Який препарат що містить гіркоти застосовують для підвищення апетиту?

Полину настойка містить гіркоти. Механізм дії препарату обумовлений подразненням чутливих нервових закінчень – смакових рецепторів слизових оболонок порожнини рота, язика, що рефлекторним шляхом спричиняє посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, покращання процесу травлення.

Як діють ароматичні гіркоти?

Ароматичні гіркоти, крім рефлекторного збудження центру голоду, діють на нюхові рецептори, пов'язані з корою головного мозку. Третя група — прянощі з гірко-гострим смаком. Серед них — кореневища імбиру, плоди перцю чорного, плоди перцю стручкового. Кеш

Яка речовина надає листям гіркого смаку?

Речовини, які надають рослинній сировині гіркого смаку, здебільшого належать до групи терпенів: монотерпенові глікозиди, або іридоїди, сесквітерпеноїди і сесквітерпенові лактони, дитерпеноїди, тритерпеноїди (лимоноїди, кукурбітацини), але також фенольні сполуки, стероїди і алкалоїди.

Гіркоти для травлення. ТОП — 5 ... Лікарські рослини, що містять гіркі речовини, розділяють на три групи. Перша група — рослини, що містять так звані «чисті» гіркоти. Це речовини терпеноїдної природи. «Чисті» гіркоти містяться в коренях … See more

Гіркоти

Гірко́ти — безазотні речовини, дуже гіркі на смак, які здатні подразнювати залози травної системи і збуджувати її секреторну діяльність. Здавна відома також їх протимікробна дія. Гіркоти виявлено в золототисячнику звичайному, полину гіркому, кульбабі лікарській, цикорії дикому, шишках хмелю, бобівнику трилистому, вересі звичайному. Усі перелічені рослини широко і успішно застосовуються в лікуванні гастритів зі зниженою та підвищеною секрецією шлунку, алкоголізму, печінкових і ниркових захворювань. [1]

Гіркоти (лат. Amara) — природні речовини різної хімічної структури, які мають різко виражений гіркий смак, завдяки чому збуджують апетит і поліпшують травлення. На підставі сенсорного сприйняття гіркоти класифікують на чисті, ароматичні гіркоти, прянощі.

Речовини, які надають рослинній сировині гіркого смаку, здебільшого належать до групи терпенів: монотерпенові глікозиди, або іридоїди, сесквітерпеноїди і сесквітерпенові лактони, дитерпеноїди, тритерпеноїди (лимоноїди, кукурбітацини), але також фенольні сполуки, стероїди і алкалоїди.

Класичні гіркоти (лат. Amara tonica) в основному представлені іридоїдами.
Ароматичні гіркоти здебільшого супроводять ефірні олії.

Гіркоти в рослинній сировині визначають шляхом порівняння порогу концентрації гіркот в рослинному екстракті зі стандартним розчином хініну гідрохлориду.

Поріг чутливості гіркот — найменша концентрація розчину, яка дозволяє відчувати гіркоту протягом 30 с.

Індекс гіркот — зворотна величина розведення речовини чи рослинного екстракту, які ще мають гіркий смак; визначається порівнянням з хініну гідрохлоридом, розведення якого у 200 000 разів не має гіркого смаку. Таким чином, показник гіркоти стандартного зразка хініну гідрохлориду становить 200 000.
Відчуття гіркоти у кожного виявляється по-різному, навіть у тієї самої людини сенсорне сприйняття може коливатися залежно від часу. На це впливають такі чинники, як паління, переїдання, втома та ін. Тому в комісію з визначення смаку входить не менше шести осіб, у кожної з яких визначають чутливість до гіркот. Секоїридоїди типу генціопікрозиду подразнюють рецептори язика і рефлекторно тонізують діяльність органів травлення: покращують апетит, підвищують секрецію шлункового соку, стимулюють травлення, мають помірну жовчогінну і проносну дію. Ароматичні гіркоти, крім того, діють на нюхові рецептори, пов'язані з корою головного мозку. Рослинна сировина, яка містить гіркоти, ефірну олію або їх сукупність, належить до прянощів і спецій. Її вживають у свіжому чи сухому вигляді в дуже малих кількостях як харчові добавки для надання стравам певного аромату, присмаку, а також для виправлення неприємного чи специфічного запаху продуктів, для посилення зовнішньої привабливості страви і подовження терміну її зберігання. Більшість класичних спецій використовують також як ЛРС, наприклад перець (чорний, запашний, червоний), гвоздику, корицю, ваніль, бадьян, імбир, розмарин, цедра лимона чи помаранчі. До пряно-ароматичних рослин належать цибуля, часник, кріп, петрушка, селера, хрін, гірчиця, аніс, кмин, м'ята, коріандр, чабер, тим'ян, волошка, пастернак та ін. Їх вживають при цукровому діабеті, безсольовій дієті, при захворюваннях жовчного міхура, нирок, серцево-судинної системи тощо.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Фармацевтична енциклопедія[Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Культура питания: Энциклопедический справочник. — Мн., 1992;
• Палов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998;
• Специи и пряности. — Прага, 1986;
• Hallard F. Phytotherapie. — Paris, Milan, Barcelone, Mexico, 1988;
• Plant Drug Analysis. — Berlin, 1996;
• Quality metod for medicinal plant materials / World Health Organisation. — Geneva, 1998.

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

ГІРКОТИ

ГІРКОТИ (Amara) — природні речовини різної хімічної структури, які мають різко виражений гіркий смак, завдяки чому збуджують апетит і поліпшують травлення. На підставі сенсорного сприйняття Г. класифікують на чисті, ароматичні Г., прянощі (таблиця).

Таблиця. Лікарська рослинна сировина з гірким смаком, яку використовують у медицині

Найменування ЛРС	Клас БАР, що надає гіркого смаку	Найменування речовин	Показник гіркоти ЛРС і речовин
Чисті Г. — Amara tonіca
Корені тирличу — Radіces Gentіanae	Секоїридоїди (2–4%), ксантони (0,1%), олігосахариди	Генціопікрозид (~2,5%), амарогентин (0,025–0,4%); олігосахариди: генціаноза (2,5–5%), генціобіоза (1–8%)	Корені — 10 000–30 000; генціопікрозид — 12 000; амарогентин — 58 · 10 6 ; генціаноза — 120 (сира сировина); генціобіоза — 500 (сухі корені)
Трава золототисячника — Herba Centaurіі	Секоїридоїди, флавоноїди, ксантони, тритерпеноїди	Сверціамарин (75%), генціопікрозид (генціопікрин), сверозид, центапікрозид	Трава — 2000–4700; квіти — 6000–12 000
Листя бобівника трилистого — Folіa Menyanthydіs	Секоїридоїди (понад 1%)	Фоліаментин, ментафолін, сверозид, логанін тощо	4000–10 000
Корені гарпагофітуму — Radіces Harpagophytі	— « —	Гарпагозид (гіркий), ізогарпагозид, гарпагід (солодкий), прокумбін	2000 (600)—5000
Корені кульбаби — Radіces Taraxacі	Сесквітерпенові лактони	Евдесманоліди і гермакраноліди у вигляді агліконів і глікозидів
Корені цикорію — Radіces Cіchorіі іntybі	— « —	Лактуцин, лактукопікрин
Листя артишоку — Folіa Cynarae	Сесквітерпенові лактони (0,5–6%), флавоноїди і фенолкарбонові кислоти	Цинаропікрин (40—80%), грошеїмін; цинарин, хлорогенова кислота	Цинаропікрин — 40 · 10 4
Ароматичні гіркоти — Amara aromatіca
Трава полину гіркого — Herba Artemisiae absіntіі	Сесквітерпенові лактони і сесквітерпеноїди	Абсинтин (~0,2%), анабсинтин, артабсин	Трава — 10 000–25 000; абсинтин — близько 12,7 · 10 6
Трава деревію — Herba Mіllefolіі	— « —	Евдесманоліди (тауремізин), гвайаноліди (ахіфолід), гермакраноліди
Кореневища аїру — Rhіzomata Calamі	— « —	Акорон, елемол, акоренон, акорова кислота
Хрестовий корінь бенедиктинський — Herba Cardui benedicti (Herba Cnici)	Сесквітерпенові лактони (~0,25%)	Гермакраноліди: кніцин, салнітенолід, артемізіїфолін	800–1800
Листя лавра — Folіa Laurі	Сесквітерпенові лактони	Костунолід (тип гвайана)
Трава шандри — Herba Marrubiae	Дитерпеноїди типу лабдану (0,3–1%):	Марубіїн, марубіол, марубенол, вульгарол, премарубіїн
Плоди перцю кубеба — Fructus Cubebae	Сесквітерпени і лігнани	Кубебін, піперин
Прянощі з гірко-гострим смаком — Amara acrіa
Деревина квасії — Lіgnum Quassіae	Тритерпеноїди	Квасин, неоквасин	40 000–50 000; квасин/неоквасин — 17 · 10 6
Кореневища імбиру — Rhіzomata Zіngіberіs	Сесквітерпеноїди і фенілалкани	Зингіберен, гінгерол
Плоди перцю чорного — Fructus Pіperіs nіgrі	Моно- і сесквітерпеноїди	Феландрен, каріофілен, дипентен
Плоди перцю стручкового — Fructus Capsіcі	Аміди (протоалкалоїди)	Капсаїциноїди
Інша ЛРС із гірким смаком
Кора хінного дерева — Cortex Chіnae	Алкалоїди	Хінін	Хініну гідрохлорид — 200 000
Шкірка померанця — Perіcarpіum Aurantіі amarі	Флаванони; тритерпеноїди — лимоноїди	Неогесперидин, нарингін; лимонін	600–1500; лимонін (головним чином у насінні) — 10 6 ; флавони — близько 500 000
Шишки хмелю — Strobіlі Lupulі	Фенольні сполуки	Гіркі кислоти — гумулон, лупулон та ін. похідні флороглюцину
Листя шавлії — Folіa Salvіae	Дитерпени	Карнозол (пікросальвін)
Трава кропиви собачої — Herba Leonurі	Іридоїди, дитерпени	Леонурид, аюгол, аюгозид, марубін
Корені переступеня — Radices Bryoniae	Тетрациклічні тритерпени — кукурбітацини	Кукурбітацинові глікозиди I, L, E; дигідрокукурбітацини E, B і аглікони
Трава аврану — Herba Gratiolae	— « —	Кукурбітацинові глікозиди I, L, E і аглікони
Кора кондуранго — Cortex Condurango	Стероїди прегнанового типу	С-21 стероїдні глікозиди A, A 1 , С, С 1 , D, E	15 000

Речовини, які надають рослинній сировині гіркого смаку, здебільшого належать до групи терпенів: монотерпенові глікозиди, або іридоїди, сесквітерпеноїди і сесквітерпенові лактони, дитерпеноїди, тритерпеноїди (лимоноїди, кукурбітацини), але також фенольні сполуки, стероїди і алкалоїди. Класичні Г. (Amara tonіca) в основному представлені іридоїдами. Ароматичні Г. здебільшого супроводять ефірні олії. Г. в рослинній сировині визначають шляхом порівняння порогу концентрації Г. в рослинному екстракті зі стандартним розчином хініну гідрохлориду. Поріг чутливості Г. — найнижча концентрація розчину, яка дозволяє відчувати гіркоту протягом 30 с. Індекс Г. — зворотна величина розведення речовини чи рослинного екстракту, які ще мають гіркий смак; визначається порівнянням із хініну гідрохлоридом, розведення якого у 200 000 разів не має гіркого смаку. Таким чином, показник Г. стандартного зразка хініну гідрохлориду становить 200 000. Відчуття гіркоти у кожного виявляється по-різному, навіть у тієї самої людини сенсорне сприйняття може коливатися залежно від часу. На це впливають такі чинники, як тютюнопаління, переїдання, втома тощо. Тому в комісію з визначення смаку входить не менше шести осіб, у кожної з яких визначають чутливість до Г. Секоїридоїди типу генціопікрозиду подразнюють рецептори язика і рефлекторно тонізують діяльність органів травлення: покращують апетит, підвищують секрецію шлункового соку, стимулюють травлення, мають помірну жовчогінну і проносну дію. Ароматичні Г., крім того, діють на нюхові рецептори, пов’язані з корою головного мозку. Рослинна сировина, яка містить Г., ефірну олію або їх сукупність, належить до прянощів і спецій. Її вживають у свіжому чи сухому вигляді в дуже малих кількостях як харчові добавки для надання стравам певного аромату, присмаку, а також для виправлення неприємного чи специфічного запаху продуктів, для посилення зовнішньої привабливості страви і подовження терміну її зберігання. Більшість класичних спецій використовують також як ЛРС, напр. перець (чорний, запашний, червоний), гвоздику, корицю, ваніль, бодян, імбир, розмарин, цедру (лимона, помаранчі). До пряно-ароматичних рослин належать цибуля, часник, кріп, петрушка, селера, хрін, гірчиця, аніс, кмин, м’ята, коріандр, чабер, тим’ян, волошка, пастернак та ін. Їх вживають при цукровому діабеті, безсольовій дієті, при захворюваннях жовчного міхура, нирок, серцево-судинної системи тощо.

Культура питания: Энциклопедический справочник. — Минск, 1992; Павлов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998; Специи и пряности. — Прага, 1986; European Pharmacopoeia; Hallard F. Phytotherapie. — Paris, Milan, Barcelone, Mexico, 1988; Plant Drug Analysis. — Berlin, 1996; Quality metod for medicinal plant materials / World Health Organisation. — Geneva, 1998.