Що таке довгострокові біологічні активи?

До довгострокових біологічних активів відносяться багаторічні насадження, зокрема сади, виноградники, плантації хмелю і ягідних культур, багаторічні трави тощо, а також тварини основного стада ВРХ, свиней, коней, овець.

Що відноситься до поточних біологічних активів тваринництва?

Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо).

Що відноситься до біологічних активів?

Тварини або рослини, від яких отримують сільгосппродукцію, називають біологічними активами. Наприклад, від основного стада ВРХ отримують молоко, гній (сільгосппродукцію), приплід (додаткові біологічні активи). Кеш

Біологічні активи — Вікіпедія Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Основними умовами визнання біологічних активів є ймовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигід, пов’язаних з їх використанням, та можливість достовірної …

Біологічні активи

Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. [1]

Основними умовами визнання біологічних активів є ймовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигід, пов’язаних з їх використанням, та можливість достовірної оцінки їхньої вартості. [2]

За строком використання бувають поточні та довгострокові біологічні активи.

Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі. [1]

Довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, термін одержання економічних вигід від яких перевищує рік.

До довгострокових біологічних активів відносяться багаторічні насадження, зокрема сади, виноградники, плантації хмелю і ягідних культур, багаторічні трави тощо, а також тварини основного стада ВРХ, свиней, коней, овець. При цьому тварини основного стада у птахівництві, кролівництві і звірівництві визнаються поточними біологічними активами. [3]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ аб П(С)Б0 30 "Біологічні активи" http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1456-05[Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
2. ↑ Біологічні Активи: сутність та облік. http://dtkt.com.ua/show/1cid03476.html[Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.]
3. ↑ П.М. КУЗЬМОВИЧ, Поняття біологічних активів та їх класифікаціяhttp://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Oif_apk/2010_4/4_Kuzmov.pdf

Довгострокові біологічні активи: особливості обліку та відновлення

Реформування та зміна бухгалтерського обліку – це неодмінна складова наукової діяльності спеціалістів бухгалтерського профілю. Так, у 30 листопада 1999 року Наказом Міністерства фінансів України було розроблено та прийнято новий план рахунків бухгалтерського обліку, а згодом прийняті національні стандарти бухгалтерського обліку, для того щоб гармонізувати український облік та фінансову звітність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Прийняття 18 листопада 2005 року П(С)БО 30 «Біологічні активи» [7] поставило ряд питань по обліку та амортизації довгострокових біологічних активів садівництва.

Перше питання, яке виникає – чи відносяться довгострокові біологічні активи до складу основних засобів, чи вони виступають окремою групою активів.

Для цього треба пригадати визначення основних засобів та довгострокових біологічних активів.

Отже, згідно п. 4 П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [6].

Згідно п. 4 П(С)БО 30 довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами. Більш детальне визначення надає нам Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку [2]. Згідно останньої до довгострокових біологічних активів належать біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (або операційний цикл, якщо він більше 12 місяців), та біологічні активи, що створюються протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Склад основних засобів деякі нормативні акти визначають по-різному. Так, Методичні рекомендації з обліку основних засобів [4] та П(С)БО 7 класифікують основні засоби як власне основні засоби (рахунок 10), інші необоротні матеріальні активи (рахунок 11) та незавершені капітальні інвестиції (рахунок 15). П(С)БО 2 «Баланс» у статті «Основні засоби» включає власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а капітальні інвестиції відображені окремим рядком [5]. Таким же чином класифікує основні засоби й Державний класифікатор України основних засобів [1].

До речі, в жодному з перелічених нормативних актах не сказано, що довгострокові біологічні активи повністю входять в склад основних засобів. Адже і П(С)БО 7, і Методичні рекомендації з обліку основних засобів в складі основних засобів виділяють відповідні рядки «Тварини» та «Багаторічні насадження», що є субрахунками рахунку 10. Інструкція про застосування плану рахунку бухгалтерського обліку [2] передбачає, що на субрахунках 107 "Тварини" і 108 "Багаторічні насадження" ведеться облік довгострокових біологічних активів, у тому числі багаторічних насаджень, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю, а для довгострокових біологічних активів сільськогосподарського призначення виділяється рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи». Крім того П(С)БО 7, який чітко надає склад основних засобів та визначає методологічні засади формування бухгалтерського обліку основних засобів, говорить, що не поширюється на операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та на невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Ця теза підтверджується в Методичних рекомендація з бухгалтерського обліку біологічних активів [3], де говориться, що біологічний актив визнається основним засобом, якщо він використовується в іншій діяльності, ніж сільськогосподарська, та очікуваний строк його використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для порівняння раніше всі тварини і багаторічні рослини сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення обліковувались відповідно на рахунках 107 «Робоча і продуктивна худоба» і 108 «Багаторічні насадження».

Ми бачимо значне протиріччя: один й той же довгостроковий біологічний актив, що знаходиться на балансі підприємства, якщо не враховувати його призначення (наприклад, дерева) одночасно визнається і не визнається основним засобом.

Це є значним порушенням методології обліку, оскільки довгострокові біологічні активи сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення обидва одночасно підходять під визначення основного засобу, оскільки, по-перше, термін експлуатації їх перевищує рік (або операційний цикл), кожен з них виконує або виробничу, або соціально-культурну функцію. Вартісний поріг визнання основним засобом ми враховувати не будемо, оскільки згідно п. 5.2 П(С)БО 7 підприємство може його самостійно встановлювати * .

З цим пов’язане ще одне розходження в понятійному методологічному апараті бухгалтерського обліку – нарахування амортизації лише на довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо. Об'єктом амортизації таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість.

Нагадаємо, що Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку передбачено окремий облік довгострокових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю та первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності, для чого передбачено відповідно субрахунки 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю» і 163 «Довгострокові біологічні активи тваринництва які оцінені за справедливою вартістю» та 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» і 164 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю». Розподіл активів за первісною та справедливою вартістю пов’язано з вимогою П(С)БО 30 відображати біологічні активи на дату проміжного та річного балансу за справедливою вартістю, виходячи з цін, що склались на відповідні біологічні активи на активному ринку на звітну дату, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

Садівничі біологічні активи (дерева) оцінюються в основному разом з землею, на якій вони ростуть, тому оцінка їх здійснюється за вирахуванням справедливої вартості землі та капітальних витрат на її поліпшення.

Але експертна оцінка довгострокових біологічних активів для підприємств садівництва, у яких на теперішній час ледве вистачає коштів для покриття поточних витрат, навряд чи стане виходом з ситуації. А тому скоріше за все підприємства скористаються можливістю обліковувати довгострокові біологічні активи за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Так, коригування балансової вартості біологічних активів до їх реальної (ринкової) вартості є необхідністю для того, щоб більш достовірного відображати показники фінансової звітності підприємств. Але ж суть довгострокових біологічних активів не змінюється в залежності від оцінки їх за справедливою, чи первісною вартістю. Відомо, що при виробництві товару та його реалізації відбувається процес відтворення, який виражається у поверненні виробнику авансованих витрат у вигляді основних засобів (с) і використаних оборотних засобів ( v ) та додаткового продукту ( m ) у вигляді прибутку. Однак якщо витрати матеріалів, нарахованої заробітної плати і т.п. ( v ) відшкодовуються за один виробничий цикл повністю, то витрати основних засобів (с) – тільки частково, по мірі їх зношування. Тому на стадії виробництва частина вартості основних засобів (амортизаційні відрахування), що відповідає зносу, формує амортизаційний фонд та у частині нарахованої амортизації стає складовою собівартості продукції, тобто - оборотним активом. В ході продажу товарів відбувається визнання їх цінності платоспроможним покупцем. Вартість проданих товарів приймає грошову форму. Трансформована в оборотні активи частина вартості необоротних активів у вигляді амортизації також набуває грошової форми.

Тому процедурою не нарахування амортизації на довгострокові біологічні активи, оцінених за справедливою вартістю, викривляється економічна суть категорії «амортизація», підприємство позбавляє себе необхідного для відновлення багаторічних насаджень, в тому числі й оцінених за справедливою вартістю, амортизаційного фонду. Крім того штучно занижується виробнича собівартість, що може негативно вплинути на внутрішні управлінські процеси та на підприємство в цілому.

Отже, входячи з вищенаведеного, можна зробити висновок:

1. Включення до складу основних засобів лише довгострокових біологічних активів, оцінених за первісною вартістю, є порушенням понятійного методологічного апарату бухгалтерського обліку. Необхідно включити всі довгострокові біологічні активи до складу основних засобів;

2. Необхідно нараховувати амортизацію на всі біологічні активи, не зважаючи за якою вартістю вони знаходяться на балансі підприємства.

Список використаних джерел

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом МФУ № 291 від 30.11.1999р.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджене наказом МФУ № 1315 від 29.12.2006р

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ № 561 від 30.09.2003 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом МФУ № 87 від 31.03.1999р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджене наказом МФУ № 137 від 28.05.1999р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом МФУ № 790 від 18.11.2005р.

* Науковий керівник – Кірейцев Г.Г., доктор економічних наук, професор.

* Примітка редакції: це стосується предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.