Який інструмент використовують для свердління?

Виконання операції свердління Як інструмент при свердлінні застосовуються свердла. Свердла виготовляють з інструментальної сталі (нелегованої, легованої або швидкорізальної) а також, вони можуть оснащуватись вставками з різальними кромками із твердих сплавів або надтвердих матеріалів.

Який інструмент використовують для свердління деревини?

Све́рдло́, або све́рдел, рідше бура́в — осьовий різальний інструмент для утворення наскрізного (свердління) глухого (засвердлювання) отвору у суцільному матеріалі та (або) збільшення діаметра (розсвердлювання) наявного отвору.

Яку операцію виконують щоб одержати на свердлильних отворах конічні заглиблення?

Зенкування – процес одержання циліндричних або конічних заглиблень у попередньо просвердлених отворах під головки болтів, гвинтів, і інших деталей за допомогою циліндричних і конічних зенкерів (рис.

Технологія свердління отворів. Організація роботи при свердл…

§ 14. Технологія ручного свердління отворів

Тобі вже відомі технології свердління отворів у фанері, ДВП, тонколистовому металі. Для цього промисловість випускає різноманітні циліндричні спіральні свердла з конічним заточуванням різальної частини та різною градацією діаметрів (мал. 124).

Мал. 124. Спіральні свердла з циліндричним хвостовиком

Під час виготовлення виробів з деревини та деревинних матеріалів виникає необхідність у виготовленні отворів різної глибини, діаметром понад 16 мм. На сьогодні існує велика кількість спеціальних різальних інструментів і технологій, що дають можливість виконати такі операції. До них належать свердла, фрези, бури тощо.

Перові свердла призначені для свердління отворів діаметром від 8 до 40 мм (мал. 125). Регульоване перове свердло (мал. 125, б) замінює цілий набір звичайних перових свердел, адже є можливість установки потрібного діаметра свердління розведенням убік ріжучих зубів. Лінійка на рухомій і нерухомій частинах дозволяє точно виставити потрібний розмір без вимірювання. Спіральне центрувальне вістря надійно фіксує свердло в призначеній точці.

Мал. 125. Свердла перові: а - звичайне; б - регульоване (розсувне)

Для свердління у деревині, фанері, ДСП отворів великого діаметра, не менше ніж 80 мм, використовують розсувні різаки («балеринки») (мал. 126). Це регульоване свердло з різцями. Центральне спіральне свердло слугує для попереднього засвердлювання в матеріалі, а розсувні гострі різці прорізають у матеріалі канавку по колу, розводяться на однакову ширину від центра й фіксуються спеціальним ключем. Розсувний різак найчастіше застосовують для наскрізного свердління листових матеріалів або дощок незначної товщини.

Мал. 126. Розсувний різак: а - свердління одинарним різаком; б - будова (1 - центральне спіральне свердло; 2 - різець; 3 - вимірювальна планка; 4 - кріпильні гвинти)

Свердло Форстнера (мал. 127) із циліндровим хвостовиком для свердління деревини та фанерованої дошки (ДСП) з двома різальними крайками та з окружним ріжучим краєм застосовується переважно в меблевому виробництві. Свердло назване іменем Бенджаміна Форстнера, американського зброяра й винахідника.

Мал. 127. Свердло Форстнера

Шнекове свердло (мал. 128) дає можливість виготовляти глибокі отвори діаметром від 10 до 50 мм. Довжина різальної частини залежить від діаметра й становить 400. 1100 мм.

Мал. 128. Шнекове свердло: 1 - шнек; 2 - канавка; 3 - бур; 4 - вістря; 5 - різальні кромки

Збільшення діаметра вже наявного в деталі отвору за допомогою свердла називається розсвердлюванням, а виконання в суцільному матеріалі неглибоких (ненаскрізних) отворів називається засвердлюванням.

Виготовлення конічних заглиблень (фасок) в отворах називають зенкуванням. Інструмент, який застосовується для цієї мети, називається зенківкою (мал. 129). За формою різальної частини зенківки поділяють на конічні й циліндричні.

Мал. 129. Зенкування отворів зенківкою: а - циліндричною; б - конічною

Зенкувальні свердла використовують для зенкування отвору під потайні головки гвинтів, болтів і шурупів з метою вирівнювання їх з поверхнею деревини або повного заглиблення в ній. Отвір спочатку просвердлюють звичайним свердлом, після чого за допомогою зенкувального свердла проводиться зенкування отвору до необхідної глибини. Якщо потрібно зробити гвинт абсолютно непомітним, зенківку виробляють до більшої глибини, а потім закривають головку гвинта заповнювачем на основі деревини або дерев’яною пробкою.

Висока продуктивність та якість робіт досягається при застосуванні електрифікованих інструментів, за допомогою яких можна свердлити отвори, полірувати, шліфувати вироби, загвинчувати шурупи тощо.

Під час свердління заготовку необхідно закріплювати за допомогою струбцини або в інших затискних пристроях. Для виставлення глибини глухих отворів використовують обмежувачі, які кріплять на свердлі (мал. 130, б).

Мал. 130. Свердління електродрилем: а - контроль перпендикулярності свердління; б - свердління отвору з обмежувачем; в - загвинчування шурупів

Контроль перпендикулярності свердління здійснюють кутником (мал. 130, а). Для свердління отворів їхні центри розмічають рисувалкою або олівцем на оброблюваній поверхні. Центри отворів потрібно наколоти шилом. Потім покласти на верстак дощечку або брусок і на неї встановити й міцно затиснути заготовку.

Свердло або бур беруть потрібного типу й відповідного діаметра й закріплюють у коловороті (дрилі) так, щоб його вісь збігалася з віссю патрона. Коловорот (дриль) встановлюють на оброблюваній деталі так, щоб центр свердла збігався із центром отвору. Між свердлом або буром і поверхнею деталі має бути прямий кут.

На початку свердління коловорот або дриль обертають повільно. Щоб не допустити відколювання при свердлінні деревини, необхідно щільно притискати заготовку до дерев’яної підкладки.

Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе. При свердлінні треба міцно й без перекосів закріпити свердло в патроні коловорота (дриля). Під кінець свердління слід зменшувати натиск на дриль і обертати його повільніше. Забороняється контролювати якість обробки й чистити отвір від стружки пальцями.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 15

Виготовлення підставки для свердел

Обладнання, інструменти та матеріали: заготовки з деревини та фанери, пилка по дереву, ножівка по металу, лінійка, кутник, наждачний папір, олівець, ручний дриль, свердлильний верстат, свердла, шило.

Послідовність виконання роботи

1. За завданням учителя або кресленням (мал. 131) ознайомся з будовою та призначенням виробу.

Мал. 131. Підставка для свердел

2. Визнач розміри елементів та габаритні розміри виробу, зміни форму основи та передньої стінки, накресли їх ескізи.

3. Обґрунтуй доцільність зміни форм.

4. Розміть заготовки, виготов деталі.

5. Складальні операції, кінцеву обробку та оздоблення виробу виконай на наступних уроках.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 16

Виготовлення шліфувальної колодки

Обладнання, інструменти та матеріали: столярний верстак, лінійка, олівець, кутник, ручний дриль, свердла, заготовки з деревини.

Послідовність виконання роботи

1. За завданням учителя або зображенням у підручнику (мал. 132) ознайомся з призначенням та конструктивними особливостями запропонованого виробу.

2. Добери матеріал. Вибір обґрунтуй.

3. Виконай ескіз виробу в зошиті.

4. Визнач додаткові розміри, необхідні для виготовлення виробу.

5. Розроби технологію виготовлення виробу.

7. Перевір функціональність виробу.

Мал. 132. Шліфувальна колодка

• Перове свердло, шнекове свердло, розсувний різак, зенкер.

Градація - поступовий перехід від одного значення до іншого.

Зенкер - різальний інструмент для обробки отворів.

Шнековий інструмент - інструмент для обертового буріння з використанням лопатевого різця і вилучення із заготовки матеріалу за допомогою шнека.

• 1. Для чого призначене шнекове свердло? перове свердло?
• 2. Для чого здійснюють зенкування отворів?
• 3. Як запобігти сколюванню нижнього шару деревини під час наскрізного свердління?
• 4. Яких правил безпеки праці слід дотримуватися під час свердління отворів?

Тестові завдання

1. Який інструмент використовують для свердління отворів у конструкційних матеріалах?

• А дриль
• Б коловорот
• В бурав
• Г свердлильний верстат
• Д усі перелічені
• Е правильної відповіді немає

2. На якому зображенні показано механізм, що дає можливість виготовити отвори діаметром понад 20 мм у конструкційних матеріалах з великою твердістю?

Пристосування для ручного свердління і прийоми свердління

Призначення пристосувань - приводити свердла в обертання. Найпростішим пристосуванням є комірець. Найбільше застосування мають коловорот, гвинтова і шестерна дрилі, тріскачка.

Вороток застосовують для обертання бурава.

Мал. 1. Бурави:
а - простий (улітообразний): б - гвинтовий; в - свердлик

Коловорот складається з сталевого коліна (скоби), посередині якого вільно насаджена дерев'яна ручка. На нижньому кінці скоби є патрон, в якому закріплюють свердло; на верхньому вднце влаштовано дерев'яний грибок, яким коловорот під час роботи утримують в потрібному положенні і виробляють на нього тиск.

Дриль гвинтова представляє собою сталевий стрижень з різьбленням, забезпечений патроном для свердла і вільно обертається голівкою-грибком. На стрижень надіта металева ручка-гайка з різьбленням, відповідної різьбі стрижня. Рухом ручки по стрижні від патрона до грибка і назад змушують стрижень зі вставленим в патрон свердлом обертатися навколо своєї осі.

Гвинтові дрилі бувають двостороннього і одностороннього обертання. Застосовують їх для висвердлювання отворів діаметром до 5 мм.

Дриль шестерна складається з стрижня (вала, шпинделя) з патроном і конічної зубчастої передачі. Обертанням ручки, влаштованої збоку, можна повідомити стрижня через зубчасту передачу одностороннє обертальний рух. Чим більше зубів у провідної шестерні, тим більше оборотів робить стрижень дрилі, а разом з ним свердло. Натискають на дриль під час роботи за допомогою верхньої ручки.

Мал. 2. Пристосування для сверлеіія:
а - коловорот: б - дриль гвинтова; в - дриль шестерна; г - тріскачка

Тріскачку (рис. 2 г) застосовують в тих випадках, коли коловоротом не можна робити повного обороту або коли коловорот не підходить по висоті, наприклад під час свердління в тісних місцях або в низьких нішах. На робочий вал тріскачки зверху нерухомо насаджений храповик з похилими зубцями, приводиться в обертання бічною ручкою з пружинним важелем (собачкою). Внизу на робочому валу міститься патрон, в який вставляють свердло. Обертання відбувається тільки в одну сторону; при зворотному русі ручки пружний важіль ковзає по зубах храповика.

При роботі електросверлілку тримають правою рукою за ручку. Встановивши свердло точно на центр по надколу або розмітці і включивши інструмент, його підтримують в цьому положенні лівою рукою в обхват. Курковий вимикач розташований в ручці.

У будівництві застосовують більш потужну електросверлілку І-27. Вона має опорне кільце, дві вертикальні напрямні колонки, з'єднані з кільцем, і пружини, навиті по колонках. Корпус інструменту зі свердлом, натискаючи на нього руками, опускають по колонках на необхідну глибину свердління. У вихідне положення корпус зі свердлом повертається під дією пружин.

Електросверлілку можна з колонок знімати. При роботі нею без колонок найбільша глибина свердління зростає з 350 до 1000 мм.

Число оборотів свердла 500 в хвилину, найбільший діаметр свердління 26 мм, потужність електродвигуна 06 кет. Вага інструменту: з колонками 165 кг, без колонок 11 кг.

Електросверлілкі І-27 промисловість випускає розрахованими на напругу 220 в. Якщо на місці робіт напругу 127 в, то обмотку статора потрібно переключити із зірки на трикутник.

Підготовка електросверлілкі до роботи полягає в перевірці кріплень, плавності ходу, легкості пересування по напрямних колонок, наявності мастила. Для перевірки якості роботи електродвигуна і перемикача еле ^ росверлілку приєднують до електромережі і кілька разів випробують на холостому ходу.

Після перевірки справності електросверлілкі вибирають свердло необхідного діаметра і довжини, витирають його злегка промасленим ганчіркою, вставляють в шпиндель і закріплюють стопорним гвинтом. Для свердління отворів під болти вибирають свердло діаметром на 1 мм більше ді-діаметром болта.

Електросверлілку встановлюють опорним кільцем на оброблюваний матеріал і натиском на її рукоятки опускають по колонках вниз так, щоб вістря заглубітеля свердла збіглося з центром заданого отвори. Після цього поворотом правої рукоятки включають електросверлілку. Якщо свердло при цьому почне обертатися у зворотний бік, електросверлілку вимикають і після зупинки шпинделя знову включають, повернувши рукоятку з перемикачем в іншому напрямку.

Мал. 3. Електросверлілка І-27:
1 - напрямні колонки з пружинами; 2 - корпус з електродвигуном: 3 - ручки; 4 - патрон: 5 - свердло

Працюють електросверлілкой з невеликим натиском на її рукоятки: свердло під впливом заглубітеля саме врізається в деревину. Якщо свердло чомусь перестає заглиблюватися, натиск трохи посилюють.

У процесі свердління, особливо глибоких отворів, стружка іноді не встигає виходити назовні і забиває отвір. При цьому зменшується число обертів свердла, а електродвигун швидше нагрівається. Щоб уникнути таких випадків потрібно стежити за рівномірним виходом стружки з висвердлюється отвори. У випадках припинення виходу стружки або зменшення числа обертів свердла потрібно свердління тимчасово призупинити і дати можливість скопилася стружці вийти з отвору. Для цього електросверлілку, не вимикаючи електродвигуна, потрібно трохи підняти. Якщо при цьому спрессовавшаяся стружка не виходить з отвору, потрібно свердло зовсім вийняти і очистити від стружки. Для вилучення свердла з просвердлюваного отвори електросверлілку вимикають і при повному припиненні обертання свердла її знову включають на зворотний хід. Це полегшує вихід свердла з отвору. Так само роблять і після закінчення просвердлювання отвору.

При роботі електросверлілкой без напрямних колонок можна допускати перекосів свердла.

При роботі на холоді або в вогкості напрямні стійки, пружини, шпиндель і інші іржавіють частини електросверлілкі слід покрити тонким шаром мастила.

Режим роботи під час свердління електросверлілкамі і вимоги техніки безпеки ті ж, що і для інших ручних електроінструментів.

По пристрою на електросверлілкі схожі електровивертки і електрошуруповерти, які мають широке застосування в столярному виробництві.

Електровикрутку відрізняється від електросверлілкі тим, що в патрон шпинделя замість свердла вставляють залізяку викрутки або торцевий гайковий ключ. Електровикрутку має перемикач ходу, тому вона може працювати в обидві сторони.

Промисловість випускає електрошуруповерт І-62 за зовнішнім виглядом схожий на Дриля І-38. Відмінною особливістю електрошуруповерт є спеціальний механізм, автоматично вимикає інструмент при досягненні певної величини затягування шурупа. Робоча викрутка робить 760 об /хв. Вага електрошуруповерт 22 кг.