Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзі й різних патрубків, шлангів і краників.
Яку воду не можна застосовувати в системах охолодження?
Категорично заборонено використовувати в системі охолодження жорстку воду. Водопровідна вода, як правило, містить хлорид, який є корозійно-активним, а також кальцій і магній, які можуть осідати на поверхнях системи охолодження. Кеш
Система охолодження двигуна внутрішнього …
Принципові схеми охолодження двигунів: а)рідинної; б)повітряної; 1.радіатор;2.вентилятор;3.верхній патрубок;4.термостат;5.водяна сорочка;6.розподільна труба;7.насос;8.головка циліндрів;9 ... See more
Рідинна система охолодження двигуна
Систе́ма водяно́го охоло́дження — система в автомобілях призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна у межах 80-90°. При збільшенні температури в'язкість оливи зменшується, тому вона погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна. При зниженні температури олива густішає: олива гірше подається в пари тертя, збільшується витрата палива — і зменшується потужність.
Зміст
Властивості [ ред. | ред. код ]
Основними недоліками системи рідинного охолодження є: більша складність конструкції і технічне обслуговування взимку і менша надійність в роботі (близько 20% усіх відмов двигуна припадає на рідинну систему охолодження).
Є три види рідинного охолодження: термосифонне, змішане, примусове.
Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзі й різних патрубків, шлангів і краників.
Основна перевага термосифонної системи охолодження простота пристрою, а недолік — порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже, до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи.
Зараз термосифонною системою охолодження обладнані тільки пускові двигуни П-1ОУД і П-350.
Різниця температур нагрітої й охолодженої води для системи з примусовою циркуляцією води не перевищує 100.
Радіатори тракторних і комбайнових двигунів спереду закриті облицюванням із запобіжною сіткою.
Термостат прискорює прогрів води при запуску двигуна й автоматично підтримує її температуру у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем.
Недолік рідинних термостатів — велика чутливість до зміни тиску в системі, що робить роботу їх нечіткою. У двигунів ЗіЛ-130 і СМД-60 встановлені термостати з твердим наповнювачем, що позбавляє цього недоліку.
Температура води в системі охолодження контролюється за допомогою дистанційного чи електричного покажчика. У деяких двигунів (3М3-53, СМД-60) для контролю за температурою води в системі охолодження застосований електричний сигналізатор з контрольною лампою.
Види рідинного охолодження [ ред. | ред. код ]
Деталі та пристрої системи [ ред. | ред. код ]
Принцип дії [ ред. | ред. код ]
Відцентровий насос, який дістає обертання за допомогою паса від шківа колінчастого вала, засмоктує охолодну рідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочку охолодження циліндрів. Охолоджувальна рідина омиває насамперед найбільш нагріті деталі двигуна, відбирає частину тепла, а потім через верхній патрубок подається у верхній бачок радіатора. Проходячи крізь серцевину радіатора в нижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується до відцентрового насоса. Водночас частина нагрітої рідини надходить у сорочку впускного трубопроводу для підігрівання пальної суміші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран в опалювач салону кузова.
Джерела [ ред. | ред. код ]
Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. — 6-те вид. — К.: Либідь, 2006. — 400 с. — ISBN 966-06-0416-5.
Сирота В. І. Основи конструкції автомобілів. Навчальний посібник для вузів. К.: Арістей, 2005. — 280 с. — ISBN 966-8458-45-1
Боровських Ю. І., Буральов Ю. В., Морозов К. А. Будова автомобілів: навчальний посібник / Ю. І. Боровських, Ю. В. Буральов, К. А. Морозов. — К.: Вища школа, 1991. — 304 с. — ISBN 5-11-003669-1
Це незавершена стаття про автомобілі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .
Технічне обслуговування системи охолодження
Технічне обслуговування системи охолодження складається з таких основних робіт:
заповнення системи охолоджувальною рідиною; перевірка герметичності вузлів рідинної системи;
перевірка щільності прилягання кожуха і дефлекторів повітряної системи;
очищення захисної сітки радіатора або вентилятора;
очищення осердя радіатора або ребристих поверхонь циліндра і головки циліндра;
перевірка і регулювання натягу пасів вентилятора (рис.5.14);
мащення підшипників вентилятора і рідинного насоса;
промивання системи рідинного охолодження.
Щоденно потрібно очищати радіатор від пилу, бруду, рослинних залишків, оглядати герметичність вузлів, з’єднань системи, стан і роботу шторок або жалюзі (зимою) і, при необхідності, усувати підтікання і несправності. Перевіряти рівень охолоджувальної рідини в радіаторі.
Періодично, при ТО-1 через 250 мотогодин роботи необхідно змащувати підшипники рідинного насоса на тих дизелях, де не передбачене примусове їх мащення; перевіряти натяг паса вентилятора.
Рис. 5.14. Місце замірів і допустимий натяг приводних пасів дизеля СМД-19Т.02:
При ТО-3 (1000 мотогодин роботи) необхідно промивати систему охолодження спеціальним розчином для видалення накипу.
При сезонному технічному обслуговуванні необхідно:
При підготовці до зимової експлуатації:
в систему залити антифриз або тосол;
увімкнути індивідуальний підігрівач;
встановити утеплювальні чохли;
перевірити стан і роботу термостата та дистанційного термометра;
При підготовці до літньої експлуатації:
зняти утеплювальні чохли;
вимкнути індивідуальний підігрівач;
промити систему і перевірити охолодну можливість радіатора.
Перед початком роботи двигуна необхідно перевірити рівень
рідини в системі охолодження. Рівень її в радіаторі повинен бути нижче верхньої кромки заливної горловини на 60. 80 мм. У разі необхідності, наприклад, при перегріванні двигуна, рідину доливають. При перевірці рівня рідини в радіаторі після перегрівання двигуна необхідно бути обережним, захищати обличчя і руки від опіків парою і гарячою рідиною. Тому кришку радіатора перед зніманням необхідно накрити шматком полотна і вдягти захисні рукавиці.
У систему охолодження доливають лише м’яку воду або вже використану в системі. Для зменшення накипу воду міняють як можна рідше, використовуючи чисте відро, щоб в систему не потрапили масло або дизельне паливо, які, осідаючи на стінках сорочки охолодження, зменшують її теплопровідність.
Натяг паса вентилятора і насоса контролюють за допомогою пристроїв КИ-13918, КИ-8920 за величиною прогину паса між шківами (див. рис. 5.14).
Контрольні питання і завдання
Будова і робота системи охолодження. Назвіть основні частини системи рідинного охолодження двигуна.
Назвіть прилади та вузли системи охолодження?
В чому полягає технічний догляд за системою охолодження?
Які значення температури води вважаються нормальними для систем охолодження двигунів? Наведіть приклади.
Яке призначення термостата?
З якою метою в кришці заливної горловини радіатора вмонтований пароповітряний клапан?
Як перевірити і відрегулювати натяг ременя вентилятора?
Як видалити накип із системи охолодження?
Як перевірити роботу термостата і дистанційного термометра?
Назвіть причину перегрівання води у системі рідинного охолодження?
Яка несправність пароповітряного клапана призводить до швидкого зниження рівня води у системі охолодження?
Для чого потрібні отвори у диску крильчатки водяного насоса?
Яку охолоджувальну рідину заливають у систему охолодження і у які двигуни? Наведіть приклади.
Які способи регулювання теплового стану двигуна ви знаєте?
Які переобладнання необхідні, щоб запобігти переохолодженню двигуна?
