перший номер івана сили у цирку бухенбах

ПЕРШИЙ номер Івана Сили у цирку Бухенбах

Якою була перша робота Івана Сили?

Народився боксер і важкоатлет у 1899 році на Закарпатті в селянській родині. У двадцятирічному віці парубок подався на заробітки до столиці, де спочатку влаштувався оператором корби на завод, а вже потім – вантажником на вокзал, де відробляв добову норму за півдня. Відомим у Чехословаччині Іван Сила став у 20-х роках.

Який перший номер для циркової вистави вигадав Іван Сила?

Який перший номер для циркової вистави вигадав Іван Сила? Забивав цвяхи у стіл.

Ким був перший бій у Івана Сили?

Першим спортивним поєдинком для закарпатця став бій із мандрівним силачем Вілетом, що заробляв собі на прожиток виступами на вуличних аренах. Бій для Вілета скінчився трагічно, його забрали на носилках. Однак тоді Івана помітив тренер Ондржей Нейман. Фірцак називав його «паном професором».

Фірцак Іван Федорович — Вікіпедія Іва́н Фе́дорович Фірца́к — український борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку. 1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака ... See more

Розділ 23: В ЯКОМУ ІВАН СИЛА ВИГАДУЄ ПЕРШИЙ НОМЕР

Усеньку ніч Іван крутився на ліжку, вдихаючи незвичний запах гриму та лаку, яким актори приклеюють вуса та бороди. Він думав про завтрашню розмову, і сон його не брався. Ще і ще раз хлопець у деталях пригадував бій із Велетом, вертався подумки додому, де під батьківською опікою не доводилося сушити голову. Атож, там за нього думали інші…

Раптом йому згадалося, як він носив на собі дітлахів з їхньої вулиці. Тоді на нього залізала купа малечі, і він нагадував ненажерливе ведмежа, якого обліпили розгнівані бджоли. А що як винести на манеж усіх артистів цирку? Це ж ідея! Іван ледве дочекався світанку.

Задум був справді незвичним. Мадам Бухенбах зібрала циркачів.

– Панове! – голосно мовила вона. – Зараз ми спробуємо новий номер. Іван Сила буде виносити з-за куліс увесь наш цирк.

– Еге ж, – роздратовано мовив карлик Піня. Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що природа з нього поглумилася. А може, якраз навпаки: природа помстилася горбунові за те, що він завжди був чимось невдоволений.

– Починаємо! – плеснула в долоні мадам Бухенбах.

Першим на верховинця спритно зіпнувся акробат Фандіґо. Він сів Іванові на плечі, міцно обхопивши його голову колінами. Чорнява красуня Рената легко злетіла по хлопцях нагору і тепер стояла на коліні та плечі свого брата. По інший бік Фандіґо розташувалася танцівниця Мілена, піднявши граціозно догори руку. Залишалися Пандорський та карлик Піня.

– Я ж оголошую номер! – ударив себе по чолі імпресаріо.

Тож Пандорський відпадав. Усі глянули на Піню.

– Я туди не полізу! – показав пальцем карлик на самий вершечок живої композиції. – Навіть не мрійте!

Тоді Іван схопив його за комір куртки і посадив собі на долоню. Піня, на диво, якраз на ній помістився. Тут звідкись узялася мавпочка і, за звичкою, шугнувши на голову карликові, почала його скубти. Всі розреготалися. Особливо затрясся Іван, від чого дівчата нагорі запищали.

– Чудово! – заплескала мадам Бухенбах. – А тепер, мій коханий ведмедику, спробуйте з цією акробатичною групою зробити кілька кроків.

Тримати на собі чотирьох дорослих людей і мавпочку було не так важко, як незвично. Іван остерігався зробити зайвий рух, аби піраміда, основою якої він був, не розсипалася.

– Не бійся, – пролунав згори голос Фандіґо. – Ми ж повітряні гімнасти!

Іван сміливіше ступив і пройшовся через увесь манеж. І ніхто не впав!

– Неймовірно! – аж сяяла з утіхи мадам Бухенбах. – А тепер, ягнятка мої, зробіть усміхнені обличчя. Я сказала – усміхнені, а не ідіотські. Ось так. Феноменально! Іванові Силі – ура!

– Ура! Ура! Ура! – прогукала весело трупа і почала вітати новачка з таким оригінальним номером.

Усім сподобалося, окрім карлика Піні, якому здалося, що його навмисно образили.

– Я тобі цього не забуду! – прошипів він, свердлячи своїми вуглистими очицями щасливого Івана Силу.

Як це не парадоксально, але сумніших істот за клоунів у цирку не буває. Це тільки на арені вони весь час жартують та регочуть, а в житті це, здебільшого, замкнуті й мовчазні люди. Наче всю свою веселість вони заощаджують на виступи.

Ситуація з карликом ускладнювалася ще й тим, що він надто багато пережив. І це зробило його капосним до неймовірності. Всюди він шукав злі умисли. І як не дивно, завжди їх знаходив.