Як Нарізать різьбу?

Різьбу нарізують на свердлильних і спеціальних різьбонарізних верстатах, а також вручну. При ручній обробці металів внутрішню різьбу нарізують мітчиками, а зовнішню — плашками. Мітчик складається з робочої частини і хвостовика. Робоча частина — це гвинт з кількома поздовжніми канавками. Кеш

Який повинен бути отвір для нарізання різьби?

Велике значення має правильний вибір діаметра отвору, підготовленого для нарізування різьби. Якщо діаметр більший, ніж треба, то внутрішня різьба не матиме повного профілю. За меншого діаметра отвору вхід мітчика в нього утруднений, що призводить або до зривання різьби, або до заклинювання й ламання мітчика.

Що таке нарізання різьби?

Нарізанням різьби називається її утворення зняттям стружки (а також пластичним деформуванням ) на зовнішніх або внутрішніх поверхнях заготовок деталей.

Нарізання різьблення плашкою - Irinin Journal

Плашка (інструмент для нарізання різьби)

Пла́шка, або гвинторі́з [1] — інструмент для нарізання різьби на зовнішніх циліндричних поверхнях деталей (болтах, гвинтах, шпильках та інших деталях).

Плашки виготовляють суцільними та розрізними. Основну роботу різання виконує забірна частина плашки, як у мітчика. Плашки виготовляють із сталей марок Р9, 9ХС, 9Х. Твердість плашок повинна бути HRC 58. 62. [2]

За державним стандартом випускають плашки для нарізання зовнішньої різьби діаметром від 1 до 76 мм.

Для тримання та обертання плашок використовують воротки [3] або плашкотримач.

Види плашок [ ред. | ред. код ]

За формою зовнішньої поверхні плашки бувають:

Найбільш широко використовуються круглі плашки, вони найбільш технологічні та доволі прості в експлуатації. Їх виготовляють з калібрувальних прутків швидкорізальної сталі на токарних пруткових верстатах-автоматах.

Розрізняють плашки для накочування різьби (накачувальні) шляхом пластичного деформування металу заготовки роликами або прямокутними призмами, які мають профіль, протилежний профілю різьби, що нарізається.

Розміри стержнів для нарізання метричної різьби плашками [2]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

1. ↑Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
2. ↑ аб Ю.О. Боровков, , С.П. Легорнєв, Б.А. Черепашенець (1985). Технічний довідник учителя праці. (укр.). Київ: Радянська школа. с. 112 – 113.
3. ↑ Сост. Г.Б. Волошин; під ред. В.Т. Маматова (1986). Справочник по оброботке металлов (рос.). Київ: Радянська школа. с. 138.

Це незавершена стаття про металообробку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .