Кому Присвячений сом?

Остап Вишня “Сом” аналіз (паспорт) Рік написання: 1953. Збірка: «Мисливські усмішки». Присвята: «Максиму Рильському». Кеш

Почему сом так называется?

Сом в переводе с киргизского языка означает чистый. Также Киргизия была одной из первых стран бывшего СССР (и первой в постсоветской Центральной Азии), утвердившей собственную национальную валюту. Постановление о её введении было принято Верховным Советом Киргизии 3 мая 1993 года.

Почему именно сом?

Название «сом» вовсе не случайное. Именно так в переводе на кыргызский звучит «рубль». Президент Аскар Акаев, который был идейным вдохновителем введения национальной валюты, уверен, что ввели ее вовремя.

Остап Вишня — Сом (стислий переказ)

За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, (лататтям, лілеями). Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись (тими білими лілеями, й тихо пісню співають.

Чарівна річка Оскіл! А скільки там диких качок! Як сядете на човна-довбанку й попливете тихо єриком, то неодмінно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнів, широконосок. Гуляють качатка, у теплій воді купаються.

Якраз проти радгоспу річище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста. Дід Панько розповідав, що там така глибочінь — і дна не дістанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить — і немає чоловіка. Живуть там величезні соми. Якось дід Панько сидів із паном на березі. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотів крилами і зник під водою, а на тому місці щось як ляпне по воді, ніби чорною лопатою. Сом!

Вирішили дід із паном впіймати того клятого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмажену гуску, прив'язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку. Сидять, дрімають, слухають пісню, що її Христя про пана виспівує. Пан ніби не чує, налигача в руці тримає. Раптом як смиконе! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід — пана. Панько кричить, щоб від пускав, адже налигач все одно до дерева прив'язаний, а пан вирішив поводити сома, щоб стомився. Довго водили, поки й витягли рибину — пудів на п'ять! Розчинили — а там таке, що й поперелякувалися. Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тільки пан його не розшукував, листи писав — немає. А Джой любив у річці купатися. От сом його й ковтнув, усередині нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дід Панько сказав панові, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж він, Панько відповів, що пан сам його з'їв із сомом. Було тоді всім від пана, але й панові було гикавки та нудоти.

Коли діда питали, чи він не бре-бре, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанєєва описано, як в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя. Соми — вони такі, й катера б про ковтнули, та шуму бояться.

Сом — дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповів, що вудив він на. Дніпрі. Раптом повз нього проти води промчав човен — і без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу. Рибалка підплив ближче, а там — дідок переляканий. Однією рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає — заплуталася у волосіні. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне — так і домчав два човни де сусіднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ і зупинитися. Витягли сома, а той завбільшки з човен. Ледь руку дідові не перерізав.

Сом — риба осідла, живе в якійсь ковбані. Найкраще ловиться літніми ночами. Інколи в його череві можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.

Коментарі та пояснення до твору:

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят. Розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м'яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи.

Сом (оповідання Остапа Вишні)

«Сом» Остапа Вишні – оповідання з циклу мисливських усмішок, у якому автор з легким гумором описує процес риболовлі і красу рідної природи. Твір присвячено Максиму Рильському.

Зміст

Тема та ідея твору [ ред. | ред. код ]

Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Осколі й міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя й навіть моторний катер.

Головна ідея: виховання любові до природи.

Композиція [ ред. | ред. код ]

Усмішка складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на річці Оскіл і насолодитися мальовничими краєвидами; у другій дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій ідеться про сома, який тягав за собою моторний човен; у четвертій – про те, чим живляться соми та як їх ловити.

Образи [ ред. | ред. код ]

• людей: оповідач; дід Панько (розповідає про пригоди сома, що живе в річці Осколі); пан; Христя; рибалка; письменник Сабанеєв;

• природи: річка, сом, гуси, собака Джой;

• предметів і явищ: човен, катер, риболовля, розповідь.

Особливості [ ред. | ред. код ]

• розлогі пейзажі

• використання гумору

• ліричне обрамлення твору

• наявність діалогів

Сюжет [ ред. | ред. код ]

Починається твір із запрошення побувати «на річці на Осколі», ніби спону­каючи читача до довірливої розмови. Оповідач перейнятий щирим захватом від краси довколишнього світу — своєрідної ідилії гармонійного поєднання людини й природи. Мова живописного пейзажного опису чарівних місць лагідна, ніжна. Такий ліризм посилюється змалюванням появи на річковому плесі сім’ї чирят: матері й «манісіньких чиряточок», а далі — «качка-крижень з криженятами», легесенькі «болотяні курочки». Усе тут рухається, міниться барвами, звуками, з-по­між яких пробиваються дівочі «різні чудові пісні». Створюється враження від великого живого рухливого організму, яким є природа, і в якому все взаємопо­в’язане, а людина — її невід’ємна частка.

Від лагідних описів оповідач плавно переходить до перестороги небезпеки (вустами діда Панька) — наприклад, про «велику ковбаню», у яку може і «дзвіниця пірнути».

Далі дід розповідає якусь неймовірну історію, яка відбулася «ще за панів» з ве­личезним сомом, який проковтнув і гусака, і собаку панського, і навіть «парового катера». Ця історія змінюється наступною, знову про сома, її розповідає вже «дуже заядлий і дуже справедливий рибалка», й акценти тут інакші — про те, який сом сильний і могутній. Нарешті, картина остання, завершальна, — у цій історії образ сома цілком реалістичний, приземлений — на перший погляд, вона нагадує своєрідну інструкцію з риболовлі сомів. Мабуть, нею можна було б і ско­ристатися, якби не наявний тут відвертий гумор, насмішка з довірливого читача, знову гіперболізація образів і прикметні фантастичні деталі (наприклад, у череві сома може виявитися копчена ковбаса, варений рак і пара «цілісіньких шпротів»).

Як бачимо, у цій усмішці акварельний український краєвид змінюється май­стерним діалогом, влучні деталі супроводжують репліки, описи комічних і фан­тастичних ситуацій. І скрізь є «всюдисущий автор» — усміхнений, іронічний, проникливий. Він кидає одну-дві деталі й мовби спостерігає реакцію читача. Є його щирий захват красою рідної природи, неприхована залюбленість у неї, відчуття казки з дитинства, святковості. Так в Остапа Вишні гумористичний жанр усмішки справді більше нагадує «ліричну поезію в прозі».

Художні засоби [ ред. | ред. код ]

Гіпербола: “Та там з одного набою торік по двадцять чотири качки били.”

Оксиморон: «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись!» — і галопом далі.

Інверсія: “…дикі качки водяться… по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої…”

Порівняння: “…селезень каменем падає в воду, — прекрасний, як казка, у своєму весняному вбранні…”

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Сом: оповідання/Остап Вишня. - Київ: Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2018. - 12 с.
• Українська мова та література: довідник. Завдання в тестовій формі: 1 ч./Олександр Авраменко, Марія Блажко. - Київ: Грамота, 2019. - 438 с.