композиція в дизайні
Що таке композиція в дизайні?
Композиція — це поєднання окремих елементів у цілісний твір, що втілює певну ідею. Кеш
Що таке композицію?
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Навіщо потрібна композиція?
Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому.
Композиція в дизайні. Елементи композиції. Зазвичай, виділяють трійку базових видів композиції. 1. Фронтальна - передбачає заповнення зображенням всієї площини. Як правило, використовується при створенні орнаментів, килимів, мозаїки тощо. 2. Об 'ємна - відноситься до тривимірних видів мистецтв (архітектура, … See more3. Композиція в дизайні
Кожен рукотворний предмет, залежно від своєї конструкції та форми, набуває певних композиційних властивостей. Композиція (від лат. compositio - складання, створення) - це побудова цілісного витвору, всі складові якого гармонійно узгоджуються. її основними формоутворюючими засобами є:
- об'ємно-просторова структура і тектоніка предмета;
- властиві об'єкта, масштаб, пропорції, ритм і метр;
- контраст або нюанс формоутворення;
- симетрія чи асиметрія побудови, організації або оздоблення предмета;
- колорит об'єкта, загалом, та його окремих частин, зокрема;
- фактура і текстура матеріалу, з котрого виготовлено предмет. Об'ємно-просторовою структурою композиції називається естетично-осмислена взаємозалежність форми об'єкта від його внутрішньої будовита зовнішнього предметного оточення. Вона укладається на засадах внутрішньої та зовнішньої гармонійності, котрі мають бути притаманні рукотворній -штучній, формі.
- Передусім потрібно обрати центр композиції. Для цього спочатку здійснюється групування її елементів за однорідними ознаками (формою, функціями, фактурою, кольором) і виявляється найбільш важлива для реалізації задуму однорідність. Саме вона відіграватиме роль центру композиції, який слід підкреслити, виділити, підпорядкувавши йому інші елементи.
- Слід обрати контрастний чи нюансний головний акцент композиції. Контраст створюватиме в ній напруженість, робитиме її виразнішою, а нюанс надаватиме композиції спокою, ліричності, м'якості.
- Групування елементів у композиції вимагає дотримання певного порядку - структури композиції. У ній не повинно бути нічого зайвого, щоб посилити її естетичну виразність і не розсіювати увагу людини. Елементи об'єднуються в групи по два-три предмети чи деталі за однаковою формою, кольором, матеріалом, функцією тощо. Наприклад, щоб виділити зону відпочинку в однокімнатній квартирі, поряд розміщують софу і два крісла або два крісла та журнальний столик. Групування здійснюється із врахуванням субординації елементів, тобто їх підпорядкування відносно головних частин. Останні необхідно розташувати так, щоб направити перший погляд людини саме на них, і тільки потім на другорядні деталі. Це досягається різними способами: розміщенням головного елемента на передньому плані композиції; його фронтальним розташуванням, на відміну від інших деталей, що знаходяться упівоберта до глядача, тощо. Групи елементів необхідно виділяти одна від одної значними проміжками вільного простору, щоб вони виділялися і не втрачали естетичної принадності.
- У композиції слід дотримуватись оптичної рівноваги усіх її елементів. Так тяжкі, темні, великі форми мають знаходитись нижче легких, світлих і невеликих. А великі предмети слід розміщувати ближче до глядача, ніж невеликі за розмірами. Укладена на таких засадах композиція матиме гармонійну будову. Вона буде приємною для людини, котра її розглядатиме, використовує чи перебуває у ній.
Для продолжения скачивания необходимо пройти капчу:
Композиція як процес побудови. Системи формальної композиції. Композиційні принципи

Великі майстри минулого, працюючи над художніми завданнями, багато часу приділяли формі твору, розуміючи, що вона є акумулятором багатьох складових художнього образу. Та ще більше уваги вони присвячували пошуку об’єктивних закономірностей і універсальних принципів, що циркулюють у природі й закладені в самій людині (а людину вважали невіддільною частиною природи).
Ці закони та принципи досі актуальні й утворюють базу дизайнерської композиційної діяльності.
Що має врахувати дизайнер, аби правильно закласти основу для композиційної побудови?
Оскільки композиція — організаційна система внутрішніх зв’язків, необхідно пропрацювати всі компоненти, форми та змісти, щоб елементи системи було зведено до гармонійної впорядкованості.
А для цього слід дотримуватися композиційних законів і композиційних базових принципів, забезпечуючи у своїй роботі:
- Гармонію цілого й частин
- Супідрядність елементів
- Урівноваженість елементів
- Відповідність елементів
- Єдність смислових зв’язків.

1) Принцип доцільності:
Будь-який проект має ціль і свої робочі завдання, які визначають подальші формальні рішення. Принцип доцільності проголошує, що в роботі слід використовувати тільки справді необхідне для проекту, відмовляючись від усього, що неважливе.
2) Принцип єдності й цілісності:
Цілісність композиції та єдність її елементів проявляються в гармонії всіх учасників композиції зі всіма їхніми внутрішніми зв’язками. Завдяки принципу єдності система будь-якої складності має вигляд узгодженого та співпідпорядкованого між собою цілого. Форма знаходить єдність у малому й великому, і в цьому цілому не хочеться нічого ні додати, ні прибрати, — усього достатньо, немає випадкових елементів.
Та ціле не завжди має однорідну структуру й не є сумою окремих частин: воно може містити конфлікти та внутрішні суперечності, які й треба гармонізувати.

Рух в образотворчій площині — не реальний рух, а ілюзія руху, тож принцип динамізму полягає в тому, щоб захопити увагу глядача. Коли хтось розглядає композицію, певні характеристики об’єктів, як-то форма, розмір, колір, тон, чи їх найбільш динамічні зони, здатні захоплювати й утримувати увагу глядача, як і об’єкти, що його оточують і привертають його увагу в звичайному житті. Принцип динамізму має забезпечувати та підтримувати цей досвід візуальної й емоційної активності, напруженості, щоб людина повірила в реальність побаченого.
Домінанта в композиції — лідер, який організовує всіх учасників композиції так, щоб глядач рухав погляд по заданій композицією траєкторії. Це смисловий чи формальний центр, головна точка композиційного простору, із якого починається основна дія, де зав’язуються внутрішні зв’язки макета. Домінанта в композиції зазвичай знаходиться в центральній зоні образотворчого поля, але є й інші рішення (про них детально в третьому розділі). Та де б вона не була формально, домінанта завжди фокусує й утримує на собі погляд глядача, повідомляючи йому, що вона — головна, центральна фігура в композиції.

Рівновага — це такий стан композиційного рішення, за якого всі елементи збалансовані між собою. Рівновага рівнозначна поняттю «зорова стійкість» і встановлюється в результаті рівності зорової ваги (зорових мас) усіх складових.
Дотримання цього принципу необхідне, інакше в глядача може виникнути психологічний дискомфорт і відчуття, що візуальні об’єкти — випадкове хаотичне нагромадженням предметів.
6) Принцип пропорційності, підпорядкування, групування:
Для швидкого оцінювання й зчитування інформації необхідна пропорційність і певна послідовність у сприйнятті всіх частин композиції.
Для досягнення цього треба дослідити наявні об’єкти й скомпонувати їх, виявляючи ієрархічну цінність: об’єкт №1, об’єкт №2, об’єкт №3. Це, власне, запропонована глядачеві допомога в почерговому засвоєнні матеріалу.
Якщо йдеться про групу об’єктів, а не окремі об’єкти, їх можна об’єднати на основі спільності будь-яких візуальних рис, достатньо сильних відмінностей, контрастів.

Гармонія витворює зв’язок між усіма елементами композиції, примирює можливі суперечності та приводить усі складові до стану узгодженості. Шляхом гармонії в композиції досягається балансу — форма виражає сенс і зміст, емоційну проявленість, а також реалізує функціональне призначення.
Основні ознаки гармонійного цілого такі: повторюваність цілого в його частинах; підпорядкованість і співмірність частин; урівноваженість і єдність.
Гармонія являє собою найвищий прояв композиційної синергії та синархії всіх учасників.

Хочу замовити книгу "Композиція: Тотальний контроль"
Читати «Новини» видавництва ArtHuss
Більше про світове та українське мистецтво дізнавайся в нашому блозі.



Чим відрізняються книги «Основи. Графічний дизайн 01: Підхід і мова» та «Основи. Графічний дизайн 04: Нові основи» Читати далі

Підготували підбірку книг, які можуть стати у пригоді для будь-якого дизайнера: початківця та спеціаліста з досвідом Читати далі