Де в людини розміщені нирки?

Вони розташовані з обох боків хребта, біля середини спини. Більшість людей вважають, що їхні нирки відповідають лише за вироблення сечі. Насправді, нирки накопичують сечу і виводять її через сечовивідні шляхи. Надлишок води і токсини від обмінних процесів разом з сечею виводяться з організму ніби через фільтр. Кеш

Як знати що болять нирки?

Найпоширеніші симптоми при захворюваннях нирок – біль та дискомфорт в ділянці попереку на ураженій стороні, підвищення температури тіла, зміна забарвлення або прозорості сечі, зміна кількості добової сечі, загальна слабкість.

Як зрозуміти що болять нирки а не спина?

Якщо болить саме спина, то відчуття болю виникає десь поряд із шкірою, а якщо страждають нирки, то біль виникає глибше. Часто вона віддає в пах і здухвинну ділянку. Виняток становить ниркова колька, для якої характерні найсильніші болі приступоподібні.

Нирки у людини: розташування, фото, де ... Зазвичай цікавитися, де знаходяться нирки, люди починають при появі болю в попереку. При цьому симптом лікар обов’язково зажадає зробити … See more

1. Система органів виділення. Будова нирок

Виділення — процес, який забезпечує виведення з організму продуктів обміну речовин, які не можуть бути використані організмом.

• через легені з організму людини видаляються вуглекислий газ і пари води;
• через потові залози виводяться вода, сечовина, амоніак, солі;
• через кишечник (з калом) з організму видаляються солі отруйних важких металів.

Проте, основними органами виділення є нирки , через які видаляються рідкі продукти обміну речовин (продукти розпаду білків, що містять Нітроген, надлишок води, деякі солі та інші речовини). Таким чином, нирки підтримують водно-сольовий баланс в організмі.

Сечовидільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу (сечівник, уретра).

Нирки — парні квасолеподібні органи, розташовані біля задньої стінки черевної порожнини на рівні \(1\)-го і \(2\)-го поперекових хребців.
Увігнутий край нирок звернений до хребта. У цьому місці в нирку входять і виходять з неї кровоносні судини.

У нирці розрізняють зовнішній кірковий і внутрішній мозковий шари. Покрита нирка сполучнотканинною і жировою оболонками.

До верхнього полюсу нирки прилягають наднирники (це залози, що належать до ендокринної системи).

Сечовід являє собою тонку довгу трубку діаметром \(6\) - \(8\) мм і довжиною \(25\) - \(30\) см з пружними м'язовими стінками. По сечоводам (від правої і лівої нирки) сеча стікає у сечовий міхур.

Сечовий міхур — порожнистий м'язовий орган, який виконує функцію накопичення сечі і виділення її назовні по сечівнику. Його об'єм у дорослої людини становить \(300\) - \(700\) мл.
Сечовий міхур розташований в області малого тазу. У нижній частині сечовий міхур звужується і переходить у сечовипускальний канал .
Товста гладком'язова стінка сечового міхура розтягується при його наповненні сечею і скорочується, коли відбувається сечовипускання.

Виходи з міхура і сечовипускального каналу мають потовщення (сфінктери). При наповненні сечового міхура його стінки розтягуються, сфінктер розслаблюється, сечовипускальний канал відкривається, випускаючи сечу назовні.

У маленьких дітей сечовипускання відбувається рефлекторно: до центральної нервової системи від рецепторів сечового міхура надходить сигнал про те, що його стінки розтягнуті (значить, накопичилося багато сечі), і з нервової системи приходить відповідний сигнал, що змушує стінки міхура скоротитися і позбутися від сечі.
У процесі дорослішання цей рефлекс стає підконтрольним вищим відділам мозку (головного мозку), і сечовипускання робиться довільним (тобто піддається контролю свідомості). У нормі у дорослої людини бажання спорожнити сечовий міхур виникає, коли у ньому накопичується близько \(0,5\) л сечі.

Сечостатева система

Сечостатева система — система органів репродуктивної та сечовидільної систем, анатомічно, функціонально і ембріологічних пов'язаних між собою. Деякі органи сечостатевої системи виконують і репродуктивну, і сечовидільну функцію (наприклад, уретра у чоловіків).

Зміст

Загальні відомості [ ред. | ред. код ]

Постійне виведення з організму продуктів розпаду і інших рідин здійснюється сечостатевою системою.

Сечостатевий апарат об'єднує дві системи органів (сечовивідну і статеву), які анатомічно і фізіологічно різні, але тісно пов'язані між собою топографічно, за своїм походженням і функціями (частково). Система сечовиділення складається з нирок, в яких утворюється сеча та з сечовивідних шляхів. Сечовивідна система забезпечує виведення з організму азотистих шлаків, рідини, регулювання АТ, об'єму циркулюючої крові, підтримання кислотно-лужної рівноваги і електролітного балансу в організмі.

Будова сечової системи [ ред. | ред. код ]

Нирки розміщенні позаочеревно, по обидва боки хребетного стовпа, на рівні між XI — XII грудними і II — III поперековими хребцями, права — на один хребець нижче від лівої. Кожна нирка оточена жировою клітковиною і вкрита щільною оболонкою-капсулою. Нирки фіксуються в своєму ложі судинами, шаром позаочеревного жиру, нирковою фасцією, а також внутрішньочеревним тиском. При вдиху нирки в нормі зміщуються на 4-5 см вниз і легко доступні для пальпації. Над правою ниркою розташована печінка, над лівою — селезінка.

Нирка має бобовидну форму: вгнутий внутрішній край її обернений до хребта. У середині його є виїмка, що називається воротами нирки, через які проходять ниркові кровоносні судини (ниркові артерії, що відходять від черевної аорти; ниркові вени, які впадають у нижню порожнисту вену). Нирка складається з коркового і мозкового шарів: зовнішнього — кіркового і внутрішнього — мозкового. Самостійною одиницею нирки є нефрон. У корковому шарі містяться клубочки (гломерули) і капсула Шумлянського-Боумена, звивисті канальні першого та другого порядку. В мозковому — більша частина петлі Генле і збиральні трубочки (вони утворюють цей шар). Збиральні трубочки на вершині пірамід впадають у ниркові чашечки, які відкриваються у ниркові миску, що переходить у сечовід. Сечовід впадає у сечовий міхур, розміщений на дні таза за лобковими кістками. Від сечового міхура відходить сечовидільний канал. Ємність сечового міхура в нормі 300 — 500 мл.

Функція сечової системи [ ред. | ред. код ]

Сеча в нирках утворюється безперервно, по канальцям надходить до миски, далі поступово стікає по сечоводах у сечовий міхур де спускається і виділяється назовні при сечовипусканні. Акт сечовипускання є дія довільна. Через нирки проходить величезна кількість крові. Через кожних 5 −10 хв. нирки пропускають усю масу крові людини: протягом доби через нирки проходить до 600-750л крові. Нирки є видільним органом. Який виводить з організму розчинені у воді непотрібні, шкідливі продукти обміну речовин і різні солі. Цими речовинами є головним чином продукти білкового розпаду (різні азотисті речовини).

Первинна сеча ре адсорбується в канальцях, повністю піддається зворотному всмоктуванню цукор, трохи менше — кухонна сіль і рідина, ще менше — сечовина, зовсім не всмоктується креатинін, сульфати. Тому при діагностиці захворювань нирок слід враховувати виділення азотистих шлаків: креатиніну і сечовини, а також продуктів білкового обміну, фосфатів і сульфатів.

Будова статевої системи [ ред. | ред. код ]

До чоловічих статевих органів відносяться яєчка (сім'яники) у мошонці, пеніс і додаткові залози та протоки, якими секрет предміхурової залози, яєчок і сім'яних міхурців поступає в статевий член. У чоловіків сечовидільний канал має довжину 12- 15 см.

До жіночих статевих органів належить: яєчники, маткові труби, матка, вагіна, бартолінові та парауретральні залози, більшість структур клітора (внутрішні), голівка та каптур клітора, внутрішні та зовнішні статеві губи з вуздечкою, лобок (зовнішні), а також гімен (між внутрішніми та зовнішніми геніталіями). Сечовидільний канал у жінки має довжину 3- 4 см (знаходиться позаду клітора на 1 −3 см).

Хвороби сечостатевої системи [ ред. | ред. код ]

Хвороби нирок можна поділити на дві великі групи. До першої групи належать двобічні дифузні ураження нирок, коли функція їх настільки змінюється, що в зв'язку з цими змінами зазнає змін весь організм хворого. В свою чергу ці зміни викликають різні патологічні процеси в інших органах і системах. До двобічних, системних, ниркових захворювань належить гломерулонефрит, нефроангіосклероз як кінцева (ниркова) стадія гіпертонічної хвороби, нефрози.

Другу групу становлять хвороби, при яких зазвичай вражається одна нирка (камені в нирці, туберкульоз нирок, пухлина та ін.) і функція нирки як видільного органу помітно не порушується. До цієї групи можна віднести вогнищевий гломерулонефрит, при якому ниркова тканина вражається частково.

До захворювань статевої системи у чоловіків відносяться, простатит, аденома передміхурової залози, функціональні розлади у чоловіків, клімакс у чоловіків, безплідність, пухлини.

До захворювань статевої системи у жінок відносяться: запальні захворювання неспецифічної етіології нижнього відділу статевих органів (вульвіт, бартолініт, кольпіт, бактеріальний вагіноз тощо) та верхнього відділу (ендометріоз, сальпінгоофорит, пухлини, безплідність тощо).

Захворювання сечовидільної системи спричиняються інфекцією, що може потрапляти в організм низхідними (при ангіні, стоматологічних захворюваннях) та висхідними (недотримання особистої гігієни, захворювання статевих органів) шляхами, а також переохолодженням.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Матешук- Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія: Навч.-метод. посібник для студ. та викл. мед. ін-тів. — Львів : Поклик сумління, 1997. — 412с. — ISBN 5-86900-036-X. (С.?)

Література [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]