Яка людина вважається безробітним?

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон).

Хто відноситься до безробітних?

Безробітні (за методологією МОП) – особи, які не мають роботи, активно її шукають і готові приступити до неї впродовж наступних двох тижнів.

Як визначити рівень безробіття формула?

До робочої сили відносять всіх людей, які можуть і хочуть працювати, тобто працюючих і безробітних, але таких, що активно шукають роботу. відсоток безробітної частини робочої сили. Рівень (норма) безробіття = кількість безробітних / робоча сила × 100%.

Ринок праці в Україні: шанси знайти роботу зростають, проте не скрізь

Рівень безробіття в Україні наближається до 30%. У пошуках роботи 2 млн людей всередині країни та 2,7 млн українців, які виїхали за кордон через війну, але готові повернутися й працювати на Батьківщині. Про це під час присвяченої Україні сесії на Всесвітньому економічному форумі в Давосі повідомила перший віцепрем’єр - міністр економіки Юлія Свириденко. При цьому, за підрахунками Міжнародного валютного фонду, реальні зарплати українців, котрі зберегли роботу, торік зменшилися на 27%.

На 2023-ій в МВФ прогнозують подальше скорочення реальних доходів наших співвітчизників, хоча й набагато менше — в межах 2-3%. Щодо показника безробіття, то в Національному банку очікують на незначне поліпшення ситуації - 1,5-2%. Проте маємо розуміти, що при висвітленні питань безробіття та рівня заробітків населення, зазвичай, йдеться про “середню температуру по палаті”. Десь - передовсім, у прифронтових регіонах - ситуація набагато гірша, ніж загалом по країні, а десь ринок праці вже відновився до довоєнного рівня. Подекуди розмір оплати праці впав ледь не до мінімальних значень, тоді як деінде, зважаючи на брак кадрів, роботодавці змушені суттєво підвищувати зарплатню, навіть у доларовому еквіваленті.

Зайнятість-2022: від березневого піке до відновлення майже на половину у грудні

За даними порталу Work.ua, до початку 2023 року ринок праці в Україні після кількаразового падіння відновився на половину від довоєнного рівня. Вакансій нині у 7-8 разів більше, ніж у березні-квітні минулого року. Але до показників торішніх січня і лютого, зі зрозумілих причин, далеко.

Одна з нинішніх особливостей, за висновками аналітиків порталу, - зменшення впливу на показники ринку праці сезонних чинників (зокрема, скорочення взимку ділової активності). На відміну від мирних років, кількість грудневих вакансій порівняно із показниками жовтня та листопада майже не зменшилася, а в деяких сферах навіть зросла. Люди активно шукають роботу, працедавці активно конкурують за хороших фахівців.

Лише на згаданому порталі кількість вакансій у грудні перевищила 53 тисячі проти пікових 100 тисяч на початку минулого року.

Під кінець 2022-го найактивніше відновлювався ринок праці у прифронтових регіонах. У Херсонській області в грудні зафіксовано 66% зростання порівняно із листопадом, у Миколаївській — 34%, в Донецькій — 30%, а в Харківській — 10%.

Та до загальнодержавних лідерів за кількістю вакансій цим регіонам, звісно ж, наразі далеко. Приміром, більше третини усіх розміщених на Work.ua вакансій — понад 15,5 тисяч — припадає на Київську область. Така ж ситуація і на інших кадрових порталах, за винятком місцевих і тих, що орієнтовані на певний регіон. Приблизно по одній десятій з усього числа вакансій припадає на Львівщину та Дніпропетровщину. Поміж лідерів також Одеська й Івано-Франківська області. Причому, якщо в центрі й на півдні ринок праці відновився на 40%, то на Львівщині — на 90%, а на Івано-Франківщині пропозицій роботи вже навіть більше, ніж було у грудні мирного 2021 року.

Не завадили відновленню навіть інтенсивні ракетні обстріли ворогом української критичної інфраструктури. Після незначного падіння порівняно з обнадійливими показниками середини вересня ринок праці в країні знову відновив зростання.

“Роботодавці розуміють умови, що склалися. Ракетні обстріли, перебої з електрикою, відсутність зв’язку, безумовно, впливали на бізнес-процеси, - констатував в ефірі Єдиного телемарафону PR-директор порталу із пошуку роботи Work.ua Максим Пилипенко, - Але ми вміємо адаптуватися. І восени бізнеси це довели. У 2023 році офіси більшості компаній вже адаптовані — закуплено генератори, під’єднано Інтернет, який працює без світла. Компанії створюють у своїх офісах пункти незламності, щоб співробітники могли там працювати. Що ж до тих, хто не має можливості працювати в офісі, то роботодавці також переважно дбають про те, щоб їм було зручно й комфортно. Та сподіваються, що працівники також відповідально ставитимуться до своїх обов’язків і працюватимуть коли буде змога — вранці, увечері чи навіть у вихідні”.

Що ж до професійного розподілу, то від 1,5 тисячі до понад 4 тисяч вакансій є для кухарів (із середньою зарплатою 14 000 грн), водіїв (22 000 грн), бухгалтерів (15 000 грн), менеджерів з продажу (20 000 грн) та продавців-консультантів (із середньою зарплатнею у 12 000 грн).

За оцінками незалежної HR-експертки Тетяни Пашкіної, в структурі вакансій ситуація майже не змінилася порівняно з довоєнною. Як раніше на першому місці були фахівці з продажів, так і зараз. Роботодавцям потрібні люди, які продаватимуь ту чи іншу продукцію. Те ж стосується й айтівців. Роботи для них трохи поменшало, але працедавці активно полюють на фахівців, намагаючись перекупити хороших програмістів, тестувальників, дизайнерів, архітекторів. Багато виробництв поновили роботу хоча б з обмеженнями, понад пів тисячі підприємств релоковані. І там теж потрібні працівники.

Хоча загалом на вітчизняному ринку праці зберігається значний дисбаланс попиту та пропозиції, на одне вільне місце претендують 9 безробітних. Про це на брифінгу в Укрінформі повідомила директорка Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк. При цьому з початку повномасштабного вторгнення рф наша економіка, за її даними, втратила 2,4 млн робочих місць.

Значні перекоси у співвідношенні кількості вакансій до числа резюме від претендентів на відповідні посади зберігаються у таких галузях: страхування (47 резюме на одну вакансію), агробізнес (50), медицина, фармацевтика (53), IT, комп'ютери, інтернет (55), телекомунікації та зв'язок (56), маркетинг і реклама (59), робітничі спеціальності (61).

Утім через те, що більшість претендентів на ці вакансії не є активними (вже знайшли роботу й не видалили свої анкети, переїхали, подали резюме на кілька вакансій одразу, мають роботу, але “закинули вудку”, сподіваючись знайти для себе щось краще), ситуація, за висновками аналітиків, не така вже й критична. При бажанні роботу в цих сферах можна знайти.

Гірша ситуація в галузях, де число претендентів на кожну вакансію перевищує сотню. Як-от, будівництво й архітектура (115 резюме на одне вільне робоче місце), охорона та безпека (145), культура, музика, шоу-бізнес (373!).

При цьому найшвидшими темпами у грудні зростала кількість вакансій (не складно здогадатися) за посадою “майстер з підключення інтернету” - +64% до показників листопада. Також значно побільшало вакансій у патрульній поліції, фінансовій та банківській сфері. Найменша конкуренція за вакансії на посади лікар УЗД та лікар-офтальмолог. Тобто, кожен, хто має такий фах, повертаючись, приміром, із тимчасової міграції, гарантовано може знайти роботу. Хоча, мабуть, наразі ще й не в усіх регіонах.

Ще одна важлива минулорічна тенденція, на яку звертають увагу експерти (частково вона була характерна і для двох попередніх років), - збільшення кількості фрілансерів. Для багатьох дистанційна проєктна робота, без прив’язки до офісу, внутрішніх правил і розпорядків, встановлених роботодавцем, та чітко визначеного робочого графіка — найкращий варіант. Загальна кількість фрілансерів торік зросла на 33%. Найбільше фрілансерів (майже 29%) працюють за напрямом “Дизайн і арт”, понад 20% - в категорії “Робота з текстами” та понад 19,5% - у сфері програмування. Активно зростає попит на фахівців у категоріях “переклади” та “копірайтери”.

Окремо експерти звертають увагу на активізацію шахраїв, котрі намагаються заробити на чужому горі і прагненні за будь-яку ціну знайти роботу. На тлі падіння ринку праці частка пропозицій нечесної роботи неабияк зросла. Зокрема, і через залучення безробітних до сумнівних схем і виманювання коштів з інших наших довірливих громадян та іноземців. Поміж поширених схем — активізація (псевдо)шлюбних агенцій, стріміногових майданчиків, криптошахраїв.

Представники кадрових порталів запевняють: вони намагаються виявляти й видаляти такі “ризикові” оголошення. Але і пошукачів роботи просять пильнувати.

Рівень зарплати: десь — конкурентний, десь — ледь вистачає на прожиття

Як нагадали в Державній службі з питань праці, цього року роботодавці не зобов’язані індексувати заробітну плату працівників. Адже при затвердженні держбюджету-2023 дію відповідного положення Закону “Про індексацію грошових доходів населення” тимчасово зупинили. Таке послаблення - один із заходів, вжитих державою для підтримки бізнесу в умовах війни. До того ж, як відомо, цьогоріч в Україні не змінюватиметься розмір мінімальної заробітної плати. Нагадаємо, останніми роками цей показник переглядали, зазвичай, щонайменше двічі на рік. Тепер же розмір мінімальної зарплати з 1 жовтня минулого року заморозили на рівні 6700 гривень на місяць.

Та це не означає, що працедавці не можуть індексувати (підвищувати) зарплату підлеглим із власної ініціативи — аби підтримати колективи в такі непрості часи або ж бути конкурентними на ринку праці в боротьбі за хороших фахівців. Потреба у збереженні та в пошуку кваліфікованих кадрів нині є визначальним рушієм при підвищенні рівня заробітних плат в Україні. Надто, коли це стосується затребуваних на ринку професій, попит на які в умовах війни не зменшується.

“Щодо оплати праці, то є компанії, які платять доволі високу зарплату. Приміром, аграрії, які мають можливість заробити на експорті. Те ж стосується й ІТ-сфери, де рівень заробітків фактично не змінився”, - констатує Тетяна Пашкіна. Натомість як про “неприємний дзвіночок” вона говорить про те, що все більше роботодавців переходять від виплати гарантованої зарплаті на відрядну оплату, відсоток від виробітку. По-перше, це - менші суми, з огляду на нижчий попит та кількість клієнтів. Також це ризик втрати будь-яких заробітків у період, коли працівник перебуває у відпустці або на лікарняному.

Якщо залишити за дужками посади топ менеджерів і ІТ-фахівців, то найвищу зарплату у грудні пропонували за посадами: водій-міжнародник — 40 000 грн, автомаляр — 35 000 грн, рієлтор — 30 000 грн, дизеліст — 29 000 грн. Найменше готові платити прибиральникам — 8 000 грн, асистентам ветеринарного лікаря та посудомийникам — по 9 000 грн.

За висновками експертів, одразу після повномасштабного вторгнення рф багато роботодавців значно скоротили зарплати своїм співробітникам. Передовсім, за рахунок преміювання та інших додаткових виплат. Але вже до кінця літа більшість власників підприємств повернули винагороду підлеглим на довоєнний рівень. Хоча частину колишніх доходів люди однак втратили — через минулорічну інфляцію, яка, за офіційними даними, перевищила 26%. Біднішими змусила нас почуватися й девальвація гривні — із 26-27 до 40-41 гривні за долар на готівковому ринку.

“Ми стежимо за показником середнього рівня зарплати за вакансіями, які розміщують на нашому порталі роботодавці. Протягом минулого року цей показник становив 15 тисяч гривень. Звичайно ж, залежно від регіонів. Приміром, у Київській області середня зарплата була вищою — 17,5 тисяч гривень. Більшість роботодавців говорять про те, що у нинішньому році передбачають збільшення заробітних плат працівників. Але з поправкою на воєнну обстановку й економічну ситуацію в Україні”, - каже Максим Пилипенко.

Причому, дехто готовий збільшувати оплату праці співробітників навіть на 30%, що за нинішніх рівнів інфляції дозволить зберегти купівельну спроможність працівників. Та як передумову втілення таких позитивних сценаріїв працедавці називають вдалий для України розвиток ситуації на фронті, а також повернення українців з-за кордону та пов’язане із цим відновлення внутрішнього попиту.

До речі, про те, до чого маємо прагнути. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології “Громадська думка після 10 місяців війни”, на зламі 2022 і 2023 років фінансові очікування українців дещо змінилися. Якщо до війни абсолютна більшість (58%) опитаних негативно оцінювали економічну ситуацію в країні, то зараз 53,9% називають її “середньою”.

“Цю парадоксальну зміну в громадській думці, як і інші значні її трансформації, можна пояснити консолідацією та національним піднесенням під час війни. У той же час лише близько третини населення (34,7%) оцінюють свої доходи на необхідному рівні, для того щоб жити нормально", - йдеться у звіті КМІС.

За оцінками респондентів, для того, щоб більш-менш впевнено почуватися фінансово, їхні щомісячні заробітки мають становити в середньому 14 тисяч гривень на одного члена родини. Хоча є й ті, кого влаштовує і 8 тисяч, а також ті, для кого показником достатку є сума в понад 18 тисяч гривень на одну людину.

При цьому приблизно 24% опитаних відповіли, що їхні заробітки приблизно відповідають очікуваним параметрам. Більше половини кажуть, що заробляють куди менше. І лише 10% погоджуються, що отримують цілком достатньо для нормального (без надлишків) життя.

Перспективи і тренди “трудового” 2023-го

В НБУ вважають, що цього року показник безробіття скоротиться до 27% і лише у 2024 році — до 18%. Хоча в експертному середовищі є й дещо оптимістичніші прогнози: через потреби стрімкої повоєнної відбудови країни число вакансій різко зросте. Але маємо розуміти: знайти себе у цьому процесі зможуть далеко не всі, перелік затребуваних професій обмежений. Зокрема, на суттєве зростання зарплат у 2023 році можуть розраховувати ті, хто працюватиме на відновлення: будівельники, енергетики, співробітники оборонних підприємств, частково - медики, аграрії й переробники.

Також нинішнього року, певно, зберігатимуться регіональні дисбаланси. Навіть, якщо війна швидко закінчиться. Не всі релоковані в західні області країни підприємства повернуться до місць колишнього розташування. Декому просто нікуди повертатися через руйнування ворогом виробничої бази, дехто ж знайшов для себе нову нішу і вважає куди перспективнішою діяльність на новому місці.

“У зв’язку з міграцією кваліфікованих кадрів на захід, в інших областях може зберігатися дефіцит кваліфікованих кадрів. Тому поміж пріоритетів на нинішній рік роботодавці визначають для себе найм співробітників, котрі готові навчатися і перенавчатися. Й мова, може, навіть не про те, щоб сідати за книжки і щось вчити, а просто рухатися вперед та розвиватися у своїй сфері. Не дарма ж в Інтернеті жартують, що від’єднання електроенергії навчило українців таймменеджменту краще, ніж будь-які бізнес-тренери. Тому під час опитування роботодавці говорили, що професійне навчання за різними спеціальностями вони розвиватимуть у себе в компаніях. Завдання — наймати людей, які відкриті до нового й готові вчитися”, - каже Максим Пилипенко.

Не все однозначно і з відновленням платоспроможного попиту, від якого залежать як загальноекономічна ситуація в країні, так і заробітки кожного конкретного бізнесу. А звідси — і його спроможність розвиватися та відкривати нові робочі місця. На жаль, сотні тисяч, якщо й не мільйони наших співвітчизників, котрі тимчасово емігрували за кордон, можуть не повернутися додому, адаптувавшись на новому місці. І окреме завдання для держави, про що Укрінформ не раз вже писав, - невідкладно думати над програмами стимулювання повернення як “втікачів” від війни, так і заробітчан, котрі залишили країну ще до буремного лютого. Повоєнна відбудова — хороший для цього шанс.

А доки ним не скористаються, прогнози більшості експертів щодо перспектив відновлення ринку праці в Україні не надто втішні: процес може зайняти від трьох до п’яти років. А для повернення до довоєнних рівнів заробітних плат в доларовому еквіваленті може знадобитися ще більше часу.

З урахуванням цих та інших тенденцій, аналітики Мережі центрів інформаційної підтримки бізнесу визначили оновні тренди, які визначатимуть ситуацію на ринку праці в Україні на початку 2023 року (за збереження теперішньої ситуації на фронті):

1. Роботодавці зі світлом, зв'язком та підтримкою.

“Компанії намагатимуться створювати для працівників відчуття “сильного плеча”. Зокрема, закриватимуть базові потреби (світло, інтернет, тепло), дослухатимуться до запитів працівників. Люди залишатимуться лояльними до компаній, коли бачитимуть їхню підтримку України та відчуватимуть турботу про себе і свою сім'ю”, - пояснюють експерти.

2. Дисбаланс і можлива нестача кваліфікованих кандидатів.

“Багато фахівців виїхали з країни або поки що не бажають розглядати нові пропозиції через нестабільність. Якщо повернення спеціалістів з інших країн не буде, подекуди може виникнути нестача кваліфікованих кадрів, за яких роботодавці змагатимуться”, - попереджають аналітики.

3. Ризик і кар'єра не на часі.

“Зміна роботи під час війни - це додатковий психологічний та фінансовий стрес. Тому кар'єрні й зарплатні амбіції можуть бути відкладені до кращих часів”, - вважають в Мережі центрів інформпідтримки.

4. Робота не по 8 годин, а на результат.

“Ракетні обстріли, вимкнення електроенергії, перебої зі зв'язком - усе це негативно впливає на бізнес. Але бізнес - це система, яка має працювати, незважаючи ні на що. Компанії забезпечуватимуть підтримку та захист співробітникам, які своєю чергою підтримуватимуть бізнес і шукатимуть варіанти працювати, коли є можливість. Процес переходить на другий план, першочерговим стає результат”, - зазначається в повідомленні.

5. Більше можливостей матимуть ті, хто готовий вчитися.

За висновками аналітиків, “відбувається зміна рекрутингу: зі “знайти співробітника, який вже вміє” на “знайти співробітника, котрий має талант і готовність вчитися тому, що потрібно”.

6. Емоційна стійкість як конкурентна перевага.

“Роботодавці почали звертати на емоційний стан кандидата значно більше уваги. Бути відкритим до змін і вміти швидко адаптуватися до ситуації, не втрачаючи ефективності, - важлива конкурентна перевага кандидата зараз і в майбутньому”, - роблять висновок автори дослідження.

7. Скасування “чоловічих/жіночих” професій.

“Зміниться ставлення роботодавців до добору працівників з урахуванням статі. Вони вже розуміють, що професіоналізм не має гендеру, віку та будь-яких інших обмежень”, - підсумували в Мережі центрів інформаційної підтримки бізнесу.

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Підпишіться на нашу безкоштовну розсилку: [email protected].

Робоча сила в Україні: як війна впливає на її майбутнє?

Як війна змінила ринок праці в Україні, як на це реагує приватний бізнес і що робити державі у довгостроковій перспективі?

З початку 2023 триває поступове відновлення ринку праці в Україні. Втім, безробіття залишається вищим за період до початку великої війни та набуває ознак структурного явища.

Зокрема, поглиблюються професійні та регіональні диспропорції, що стримує подальше відновлення зайнятості.

Наслідки війни (руйнування, закриття та релокація підприємств), виїзд біженців за кордон та збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО) створюють ситуацію невідповідності географічного розташування робочих місць та робочої сили. Станом на травень 2023 року рівень безробіття становив близько 20%.

"Центр прикладних досліджень" у партнерстві з "Економічною правдою" за підтримки "Центру міжнародного приватного підприємництва" (CIPE) провели дослідження "Майбутнє української робочої сили". Про що свідчать його результати?

Приватний бізнес стикається насамперед із браком кваліфікованих працівників. Відчувається дефіцит окремих спеціальностей, незважаючи на високий рівень безробіття.

Причини такого явища: 1) виїзд до інших країн кваліфікованих працівників, насамперед жінок, як біженців; 2) мобілізація чоловіків до Збройних сил (до 1 млн осіб працездатного віку).

Камінний хрест на демографії. Скільки людей втратить Україна та як зупинити міграцію?

Паралельно з цим посилюється тінізація ринку праці – зростає кількість працівників без офіційного оформлення і зарплатами "в конвертах". Як наслідок, такі особи не мають соціальних гарантій, їх робочий час не зараховується до трудового стажу.

На збільшення розміру неформальної зайнятості вплинула вимога щодо реєстрації чоловіків у військкоматах для офіційного працевлаштування.

За оцінками Державної служби зайнятості України, станом на березень 2023 року близько 3 млн осіб працювали без офіційного оформлення, що становить понад 20% працездатного населення України.

За умов відсутності значних шоків рівень безробіття буде знижуватись через активізацію економічної діяльності. Процес відновлення економіки України дозволить усунути структурні диспропорції, зокрема завдяки інвестиціям у постраждалі регіони та поверненню біженців та переселенців до своїх домівок.

Великою проблемою, насамперед у середньо- та довгостроковій перспективі, залишатимуться міграційні процеси – кількість українців, які мають статус тимчасового захисту в Європі, наразі складає 5,14 млн осіб.

Ще близько 250 тисяч біженців переїхали до США та Канади . З демографічної точки зору це переважно жінки з дітьми, що значно ускладнює ситуацію з робочою силою в Україні у майбутньому.

Зі зменшенням безпекових ризиків повернення біженців прискориться, але зберігається загроза зворотного руху - об'єднання родин чи пошук роботи за межами України.

Процес старіння населення України буде прискорюватися (станом на 1 січня 2022 р. середній вік в Україні становив 42,2 роки), що зменшить потенціал робочої сили.

Освіта відіграє вирішальну роль у формуванні людського капіталу, особливо в умовах несприятливого демографічного розвитку. Високоякісна система освіти, перепідготовки та професійного розвитку може допомогти зменшити дефіцит робочої сили.

Але зусилля щодо підвищення якості та актуальності освіти, особливо професійно-технічної, вищої та освіти для дорослих, є недостатніми.

Інвестиції в людський капітал, такі як програми перепідготовки дорослих, не були пріоритетом в Україні навіть до війни.

Війна також прискорила знецінення людського капіталу, спричинивши значну колективну психологічну травму, яка ще довго впливатиме на психічне та фізичне здоров’я людей, що у свою чергу вплине на продуктивність праці.

Інша проблема – невідповідність поточного стану підготовки робочої сили потребам економіки. Плани системи освіти щодо підготовки робочої сили, розроблені ще до війни, не змінювались, що ускладнює пристосування до сучасних вимог ринку.

За даними Державної служби зайнятості, однією з головних проблем на ринку праці є професійно-кваліфікаційний дисбаланс і певні диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили.

Нині роботодавці мають найбільший попит на кваліфікованих робітників фізичної праці. Проте серед зареєстрованих безробітних 43% мають вищу освіту, а в деяких великих містах ця кількість досягає 60% і вище.

Причому кількість безробітних серед колишніх керівників, професіоналів і спеціалістів втричі перевищує кількість відповідних вакансій.

Для стабілізації чисельності та продуктивності робочої сили необхідно визначити пріоритетність підготовки спеціалістів насамперед в економічних секторах, які потребують відновлення.

Цей процес держава має здійснювати у тісній координації з бізнесом, який окрім непрогнозованої ситуації через війну, також відчуває знаний кадровий голод.

В рамках дослідження було проведено онлайн-опитування представників малого та середнього бізнесу щодо тих проблем, з якими вони стикаються у пошуку та підвищенні кваліфікації робочої сили. Загалом було опитано 252 власники середнього та малого бізнесу.

Опитування демонструє, що майже всі приватні підприємства стикаються з нестачею працівників. Насамперед бізнес відчуває дефіцит кваліфікованої робочої сили.

Майже 80% респондентів повністю або частково згодні з тим, що нестача кваліфікованої робочої сили є основною перешкодою для економічного зростання України.

Щоб усунути прогалину в навичках, 52% опитаних проводять навчання для своїх співробітників, 40% наймають нових співробітників, а 33% залучають підрядників.

Під час індивідуальних інтерв’ю бізнесмени підкреслювали, що вимушені були самостійно тренувати та підвищувати кваліфікацію своїх співробітників. Причина – невідповідність системи освіти поточним запитам роботодавців.

Майже 80% опитаних не вважають сучасну систему освіти в Україні ефективною для підготовки кваліфікованих кадрів.

Навіть в умовах війни 49% представників малого та середнього бізнесу планують навчати та підвищувати кваліфікацію своїх працівників у короткостроковій перспективі, а 67% – у середньостроковій та довгостроковій.

Україна стоїть перед важливим завданням економічного відновлення та розвитку. Результати дослідження демонструють, щоб досягти цих цілей, необхідно зосередитися на розвитку робочої сили, яка буде здатна забезпечити стійке та стале зростання. Для цього необхідна реалізація наступних кроків:

1. Економічна свобода. Для стимулювання економічного зростання рекомендується зменшити податковий тиск, насамперед, на малий і середній бізнес та полегшити адміністративне навантаження для підприємницької діяльності в Україні.

2. Дерегуляція ринку праці . Продовження існуючих протягом воєнного часу ініціатив з дерегуляції ринку праці та поступовий відхід від радянського законодавства до стандартів ЄС може допомогти зменшити неформальну зайнятість.

Необхідна комплексна реформа трудового законодавства, яка б враховувала вплив нових технологій та ставила пріоритетом підвищення вимог до кваліфікації робочої сили.

4. Освіта та розвиток робочої сили. Політика держави щодо технічної та вищої освіти має бути спрямована на підтримку та розвиток людських ресурсів для реконструкції та інноваційних перетворень у національній економіці.

Необхідно також змінити систему підготовки спеціалістів у напрямку переходу від кваліфікаційних вимог до професійних стандартів, заснованих на компетентності.

Дуальна освіта має бути запроваджена для підготовки молодих фахівців. Розвиток навичок та ефективна реалізація права та доступу до навчання впродовж життя має бути невід’ємною частиною ширшої стратегії економічного зростання та планів відновлення та стійкості. Приватно-державне партнерство може стати важливим стимулом для перенавчання дорослих.

5. Аналіз даних про ринок праці . Використання сучасних підходів та технологій для збору й аналізу даних про навички робочої сили в різних секторах і регіонах (здібності, досвід, бажання професійного розвитку, демографічні показники, потреби в навчанні тощо). Платформи аналізу талантів можуть використовувати цю інформацію, щоб забезпечити навчання та кваліфікацію, що відповідає потребам ринку праці.

6. Політика щодо повернення біженців . Українці, які виїхали за кордон, повертатимуться лише за умов адекватної оплати праці, безпечного робочого середовища, інноваційної моделі розвитку та високого рівня державної підтримки (забезпечення житлом, розвиток інфраструктури).

Важливо надати чіткі інструкції щодо того, куди ці люди повертатимуться та які можливості вони матимуть в Україні. Крім того, чим довше люди залишаються за кордоном, тим важче їх буде повернути. Тому для заохочення їхнього повернення необхідний економічний бум.

7. Імміграційна політика . Окрім заохочення українців повертатися з-за кордону, рекомендується заповнити недоліки робочої сили шляхом залучення іммігрантів з інших країн.

Для цього необхідно спростити імміграційне законодавство: іноземці стикаються з проблемами під час отримання дозволів на роботу, іноземні студенти мають обмежені можливості легального працевлаштування, також існують зобов’язання встановлювати значно вищу заробітну плату для працівників з інших країн порівняно із середньою заробітною платою в Україні.

8. Гендерний фактор. Перегляд гендерних стереотипів у професіях, де домінують чоловіки, і наймання більшої кількості жінок може дати новий погляд на ринок праці.

9. Працевлаштування ветеранів. Мають бути реалізовані масштабні програми допомоги ветеранам, зокрема, ветеранам з обмеженими можливостями в пошуку роботи та отриманні психологічної допомоги.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.