Що таке покривні культури?

Як підказує назва, покривні культури – це рослини, які формують ґрунтовий покрив задля певної мети. Зокрема, такі посіви використовуються як фуражні, покращують стан ґрунту та підвищують урожайність основних агрокультур, що вирощують на продаж чи для вживання в їжу.

Що таке рослини сидерати?

Сидерати – це вид швидко зростаючих рослин, які здатні відновити мікрофлору ґрунту, захистити від збіднення його, збагатити мікроелементами, та покращити структуру ґрунту. Вони є безпечним, та природним добривом. Їх можна сіяти навесні, влітку, або восени.

Як утворюються покривні льодовики?

На відміну від річкового льоду, він утворюється не з води, а із снігу. Льодовики утворюються там, де протягом року випадає більше снігу, ніж встигає розтанути. Такі умови створюються лише при від'ємних температурах зими і літа, тобто в полярних районах і в горах вище певного рівня.

Покривні культури — Словник агронома Покривні культури — це сільськогосподарські рослини, які в ранній період їхнього життя вирощують покривом інших …

Покривні культури

Покривні культури — це сільськогосподарські рослини, які в ранній період їхнього життя вирощують покривом інших рослин та підтримують розвиток основної культур.

Це зернові і деякі просапні сільськогосподарські рослини (жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, просо тощо), під покривом яких розвиваються в ранній період свого життя підсівні культури.

Вся інформація по тегу #покривні культури

Основні задачі покривних культур — це захист ґрунту від ерозії, покращення його якості, зменшення кількості бур’янів, через що знижується потреба у застосуванні засобів захисту рослин та добрив. Різноманітність рослинності цілий рік збільшує вміст органічних речовин і вуглецю в грунті, фіксуючи азот в грунті і знижуючи потребу в застосовуваних азотних добривах.

Для руйнування твердого ґрунту та перешкоджання розвитку дрібних бур’янів у холодних кліматичних умовах підійде яре жито чи сорти озимого. Коли потрібно фіксувати азот у ґрунті, вирощують вику. Для залучення корисних ентомофагів та випасу худоби висівають червону конюшину.

Типовими ґрунтопокривними культурами є:

• однорічні трави (сорго, суданська трава);
• овочеві (ріпа, редька);
• дрібні зернові (бобові, жито).

Озимі покривні культури висіваються пізно літом або восени для забезпечення покриву ґрунту у осінній та зимовий періоди. Культуру для посіву потрібно добирати відповідно до кліматичних умов зони. Для фіксації атмосферного азоту і збагачення ним ґрунту часто використовують бобові культури. Найбільш придатною бобовою культурою є вика, а із злакових – жито, їх можна висівати як окремо, так і в суміші. Через зміну кліматичних умов в Україні, що відбуваються у зв'язку з глобальним потеплінням, є сприятливими для озимих культур (подовжується вегетаційний період, пом'якшуються зими та зменшується інтенсивність наростання температур у весняний період). В цих умовах для зменшення виробничих витрат доцільним буде використання посіву дрібнонасінних озимих культур розкидним способом.

Ярі покривні культури вирощують протягом певної частини одного вегетаційного сезону. В цю групу в рівній мірі входять як теплолюбні, так і холодостійкі культури, які можна висівати після різних зернових колосових. До них належать: з групи бобових – горох, соя, буркун, а з не бобових – суданська трава, сорго, гречка.У кожному конкретному випадку необхідно добирати проміжну культуру у відповідності до завдань.

Якщо використання покривних культур передбачає забезпечення готовим біологічно зв'язаним азотом наступні культури сівозміни, тоді варто вибирати вид з родини бобових, наприклад, вигну (вона зв'язує азот і має вузьке співвідношення С:N в рослинних рештках). Якщо покривні культури повинні виконувати роль мульчуючого шару і служити засобом пригнічення бур'янів, тоді варто вибирати вид з широким співвідношення С:N, тобто покривні культури повинні нарощувати велику біомасу та відповідати характеристикам, що забезпечують пригнічення росту бур'янів (суданська трава або сорго).

Вирощування покривних культур (сидератів)

Сидерати (або покривні культури, грінінг, проміжні культури) — це проміжні культури, які вирощують для насичення сівозміни органікою. Вирощування сидератів (так само як впровадження системи no-till, або використання технологій точного землеробства) належить до технологій кліматично-орієнтованого сільського господарства, які покликані зберігати ресурси, та підвищувати сталість рослинницького виробництва.

Використання сидератів дозволяє:

• покращити структуру ґрунту (завдяки розгалуженій кореневій системі рослин);
• запобігати ерозії ґрунтів (на ерозійно небезпечних ґрунтах вирощування покривних культур дозволяє боротись зі змивами, зменшити вітрову ерозію ґрунту);
• покращити якість ґрунту (збільшують відсоток органічних речовин в ґрунті, дозволяючи разом із зеленою масою повертати вуглець в ґрунт);
• зменшити залежність від агрохімікатів (пригнічують розвиток бур’янів);
• збільшити ефективність використання ґрунту.

Треба пам’ятати, що поле працює не лише під час вегетації основних культур. Мікроорганізми ґрунту працюють з живими коренями максимальну кількість місяців на рік. Наявність рослинності — це головний фактор утворення ґрунту, органічної речовини, тож пусті місця в сівозміні треба доповнювати проміжними культурами. Навіть пізньої осені, коли температури повітря опускаються в районі 0 градусів, ґрунт продовжує працювати і на глибині 10-15 см продовжують працювати живі організми.

Які культури належать до сидератів?

До сидератів можна зарахувати всі культури, які не належать до основних культур сівозміни. Широке поширення як проміжна культура отримало жито. У посушливих регіонах Сполучених Штатів класична сівозміна кукурудза-соя з проміжною культурою житом (сидерат під сою). Жито накопичує велику кореневу та наземну масу, може бути сидератом після сої, кукурудзи, соняшнику. Також як проміжні культури можуть використовуватись гречка, просо, сорго.

Інша велика група сидератів — бобові культури, які насичують ґрунт азотом (містять азотофіксуючі бактерії в кореневих бульбах).

Суміші покривних культур

Традиційно українські аграрії використовують в якості проміжних культур редьку олійну, гірчицю, вряди-годи люпин на поганих ґрунтах. Європейська практика пропонує робити суміші (до 8 культур) сидератів для застосування в сівозміні. Суміші розширюють позитивні властивості накопичення органіки.

Який склад сумішей

Склад сумішей підбирається в залежності від умов вирощування.

• розмір та форма насіння (коли різне насіння потрапляє в бункер, важливо щоб воно не розшаровувалось, щоб культури якісно тримались в сівалці);
• треба виключити взаємну конкуренцію культур;
• закладаємо ту кількість кожної культури (потенціал) яка повинна бути присутня на полі.
• інше (врахування кліматичних особливостей, технології вирощування та всього що впливає на те, як будуть поводитись культури).

Зазвичай створенням сумішей займаються професіонали, зокрема компанія Soufflet Agro Ukraine. В разі неправильного формування сумішей можуть виникати різні проблеми, наприклад:

• занадто багато насіння швидкостиглої культури (наприклад, редьки) на початкових етапах росту пригнітить розвиток бобових, які зазвичай повільно стартують;
• включення гірчиці та редьки в певні суміші може призвести до їх перецвітання. Тоді потрібно буде вживати заходи, щоб щось робити з покривними культурами;
• якщо після кукурудзи на зерно посіяти суміш з фацелії, конюшини і ще 1-2 компонентів, то вона підніметься на 10 см і зупиниться. Після пізніх ярих культур треба підбирати такі сидерати, що продовжать розвиватись при низьких температурах. Замість фацелії чи конюшини краще обрати жито, озиму віку, кормові боби або інші більш стійкі культури.

Подекуди аграрії об’єднуються для вирощування сидератів для сумішей.

Самим вирощувати весь набір сидератів для сумішей не вийде. Ми для себе обрали бобовий напрямок — люпин, кормові боби, пелюшка. Бобові сидерати накопичують азот, мають стрижневий корінь, який пробиває орну підошву, залишають легкорозчинні азотисті сполуки, які швидко споживають наступні культури. Вирощуємо для себе і для колег. Завдяки бобовим сидератам розв’язали проблему ущільнення ґрунту на глибині 15 см, коріння пробило ущільнення і відпала потреба в купівлі глибокорозпушувача. Особливо корисний для покращення структури ґрунту люпин (коріння до 1 м).

Рудченко Віталій, керівник ФГ “Бауер-плюс”.

Коли виконувати посів

Суміші сидератів треба сіяти відразу після жнив, протягом 1-5 днів після збирання зернових (пшениці, ячменю та інших). Є декілька технологій посіву. Можна сіяти зерновою сівалкою (прямим посівом). Більш економний метод — це використовувати для посіву розкидач мінеральних добрив, та придискувати на 2-3 см (по технології Mini-Till). Таким чином для сівби використовуються більш продуктивні агрегати.

Коли зрізати сидерати

За своєю суттю вирощування сидератів є інвестицією аграрія у своє поле, тому треба використовувати весь потенціал культур. Суміші треба висівати максимально швидко після жнив, та затримувати їх на полі максимально довго. Добре якщо маємо багато часу після жнив до перших приморозків (2-3 місяці) і є час для розвитку. Підбір має йти за періодом вегетації культур — покривні культури повинні максимально проявити свій потенціал (період до закінчення цвітіння, перш ніж сформується та висиплеться насіння). Не треба заробляти вегетативну масу в ґрунт (особливо якщо зелена маса тільки починає цвісти).

Чи потрібно заробляти сидерати

Раніше технологія вирощування проміжних культур передбачала, що їх треба буде приорати (навіть якщо виросла гірчиця метр висотою). Сьогодні той таки європейський досвід показує, що подрібнену мульчу краще лишати на поверхні ґрунту, або заробити не глибоко, на 2-3 (до 5) см.

Чи потрібно додатково вносити азотні добрива

Підвищення мікробної активності в ґрунті також призводить до дефіциту азоту. Ця проблема також вирішується підбором культур. В зеленій масі співвідношення азоту і вуглецю буде оптимальне для розкладу мікроорганізмів, якщо складається в рівних частинах з бобових, капустяних, злакових культур. Внесення азотних добрив необхідне якщо проміжна культура злакова. Інший можливий вихід — це сіяти бобові трави по соломі зернових.

Попередні роки аграрії відмовлялися від вирощування сидератів через високу вартість переходу. Та сьогодні, зі здорожченням мінеральних добрив та ЗЗР, технологія стає економічно привабливішою.

Матеріал став можливим завдяки підтримці Програми USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО.

Заметили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить нам.