Що лікує горицвіт?

Горицвіт весняний — давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при кашлюку, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах.

Де росте горицвіт?

Поширення: Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі — Опіллі і на півдні Полісся. .

Коли збирають горицвіт весняний?

Збирання: З лікувальною метою використовують траву горицвіту весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня.

Горицвіт весняний — Вікіпедія Сушити горицвіт на сонці не можна, бо він втрачає свої лікувальні властивості. Висушена трава має бути зеленою, квітки — золотаво-жовтими. See more

Горицвіт весняний

Adonis vernalis —
багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені, 5—20 см заввишки. Низові ластки бурі, лусковидні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійннми частками. Квітки великі (4—5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; пелюстки яскраво-жовті, видовжені ояйцєвидні, в кількості 12—20. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення

Трапляється в Україні в лісостепових і степових районах, у Криму (на яйлах>, зрідка — на півдні Полісся в степах, на схилах.

Заготівля і зберігання

З лікувальною метою використовують траву Горицвіту весняного (Herba Adonidis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Рослину зрізують на висоті 5—10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40—50°С, в добру погоду — на відкритому повітрі, під наметом або на горищі. Сухої сировини виходить 19—20%. Строк придатності — до 1 року. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад

Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-р, ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигш. Крім того, трава містить геніни (Р-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди Іадоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, фітостерин, спирт адоніт тощо).

Фармакологічні властивості і використання

За характером дії препарати Горицвіту весняного належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантом і наперстянкою. Горицвіт весняний має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об'єм крові, помірно гальмує внутрішню серцеву провідність. Дія Горицвіту весняного настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати Горицвіту весняного показані при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевого блоку.

Препарати Горицвіту весняного, порівняно з іншими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов'язана зі вмістом у рослині цимарину, який має високу біологічну активність. Характер дії цимарину близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів Горицвіту весняного значно менші.

Горицвіт весняний застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи та при гострих приступах глаукоми.

Горицвіт весняний — давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при коклюші, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах.

Горицвіт весняний застосовували й при емфіземі, запаленні й туберкульозі легень, при лихоманці, водянці, жовтусі, тифі, грипі й скарлатині, а у вигляді присипок — при пораненнях.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій трави (4—10 г трави на 200 мл окропу) приймають 3—5 разів на день по 1 столовій ложці дорослим і по половині—одній чайній або десертній ложці — дітям;

- екстракт горицвіту сухий (Extractum Adonidis vernalis) для приготування настою (4,0:200,0—6,0:200,0) і таблеток;

- адонізид (Adonisidum) приймають 2—3 рази на день по 20—40 крапель дорослим, а дітям по стільки крапель, скільки їм років;

- адонізид сухий (Adonisidum siccum) призначають дорослим по 1 таблетці 2—4 рази на день;

- одну столову ложку суміші трави Горицвіту весняного (10 г), кореневища валеріани лікарсько) (20 г), трави собачої кропиви гіятилопатевої (30 г) і листя меліси лікарської (40 г) настоюють 10 хв на склянці окропу і п'ють по чверті склянки вранці і ввечері при неврозах серця;

- одну столову ложку суміші трави Горицвіту весняного (40 г), листя мучниці звичайної (50 г), бруньок берези пухнастої (30 г) і трави хвоща польового (20 г) заливають 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип'ятять на малому вогні 5—10 хв і п'ють щодня по 1 столовій ложці при набряках ниркового походження, дотримуючись безсольової дієти, постільного режиму і приймаючи через день теплі ванни.

Горицвіт весняний входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерева.

Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспепсичні явища. Зважаючи на те, що Горицвіт весняний — сильнодіючий засіб, вживати його треба під контролем лікаря.

ГОРИЦВІТ

ГОРИЦВІТ (Adonis L.; грец. Adonis — за іменем сина царя Кіпру Кініра) — рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae); нараховує близько 20 видів, з яких на території СНД ростуть 15. Лікарським видом є Г. весняний — Adonis vernalis L., рос. назва: горицвет весенний; нар. назви: жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка.

Багаторічна рослина 5–20 см завв. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені. Низові листки бурі лускоподібні; серединні — сидячі триперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі, 4–5,5 см у діаметрі, правильні, поодинокі, розташовані на верхівках пагонів; пелюстки яскраво-жовті, видовженояйцеподібні, в кількості 12–20. Плід — сім’янка. Цвіте у квітні–травні. В Україні росте в лісостепових і степових районах, у Криму (на яйлах), зрідка — на півдні Полісся, в степах, на схилах.

Офіцинальною сировиною є трава Г. весняного — Herba Adonidis vernalis, яку заготовляють від початку цвітіння до осипання плодів, зрізуючи на висоті 5–10 см від поверхні землі. Сушать у затінку або в сушарках при Т = 40–50 °С.

Трава Г. весняного містить карденоліди: строфантидин, цимарин, К-строфантин-β, адонітоксин, адонітоксигенін, ацетиладонітоксин, адонітоксигенол, адонітоксол, строфадогенін, фукозид строфантидину; стероїди: фітостерин; флавоноїди: орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт, вітексин, ізоорієнтин; бензохінони: 2,6-диметоксибензохінон; дубильні речовини; вітамін С.

Сировина входила до ДФ V–XI. Г. весняний має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об’єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Препарати Г. весняного застосовують при функціональних неврозах серця, вегетосудинній дистонії, при гострих нападах глаукоми. Виготовляють настойку, екстракт Г. весняного сухий, адонізид, адоніс-бром. Входить до складу Кардіовалену, збору Здренка, мікстури за прописом Бехтєрева. Препарати не рекомендується застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті та ентероколіті. Сировина аптеками не відпускається. Застосовують у гомеопатії.

Рослина декоративна. Знаходиться під охороною. Перспективними для застосування також вважаються: Г. апенінський (Г. сибірський) — A. apennina L. (A. sibiricа Patrin), Г. волзький — A. wolgensis Stev., Г. золотистий — A. chrysocyanthа Hook. f. et Thoms., Г. туркестанський — A. turkestanicа (Korsh.) Adol.

БСЭ. — М., 1970. — Т. 1; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.