Який препарат необхідно ввести хворому при отруєнні Фос?

З групи холінолітиків загальновизнаною протиотрутою при ураженні ФОС є атропін. Атропін є досить активною і сильнодіючою лікарською речовиною, яка широко використовується в лікування хвороб внутрішніх органів. Кеш

Який препарат є антидотом при отруєнні фосфорорганічними сполуками?

Пралідоксим зазвичай використовується у випадках отруєння фосфорорганічними речовинами.

Яку біологічно активну речовину пригнічують фосфорорганічні сполуки?

Основну роль у механізмі дії фосфорорганічних сполук відіграє пригнічення активності ферменту холінестерази, що бере участь в руйнуванні хімічного медіатора (провідника) нервового збудження - ацетилхоліну. Накопичення останнього призводить до зміни діяльності нервової системи і внутрішніх органів. Кеш

Отруєння ФОС: симптоми, перша допомога та антидот Варто звернути особливу увагу при взаємодії з ФОС на такі ознаки стану організму: поява судомних припадків, сіпаються м’язи, помутніння зору і розлади в області шлунка. Перший симптом – наявність характерного запаху часникового продукту. See more

Отруєння фосфорорганічними токсичними сполуками

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії належать до групи високотоксичних. Свого часу вони вважалися найбільш перспективними для застосування у якості хімічної зброї. За хімічним походженням ФОС є похідними фосфорної кислоти. В якості бойових отруйних речовин виступають зарін, зоман, V-гази. Ця група представлена значною кількістю інсектицидів:

тіофос, метафос (комерційна назва – вофатокс), меркаптофос, карбофос, хлорофос, метилмеркаптофос, препарат М-81 та інші. В організм ФОС потрапляють інгаляційно, перкутанно, крізь рану та перорально.

Клінічні синдроми гострих уражень ФОС:

Діагноз ураження ФОС ґрунтується головним чином на клінічній картині. Найбільш вірогідними ознаками ураження ФОС є наступні:

• • при інгаляційному впливі: міоз, спазм акомодації, бронхоспазм, салівація, підвищене потовиділення, фібриляції окремих мускульних груп і судоми;
• • при перкутанному впливі: м'язові посмикування на місці аплікації отрути, судоми й паралічі;
• • при пероральному ураженні: повторна блювота, біль в епігастральній ділянці чи розлитий біль у животі, часті й рідкі випорожнення, вологі шкірні покриви, м'язові фібриляції, судоми, звуження зіниць; у промивних водах можуть бути виявлені сліди ФОС.

Критерії діагностики:

• 1. Звуження зіниць, підвищена пітливість.
• 2. Рясні виділення слизу з носа, бронхів, бронхоспазм, утруднений видих, задишка.
• 3. Підвищення виділення слини, нудота, блювота, діарея, спазми кишечника, матки; посилення перистальтики кишечника.
• 4. Посмикування м'язів у місці потрапляння на шкіру, судоми.
• 5. Брадикардія, зниження AT, колапс.
• 6. Ціаноз, сплутана свідомість, втрата свідомості, кома.

У випадку контакту з ФОС, своєчасним і правильним вжиттям заходів першої допомоги можна попередити/ послабити розвиток ураження. Для цього негайно слід припинити подальше надходження отрути до організму. При потраплянні ФОС на шкіру необхідно якомога швидше обробити заражені ділянки рідиною індивідуального протихімічного пакету або 10- 15% розчином аміаку; одночасно прийняти всередину профілактичний антидот. У випадку потрапляння отрути в очі рекомендується їх промивання водою або 2% розчином натрію гідрокарбонату, після чого слід застосувати

атропін у вигляді очних крапель і прийняти всередину антидот. При підозрі на отруєння зараженою водою або продуктами харчування необхідно провести беззондове промивання шлунка водою і ввести адсорбент (атоксил, активоване вугілля).

Відомі на сьогодні антидоти відносяться до двох груп: холінолітиків і реактиваторів холінестерази, які здатні відновити активність пригніченого при інтоксикації ФОС ферменту. Антидоти проявляють максимальний ефект за умови раннього їх застосування (в найближчі 10-15 хв).

Алгоритм дій.

Загальновизнаною протиотрутою при ураженні ФОС є атропіну сульфат. При його введенні відбувається послаблення симптомів отруєння: покращується дихання, зникають/або зменшуються судоми, відновлюється серцевий ритм і нормалізується ЕКГ; зменшуються гастроінтестинальні прояви. Атропін проявляє антагоністичний вплив на всі ефекти ФОС, пов'язані зі збудженням М-холінореактивних систем, блокуючи М-холінорецептори і перешкоджаючи дії накопиченого в нервових синапсах ацетилхоліну. Доза атропіну встановлюється індивідуально й залежить від важкості ураження. Однак функціонального антагонізму у відношенні М-холінореактивних систем вдається досягнути лише при частих повторних введеннях атропіну до легких ознак його передозування: сухість шкіри, слизових, гіперемія обличчя, розширення зіниць, помірне прискорення пульсу.

Отравление фосфорорганическими соединениями

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 23 августа 2020 года; проверки требуют 4 правки.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 23 августа 2020 года; проверки требуют 4 правки.

Отравле́ние фо́сфороргани́ческими соедине́ниями — остроразвивающееся патологическое состояние, которое без оказания своевременной и адекватной медицинской помощи может нанести существенный ущерб здоровью, либо привести к смерти пострадавшего.

Этиология [ править | править код ]

ФОС (фосфорорганические соединения) — весьма распространённая группа соединений, используемых в качестве бытовых и сельскохозяйственных инсектицидов, а также в качестве боевых отравляющих веществ. Вещества, входящие в эту группу многочисленны, но наиболее распространены: дихлофос, тиофос, хлорофос, карбофос, метафос, пирофос, ДФФ, зарин, зоман, VX и другие. Токсичность препаратов колеблется в широких пределах и зависит от пути поступления яда в организм [1] .

Патогенез [ править | править код ]

Токсическое действие ФОС на организм человека и животных заключается в связывании холинэстеразы — фермента, разрушающего ацетилхолин. Таким образом, в организме возникает избыточное возбуждение ацетилхолином холинреактивных структур (не исключается и прямое воздействие ФОС на эти структуры) [1] , приводящее к:

• спазму гладкой мускулатуры (бронхов, ЖКТ, круговой мышцы зрачка);
• усилению секреции железистого аппарата ЖКТ, слёзных, слюнных, потовых, бронхиальных желез;
• развитию брадикардии и гипотонии (возбуждение М-холинореактивных структурсердечной мышцы);
• развитию гиперкатехоламинемии (временный подъём артериального давления);
• развитию мелкофибриллярных периферических мышечных судорог;
• поражению ЦНС (головная боль, развитие эйфории, сменяемой нарушениями сознания вплоть до развития глубокой комы, а также генерализованными судорогами [с вовлечением большого количества мышечной ткани пострадавшего]).

Клиническая картина [ править | править код ]

Первые признаки отравления — головная боль, слюнотечение, слезотечение, обильное потоотделение, головокружение, слабость в нижних конечностях. В более тяжёлых случаях присоединяется рвота, одышка, сужение зрачков, падение артериального давления, болезненность печени, общие клонические и тонические судороги, непроизвольная дефекация и мочеиспускание, коматозное состояние.

Лечение [ править | править код ]

Препаратом экстренной помощи является атропин или другой аналогичный м-холиноблокатор. В аптечке индивидуальной АИ-2 антидот — афин, находится в красном шприц-тюбике, вводится при первых признаках отравления во внутреннюю поверхность бедра (В АИ-4 заменён на АЛ-85 (Пеликсим) [2] ). В первые часы эффективно применение реактиваторов холинэстеразы: дипироксим, изонитрозин. При невозможности применения реактиваторов холинэстеразы — атропин вводится до появления лёгких признаков его передозировки (гиператропинизация): сухость во рту, расширение зрачков [3] .

Примечания [ править | править код ]

1. ↑ 12 Руководство для врачей скорой помощи / Михайлович В. А. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л. : Медицина, 1990. — С. 114—116. — 544 с. — 120 000 экз. — ISBN 5-225-01503-4.
2. ↑Холинолитики, как антидоты ФОСАрхивная копия от 19 октября 2017 на Wayback Machine, Э. П. Петренко, А. Фукс. Военная токсикология, радиобиология и медицинская защита // Учебное пособие. Саратов: 2007 г. — 365 с.
3. ↑Куценко С. А., Бутомо Н. В., Гребенюк А. Н. и др. Военная токсикология, радиобиология и медицинская защитаАрхивная копия от 18 октября 2017 на Wayback Machine, / Учебник для слушателей и курсантов военно-медицинских вузов. СПб.: Фолиант, 2004 г. — 526 с.: ил. — ISBN 5-93929-082-5.

Литература [ править | править код ]

• Неотложная терапевтическая помощь // А. И. Германов, Куйбышев, 1971 г. — 350 с.
• Синтезы отравляющих веществ // Л. З. Соборовский, М.: ОНТИ, 1936 г. — 194 с.