Як регулюється робота органів травної системи?

Як регулюється робота органів травної системи? З допомогою нервово-гуморальної регуляції та взаємодія між органами травлення.

Як відбувається процес регуляції травлення?

Травлення в людини регулюється електрофізіологічними процесами нервової системи та хімічними впливами ендокринної й імунної систем. Діяльність початкових частин травного тракту : ротової порожнини, слинних залоз, стравоходу - підпорядкована тільки нервовова регуляція. Кеш

Як проходить свій шлях їжа?

Подрібнена їжа переходить через глотку і стравохід у шлунок. Тут вона перетравлюється під дією шлункового соку. Виробляє рідину — жовч, яка знешкоджує різні отруйні речовини. Виробляє підшлунковий сік, який потрапляє в тонку кишку.

21.3: Процеси та регуляція травної системи ... Oct 27, 2022 · Вікові зміни в травній системі починаються в роті і можуть вплинути практично на кожен аспект травної системи. Смакові рецептори стають менш чутливими, тому їжа не така апетитна, як колись.

Основні принципи механізмів регуляції процесів травлення

Травний конвеєр функціонує завдяки складній системі регуляторних механізмів, що складаються з нервово-рефлекторних і гуморальних ланок. Ці механізми забезпечують процеси поєднання моторики, соковиділення, контролю над перетравлюванням й усмоктуванням речовин. Ще 100 років тому І.П. Павлов виділив три типи ефекторних впливів регуляторних механізмів: функціональний, судиноруховий і трофічний. Перший тип полягає в запусканні або зміні, коригуванні тієї або іншої основної функціональної активності органа. Другий - у зміні рівня кровопостачання відповідно з функціональною активністю органа. Третій тип впливу передбачає різноманітні зміни трофічних процесів у секреторних клітинах, приведення їх у відповідність до конкретного рівня функціонального стану органа.

Рефлекторна регуляція

Процеси травлення регулюють комплекси безумовних (БР) й умовних рефлексів (УР). Безумовний рефлекс починається з подразнення різних рецепторів ротової порожнини й інших відділів травного тракту. Можна виокремити такі закономірності, пов'язані з поширеністю рефлекторної відповіді при подразненні рецепторів:

• o що оральніше розміщено рецептор, то більша частина нижчих відділів травного тракту утягується у відповідну реакцію;
• o що каудальніше розміщено відділ подразнення, то локальніший його рефлекторний вплив. Наприклад, у кишках виявляються переважно місцеві рефлекси.

Умовно-рефлекторна регуляція формується в процесі розвитку організму на вид, запах їжі, ситуацію, час її вживання. Подібні рефлекси виражені більшою мірою у верхній частині травного тракту. У міру віддалення від ротової порожнини значущість цих рефлексів поступово знижується. Так, умовні рефлекси найбільше регулюють виділення слини, дещо менше - соки шлункових залоз, печінки, підшлункової залози. Практично немає умовно-рефлекторної регуляції виділення соку кишковими залозами.

Загальну закономірність впливу механізмів регуляції на функції травного тракту можна сформулювати таким чином: подразник (власне їжа, її запах, вигляд) як безпосередньо на місці дії, так і в каудальному напрямку посилює активність моторного й секреторного апаратів, сприяє безпосередньому процесу травлення і розвитку стану готовності органа до подальшого надходження їжі (превентивний вплив). У краніальному напрямку, звідки їжа вже пішла, навпаки, спричинюється гальмування усіх процесів травлення. Але якщо їжа в будь-який відділ травного тракту надходить недостатньо підготовленою, тобто недостатньо переробленою на попередньому етапі, евакуація подальших частин харчової грудки (хімусу) затримується. При цьому збільшується секреція соків у цьому й вищому відділі, що по змозі компенсує недостатнє попереднє перетравлювання їжі й сприяє кращому обробленню подальших її порцій.

Рефлекторна регуляція процесів травлення здійснюється:

• 1) місцевими рефлексами (рефлекторні дуги замикаються в гангліях, розміщених у самому органі або поблизу від нього);
• 2) рефлексами за участю різних структур ЦНС, за допомогою мозкового харчового центру.

Підслизове нервове сплетення регулює не лише моторну, а й секреторну функції. Між м'язовими шарами розміщене міжм'язове нервове сплетення, що регулює моторику органів травного тракту. Причому в зазначених нервових сплетеннях містяться всі структурні елементи, необхідні для місцевої рефлекторної регуляції. До органів травного тракту підходять також і нерви вегетативної нервової системи (симпатичні й парасимпатичні). А там, де є скелетні м'язи, іннервація здійснюється соматичними нервами.

Нервові сплетення самих кишок мають як аферентні, так й еферентні механізми, що забезпечують виникнення місцевих рефлексів. І в них при надходженні їжі зароджуються ПД, що запускають перистальтичні скорочення м'язів. Значення вищих відділів вегетативної нервової системи зводиться до коригування місцевих рефлексів залежно від стану інших відділів травного тракту, усього організму.

Точно окреслити місце розташування центру травлення важко. Для кожного відділу травного тракту він може локалізуватись у різних структурах ЦНС, від кори півкуль великого мозку до сакрального відділу спинного мозку, де розміщені нейрони, що координують процес дефекації. Однак на особливу роль заслуговує стовбур мозку, місце розташування нейронів, що започатковують блукаючий нерв. Цей нерв може бути як сенсорний, так і ефекторний для більшості відділів травного тракту.

Для регуляції процесів травлення в конкретному відділі травного тракту формується свій центр регуляції. Так, процеси захоплення, жування і ковтання, а також дефекації (у здійсненні їх беруть участь посмуговані м'язи) можуть відбуватися як без участі свідомості, так і за активного втручання кори півкуль великого мозку. її участь у регуляції інших відділів травлення менш значуща. Однак і тут можна виробити умовні рефлекси, що свідчить про "доступність" і цих відділів впливу кори півкуль великого мозку. Еферентними шляхами рефлекторних впливів вважають симпатичні й парасимпатичні нерви.

Гастроінтестинальні гормони

Хімічні й механічні подразники їжі є також стимулом для синтезу гормонів безпосередньо в травному тракті. Вони отримали назву гастроінтестинальних гормонів (ГІГ; табл. 13). Виявлено понад десяток різновидів клітин, що належать до АРІЮ-системи, розміщених дифузно в слизовій оболонці шлунка, тонкої кишки, підшлункової залози.

Таблиця 13. Основні біологічні властивості деяких гастроінтестинальних гормонів

Місце утворення

Характер впливу

С-клітини, печера

Секреція HCL, моторика шлунка, трофіка

Циркулювальний

Б-клітини, дванадцятипала, тонка кишки

Секреція бікарбонатів, пригнічення секреції HCl

Холецисто-кінін-

панкреозимін (ХЦК-ПЗ)

І-клітини, дванадцятипала, тонка кишки

Моторика жовчного міхура, жовчоутворення, ферменти підшлункової залози, шлунковий сік

Панкреатичний пептид (ПП)

Підшлункова залоза

Секреція HCl, соку підшлункової залози

Шлунок, тонка кишка

Секреція HCl, соку п ідшлу нкової залози, гастрину та холецис-токініну (ХЦК)

Нейротрансмітер

Соматостатин

підшлункова

Гальмування секреції соків шлунка та підшлункової залози, гастрину, інсуліну і глюкогену

Циркулю вальний і панкреатит

Місце утворення

Характер впливу

Шлунковий інгібуючий пептид

Гальмування секреції HCl, стимуляція секреції кишкового соку, інсуліну

Циркулювальний

Б-клітини, дванадцятипала, тонка кишки

Стимуляція евакуації зі шлунка та перистальтики кишок

Субстанція Р

Стимуляція перистальтики кишок, виділення соку підшлунковою залозою, слини

Нейротрансмітер

Ще не всі ПГ виділено в чистому вигляді. На сьогодні най в и вченішими є пептиди. Структурна особливість багатьох з них полягає в наявності загальних послідовностей амінокислот. У зв'язку з цим імовірне деяке дублювання функцій: ті самі функції можуть виконувати подібні за структурою гормони. У травному тракті гормони впливають на секрецію іонів і води, регулюють синтез і секрецію травних ферментів. Деякі гормони впливають на трофіку і моторну активність різних органів, беруть участь у регуляції всмоктування.

ГІГ можуть справляти місцевий, паракринний вплив шляхом дифузії від місця утворення до прилеглих клітин-мішеней травного тракту і кровоносних судин. Але всмоктуючись у кров і циркулюючи впродовж кількох хвилин (це короткочасні сполуки), вони можуть надходити до відносно віддалених клітин або органів травного тракту. Вплив ГІГ на клітини опосередковується через взаємодію їх з відповідними рецепторами мембран. Рецептори до зазначених пептидів виявлено і на нейронних структурах органів травлення, що засвідчує співучасть їх у рефлекторній регуляції.

Крім того, ГІГ із кров'ю можуть надходити й до інших систем організму (гуморальна регуляція). Беручи участь у регуляції функцій ЦНС, ендокринних залоз, впливаючи на обмін речовин, гормони травного тракту є "повноправними" гормональними регуляторами функцій усього організму. Такі гормони, як гастрин, холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ), ВІГІ, речовина Р, енкефаліни, бромбензидиноподібний пептид, нейротензин, виявлено в клітинах ЦНС. У ЦНС, а також у структурах серцево-судинної системи, містяться рецептори до ПГ. У нейронних ланцюгах вони виконують функцію допоміжних медіаторів, що модулюють дію "основних".

Таким чином, у травному тракті регуляторну функцію виконує складний комплекс біологічно активних сполук, власних гормонів, місцевих рефлекторних дуг й еферентних нервів (симпатичних, парасимпатичних).

травна система

Орган, в якому відбуваються початкові етапи травлення та всмоктування речовин:

Біологічно активні речовини, що утворюються в клітинах травних залоз і розщеплюють їжу в травному каналі, - це:

Яка залоза Не відноситься до травної системи:

З розчином йоду ця сполука набуває синього кольору:

Прозора рідина, що має кислу реакцію;

Безбарвна рідина лужної реакції,що містить ферменти: трипсин, ліпази, амілази

Секрет, під дією якого жири розпадаються на дрібненькі краплинки, активуються ферменти, посилюється рухова активність кишок, всмоктуються жиророзчинні вітаміни, затримуються гнильні процеси й знешкоджуються бактерії;

Секрет у вигляді безбарвного розчину неорганічних та органічних сполук слаболужної реакції..

Основними функціями печінки є такі: