як виглядає попелиця

Як виглядає попелиця

Попелиця (тля) - це маленькі зелені (чорні, оранжеві, сірі) комашки, що висмоктують сік з м'яких частин рослини, найчастіше із молодих відростків та бутонів квітки. Якщо попелиці (тлі) дуже багато, вона може значно ослабити рослину, що призведе до її загибелі.

Як позбутися попелиці на капусті в домашніх умовах?

Тля на капусті: як боротися

Попелом. Просійте деревний попіл та опилюйте ним раз на тиждень. ...
Милом. ...
Шкірками цитрусів. ...
Кока-колою або пепсі. ...
Заваріть цибулиння (як на крашанки) й обприскайте культуру.
Оцтом. ...
Гіркими травами. ...
Часником.

Що допомагає від попелиці?

Найчастіше для боротьби з попелицею використовують обприскування всілякими розчинами й відварами. Після змивання попелиці з рослин струменем звичайної води це найпопулярніший та ефективний метод. Кеш

Як позбавитись від тлі в домашніх умовах?

Кальцинована сода: 1 ст. л. розчинити в літрі води, додати 40 г господарського мила. Гіркий перець: 1 кг стручків подрібнити, кип'ятити годину в 10 л води в закритому емальованому відрі, відвар настоювати дві доби, після чого розлити по пляшках і щільно їх закупорити.

Попелиця (фото) опис, як виглядає, чим харчується, ротовий а…

Капустяна попелиця (Капустная тля)

Пошкоджує капусту, редиску, брукву, ріпу та інші капустяні рослини. Імаго й личинки попелиці вводять у рослину ферменти слини і висмоктують сік. У рослині знижується кількість хлорофілу, цукрів та вітамінів. Пошкоджені листки жовтіють, скручуються і засихають. Розвиток качана у капусти припиняється. На насінниках квітконосні пагони та стебла верхівок стають червонофіолетовими, засихають і не утворюють насіння. Особливо численна та шкодочинна попелиця в другій половині літа. На півдні України у разі масового розмноження шкідника втрати урожаю пізніх сортів капусти сягають 65 – 90 %.

Зовнішній вигляд

Безкрила партеногенетична самка розміром 1,8 – 2,0 мм, тіло яйцеподібне, блідозелене, вкрите білуватосірим пилком; голова світлобура, на черевці зверху бурі поперечні смуги; очі чорні, ноги бурі, вусики 5 – 6членикові; трубочки циліндричні, коротші від хвостика конічної форми. Крилата самкарозселювачка розміром 1,5 – 2,2 мм, тіло вкрите сірим пилком, черевце жовтозелене з бурими поперечними смугами, голова, вусики, груди та ноги бурі. Амфігонна самка розміром 1,7 – 2,0 мм, світлозелена, без воскового пилку; трубочки, хвостик, шостий членик вусиків і ноги світлобурі. Самець крилатий, 1,4 – 1,8 мм завдовжки, подібний до крилатої самки; вусики чорні, трубочки буруваті, хвостик жовтий. Яйце — 0,5 мм, видовженоовальне, блискучочорне.

Вид немігруючий. Зимують яйця на качанах капусти, насінниках і бур’янах з родини капустяних. На півдні можуть зимувати партеногенетичні самки. У квітні за середньодобової температури повітря 11 – 13 °С вилуплюються личинки, які через 10 – 16 діб, після чотирьох линянь, перетворюються на дорослих безкрилих самокзасновниць, які без запліднення народжують 40 – 50 личинок.

Упродовж першої половини літа капустяна попелиця розвивається на тих самих рослинах, на яких зимували яйця. Наприкінці травня — у червні з’являються крилаті самкирозселювачки, які перелітають на капусту та інші капустяні рослини, де без запліднення народжують личинок. Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає від 8 – 10 до 16 поколінь. Восени з’являються самкистатеноски, які народжують личинок, що перетворюються на безкрилих самок і крилатих самців амфігонного покоління. Запліднені самки відкладають 2 – 4 яйця, що залишаються до весни. Негативно впливають на розвиток попелиці зливові дощі та холодна погода. Чисельність шкідника знижують хижаки, паразити й хвороби. Виявлено близько 100 видів паразитів і хижаків попелиці. Основними хижаками є представники родин кокцинелід (Coleoptera: Coccinellidae): Coccinella semtempunctata L., C. guatuordecimpunctata L., Actalia bipunctata L. та ін.; сирфід (Diptera: Syrphidae): Syrphus ribesii L., S. balteatus Deg.; галиць (Cecidomyidae): Aphidoletes aphidimyta Rondam, A. urticariae Kieffer та ін.; золотоочок (Neuroptera: Chrysopidae): Chrysopa carnea L., Ch. perla L. та ін.; паразитами родини афідіїди (Hymenoptera: Aphidiidae): Diaeretiella rapae Minston, Aphidius matriaria Hal., A. rosae Hal. та ін. Спостерігається загибель шкідника від ентомофторових грибів — Entomophtora sp.

Заходи захисту

Знищення післязбиральних решток (дворазове дискування) і бур’янів з родини капустяних. Глибока зяблева оранка полів з метою заорювання рослинних решток. Розміщення поблизу ділянок з капустою нектароносів (кріп, морква, фацелія та ін.) для принаджування ентомофагів. У разі виявлення перших осередків шкідника і чисельності 150 особин на 10 рослин доцільно використовувати інсектициди (Бі-58 новий, Золон). Однак перед проведенням хімічних обробок слід провести облік ентомофагів у колоніях шкідника. При співвідношенні шкідник : ентомофаг 20 : 1 афідициди не використовуються.

Попелиці

Попелиці, тлі або тлеві (Aphidoidea) — надродина маленьких рослиноїдних комах. Довжина тіла становлять від 1 до 10 мм. Відомо приблизно 4 тисячі видів попелиць, що класифіковані по 10 родинах, з них близько 250 видів є небезпечними шкідниками сількогосподарських та садових культур.

Попелиці належать до однієї з найбільших груп комах, ротовий апарат яких — хоботок колючо-смоктального типу. З його допомогою комахи проколюють навіть тверді рослинні покриви і дістаються до поживного соку, яким вони й живляться.

Численні види напівтвердокрилих живляться тваринною їжею і проколюють покриви тіла тварин і людей, проте, на відміну від них, попелиці рослиноїдні. Хоботок попелиці складається з 4 «стилетів», захованих у «піхвах». Середній «стилет» утворює 2 канали: по одному з них витікає слина, через інший вбирається рідка їжа — рослинні соки. Попелиці своїм хоботком протикають верхній шар рослин і смокчуть їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення. Надлишок цукру неперетравленим виводиться назовні і споживається мурахами. Багато попелиць викликають хворобливі зміни тих частин рослин, на яких вони перебувають.

Попелиці здатні розмножуватися нестатево — шляхом партеногенезу, коли незапліднені яйця розвиваються в тілі матері, і молодь з'являється у вигляді мініатюрних копій батьківської особи. При перенаселенні чи інших несприятливих обставинах попелиці можуть відкладати яйця, з яких розвиваються крилаті самці і самки, що розселяються на нові місця. [1]

Вагомий внесок у всебічне вивчення попелиць зробили українські ентомологи Віра Мамонтова, Марія Божко, Микола Теленга і Микола Дядечко, Микола Курдюмов.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

Мамонтова В. А. 1953. Тли сельскохозяйственных культур правобережной лесостепи УССР. — Киев, Изд. АН УССР. 72 с.
Мамонтова В. А. 1955. Дендрофильные тли Украины. — Киев, Изд. АН УССР. 92 с.
Мамонтова В. А. 1959. Злакові попелиці України. — Київ, Вид. АН УРСР. 94 с.
Мамонтова В. А. 1972. Фауна України. Т. 20, Вип. 7. Попелиці-ляхніди. — Київ: Наукова думка. 229 с.
Мамонтова В. А. 2008. Эволюция, филогенез, система тлей семейства Ляхнид (Homoptera, Aphididae). — Киев: Наукова думка. 208 с.
Мамонтова В. А. 2012. Тли семейства Ляхнид (Homoptera, Aphidoidea, Lachnidae) фауны Восточной Европы и сопредельных территорий. — Киев: Наукова думка. 256 c.
Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд, доп. — Днепропетровск: Промінь, 1990, с. 112—120. — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm

Це незавершена стаття з ентомології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .