Для чого використовують буквицю?

Буквиця – це збільшена велика буква, яка використовується як декоративний елемент на початку абзацу або розділу.

Як вставити буквицю?

Встановіть курсор на початку абзацу, в якому необхідно встановити буквицу, і перейдіть у вкладку «Вставка». 2. У групі інструментів «Текст», розташованої на панелі швидкого доступу, натисніть кнопку «Буквиця».

Як створити буквицю в Індизайні?

Щоб застосувати буквицю до окремого абзацу, виберіть «Буквиці та вкладені стилі» в меню панелі «Абзац». Щоб вкласти стиль символу у стиль абзацу, двічі клацніть стиль абзацу і потім клацніть «Буквиці та вкладені стилі».

Буквиця лікарська - що лікує рослина, де росте, як зібрати та ... З народного досвіду відомо, що буквиця має протизапальні, відхаркувальні, жовчогінні, сечогінні, проносні властивості. Її препарати регулюють артеріальний тиск, посилюють кровообіг ...

Буквиця

Багаторічна рослина висотою від 20 см до 1 м. Має пряме, просте або трохи розгалужене стебло, вкрите волосками. Листки супротивні, прості, вкриті волосками, довгастосерцеподібні; прикореневі — зібрані в розетку. Квітки пурпурові; утворюють кільця, зібрані в колосоподібне суцвіття. Плід темно-коричневий, із чотирьох горішків.

ПРАТ «ЛІКТРАВИ»

Склад

Основні біологічно активні речовини — фенольні й терпеноїдні сполуки, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні, флавоноїди, дубильні речовини. Також виявлено іридоїди, тритерпенові сапоніни, бетаїн, бетоніцин, турицин, стахідрин — 1 %, холін, смолисті речовини, органічні кислоти, каротиноїди.

Фармакологічна дія

Виявляє протизапальну, знеболювальну, антиспастичну й антимікробну дію. Надає жовчогінний, сечогінний, відхаркувальний, седативний, репаративний ефект. Нормалізує тиск, позитивно впливає на травлення, регулює обмін речовин.

Зміст

Загальна інформація

Буквиця лікарська — єдина відома дикоросла форма буквиці в Україні.

Більшість авторів визначають буквицю лікарську як один збірний вид всіх українських видів роду Буквиця. У такий спосіб ряд Betonica officinalis об’єднує три види подібних за зовнішніми ознаками рослин, які зростають у різних регіонах України:

• буквицю короткозубу (Betonica brachydonta) — карпатський гірський вид;
• буквицю перебільшену (Betonica peraucta) — рівнинний вид;
• буквицю темнувату (Betonica fuska) — гірський кримський вид.

Практичне значення буквиці — не тільки в її лікарських властивостях. Це ще й цінна харчова, ефіроолійна, танідоносна, медоносна й декоративна рослина.

В Україні буквиця лікарська неофіцинальна, тобто нефармакопейна рослина, однак її цілющі властивості здавна широко використовуються народною медициною.

Біологічні особливості

Загальний ареал буквиці лікарської — Європа. В Україні рослина поширена скрізь: на території Полісся, Лісостепу, Степу. Місця зростання — найрізноманітніші: освітлені ділянки у хвойних, листяних і мішаних лісах, галявини, узлісся, суходільні луки, степові схили.

Буквиця лікарська добре росте в умовах задовільного, але не надмірного зволоження. До вмісту поживних речовин у ґрунті вона не вибаглива. Найкраще цій рослині підходять слабокислі, свіжі супіщані та суглинисті ґрунти. За екотипом — буквиця тіньовитривала, світлолюбна.

Залежно від того, де росте буквиця, кількість пагонів, маса листя, довжина черешка, маса суцвіття у рослини мінливі.

Ботанічна характеристика

Буквиця лікарська — жорстковолосиста рослина із висхідним, прямостоячим, нерозгалуженим або малорозгалуженим стеблом. Висота — 20–80 см (за іншими джерелами — до 1 м).

Листки супротивні, прості. За формою пластини — довгасто-яйцевидні, тупі, зарубчасті на краях і серцеподібні біля основи. Нижні (прикореневі) листки зібрані в розетку й кріпляться до довгого черешка, верхні (стеблові) — сидячі.

Квітки буквиці великі, неправильні, двостатеві, світло-пурпурового або пурпурового кольору. Густі пазушні багатоквіткові кільця зібрані у щільне колосоподібне суцвіття.

Плід рослини темно-коричневий, із чотирьох горішків.

Збір і заготівля сировини

Як лікарську сировину використовують усю надземну частину буквиці, крім стебла. Для цього у період цвітіння рослини — із червня до вересня — зрізають верхівки рослини завдовжки 30 см, захвачуючи і прикореневе листя.

Зібрану траву подрібнюють і сушать у затіненому місці, під наметом або в приміщенні з хорошою вентиляцією.

Зберігають готову висушену сировину в сухому місці, куди не потрапляють прямі сонячні промені і де є доступ свіжого повітря.

Лікувальні властивості та застосування

Буквиця лікарська виявляє широкий спектр фармакологічної активності. У загальному вона чинить на організм такі дії:

У народній медицині буквицю часто застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях.

При гастроентерологічних проблемах настої трави буквиці:

• сприяють усуненню болю, кольок;
• нормалізують кислотність шлункового соку;
• зменшують запальний процес;
• регулюють обмін речовин;
• поліпшують травлення.

У народній медицині буквицю рекомендують проти:

• гастриту, що супроводжується підвищеною кислотністю шлункового соку;
• коліту;
• ентериту;
• діареї.

Завдяки відхаркувальним і бронхолітичним властивостям буквицю використовують при бронхолегеневих патологіях:

• трахеїті;
• пневмонії;
• туберкульозі з інтенсивним виділенням харкотиння;
• коклюші.

Також вона полегшує перебіг бронхіальної астми: особливо помітний ефект, якщо хвороба ще на початковій стадії.

Як фітокомпонент, що сприяє усуненню запалення і допомагає ефективно очистити гайморові пазухи, компанія «Ліктрави» обрала буквицю для створення спеціального рослинного збору «Синуфітол». Засіб має повністю натуральний склад і сприяє нормалізації функціонального стану верхніх дихальних шляхів.

У силу виражених протизапальних властивостей і м’якого сечогінного ефекту буквицю вживають у випадку захворювань нирок і сечовивідних шляхів:

• пієлонефриту;
• гломерулонефриту;
• нефрозонефриту;
• циститу;
• сечокам’яної хвороби.

За рахунок вискометильованих флавоноїдів раціональним є використання буквиці як гепатопротектора.

Поліфеноли, монотерпени і тритерпени у складі забезпечують рослині можливість позитивно впливати на серцево-судинну систему: регулювати артеріальний тиск, посилювати кровообіг. Зокрема, буквицю рекомендують при атеросклерозі й гіпертонії. Седативний вплив настоянки з буквиці більш ніж удвічі активніший за той, що чинить валеріана.

Для прийому всередину готують настій трави буквиці: 2–3 ст. л. сировини заливають склянкою окропу. Вживають 3–4 рази на день по 1 ст. л.

Не лише при внутрішньому, а й при зовнішньому застосуванні буквиця стимулює процеси регенерації тканин, тож вона ефективна при ранах. Також зовнішньо відвар трави рослини використовують для ванни при пітливості ніг і для обмивань та примочок при варикозному розширенні вен, золотусі.

1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
3. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
4. Мамчура Ф. І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984. — 264 с.

Буквиця лікарська (Betonica officinalis L.; Stachys betonica Benth.)

Н азва «лікарська» гов о рить сама за себе. Ц я трава завзята лікарка. Бо береться вона і кашель, і астму, і шлунок, і параліч, і подагру, і геморой, і простуду і кровотечі лікувати. Цікаво, що у сербській і хорватській мові ця рослина називається ranilist (лист на рану), у словацькій navadni čistec (та, що лікує рани). А латинська назва буквиці Betonica officinalis походить від назви іспанського племені Vettonier, яке першим у середньовіччі почало її використовувати, як лікувальний засіб.

У середньовічній Є вропі буквицю часто садили у аптечних садках монастирів і навколо церков. А поф арбована квітами буквиці шерстяна нитка на зап’ясті давнього є вропейця була улюбленим захистом від відьом J . З 1-го по 16-те століття буквиця була згадана і описана у 25 медичних довідниках лікарських рослин!

Із часів Середньовіччя збереглося багато рецеп т ів за якими буквицю добавляли у вино і пиво – це все дякуючи її ароматові, фарбувальним властивостям і, звісно, лікувальним.

Не дарма в Італії, коли хочуть сказати про якусь людину, що вона на всі руки майстер, кажуть He piu virtù che Bettonica (він має стільки талантів, як буквиця). Адже буквиця у нас не тільки л ікарська, а і харчова, і ефіроолійна, і танідоносна, і фарбувальна, і медоносна й декоративна рослина. . Фарба із буквиці виходить буро-оливкова. Нею фарбують вовну .

Британці додають сушені листя буквиці у нюхальний тютюн, а у альпійському регіоні їх просто сушать і курять. Кози і барани, які люблять смакувати яскраві квіти і смарагдове листя чко буквиці, мабуть почувають себе при цьому гурманами J .

Буквицю ще називають сорокозубом. До речі, ці квіти бувають і білі, але рідко.

Цікаво , що слово «буквиця» в українській мові означає ще і початкову літеру – це ота така гарна велика розмальована літера, якою часто починаються середньовічні тексти. Хто ж від кого перейняв назву? Літера від рослини, чи рослина від літери? J