Чому горицвіт весняний занесений до Червоної книги?

Причини зміни чисельності: Вид досить поширений, але запаси сильно скоротилися через розорювання, перевипас, терасування та заліснення схилів, великі об'єми заготівлі, збирання на букети. Кеш

Коли збирають горицвіт весняний?

Заготівля і зберігання З лікувальною метою використовують траву горицвіту весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини.

Як виглядає горицвіт весняний?

Квітки яскраво-жовті, великі, до 6 см у поперечнику, одинцем вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, зісподу буруваті, чашечка їхня пухнаста, у віночку 15— 20 пелюсток, вони довгасті, зубчасті. Плід — кулястий бага- тогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Реклама

• Головна
• Судинні рослини
• Покритонасінні
• Дводольні
• Жовтецеві
• Горицвіт весняний

Горицвіт весняний Adonis vernalis L. (Adonanthe vernalis (L.) Spach, Chrysocyathus vernalis (L.) Holub)

Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Євросибірський лісостеповий вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Від Піренейського п-ва до басейну р. Лєна (Якутія), з пн. на пд. від узбережжя Балтійського моря до Передкавказзя. Поза межами суцільного поширення в Європі та в Сибіру наявні ізольовані ділянки. В Україні зростає на пд. Полісся (рідко), в Лісостепу, Степу і Криму. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції континуальні, однак інтенсивний вплив антропогенних факторів призвів до їх інсуляризації та трансформації у локальні. В умовах Пд. Лісостепу та Пн. Степу мають найвищу щільність (8–25 особин на 1 м2) і повночленні правосторонні спектри, в Криму їх щільність нижча. Поблизу пн. і пд. меж поширення вони мають низьку щільність (0,01–4 особини на 1 м2)..

Причини зміни чисельності: Вид досить поширений, але запаси сильно скоротилися через розорювання, перевипас, терасування та заліснення схилів, великі об’єми заготівлі, збирання на букети.

Умови місцезростання: Приурочений переважо до лучних степів союзів Fragario viridis-Trifolion montani та CirsioBrachypodion pinnati, рідше в справжніх степах союзу Astragalo–Stipion та на порушених ділянках союзу Festucion valesiacae, спорадично на узліссях (кл. Trifolio-Geranietea) та у світлих розріджених лісах (кл. QuercoFagetea). Мезоксерфіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Криптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–50 см заввишки з товстим косогоризонтальним коротким кореневищем і прямими надземними пагонами. Листки пальчасторозсічені на вузькі ниткоподібні долі. Квітки поодинокі, 2–3 см в діаметрі, золотистожовті з 12–20 жовтими і 15 зеленуватими листочками оцвітини. Плід багатогорішок. Цвіте в березні–квітні. Плодоносить у травні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до Додатку конвенції CITES. Охороняють в ПЗ: Українському степовому, Луганському, Канівському, Дніпровсько-Орільському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, Опукському, «Медобори», «Єланський степ»; НПП: «Подільські Товтри», «Святі Гори», «Кармелюкове Поділля», і в ряді РЛП, заказників та пам’яток природи. Необхідно організувати нові заказники та контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю рослин, терасування та заліснення схилів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ім. М.М. Гришка, Донецькому і Криворізькому ботанічних садах НАН України, в Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН, у ботанічних садах багатьох університетів.

Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.

Джерело: Івашин, 1962; Мельник, Парубок, 2004; Пошкурлат, 2000; Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978; Шеляг-Сосонко, Куковица, Педь, 1978.

ГОРИЦВІТ

ГОРИЦВІТ (Adonis L.; грец. Adonis — за іменем сина царя Кіпру Кініра) — рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae); нараховує близько 20 видів, з яких на території СНД ростуть 15. Лікарським видом є Г. весняний — Adonis vernalis L., рос. назва: горицвет весенний; нар. назви: жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка.

Багаторічна рослина 5–20 см завв. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені. Низові листки бурі лускоподібні; серединні — сидячі триперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі, 4–5,5 см у діаметрі, правильні, поодинокі, розташовані на верхівках пагонів; пелюстки яскраво-жовті, видовженояйцеподібні, в кількості 12–20. Плід — сім’янка. Цвіте у квітні–травні. В Україні росте в лісостепових і степових районах, у Криму (на яйлах), зрідка — на півдні Полісся, в степах, на схилах.

Офіцинальною сировиною є трава Г. весняного — Herba Adonidis vernalis, яку заготовляють від початку цвітіння до осипання плодів, зрізуючи на висоті 5–10 см від поверхні землі. Сушать у затінку або в сушарках при Т = 40–50 °С.

Трава Г. весняного містить карденоліди: строфантидин, цимарин, К-строфантин-β, адонітоксин, адонітоксигенін, ацетиладонітоксин, адонітоксигенол, адонітоксол, строфадогенін, фукозид строфантидину; стероїди: фітостерин; флавоноїди: орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт, вітексин, ізоорієнтин; бензохінони: 2,6-диметоксибензохінон; дубильні речовини; вітамін С.

Сировина входила до ДФ V–XI. Г. весняний має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об’єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Препарати Г. весняного застосовують при функціональних неврозах серця, вегетосудинній дистонії, при гострих нападах глаукоми. Виготовляють настойку, екстракт Г. весняного сухий, адонізид, адоніс-бром. Входить до складу Кардіовалену, збору Здренка, мікстури за прописом Бехтєрева. Препарати не рекомендується застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті та ентероколіті. Сировина аптеками не відпускається. Застосовують у гомеопатії.

Рослина декоративна. Знаходиться під охороною. Перспективними для застосування також вважаються: Г. апенінський (Г. сибірський) — A. apennina L. (A. sibiricа Patrin), Г. волзький — A. wolgensis Stev., Г. золотистий — A. chrysocyanthа Hook. f. et Thoms., Г. туркестанський — A. turkestanicа (Korsh.) Adol.

БСЭ. — М., 1970. — Т. 1; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.