Доки можна сіяти озиму пшеницю?

Оптимальним періодом для посіву озимої культури вважають кінець вересня і початок жовтня (25.09-05.10).

Скільки води потрібно для вирощування 1 кг пшениці?

У рослинництві кількість споживаної води набагато менша. Щоб виростити кілограм бобів, потрібно 4 тисячі літрів води, кілограм сої - 2,1 тисячі літрів та 1 тисяча літрів води на кілограм пшениці.

Що потрібно для вирощування озимої пшениці?

Для формування 5 т/га врожаю озимої пшениці, крім основних елементів живлення, потрібно ще 25 кг кальцію, 20 кг магнію, 15-17 кг сірки, 1,3-1,4 кг заліза, 0,4 кг марганцю, 0,3 кг цинку, 43-45 г міді, 25 г бору, 3,5 г молібдену. Найбільшу потребу озима пшениця має в таких елементах, як мідь, марганець, цинк. Кеш

Розділ 1 організація та сучасний стан розвитку виробництва озимої пшениці в підприємстві

1.1. Місце розташування, розміри, спеціалізація та організаційна структура підприємства

Приватна агрофірма «ПЕТРІВКА» є самостійним господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку, заснованим рішенням засновника на його власності з правом найняття робочої сили. Підприємство створений і діє у відповідності до Законів України «Про підприємства» [17], «Про підприємництво» [16], «Земельним кодексом України» [9] та згідно іншого чинного законодавства України. Засновником підприємства є Новосел Світлана Василівна. Найменування підприємства: Приватна агрофірма «ПЕТРІВКА», скорочене – ПАФ «ПЕТРІВКА». Юридична адреса агрофірми: 39030, с. Петрівка, Глобинського району, Полтавської області. ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області, розташоване у східній частині Глобинського району, за 30 км. від райцентру та за 100 км. до м. Полтава. Вона знаходиться в лісостеповій зоні. Ґрунти родючі, переважно чорноземи. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6  9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Чорноземна зона найбільш освоєна, у ній вирощуються всі районовані сільськогосподарські культури, особливо ефективно ці ґрунти використовуються під зернові високої якості, соняшник, цукровий буряк. Клімат в якому розташована агрофірма помірно-континентальний. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабкими вітрами. Клімат–помірно-континентальний. Зима м’яка з переважно похмурою погодою і частими відлигами. Морози звичайно невеликі. Абсолютний мінімумв січні35 °С. Тривалість безморозного періоду в регіоні в різні роки сильно змінюється і коливається від 155 до 183 днів. Літо тепле, в окремі роки жарке і посушливе. Дні, звичайно, з мінливою хмарністю і слабким вітром; ночі ясні, тихі і прохолодні. Абсолютний максимум температури зареєстрований в липнісерпні +37 °С. Середньорічна температура +812 °С. Це безпосередньо впливає на урожайність сільськогосподарських культур, а в подальшому на прибуток підприємства. Метою діяльності підприємства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізація, насичення ринку якісними товарами та послугами, інші види господарської діяльності для отримання прибутку. Основним предметом діяльності підприємства є: вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, розведення свійської птиці, виконання будівельних, монтажних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та суб’єктам підприємницької діяльності та інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації та здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України та Статутом [20]. ПАФ «ПЕТРІВКА» має відокремлене майно, може від свого імені набувати прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді, а також має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки в банках, фірмову марку і товарний знак, які реєструються в установленому порядку, печатку зі своїм найменуванням. Управління підприємством здійснює його засновник або уповноважена ним особа. Всі рішення засновника є обов’язковими для виконання працівниками підприємства, крім випадків, якщо це рішення суперечить чинному законодавству. Майно підприємства формується за рахунок особистих внесків засновника, прибутків, одержаних від виробничої та комерційної діяльності господарства, а також інших надходжень і власності засновника. Фірма може брати в оренду або користування земельні або майнові паї громадян, має право надавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування, належне йому на праві власності, майно. Статутний фонд складає 7081230 грн, який формується за рахунок разової передачі засновником майна і коштів, що є його власністю. Підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником та власниками земельних паїв або набуті. Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь втаблиці 1.1 на основі фінансової звітності ПАФ «ПЕТРІВКА» (додаток В). Таблиця 1.1

Організація виробництва зерна

Збільшення виробництва зерна — найважливіше народногосподарське завдання і від його розв'язання залежить розвиток усього сільського господарства, а також рівень добробуту народу.

При організації основних виробничих процесів, а також для складання робочих планів у рільництві використовують технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. В організації виробництва зерна основними є два періоди: підготовка грунту і сівба; збирання врожаю. Важливу роль відіграє раціональна організація кожного виробничого процесу. Саме це визначає рівень економічної ефективності виробництва.

Оранка — основний процес обробітку грунту, від якого значною мірою залежить урожайність. Оранка може бути полицевою й безполицевою. її слід виконувати з дотриманням таких вимог: оптимальні строки і глибина; добре прилягання стикових гребенів та подрібнення скиби; прямолінійність борозен; повне загортання гною й післяжнивних рослинних решток; мінімальна кількість розгінних борозен та звальних гребенів; добре розорювання кінців гонів і поворотних смуг тощо.

Оранку здійснюють загінним способом. Тому спочатку поле потрібно розбити на загінки, які можна зорати за 2—3 дні. При виконанні робіт загінним груповим методом площу потрібно збільшити відповідно до кількості агрегатів. Оптимальними є прямокутні загінки із співвідношенням сторін 1 : 8—1 : 10. Ширину загінки визначають за формулою , де Ш — ширина загінки, м; Д — довжина поля, м; а — ширина захвату агрегату, м; р — радіус повороту агрегату, м.

Орють поле усклад та врозгін. По краях його треба залишити поворотні смуги на чотири ширини захвату агрегату, які розорюють останніми. На оранці використовують п'яти- і чотирикорпусні начіпні плуги з тракторами ДТ-75, Т-150, восьми- та дев'ятикорпусні плуги з енергонасиченими тракторами (Т-150, К-700А, К-701), а також трикорпусні начіпні з тракторами МТЗ. Для безполицевого обробітку використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі КПГ-2-150, КПГ-250.

Сівба — один з найважливіших і найскладніших виробничих процесів у рослинництві. Від її якості значною мірою залежить урожайність сільськогосподарських культур. Тому необхідно своєчасно підготуватися до неї. Для цього на період підготовки грунту й сівби складають робочі плани по кожному виробничому підрозділу (бригада, загін, ланка), а також по підприємству в цілому. Згідно з робочим планом слід укомплектувати кожний підрозділ технікою, а кожний агрегат — обслуговуючим персоналом. Потрібно також розробити чітку систему матеріального заохочення виробничих підрозділівта окремих працівників. Доцільно скласти щоденні маршрути переміщення посівних агрегатів.

Щоб високоякісно провести сівбу, необхідно дотримуватися відповідних агротехнічних вимог: оптимальні строки та норми висіву; рівномірне загортання насіння на потрібну глибину; прямолінійність рядків; нормальна ширина міжрядь; відсутність огріхів і просівів. Можна застосовувати такі способи сівби, як рядковий, вузькорядний, широкорядний, перехресний, діагонально-перехресний та ін.

Під час сівби використовують загінний або човниковий спосіб руху агрегату. При цьому важливо зменшити затрати праці на заправлення сівалок, тому відстань між пунктами заправлення визначають за формулою:

де В — відстань між пунктами заправлення сівалок, м; К — коефіцієнт використання місткості ящика сівалки; Н — норма висіву, кг/га; а — фактична ширина захвату агрегату, м; М — місткість ящиків сівалок, кг.

При сівбі доцільно організувати процес за погодинним графіком, коли перед початком роботи механізаторам зазначають час на проходження одного гону, а також на заправлення сівалок і повороти. Це дає змогу здійснювати самоконтроль за виконанням денного завдання.

Високоефективною є організація сівби на основі створення посівних загонів та комплексів. До складу комплексу входять такі ланки: підготовки поля до сівби; заправлення сівалок насінням і добривами; сівби; технічного обслуговування; культурно-побутового обслуговування.

Зернові висівають сівалками СЗ-3,6, СЗА-3,6, СЗТ-3,6. Залежно від довжини гонів посівні агрегати складаються з 1—5 сівалок і відповідно до цього добирають трактор. Для заправлення сівалок використовують автонавантажувачі АС-2УМ, а також списані зернові комбайни.

Збирання врожаю — найскладніший і найвідповідальніший процес, на який припадає більше половини витрат на виробництво зерна. Тому заздалегідь потрібно розробити відповідні робочі плани, графіки маршрутів руху комбайнів, виконати іншу підготовчу роботу.

Збирають зерно прямим комбайнуванням, роздільним двофазним способом (хліби скошують у валки, які потім обмолочують комбайнами), роздільним трифазним способом (хлібну масу скошують і подрібнюють разом із соломою, транспортують на тік, а потім обмолочують й очищають). Найбільшого поширення набуло роздільне двофазне збирання, коли хлібну

масу в фазі воскової стиглості скошують у валки, а через З—5 днів обмолочують. Для низькорослих та зріджених хлібів, а також у зонах із нестійкими кліматичними умовами роздільне збирання не рекомендується.

Відповідальним є вивезення зерна з поля. Бункер комбайна краще розвантажувати на ходу. Щоб своєчасно це зробити, визначають час його завантаження за формулою:

де Ч — час завантаження бункера, хв; М — місткість бункера, ц; У — урожайність, ц/га; Ш — швидкість руху комбайна, км/год; а — ширина захвату комбайна.

Збиральні агрегати повинні бути забезпечені достатньою кількістю транспортних засобів, які встановлюють за формулою:

де К — кількість транспортних засобів; У — урожайність, ц/га; П — продуктивність комбайна, га/год; Ч — час одного рейсу, год; В — вантажопідйомність однієї транспортної одиниці.

Якщо транспортних засобів недостатньо, використовують бункери-нагромаджувачі (причепи), які тракторами транспортують у поле, а навантажені зерном причіплюють до автомобілів.

Значні витрати припадають на збирання соломи, її збирають різними способами: 1) подрібнена солома нагромаджується у причепленому до комбайна візку, а потім трактором її перевозять до місця зберігання; 2) солому вкладають на стерню з наступним підбиранням і пресуванням у тюки; 3) солома нагромаджується у копнувачі, з якого її розвантажують на стерню, а потім за допомогою волокуш транспортують до місця скиртування.

Прогресивним є груповий метод роботи збиральних агрегатів, особливо при організації збирально-транспортних загонів або комплексів. У їхньому складі створюють такі ланки: підготовки полів до збирання; комбайново-транспортні; збирання незернової частини врожаю; післязбиральної доробки зерна; первинного обробітку грунту; технічного обслуговування; культурно-побутового обслуговування. Розмір цих загонів і комплексів залежить від площі зернових, наявності відповідної техніки й транспортних засобів та інших умов. Вони дають змогу значно підвищити продуктивність агрегатів і скоротити строки збирання.

Для скошування хлібів у валки, крім комбайнів, використовують жатки ЖНС-12, ЖВН-6, ЖШН-6 та ін.; для обмолоту й прямого комбайнування — комбайни СК-5 "Нива", СК-6 "Колос", "Дон-1500" тощо; на відвезенні подрібненої соломи — візки 2-ПТС-4 із трактором МТЗ; на скиртуванні — стогоклад СНУ-0,5; для доробки зерна — зерноочисно-сушильні комплекси КЗС-40, КЗС-20Ш та іншу техніку. Таким чином, у сільськогосподарських підприємств є необхідні технічні засоби, а також різні матеріали (високоякісне насіння, добрива, пестициди тощо) для впровадження індустріальної технології виробництва зерна.

Велике значення має освоєння інтенсивних технологій, які враховують біологічні властивості рослин за фазами їхнього розвитку. При цьому зважають на такі об'єктивні фактори впливу на врожайність: високоврожайні сорти і гібриди; сівба після найкращих попередників у сівозміні; високий рівень забезпеченості рослин елементами живлення; порційне внесення азотних добрив протягом вегетації на основі даних ґрунтової та рослинної діагностики; використання ретардантів (сполук проти вилягання зернових культур, для підвищення морозостійкості тощо); меліорація; високоякісне виконання технологічних операцій; застосування інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб та ін. Завдяки цьому виробляється максимум високоякісної продукції, знижуються витрати.

Про високу ефективність інтенсивної технології свідчать показники окремих підприємств (табл. 1).

Як бачимо, деякі підприємства при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією майже подвоїли урожай. Відповідний ефект дає застосування такої технології при вирощуванні інших культур.

1. Результант впровадження інтенсивної технології вирощування озимої пшениці