепторів епідермального фактора росту; підвищення рівня глюкози в крові.
Під час дослідження діючої речовини еплеренон (EPHESUS) у пацієнтів віком 75 років зареєстровано випадки інсульту.

Особливі вказівки

гіперкаліємія. При застосуванні еплеренону відповідно до його механізму дії може виникати гіперкаліємія. Ризик розвитку гіперкаліємії знижують шляхом виключення поліпрагмазії та проведення ретельного моніторингу стану пацієнта.
Рівень калію в плазмі слід контролювати у всіх пацієнтів на початку лікування та при зміні дози. Надалі рекомендується періодичний контроль цього показника, особливо у пацієнтів з ризиком гіперкаліємії, наприклад пацієнтам з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, у пацієнтів похилого віку.
Застосування калійвмісних добавок після початку терапії еплереном протипоказане у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії. Зниження дози еплеренону призводить до зниження рівня калію у плазмі крові. Повідомлялося, що додавання гідрохлортіазиду до терапії еплереном може компенсувати підвищення рівня калію в плазмі.
Ризик гіперкаліємії може підвищуватись при застосуванні еплеренону у поєднанні з інгібіторами АПФ та/або БРА. Одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА та еплеренону у потрійній комбінації протипоказане.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію у плазмі. Ризик гіперкаліємії підвищується зі зниженням функції нирок. У пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та мікроальбумінурією відзначали підвищену частоту гіперкаліємії.Еплеренон слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів, хворих на кліренс креатиніну. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки (клас A та B за Чайлд-П'ю) не відзначали підвищення рівня калію в плазмі крові вище 5,5 ммоль/л. У таких пацієнтів слід контролювати рівень електролітів у плазмі крові. Застосування еплеренону у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не оцінювалось і тому протипоказане.
Індуктори CYP 3A4. Одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP 3A4 протипоказане.
Слід уникати застосування літію, циклоспорину, такролімусу при лікуванні еплереном.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.
Пацієнтів, які приймають еплеренон, слід інформувати про те, що під час лікування еплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, що містять калій, або приймати будь-які препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон.
Інформація для пацієнтів. Пацієнтів, які приймають еплеренон, слід поінформувати про те, що при лікуванні еплереноном не можна застосовувати препарати калію, калій, що містять домішки, замінники солі, що містять калій, або приймати будь-які препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон.
Фертильність. Інформації щодо впливу еплеренону на фертильність людини немає.
Застосування у період вагітності та годування груддю.Відомості, отримані в ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив протягом вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяпологовий розвиток. Адекватні дані щодо застосування еплеренону у вагітних відсутні, тому еплеренон слід застосовувати з обережністю під час вагітності з урахуванням співвідношення користі для матері/ризику для плоду.
Невідомо, чи еплеренон проникає в грудне молоко людини при пероральному застосуванні. Можливість виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджена, тому рішення про припинення годування груддю або відміну препарату приймають залежно від важливості препарату для матері.
Діти. Даних, які б дали можливість рекомендувати застосування еплеренону для лікування дітей, немає. Тому застосування препарату у цій віковій групі не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не викликає сонливості чи порушення когнітивних функцій, але під час керування транспортними засобами чи іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення під час лікування препаратом.

Взаємодія

фармакодинамічні взаємодії
Калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Через підвищений ризик гіперкаліємії еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі діуретики та препарати калію/калійвмісні добавки.Калійзберігаючі діуретики також можуть посилювати ефект антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.
Інгібітори АПФ, БРА. При комбінації еплеренону з інгібітором АПФ та/або БРА підвищується ризик гіперкаліємії. Така комбінація потребує обережності. Рекомендують ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові та функції нирок, особливо у пацієнтів з ризиком порушення функції нирок, наприклад, у осіб похилого віку. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ та БРА з еплереном протипоказана.
Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Водночас повідомлялося про розвиток інтоксикації літієм у пацієнтів, які одночасно отримували діуретики та інгібітори АПФ. Слід уникати призначення еплеренону разом із літієм. Якщо така комбінація необхідна, слід контролювати рівень літію у плазмі.
Циклоспорин, такролімус. Можливе порушення функції нирок та підвищення ризику гіперкаліємії. Слід уникати їх одночасного застосування з еплереном. При необхідності такої комбінації рекомендують ретельний моніторинг функції нирок та рівня калію у плазмі.
НПЗП. Застосування нестероїдних протизапальних засобів може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності (прямий вплив на клубочкову фільтрацію), гіперкаліємії, особливо у пацієнтів групи ризику (пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції нирок або дегідратацією). У пацієнтів, які отримують еплеренон та нестероїдні протизапальні засоби, має бути адекватний рівень гідратації, необхідно досліджувати показники функції нирок перед початком лікування та проводити подальший ретельний моніторинг функції нирок та рівня калію в плазмі крові.
Триметоприм. Підвищується ризик гіперкаліємії.Необхідно моніторувати рівень калію в плазмі крові та функцію нирок, зокрема, у пацієнтів з нирковою недостатністю та осіб похилого віку.
Блокатори α ₁ -адренорецепторів (празозин, альфузозин), трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен Можливе підвищення гіпотензивного ефекту та/або ризику розвитку постуральної гіпотензії. При поєднаному призначенні рекомендують моніторинг стану пацієнтів для запобігання цим ускладненням.
Глюкокортикоїди, тетракозактид. Можливе зниження антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини).
Фармакокінетичні взаємодії
Дослідження in vitro показали, що еплеренон не пригнічує ізоферменти CYP 1A2, CYP 2C19, CYP 2C9, CYP 2D6 або CYP 3A4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором глікопротеїну Р.
Дігоксин. Клінічних проявів лікарської взаємодії не відзначено, хоча AUC дигоксину збільшується на 16% при комбінації з еплереном. Але слід бути обережним, якщо дигоксин дозується на верхній межі терапевтичного діапазону.
Варфарін. Клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій еплеренону та варфарину не відзначено. Обережність виправдана, коли доза варфарину знаходиться у верхній межі терапевтичного діапазону.
Субстрати CYP 3A4 (наприклад, мідазолам, цизаприд). Не виявлено суттєвих фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні з еплереном.
Інгібітори CYP 3A4. Потужні інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон): можлива істотна фармакокінетична взаємодія. Застосування кетоконазолу в дозі 200 мг двічі на добу викликало збільшення на 441% AUC еплеренону.Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP 3A4 протипоказано; Добова доза еплеренону при одночасному застосуванні з такими препаратами не повинна перевищувати 25 мг.
Індуктори CYP 3A4. Одночасне застосування препаратів звіробою (потужний індуктор CYP 3A4) з еплереном викликало 30% зменшення AUC еплеренону. фенобарбітал, препарати звіробою) не рекомендується.
Антациди. Не очікують значних взаємодій при одночасному призначенні антацидів та еплеренону.

Передозування

Про випадки передозування еплеренону повідомлень не надходило. Найімовірнішими ознаками передозування можуть бути артеріальна гіпотензія та/або гіперкаліємія.