Фелпси про "Дарів Смерті", близнюків та подорожі

У новому інтерв'ю для Total Film Indonesia Джеймс та Олівер Фелпси розповіли про свою роботу у фільмі «Гаррі Поттер та Дари Смерті», про долю їхніх персонажів, Фреда та Джорджа Візлі, та про сцену «7 Поттерів». Джеймс говорив про сцену смерті Фреда, а Олівер вихвалявся відрізаним вухом Джорджа.

Ми не можемо не запитати вас про ту сцену, яка досі хвилює уяву фанатів: про «7 Поттерів». Як ви її знімали, як Деніел Редкліфф зміг передати ваших персонажів?
Джеймс Фелпс (ДФ): Зйомки були досить інтенсивними. У сенсі одна це сцена зажадала двотижневих зусиль. Працювали переважно вночі, тож до кінця ми дуже втомилися. Спочатку ти сам проганяєш сцену, а потім приходять Ден та Девід Йейтс, і ви з режисером починаєте говорити Дену, що йому слід робити.
Для цього потрібно дуже добре вивчити себе, свої звички та манери. Виявилося, що я стою дуже дивно, схоже на клишоногого голуба. Я ніколи раніше не помічав за собою цієї риси. А коли я замислююся, моє обличчя набуває теж незвичайного виразу. Дену вдалося все це передати.

Олівер Фелпс (ОФ): Звичайно, застосовувалися спецефекти, будь-яка комп'ютерна графіка. Нові технології, і таке інше…
ДФ: Так, коли наші обличчя та тіла змінювалися… Було чудово!
ОФ: Я не знаю, як Ден зумів так зіграти. Було близько 120 дублів. Було смішно спостерігати, як він по черзі зображує всіх нас. Це було своєрідним випробуванням характеру та витримки Дена, і він чудово впорався. Коли ми побачили сцену цілком, то вразилися, наскільки вона фантастично виглядає.

Олівере, у першому фільмі ти втратив вухо. Що ти можеш розповісти про це?
ОФ: Сцена вийшла, що треба.Я завжди мріяв зіграти пораненого. У всіх фільмах вони жодного разу не показували, як під час квідич Фред або Джордж отримували травми. Коли я спостерігав, як хлопці готують антураж для цієї сцени, я зрозумів, чому їм платять такі великі гроші. Вони молодці. Вони продумали і відтворили так багато деталей, що глядач мимоволі забуває про все навколо і поринає у дійство. Щоб намалювати моє відірване вухо, їм довелося зробити зліпок моєї голови та плечей.
Коли дантисту потрібен зліпок твоєї щелепи, він поміщає тобі в рот особливу пасту. А на зйомках вони обліпили цією пастою мою голову цілком, і 50 хвилин я дихав через трубочки.

Джеймсе, ваш персонаж вмирає у другій частині. Чи було складно зображати мертвого?
ДФ: Було холодно. Взагалі, я заснув. Вони сказали: «Лежи тут». Я ліг. А коли я розплющив очі, всі вже збиралися на обід. Вони побачили, що я сплю, і покинули мене одного. Я запитав у Руперта, чому ніхто мене не розбудив, на що він сказав: Ти настільки увійшов у роль, що ми вирішили не заважати тобі.
ОФ: Ага, це правда. Ми побачили спляче тіло і сказали: «Не чіпатимемо його». І просто тихенько пішли.

Отже, Джордж втрачає вухо, а Фред вмирає. Якби ви змогли змінити кінцівку, чи ви це зробили б?
ДФ, сміється: Я все переробив би, щоб вийшло продовження… Ні, мені здається, що все здорово. Я пам'ятаю, як читав книгу, і я дійсно насолоджувався подіями, що відбуваються. І одна з причин, через яку книга мені так сподобалася, - те, що їх розлучили. Безліч людей думають, що близнюки весь час проводять разом, роблячи те саме, але книга розділяє їх. Сильніше, ніж так, поділити неможливо, і це мені сподобалося. Багато хто нас питав про те, чи не відчуваємо себе дивно. І, поклавши руку на серце, я заявляю, що ні.Мені припав до душі цей хід. Він показав, що близнюки – окремі індивідуальні особи, а чи не одне ціле.
ОФ: Фред і Джордж поступово, починаючи з "Принца-напівкровки", почали відрізнятися один від одного і по одязі. Різні костюми, краватки. Єдиний раз, коли вони одягнулися однаково, - це на весілля, але все одно наші персонажі починають відрізнятись один від одного. І Джеймс, і я пишаємося тим, що змогли відійти від стереотипу та показати, як це буває у житті.

Зйомки «Дарів Смерті» відрізнялися вам від інших фільмів?
ОФ: Мені запам'яталося, що ми знімали деякі сцени, і в них не було Джеймса. Зазвичай ми завжди були в полі зору один одного… А тут вранці тебе забирає з готелю та сама машина, я приїжджаю в павільйон, але один… Було досить дивно.

У сім'ї Візлі поповнення в особі Білла.
ОФ: Ага, і це круто! Домналл (Глісон) хороша людина, він підійшов до нашої компанії. Він багато жартував… Він один із тих хлопців, які починають набридати, бо вони настільки смішні, що змушують тебе сміятися просто безперервно. Новий член сім'ї – це чудово. Ми обидва вболіваємо за ту саму футбольну команду, навіть на другому чи третьому тижні зйомок їздили на їхню гру. Там ми й потоваришували.

Ви й досі бачитеся з Рупертом?
ОФ: Так, ми іноді граємо з ним у гольф.

Виходить, він для вас, як справжній молодший брат?
ОФ: Так, можливо. Ми разом подорожували Європою. Довелося витратити 250 фунтів на автомобіль. Поїхали втрьох: я, мій друг Стюарт та Руперт. Спочатку в Лілль, потім Швейцарією, Північною Італією, вниз французькою рив'єрою, в Барселону... Різні міста, різні враження, ми не могли нінде зупинятися надовго. Взагалі-то мені було трохи страшно, коли одного разу Руперт вів машину.
На нас обрушився страшний шторм, коли ми перетинали кордон Швейцарії. Ми їхали автострадою, ледве бачачи вогні. Руперт сказав: "Я впевнений, що їду правильно", на що я відповів: "Так, дуже сподіваюся на це". Ми тоді вже майже змирилися з тим, що незабаром зіштовхнемося з величезною вантажівкою або чимось подібним. Коли ми вивертали з повороту, ми були готові неминуче. Але нічого не трапилося, і ми всі відчули небувале полегшення, так… Але було дуже страшно.