Петербурзькі рибалки розповідають, навіщо виходять на лід Фінської затоки у відлигу, незважаючи на заборону МНС

У Петербурзі з 7 березня офіційно заборонено виходити на лід, але жителі міста продовжують гуляти річками та каналами та рибалити на Фінській затоці. Співробітники МНС 9 березня евакуювали з крижин, що відкололися через потепління і сильний вітер, майже 100 рибалок, а 18 березня врятували на затоці ще 65 людей.

«Папір» поговорила з рибалками у парку 300-річчя про те, навіщо вони виходять на лід у відлигу, незважаючи на заборону, як стежать за безпекою та що роблять, якщо під час риболовлі помічають на льоду тріщини.

Микола

— Я виріс у Вологодській області та рибалив із раннього дитинства. Риболовля для мене — це відпочинок, але й водночас важка праця.

Декілька разів на Фінській затоці траплялися небезпечні ситуації. Наприклад, два роки тому поряд зі мною пішли тріщини [на льоду]. Вони були невеликими, тому я зміг перестрибнути. Іншим разом тріщини були широкими, тому довелося чекати, коли вітер підсуне крижину назад, і тільки потім йти до берега. Зі мною були й інші рибалки, але вони, як і я, поставилися до цього спокійно.

В молодості я часто рибалив на південному березі затоки. Там проходять судна, тож на льоду часто утворюються тріщини. Рибалка там небезпечніша, але я знав, що зі мною нічого не станеться, тож виходив. А чому б не вийти? Погода хороша, час є.

Небезпечно рибалити там, де є течія — вона може вимивати кригу. Через це в одному місці крига буде товстою, а зробиш крок — і можна провалитися. [У парку 300-річчя] практично немає течії. Тут заводь, тож рибалити безпечно (в МНС заборонили виходити на лід 7 березня — прим. «Папери»).

Іван

Фахівець у сфері логістики

— Я живу поряд із парком 300-річчя і цього року приходжу сюди рибалити втретє. Для мене зимова рибалка цікавіша, ніж літня: сидиш над лункою, тому краще відчуваєш клювання. Влітку так риби не відчуваєш.

Комусь цікавий спортзал та футбол, а моє хобі — риболовля. Дрібну рибу я випускаю, готую велику вдома. Щоправда, цього року нічого серйозного поки що не вдалося спіймати. Минулого року я ловив тут за допомогою підгодовування підліщика та ляща.

Я ніколи не виходжу на лід, якщо не перевірю його товщину, і завжди рибалю там, де є інші рибалки. Я йшов максимум на 400 метрів [від берега], але це було на початку січня. Мені шкода часу на те, щоб йти далеко, бо біля берега риба теж є.

На південному березі Фінської затоки сильна течія, і там крижини можуть відриватися від берега. У таких місцях я ніколи не рибалив. Але навіть якби поїхав, не виходив би на тонку кригу і стежив за безпекою. В мене сім'я, дитина. А це лише задоволення: воно не варте того, щоб ризикувати життям.

Олександр

— Мій батько був рибалкою. Він часто виїжджав кудись із наметом і брав мене з собою, тому я рибалю стільки, скільки себе пам'ятаю. Мені подобається ловити рибу на Ладозі, але зараз я туди не їжджу там сильний вітер, який відриває лід. Я цього не боюся, але не хочу завдавати собі та іншим зайвого клопоту.

Переважно ті, хто відривається на крижинах, — молодь. Вони ходять за рибою, а ми пенсіонери ходимо саме на рибалку. Нам важливий процес: посидиш, повітрям надихаєшся і дякувати Богу, а рибу можна і в магазині купити.

У молодості ми часто їздили на Ладогу, Ропшу. Якось узимку приїхали на озеро вночі з наметами, сіли ловити рибу і раптом почули тріск.Коли вранці відкрили намет, побачили поряд тріщину завширшки два метри. Виявилося, вночі температура опустилася з -18 до -35 градусів, і лід через холод тріснув. Добре, що тріщина не відокремила нас від берега.

Раніше я ловив рибу тільки у вихідні, але зараз приходжу і в будні. Приїжджаю до парку 300-річчя на першому автобусі, дорога займає півгодини. За плюсової температури намагаюся не відходити від берега, та це й не потрібно. Мої знайомі часто йдуть далеко, а потім дзвонять і кажуть, клює там чи ні. Тут усі одне одного знають.

Є затяті рибалки, яким нічого не страшно. До мене взимку [у парку 300-річчя] якось підійшли дві жінки похилого віку і запитали, де тут ловлять судака. Я їм показав, що треба пройти далі по льоду, але сказав, що в такому віці їм треба сидіти на лавці, а не рибалити. Одна з них відповіла мені, що це мені потрібно сидіти на лавці, а вона й у 90 років бігатиме на рибалку. Ще якось бачив жінку з вудкою, яка з санками зі сплячою дитиною спускалася по камінню до берега. Мабуть, вона вирішила порибалити, поки дитина спить.