Що це таке прямий розвиток?

Розрізняють два види постембріонального розвитку: прямий, коли виходить організм, подібний до дорослого наприклад у птахів, ссавців, і непрямий — утворюється личинка, яка перетворюється безпосередньо на дорослу особину або через метаморфоз як наприклад у комах.

Хто має прямий розвиток?

Прямий розвиток – новонароджені тварини мають основні риси організації дорослої особини, відзначаються меншими розмірами, та не цілком розвиненими статевими залозами. Даний розвиток зводиться до росту та досягнення статевої зрілості (гідра, малощетинкові черви нематоди, павуки, хрящові риби, ссавці, плазуни).

Який розвиток у риб прямий чи непрямий?

прямий розвиток — народження потомства, зовні схожого на дорослий організм. Приклади: розвиток риб, плазунів, птахів, ссавців, деяких видів комах. Кеш

•1. Чим характеризується прямий розвиток? •2. Чим характери…

Прямий і непрямий розвиток

У багатьох тварин і людини ембріональний період розвитку завершується появою молодої особини, яка в основному подібна до батьківських форм. Такий розвиток називають прямим розвитком. Якщо в процесі розвитку виникає організм, який істотно відрізняється від батьківських форм, то такий розвиток називають непрямим, або личинковим, розвитком, а новий організм називають личинкою.

Прямий, або неличинковий, розвиток характеризується тим, що з’являється організм, подібний до дорослої батьківської форми, але відрізняється від останньої меншими розмірами та не цілком розвинутим статевим апаратом. У таких форм утворення всіх органів спостерігають в ембріональному періоді розвитку, а в постембріональному відбувається ріст, статеве дозрівання і диференціювання функцій. Прямий розвиток поширений серед тварин. Так, серед безхребетних тварин його спостерігають у кишковопорожнинних, багатьох нематод, головоногих молюсків. Прямий розвиток властивий для більшості хребетних: деяким рибам і земноводним плазунам, птахам, ссавцям і людині. Прямий розвиток пов’язаний зазвичай або зі значними запасами жовтка в яйцеклітині та наявністю захисних пристосувань для розвитку зародка, або з розвитком зародка в материнському організмі.

Непрямий, або личинковий, розвиток властивий для багатьох безхребетних — кишковопорожнинних, червів, молюсків, ракоподібних, комах, нижчих хордових, риб (дводишних, деяких кісткових, ганоїдних) і земноводних. Непрямий розвиток тварин характеризується коротким ембріональним періодом розвитку, після якого виникає личинка, здатна до самостійного існування.

Личинка, яка вийшла з яйця, не подібна до батьківської форми; вона побудована значно простіше, ніж доросла тварина, і має специфічні личинкові органи, яких немає у батьківських форм у дорослому стані. Непрямий розвиток організмів пов’язаний з тим, що для повного розвитку й формування особини в яйці недостатньо поживних речовин. Лише перехід личинки до самостійного живлення забезпечує подальший розвиток організму. Проте личинкова стадія розвитку може бути зв’язана не лише з нестачею поживних речовин у яйці. Інколи личинка взагалі не живиться. Це спостерігають лише у випадку ведення батьківською формою сидячого способу життя. Таким чином личинка, яка живе вільно, сприяє розселенню виду. Тривалість личинкового періоду розвитку різна й залежить від ряду факторів, з яких головним є кількість поживних речовин у яйці. Що більше поживних речовин в яйці, то триваліший період ембріонального розвитку й коротший личинковий період, і, навпаки, що менше поживних речовин у яйці, то коротший ембріональний період розвитку й триваліший личинковий період. У таких безхребетних як губки, кишковопорожнинні, війчасті черви, деякі комахи, а також у більшості риб непрямий розвиток здійснюється шляхом поступового перетворення личинки в дорослу форму без суттєвої та різкої перебудови її органів, тобто за типом неповного перетворення. Розвиток личинки з неповним перетворенням зв’язаний з накопиченням доволі значної кількості жовтка в яйці, проте все ж недостатньо для переходу цих організмів до прямого розвитку. Покинувши яйце, личинка під час розвитку з неповним перетворенням лише віддалено нагадує батьківський організм. Перетворення личинки в дорослу форму з повним перетворенням, або метаморфозом, супроводжується руйнуванням, резорбцією, редукцією і перебудовою переважної більшості її тканин та органів. Цей процес не поширюється лише на зачатки нервової й статевої системи. Розвиток з метаморфозом доволі поширений у тваринному світі. Він властивий для безхребетних: губок, гідроїдних поліпів, голкошкірим, комахам та ін., а також хордових: круглоротих, ганоїдних, дводишних, кісткових риб, земноводних. Поступовий перехід від метаморфозу до розвитку з неповним перетворенням й далі до прямого розвитку простежують у ряді сучасних форм безхребетних — черевоногих молюсків, ракоподібних і, очевидно, мав місце у процесі еволюції. Цей перехід також пов’язаний з накопиченням жовтка в яйці, тобто з наявністю резервних поживних речовин для розвитку зародка.

Характерні, риси прямого розвитку:

• 1) живонародження — самка народжує малят (плацентарні ссавці, деякі сумчасті, акули, скорпіони);
• 2) яйцеживородіння — зародок розвивається у яйці в материнському організмі та звільняється від яйцевих оболонок ще в статевих ходах (деякі ящірки, змії, акваріумні рибки);
• 3) яйценародження — зародок розвивається в яйці поза материнським організмом (більшість плазунів, птахи, першозвірі, членистоногі, кишковопорожнинні).

Непрямий розвиток забезпечує важливі біологічні функції:

• 1) розселення виду — сприяє поширенню личинок малорухливих і прикріплених видів, ендопаразитичних організмів (губок, коралових поліпів, двостулкових молюсків, ланцетника, ендопаразитів — плоских червів), які активно або пасивно (за допомогою течій, вітру, інших організмів) розселюються та займають нові ареали;
• 2) вироблення механізму поширення (у паразитів — зараження господарів через шкіру, їжу та різними переносниками; яйця й личинки в організмі господаря мігрують до певних тканин та органів, де й завершується їх розвиток);
• 3) раціональне використання ресурсів різних середовищ — розділення просторово й трофічно дорослих особин та личинкової стадії дає змогу їм жити й використовувати різні середовища. Це спостерігають у земноводних (жаба й пуголовок), прохідних риб (лососеві, річкові вугрі), плоских червів (цикл розвитку відбувається зі зміною господарів), комах із повним перетворенням (гусениця і метелик);
• 4) живлення забезпечує значне збільшення маси тіла на певній фазі розвитку тваринного організму, необхідне для завершення метаморфозу — живильною фазою комах є личинка, а дорослі комахи не ростуть і живляться лише для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих продуктів, деякі не їдять узагалі (шовковичний шовкопряд, оводи).

Типи розвитку тварин: прямий і непрямий

Прямий розвиток характерний для деяких кишковопорожнинних (гідри), малощетинкових червів, деяких ракоподібних (дафнії, річковий рак), павуків, деяких молюсків (прісноводні та наземні черевоногі, головоногі), хрящових риб, плазунів, птахів, ссавців.

Непрямий розвиток супроводжується значними змінами в будові організму, завдяки яким личинка перетворюється на дорослу особину. Личинка — фаза післязародкового розвитку багатьох безхребетних (більшість кишковопорожнинних, плоских, круглих і кільчастих червів, молюсків, комах, голкошкірі тощо) і деяких хребетних (ланцетники, кісткові риби, земноводні тощо) тварин, у яких запаси поживних речовин у яйці недостатні для завершення процесів формування органів та їхніх систем, притаманних дорослій особині.

Прямий тип розвитку цикади (Lyristes plebeja)

Непрямий розвиток відбувається в кілька послідовних етапів (фаз), на кожному з яких тварина характеризується певними особливостями будови та життєвих функцій. Наприклад, у процесі розвитку комах з неповним перетворенням виділяють фази яйця, личинки та дорослої комахи (клопи, бабки, таргани, прямокрилі, воші), а під час розвитку з повним перетворенням — яйця, личинки, лялечки та дорослої комахи (метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи тощо). При цьому особливе значення має фаза лялечки, на якій відбувається докорінна перебудова організму: за участі лізосом перетравлюється більшість внутрішніх органів личинки (травна, м’язова, видільна системи тощо), а з особливих зародкових клітин формуються тканини та органи дорослої комахи.

Непрямий тип розвитку мавританської козявки

Непрямий тип розвитку забезпечує кілька важливих біологічних функцій, які сприяють існуванню виду.

Живильна функція. На певній фазі розвитку тварина отримує найбільше поживних речовин, потрібних для завершення розвитку. У комах цю функцію здійснює личинка (так, гусінь метеликів за час свого розвитку може збільшувати масу тіла в 10 000 разів і більше). Дорослі комахи, як вам відомо, не ростуть і живляться тільки для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих продуктів, а деякі не живляться взагалі, використовуючи запаси поживних речовин, накопичені личинкою (наприклад, одноденки, шовковичний шовкопряд, оводи).

Раціональне використання ресурсів. Різні фази розвитку часто розділені просторово, як за способом, так і об’єктами живлення. Так вдається уникнути надмірного зростання густоти популяції, що могло б призвести до виснаження ресурсів, необхідних для існування виду. Це явище спостерігають у комах, які розвиваються з повним перетворенням, прохідних риб, паразитичних організмів, цикл розвитку яких пов’язаний зі зміною хазяїв, земноводних тощо.

Функція розселення. Личинки багатьох тварин, які ведуть малорухомий чи прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, двостулкові молюски, ланцетники, вусоногі ракоподібні тощо), здатні активно чи пасивно (за допомогою течій, вітру, інших організмів) розселятись, забезпечуючи поширення виду.

Забезпечення зараження хазяїв. Личинки паразитичних видів потрапляють різними шляхами в організм хазяїна. Так, з їжею потрапляють в організм людини личинки котячого сисуна, ціп’яків, стьожака широкого, трихінели; з водою — печінкового сисуна; через шкіру — анкілостоми тощо. В організмі хазяїна вони мігрують до певних тканин чи органів, де завершується їхній розвиток.