Як починаються українські народні казки?

Казки мають особливу побудову. У кожній казці є зачин і кінцівка. Найчастіше казка починається словами „Були собі”, „Жили колись”. Закінчується казка теж своєрідно: „Живе собі поживає, лиха не знає”, „Отак вони живуть і хліб жують”.

Яка казка є народною?

Народна казка — жанр фольклору, казка, що виникає та побутує в народному середовищі. Її головними особливостями є наявність традиційних мотивів, персонажів, словесних виразів, та відсутність достеменно відомого автора.

Сучасні українські казки читати

В одному квітучому садочку мешкало багато метеликів, щоправда, деякі з них літали вдень, а деякі – кружляли вночі, купаючись у місячному світлі. Тендітні комахи ніколи не зустрічалися.

Ця казочка присвячена тварині, яка колись давно була зовсім худенькою і стрункою, а також найспритнішою з усіх тварин. А ще вона чудово танцювала та робила це постійно. Це — давня черепаха.

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який, на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його та піклувався.

Якось маленька Оленка посварилася
з усіма своїми снами і більше не хотіла вночі спати.

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який,
на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він
якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його
та піклувався.

Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література.

Мавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни.
Він гостював у свого приятеля – козенятка Боді. Сподобалось
Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне
частування.

У дворі приватного будинку зустрілися троє друзів. Не просто знайомих чи добрих приятелів, а найсправжнісіньких друзів. Одним із них був собака на ім’я Коннор, або Куня, як його ласкаво називали господарі. Другим був величезний білий сусідський кіт на ім’я Пломбір, якого хазяї ласкаво називали… так само - Пломбір.

У затишній коробочці жили собі сірнички. Жили вони дружно і весь час спілкувалися. Особливо вони любили вголос мріяти про користь, яку хочуть принести людям.

Йде український воїн по селу, яке нещодавно звільнила від рашистів українська армія, і зустрічає сивого ченця. Вітається з ним чернець і каже:

– Знаю, воїне, що багато добра ти вже зробив і що багато зробиш іще. Чекає на тебе за це винагорода від Господа нашого, – мовить чернець і старенький зошит воїну протягує.

Сучасні українські казки читати

Дмитрикова домашня тваринка

У одному гарному місті в великому багатоповерховому будинку жив маленький хлопчик. Звісно, жив він не сам, а зі своїми батьками — мамою та татом. Коли він був зовсім маленьким, ще йому одягали підгузки, давали пипку та возили у візочку, то йому вистачало тата й мами. Він любив слухати як мама співає колискові, розказує казки й носить на ручках, а ще йому подобалось, коли тато катає його на гойдалці, возить на візочку та кумедно із ним танцює. Але він пив багато молока, їв багато каші та швидко виріс. І стало йому.

Як полюбити дощ

— Мамо, знову дощ! Я не хочу дощу. Я хочу на вулицю. Мені нудно, — так розпочався день Маринки. І, звісно ж, її батьків. За вікном і справді, як з відра, лив дощ. І жодного сухого місця не було — ні під кущиком, ні під камінчиком. Усе було мокрим, холодним і бр-р-р … слизьким. Неприємно. Жодна парасолька не допоможе. А так хочеться на вулицю, бо ж дощ — не дощ, а літо. То взимку можна мультики дивитись і казки читати, а сьогодні хочеться на вулицю. — Маринко, ну що поробиш.

Хто головніший (Аудіоказка)

«Хто головніший» Віталія Савченко (прочитати друковану версію)Читає: Тетянка Ваценко (послухати на каналі «Казочки для сонь»)Ілюстрація: Ольга Зимина

Наймолодший вітерець (Аудіоказка)

«Наймолодший вітерець» Віталія Савченко (прочитати друковану версію)Читає: Тетянка Ваценко (послухати на каналі «Казочки для сонь»)Ілюстрація: Ніна Князева

Плетиво (Аудіоказка)

«Плетиво» Віталія Савченко (прочитати друковану версію)Читають: Настуня Колодюк, Тетянка Ваценко (послухати на каналі «Казочки для сонь»)

Агрибос і Ко

ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ — ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ — ДЗЕНЬ — ДЗЕЕЕЕЕ — ЕЕЕЕ — НЬ! — Хто-небудь, вимкніть цей будильник. Нічого без причини так рано мене будити. На жаль, пристрій ніхто не вимкнув і він продовжував дзеленчати. Тому, хом’як, протягнув лапку та вимкнув гучний прилад. Цей ручний годинник йому дістався від батька, який той колись знайшов його неподалік від своєї клітки. Знайшов і затягнув до клітки. Затягнув та сховав під ліжечком. А сховав для того, щоб ніхто інший не знайшов. Ніхто, окрім його сина, який зайняв клітку свого батька. З того часу.

Дивна дівчинка

У садочок прийшла дивна дівчинка. Тобто, спочатку ніхто не знав, що вона дивна. Спочатку вона зовсім звичайною здалася. Дівчинка та й дівчинка. Колготи, платтячко, два хвостики й ніс угору. Біляві хвостики та кирпатий ніс. Вихователька Світлана Іллівна сказала: – Це наша новенька, звуть її Таїсія. Тася або Тая. Ми з нею подружимося, і вона з нами теж. Правда, Тася? Новенька струснула хвостиками. Кивнула головою і задерла носика ще вище. За сніданком вона поводилася, як звичайна дівчинка: з’їла і кашу, і котлету, і компот випила. Подякувати не забула. На математиці разом.

Чому не варто боятися дощу

З кожним новим днем сонечко починало пригрівати тепліше. Ніжні промені вже розтопили лід, заграли перші струмочки. Природа оживала від зимового сну. Ось почали прокидатися й перші комахи. Холодну пору провели вони під корою дерев, у ґрунті, шпаринках та інших безпечних місцях. Цікаво, що кожен вид комах зимує по-різному. Семикрапкові сонечка, наприклад, восени збираються в групи й разом шукають місця для спільного зимування. А ось мурахи взагалі не впадають у сплячку і добре почуваються у своїх мурашниках, де є всі умови для їхнього існування. На осяяній світлом галявині, відчувши подих весни.

Як Андрійко в садок не пішов

Жив собі хлопчик, звали його Андрійко, він був слухняний та розумний, гарний хлопчик. І мама в нього була гарна, і тато, і навіть їхня кішка Принцеса дуже гарна була. І квартира у них була гарна, затишна і світла, вікнами на парк і ставок з качечками. Кожного ранку – крім вихідних, звісно, – тато, мама, хлопчик і кішка прокидалися дуже рано і починали займатися своїми справами. Тато і мама на роботу збиралися, Андрійко в садок, а Принцеса, тобто Приня, крутилася у всіх під ногами, нявчала і допомагала збиратися. Потім, умившись і.

Гостинність двох братів

Жили-були на світі два брати Прибезайлик і Сміттєвайло. Прибезайлик завжди підтримував чистоту та порядок, складав всі речі на свої місця. Девіз з яким він ішов життям звучав так :«Порядок в домі — порядок в моїй голові». А Сміттєвайло був повністю протилежним до свого брата. Скільки не намагався Прибезайлик привчити його до порядку — все було марно. Одного разу до братів прийшли в гості друзі. Прибезайлик розсадив їх на місця. Залізинку на стільчик із металу, Пластикашку на пластмасовий стільчик, Паперушку на стільчик виготовлений із паперу, Склобавчика на скляний стільчик, а Оргамінку.