Що таке граматичні категорії іменника?

Грамати́чна катего́рія (від грец. κατηγορία — судження, визначення) — це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.

Яку категорію має іменник?

Форми вираження категорії числа За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи: іменники, що мають форму однини і множини; іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum); іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).

Як правильно визначити рід іменника?

Щоб визначити рід іменника треба діяти за алгоритмом.

1. Іменники чоловічого роду найчастіше мають нульове закінчення.
2. Іменники жіночого роду найчастіше мають закінчення -а, -я.
3. Іменники середнього роду найчастіше мають закінчення -о, -е.

Іменник — Вікіпедія Граматичні категорії іменника Іменники-назви істот і неістот Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот. Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот. Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям … See more

Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

Серед категорій відмінка, роду і числа іменника провідна роль належить категорії відмінка, особливе місце якого вмотивоване кількома причинами. Відмінок охоплює усю систему номінацій, тому кожна його словоформа є носієм якогось значення, а отже, наділена відповідною функцією. Повна семантична навантаженість відмінка відрізняє його від категорії роду, де семантика форм слів простежується тільки у назвах осіб, і категорії числа, де числове розрізнення стосується тільки рахованих предметів, пор.: стіна — стіни і молоко.

Лексико-граматичну основу категорії становлять первинні іменники — назви предметів (речей) та похідні іменники — найменування осіб, які одночасно є центром категорії іменника. Вони об'єднуються в один ряд на основі спільної для цих імен ознаки — семи конкретної предметності. Виділення цієї риси в семантиці імен диктується потребою виділити первинні значення відмінків, які утворюють ядро категорії відмінка і базуються на конкретній предметності реальних об'єктів. Сюди належать значення суб'єкта, об'єкта, адресата, інструменталя та локатива, напр.: «Дзвенять пташки в садах рясних» (О. Олесь); «Розквітлу папорть шукаєш ти в лісах» (О. Олесь); «Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Тільки той віддав всю душу, Все, що зміг, народу» (О. Олесь); «Вже й у човнах вантаж пересушили. Подерті лікті голкою зашили» (Л. Костенко); «Тут на воді співає очерет» (Л. Костенко). Кожне з цих значень є семантико-синтаксичною ознакою реального речення; у формально-граматичній (поверхневій) структурі ці ознаки передані формою відмінка та присудком, що семантично співвідноситься з предикатом.

Зв'язок з предикатом виділяє відмінок з-поміж інших категорій іменника, відмінкова форма не існує сама по собі, а зумовлюється дієсловом-предикатом. Із свого боку тільки відмінкові властива обов'язкова і постійна участь у побудові речення, він є елементом, який не може бути Поданий іншим компонентом морфологічної категорії.

Відмінок як виразник одного з типів конкретної предметності (суб'єкт, об'єкт, адресат та ін.) впливає на семантико-синтаксичну структуру речення, чого не здійснюють категорії роду та числа.

Категорія відмінка становить систему морфологічних форм слів, які поділяються на сім компонентів, або відмінкових грамем називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного, кожна з яких має свої морфологічні засоби вираження.

Залежно від лексичного наповнення відмінкової форми, характеру зв'язку з предикатом, явищами семантичної перехідності у значеннях відмінків тощо кожен відмінок виконує особливу роль в ієрархічно організованому ряду. Серед відмінків виділяється центр, або ядро, напівпериферія і периферія. Кваліфікація відмінка як центрального, напівпериферійного та периферійного відбувається за його первинними семантико - і формально-граматичними функціями.

Центральними відмінками є називний і знахідний, оскільки з ними найбільше пов'язані семантико-синтаксичні функції суб'єкта та об'єкта, які співвідносяться у структурі речення з функціями підмета та сильнокерованого придієслівного другорядного члена. Давальний відмінок є напівпериферійним, його семантико — синтаксична функція адресата дії корелює з функцією напівсильнокерованого придієслівного другорядного члена речення. На периферії відмінкової системи перебуває орудний. Він у функції інструменталя займає периферійне щодо опорного дієслівного предиката місце і виконує роль придієслівного слабкокерованого другорядного члена речення. Місцевий відмінок найчастіше вживаний у реченні як детермінантна обставина, а родовий відмінок має похідний характер і виступає засобом конденсації висловлювання, супроводжуючи трансформацію речення у словосполучення. Периферійному кличному відмінкові властивий синкретизм первинних функцій.

Відмінок належить до словозмінних категорій, оскільки його грамеми втілюються у словоформах того самого слова, які не походять одна від іншої, а чергуються, тобто зазнають морфологічної альтернації.