Що відноситься до біологічних активів?

Тварини або рослини, від яких отримують сільгосппродукцію, називають біологічними активами. Наприклад, від основного стада ВРХ отримують молоко, гній (сільгосппродукцію), приплід (додаткові біологічні активи). Кеш

Що відноситься до поточних біологічних активів тваринництва?

Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо).

Який рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва та рослинництва?

Рахунок 17 "Біологічні активи" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух довгострокових та поточних біологічних активів рослинництва та тваринництва, які здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, крім плодоносних рослин, які обліковуються на рахунку 10 " ...

Біологічні активи — Вікіпедія Згідно останньої до довгострокових біологічних активів належать біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 …

Довгострокові біологічні активи: особливості обліку та відновлення

Реформування та зміна бухгалтерського обліку – це неодмінна складова наукової діяльності спеціалістів бухгалтерського профілю. Так, у 30 листопада 1999 року Наказом Міністерства фінансів України було розроблено та прийнято новий план рахунків бухгалтерського обліку, а згодом прийняті національні стандарти бухгалтерського обліку, для того щоб гармонізувати український облік та фінансову звітність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Прийняття 18 листопада 2005 року П(С)БО 30 «Біологічні активи» [7] поставило ряд питань по обліку та амортизації довгострокових біологічних активів садівництва.

Перше питання, яке виникає – чи відносяться довгострокові біологічні активи до складу основних засобів, чи вони виступають окремою групою активів.

Для цього треба пригадати визначення основних засобів та довгострокових біологічних активів.

Отже, згідно п. 4 П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [6].

Згідно п. 4 П(С)БО 30 довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами. Більш детальне визначення надає нам Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку [2]. Згідно останньої до довгострокових біологічних активів належать біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (або операційний цикл, якщо він більше 12 місяців), та біологічні активи, що створюються протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Склад основних засобів деякі нормативні акти визначають по-різному. Так, Методичні рекомендації з обліку основних засобів [4] та П(С)БО 7 класифікують основні засоби як власне основні засоби (рахунок 10), інші необоротні матеріальні активи (рахунок 11) та незавершені капітальні інвестиції (рахунок 15). П(С)БО 2 «Баланс» у статті «Основні засоби» включає власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а капітальні інвестиції відображені окремим рядком [5]. Таким же чином класифікує основні засоби й Державний класифікатор України основних засобів [1].

До речі, в жодному з перелічених нормативних актах не сказано, що довгострокові біологічні активи повністю входять в склад основних засобів. Адже і П(С)БО 7, і Методичні рекомендації з обліку основних засобів в складі основних засобів виділяють відповідні рядки «Тварини» та «Багаторічні насадження», що є субрахунками рахунку 10. Інструкція про застосування плану рахунку бухгалтерського обліку [2] передбачає, що на субрахунках 107 "Тварини" і 108 "Багаторічні насадження" ведеться облік довгострокових біологічних активів, у тому числі багаторічних насаджень, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю, а для довгострокових біологічних активів сільськогосподарського призначення виділяється рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи». Крім того П(С)БО 7, який чітко надає склад основних засобів та визначає методологічні засади формування бухгалтерського обліку основних засобів, говорить, що не поширюється на операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та на невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Ця теза підтверджується в Методичних рекомендація з бухгалтерського обліку біологічних активів [3], де говориться, що біологічний актив визнається основним засобом, якщо він використовується в іншій діяльності, ніж сільськогосподарська, та очікуваний строк його використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для порівняння раніше всі тварини і багаторічні рослини сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення обліковувались відповідно на рахунках 107 «Робоча і продуктивна худоба» і 108 «Багаторічні насадження».

Ми бачимо значне протиріччя: один й той же довгостроковий біологічний актив, що знаходиться на балансі підприємства, якщо не враховувати його призначення (наприклад, дерева) одночасно визнається і не визнається основним засобом.

Це є значним порушенням методології обліку, оскільки довгострокові біологічні активи сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення обидва одночасно підходять під визначення основного засобу, оскільки, по-перше, термін експлуатації їх перевищує рік (або операційний цикл), кожен з них виконує або виробничу, або соціально-культурну функцію. Вартісний поріг визнання основним засобом ми враховувати не будемо, оскільки згідно п. 5.2 П(С)БО 7 підприємство може його самостійно встановлювати * .

З цим пов’язане ще одне розходження в понятійному методологічному апараті бухгалтерського обліку – нарахування амортизації лише на довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо. Об'єктом амортизації таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість.

Нагадаємо, що Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку передбачено окремий облік довгострокових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю та первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності, для чого передбачено відповідно субрахунки 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю» і 163 «Довгострокові біологічні активи тваринництва які оцінені за справедливою вартістю» та 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» і 164 «Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю». Розподіл активів за первісною та справедливою вартістю пов’язано з вимогою П(С)БО 30 відображати біологічні активи на дату проміжного та річного балансу за справедливою вартістю, виходячи з цін, що склались на відповідні біологічні активи на активному ринку на звітну дату, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

Садівничі біологічні активи (дерева) оцінюються в основному разом з землею, на якій вони ростуть, тому оцінка їх здійснюється за вирахуванням справедливої вартості землі та капітальних витрат на її поліпшення.

Але експертна оцінка довгострокових біологічних активів для підприємств садівництва, у яких на теперішній час ледве вистачає коштів для покриття поточних витрат, навряд чи стане виходом з ситуації. А тому скоріше за все підприємства скористаються можливістю обліковувати довгострокові біологічні активи за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Так, коригування балансової вартості біологічних активів до їх реальної (ринкової) вартості є необхідністю для того, щоб більш достовірного відображати показники фінансової звітності підприємств. Але ж суть довгострокових біологічних активів не змінюється в залежності від оцінки їх за справедливою, чи первісною вартістю. Відомо, що при виробництві товару та його реалізації відбувається процес відтворення, який виражається у поверненні виробнику авансованих витрат у вигляді основних засобів (с) і використаних оборотних засобів ( v ) та додаткового продукту ( m ) у вигляді прибутку. Однак якщо витрати матеріалів, нарахованої заробітної плати і т.п. ( v ) відшкодовуються за один виробничий цикл повністю, то витрати основних засобів (с) – тільки частково, по мірі їх зношування. Тому на стадії виробництва частина вартості основних засобів (амортизаційні відрахування), що відповідає зносу, формує амортизаційний фонд та у частині нарахованої амортизації стає складовою собівартості продукції, тобто - оборотним активом. В ході продажу товарів відбувається визнання їх цінності платоспроможним покупцем. Вартість проданих товарів приймає грошову форму. Трансформована в оборотні активи частина вартості необоротних активів у вигляді амортизації також набуває грошової форми.

Тому процедурою не нарахування амортизації на довгострокові біологічні активи, оцінених за справедливою вартістю, викривляється економічна суть категорії «амортизація», підприємство позбавляє себе необхідного для відновлення багаторічних насаджень, в тому числі й оцінених за справедливою вартістю, амортизаційного фонду. Крім того штучно занижується виробнича собівартість, що може негативно вплинути на внутрішні управлінські процеси та на підприємство в цілому.

Отже, входячи з вищенаведеного, можна зробити висновок:

1. Включення до складу основних засобів лише довгострокових біологічних активів, оцінених за первісною вартістю, є порушенням понятійного методологічного апарату бухгалтерського обліку. Необхідно включити всі довгострокові біологічні активи до складу основних засобів;

2. Необхідно нараховувати амортизацію на всі біологічні активи, не зважаючи за якою вартістю вони знаходяться на балансі підприємства.

Список використаних джерел

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом МФУ № 291 від 30.11.1999р.

3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджене наказом МФУ № 1315 від 29.12.2006р

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ № 561 від 30.09.2003 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом МФУ № 87 від 31.03.1999р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджене наказом МФУ № 137 від 28.05.1999р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом МФУ № 790 від 18.11.2005р.

* Науковий керівник – Кірейцев Г.Г., доктор економічних наук, професор.

* Примітка редакції: це стосується предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Довгострокові біологічні активи

канд. екон. наук, заступник начальника Управління методології бухгалтерського обліку

Міністерство фінансів України

Визнання та класифікація біологічних активів

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

Анализ методологических аспектов классификации биологических активов.

Обоснование необходимости классификации биологических активов и выделение классификационных признаков.

Обоснование построения синтетического и аналитического учета биологических активов исходя из предложенной их классификации.

Key questions which are examined:

Analysis of methodological aspects of the classification of biological assets.

Substantiation of necessity of the classification of biological assets and of the classification feature extraction.

Substantiation of construction of the synthetical and analytical accounting of biological assets in accordance with offered of their classification.

Однією з новацій обліку сільськогосподарської діяльності, які запроваджені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (далі – П(С)БО 30) є зміна класифікації об’єктів бухгалтерського обліку, пов’язаних з сільськогосподарським виробництвом.

Аналіз публікацій українських вчених, зокрема М.Огійчука, В.Жука, В.Б.Моссаковського, Т.Маренич [1,2,3,4] щодо запровадження П(С)БО 30 свідчать, що питання класифікації біологічних активів лишається дискусійним.

Метою даної статті є аналіз методологічних аспектів класифікації біологічних активів відповідно до вимог П(С)БО 30 та обґрунтування пропозицій щодо удосконалення порядку розкриття інформації про біологічні активи.

Національний стандарт не являє собою дослівний переклад Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство» [ 5 ]. Він не тільки адаптований до вітчизняної облікової практики, але й удосконалює окремі положення міжнародного стандарту. Однією з прогресивних новацій національного стандарту є запроваджена класифікація біологічних активів. При цьому виходили з того, що д о складу біологічних активів відносяться дуже різні рослини та тварини, як такі, що мають життєвий цикл 1-2 місяця, так й ті, що можуть використовуватися десятки років. При цьому усталеною практикою вітчизняної школи бухгалтерського обліку було роздільне відображення тварин та рослин у складі основних та оборотних засобів в залежності від їх участі у господарському обороті.

Міжнародний стандарт визначає, що біологічним активом є жива тварина або рослина. На наш погляд, це визначення не тільки не розкриває зміст терміну, але й не конкретизує об’єкт обліку і вносить плутанину, бо є всеосяжним, оскільки за таким визначенням біологічними активами є вся флора і фауна Землі. Таке визначення характеризує тільки першу складову терміну – «біологічний» і зовсім ігнорує другу, але не менш важливу складову – «актив». Об’єктом бухгалтерського обліку є актив незалежно від його форми матеріальної, нематеріальної чи біологічної. Якщо виходити з терміну актив, то об’єктами бухгалтерського обліку мають бути не всі живі тварини і рослини, а лише ті з них, які контролюються підприємством у результаті минулих подій та використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Враховуючи недосконалість визначення «біологічний актив», наведене у Міжнародному стандарті, було запропоновано у національному стандарті викласти більш розширене тлумачення цього терміну виходячи з його економічної сутності – «Біологічний актив це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.»

Відповідно біологічним активом є будь-яка тварина або рослина на утримання та/або вирощування якої спрямована діяльність підприємства, до того ж не обов’язково сільськогосподарська. Тобто процес якісних і кількісних змін біологічних активів контролюється і управляється підприємством. Це є ключовим моментом при визнанні біологічних активів.

Біологічний актив визнається активом, якщо:

підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на біологічний актив;

підприємство здійснює управління біологічним активом або процесом його біологічних перетворень та контроль за його використанням;

є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з його використанням у сільськогосподарській діяльності;

є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з його використанням у діяльності іншій ніж сільськогосподарська;

вартість біологічного активу може бути достовірно визначена.

Виходячи з критеріїв визнання, підприємства діяльність яких спрямована на отримання продукції рослинного та тваринного походження з джерел, управління якими не здійснюється, наприклад господарства, які здійснюють морську і річкову риболовлю, не визнають, а відповідно і не ведуть облік активів від яких отримують таку продукцію (риба у морі чи річці). Разом з тим, господарства діяльність яких спрямована на розведення (вирощування та вилов) риби в штучних та природних водоймах (стави, озера) мають забезпечити облік риби як біологічного активу.

Належність чи ні рослин та тварин до біологічних активів не можна вважати класифікаційною ознакою, оскільки це є умовою визнання.

Першою класифікаційною ознакою за якою групуються біологічні активи є період участі біологічних активів у господарському обороті підприємства. Відповідно вони поділяються на:

довгострокові біологічні активи;

поточні біологічні активи;

незрілі довгострокові біологічні активи.

Довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами. До довгострокових біологічних активів відносяться багаторічні насадження, зокрема сади, виноградники, плантації хмелю і ягідних культур, багаторічні трави тощо, а також тварини основного стада ВРХ, свиней, коней, овець. При цьому тварини основного стада у птахівництві, кроліводстві і звіроводстві визнаються поточними біологічними активами.

Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі. До поточних біологічних активів відносяться рослини процес життєдіяльності, яких менше 12 місяців, або використання яких більше одного року економічно не доцільно, зокрема озимі і ярі зернові культури, однолітні трави тощо, а також тварини які ще не переведені, або вже виключені з основного стада ВРХ, свиней, коней, овець та птахи, кролі, звірі, бджоли, риба й інші.

До незрілих довгострокових біологічних активів відносяться біологічні активи, операційний цикл створення яких перевищує 12 місяців (крім тварин на вирощуванні та відгодівлі), які у звітному періоді ще не здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи визначеної якості, зокрема, багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники тощо), що не досягли пори плодоношення.

Поділ біологічних активів на довгострокові та поточні крім усталеної вітчизняної практики відображення цих активів, також обумовлений вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів» [6]. Зокрема стандарт вимагає розмежування активів на поточні і не поточні, а також роздільного відображення таких активів у балансі.

Другою ознакою за якою класифікуються біологічні активи є вид господарської діяльності з якою пов’язано їх використання. Відповідно вони поділяються на:

сільськогосподарські біологічні активи;

інші біологічні активи, не пов’язані з сільськогосподарською діяльністю.

До сільськогосподарських відносяться біологічні активи, які здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, які призначені для продажу, або використання у сільськогосподарській діяльності.

Інші біологічні активи, непов’язані з сільськогосподарською діяльність визнаються:

запасами, якщо вони не використовується в сільськогосподарській діяльності та утримується для продажу або напрями їх використання невизначено. Такі біологічні активи відображаються на відповідних рахунках 2 класу, зокрема 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» тощо;

основними засобами, якщо вони використовується в іншій діяльності ніж сільськогосподарська та очікуваний строк їх використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До інших біологічних активів, непов’язаних з сільськогосподарською діяльністю відносяться багаторічні насадження та тварини, які вирощуються і утримуються з іншою метою ніж отримання сільськогосподарської продукції, зокрема, лісосмуги, декоративні рослини, тварини цирків і зоопарків тощо. Таки довгострокові біологічні активи обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби» на субрахунках 107 «Тварини» і 108 «Багаторічні насадження».

В залежності від галузі сільськогосподарські біологічні активи поділяються на

біологічні активи рослинництва;

біологічні активи тваринництва.

Наступною важливою класифікаційною ознакою є варіант оцінки біологічних активів. Базовим підходом до оцінки біологічних активів є застосування справедливої вартості, за яким всі біологічні активи на дату балансу оцінюються виходячи з рівня цін, який склався на активному ринку на цей період. У відповідності до альтернативного варіанту біологічні активи, якщо їх справедливу вартість достовірно визначити не можливо, оцінюються за їх первісною вартістю, якщо це довгострокові біологічні активи, або собівартістю, якщо це поточні біологічні активи.

Виділення вартісного підходу в окрему класифікаційну ознаку насамперед обумовлено вимогами до розкриття інформації про біологічні активи визначені П(С)БО 30. Відповідно до пункту 29 П(С)БО 30 у примітках до фінансової звітності мають окремо наводитись біологічні активи оцінені не за справедливою вартістю. Тому для забезпечення формування інформації про біологічні активи з метою її належного розкриття у фінансовій звітності вини поділяються на:

біологічні активи оцінені за справедливою вартістю зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;

біологічні активи оцінені за первісною вартістю.

Для організації синтетичного обліку визначальною класифікаційною ознакою є період участі біологічних активів у господарському обороті підприємства. Відповідно виділені два синтетичних рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи», який призначено для узагальнення інформації про довгострокові біологічні активи і не зрілі довгострокові біологічні активи та 21 «Поточні біологічні активи» для обліку наявності та руху поточних біологічних активів. Крім того, поточні біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити не можливо відображатимуться на рахунку 23 «Виробництво» у складі незавершеного виробництва.

Галузева та оціночна класифікаційні ознаки покладені в основу виділення субрахунків для обліку біологічних активів. Зокрема на рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи» виділяються такі субрахунки: 161 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю"; 162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю"; 163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю"; 164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю"; 165 "Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю"; 166 "Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю".

Незрілі довгострокові біологічні активи не поділяються за галузевою ознакою, оскільки незрілими біологічними активами тваринництва є тварини на вирощуванні, а відповідно П(С)БО 30 тварини на вирощуванні і відгодівлі визнаються поточними біологічними активами і відповідно відображаються на рахунку 21 «Поточні біологічні активи». Таким чином на субрахунках 165 та 166 відображатимуться тільки незрілі біологічні активи рослинництва. При цьому слід зазначити, що витрати на біологічні перетворення незрілих біологічних активів рослинництва протягом звітного періоду узагальнюються на субрахунку 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів" та в кінці періоду відносяться на збільшення вартості відповідних незрілих біологічних активів у кореспонденції з дебетом відповідного субрахунку 165 або 166.

На рахунку 21 «Поточні біологічні активи» виділяються наступні субрахунки:

211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю"; 212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю"; 213 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю".

Відсутність субрахунку з обліку поточних біологічних активів рослинництва, які оцінюються за первісною вартістю обумовлено концепцією відображення поточних біологічних активів закладеною у Методичні рекомендації з обліку біологічних активів. Відповідно до цієї концепції поточні біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю визнаються незавершеним виробництвом і відповідно відображаються на рахунку 23 «Виробництво» до моменту збирання врожаю.

Необхідність класифікації біологічних активів зумовлена їх біологічною різнорідністю і відповідно використанням в основних галузях сільськогосподарського виробництва – рослинництві та тваринництві. Економічним чинником класифікації виступає різнотривала участь біологічних активів у господарському обороті, відтак виділяються довгострокові та поточні біологічні активи. Особливою класифікаційною ознакою є підхід до оцінки біологічних активів, вона обумовлена наявністю двох альтернативних варіантів оцінки за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витати на місці продажу та собівартістю.

Запропонована класифікація дозволяє застосувати оптимальну модель організації синтетичного і аналітичного обліку біологічних активів з метою максимально повного розкриття у фінансовій звітності інформації про їх наявність та рух у різних аспектах.

Список використаної літератури:

1. М .Огійчук. Формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат сільськогосподарської діяльності відповідно до вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи» // Облік і фінанси АПК. – 2006.– № 6. С 24-33.

2. В.Жук. Нові методологічні засади обліку сільськогосподарської діяльності та проблеми практичного застосування П(С)БО 30 «Біологічні активи» // Облік і фінанси АПК. – 2006.– № 6. С 34-42.

3. В.Моссаковський, Т.Кононенко. Про проект міжнародного стандарту бухгалтерського обліку в сільському господарстві // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2000. – № 2. С 2-9.

4. Т.Маренич. Облік поточних біологічних активів згідно з П(С)БО 30 «Біологічні активи». // Облік і фінанси АПК. – 2006.– № 6. С 108-115.

5. МСБО 41 Сільське господарство. // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 /Перкл. з англ. за ред. С.Голова/ - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. Ч. ІІ – 1232 с.

6. 5. МСБО 1 Подання фінансових звітів. // Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 /Перкл. з англ. за ред. С.Голова/ - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. Ч. І – 1272 с.