Що означає слово оздоблення?

Семантичні властивостіРедагувати надати кому-, чому-небудь гарного вигляду за допомогою яких-небудь прикрас; прикрашати. зробити яскравішим, виразнішим чи більш вишуканим, вигадливим (мову, стиль). зробити повнішим, багатшим, змістовнішим. немає прикладів застосування.

Що означає слово оздоба?

Тлумачення, значення слова «оздоба»: ОЗДО́БА, и, жін. 1. Те, що оздоблює кого-, що-небудь; прикраса.

Як декор може розміщуватися на площині?

Існують тотальний, локальний, контрастний, хаотичний способи розміщення декору. У тотальному способі розміщення декор заповнює всю площину виробу, що декорується. У локальному способі декор знаходиться в одному місці - композиційному центрі й таким чином формує художній образ виробу.

ОПОРЯДЖЕННЯ – Академічний тлумачний словник … Академічний тлумачний словник (1970—1980) ОПОРЯДЖЕННЯ, я, сер. 1. Дія за значенням опорядити 2, 3. Закінчувалось опорядження польового стану (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 276); Слід рішуче ...

Словник української мови

ОПОРЯДЖАТИ, аю, аєш і рідко ОПОРЯДЖУВАТИ, ую, уєш, недок. , ОПОРЯДИТИ, джу, диш, док. , перех.

1. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом, загадує та й опоряджає і сама до всього береться (Марко Вовчок, I, 1955, 117) ; Сухобрус опоряджував нове хазяйство своїх зятів (Нечуй-Левицький, I, 1956, 374) .

2. Готувати, налаштовувати що-небудь. Одійшла від кабиці і стала опоряджати стола (Михайло Стельмах, Правда. 1961, 137) ; Тим часом, як молодиці бгали коровай, Прокопович опоряджував клуню (Нечуй-Левицький, III, 1950, 74) ;
// Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду. Учительська мала й зовсім вигідний вигляд: .. усе аж блищало і здавалося тільки відповідною рамкою до тієї хазяйки, що так уміло все те опорядила (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 101) ; Вона по-жіночому опорядила постіль хворого, завісила лампочку. прибрала кімнату (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 52) ;
// Поправляти що-небудь на собі (одяг, зачіску і т. ін.). [Лариса (Опоряджає зачіску):] Чого ж ви його в коридорі тримаєте? (Іван Микитенко, I, 1957, 253) ; Він.. відклав грушку набік, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всіх (Олександр Довженко, I, 1958, 67) ;
// Збирати, споряджати, ладнати когось куди-небудь. Як тільки чорне знамено, вісник смерті, з'явилося над стінами города, .. боярині й воєводині жони кинулись до княжого терема, звідти залунали їхні сумні, розпачливі крики, — вони опоряджали й збирали княгиню в далеку дорогу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 433) ; — Спочинь, опоряди себе, незабаром поїдеш у Бухарест (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 208) ;
// Складати, збирати що-небудь (речі і т. ін.). Фронт подався. Станіслав кинули раптово. Анатоль не встиг навіть опорядити своєї валізки (Яків Качура, II, 1958, 390) .

3. спец. Обробляти, надаючи готового, закінченого вигляду. Опоряджуючи робочі приміщення, слід брати до уваги здатність кольору викликати втому зорового аналізатора (Знання та праця, 9, 1965, 10) ; Замовкає гуркіт, механізатори розбирають баштовий кран: будинок змонтовано. Лишилось його опорядити (Вечірній Київ, 27.VII 1951, 3) .

Словник української мови

1. Дія за значенням опорядити 2, 3. Закінчувалось опорядження польового стану (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 276) ; Слід рішуче відмовитись від внутрішнього опорядження приміщень зайвими різними карнизами, розетками, ліпкою (Архітектура і будівництво, 6, 1955, 6) .

2. спец. Сукупність механізмів, пристроїв, знарядь і т. ін., необхідних для чого-небудь; устаткування, обладнання. Вони ще не обросли опорядженням — ці судна, які народжуються на стапелях (Вечірній Київ, 27.I 1966, 1) .